Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси та Одещини

Липень
9 липня
  • 165 років від дня народження Івана Минчова Вазова (1850-1921), письменника, громадського діяча.

    Народився в м. Сопот (нині Вазовград), Болгарія. Брав активну участь у визволенні Болгарії від турецького ярма. Емігрував до Румунії, пізніше до Росії. 1887-1889 рр. жив в Одесі, де написав частину роману «Під ярмом» та низку інших творів.

    Іван Вазов першим у болгарській літературі звернувся до жанру роману, розробив його історичні та соціально-побутові різновиди, збагатив болгарську літературну мову художніми засобами сатири.

    В Одесі на вул. Софіївській, 34 письменнику встановлено пам’ятну дошку та його ім’ям названо бібліотеку Одеського болгарського культурного центру.

  • 100 років від дня народження Миколи Йосиповича Сиротюка (1915-1984), літературознавця, прозаїка, члена Спілки письменників України.

    Народився в с. Теклівка, Крижопільського району, Вінницької області. Закінчив історичний факультет Одеського державного університету (1941). Учасник Великої Вітчизняної війни. Працював в Одеському обласному відділі народної освіти, в Одеському обкомі комуністичної партії. Очолював кафедру в Київському театральному інституті. З 1972 р. — професор Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

    Перша літературознавча праця «Микола Трублаїні» вийшла друком 1956 р. Згодом з’являються літературні портрети «Іван Микитенко», «Зінаїда Тулуб». Об’єктом постійної наукової уваги вченого був український історичний роман. Перше дослідження з цієї теми «Українська історична проза за 40 років» побачило світ у 1958 р.

10 липня
125 років від дня народження Віри Михайлівни Інбер (уродж. Шпенцер; писала під псевдонімами Старый Джос, Гусь Хрустальный) (1890-1972), письменниці.

Народилася в Одесі. Навчалася на філологічному факультеті Вищих жіночих курсів в Одесі. Дебютувала в 1912 р. як поетеса в журналі «Солнце России». Виступала в Одеському літературно-артистичному клубі, писала п’єси та грала в них. Від 1922 р. мешкала в Москві. Її перу належать дитячі вірші та оповідання, написала російський текст до опер «Травіата» Дж. Верді та «Корневільські дзвони» Р. Планкета. Переклала російською мовою низку віршів Т. Г. Шевченка.

На її честь в Одесі названо провулок та на подвір’ї Одеського літературного музею встановлено пам’ятник «Одеська школа», однією з скульптур пам’ятника є фігура письменниці.

11 липня
165 років від дня народження Петра Григоровича Мелікішвілі (Мелікова) (1850-1927), хіміка-органіка, члена-кореспондента АН СРСР (1927).

Народився в Тбілісі. Закінчив фізико-математичний факультет Новоросійського університету (1872). Повернувся до Грузії, де працював у приватній жіночій гімназії. 1873-1875 рр. працював у Німеччині в хімічних лабораторіях Л. Майєра і Л. Юста. З 1875 р. працює в Новоросійському університеті. 1907 р. здобув звання заслуженого професора університету. У 1913-1917 рр. — декан фізико-математичного факультету Новоросійського університету. 1917 р. переїхав до Тбілісі. 1918 р. після відкриття там університету став його першим ректором і залишався на цій посаді до кінця життя.

Автор понад 80 друкованих праць. Досліджував перекиси та надкислоти, вивчав склад різних метеоритів, умови утворення природної соди, склад ахтальських грязевих вулканів.

12 липня
85 років (1930) від часу заснування Одеського інституту харчової промисловості (нині Інститут холоду, кріотехнологій та екоенергетики ім. В. С. Мартиновського Одеської національної академії харчових технологій).
13 липня
90 років від дня народження Раїси Михайлівни Сергієнко (1925-1987), співачки (лірико-драматичне сопрано), народної артистки СРСР (1973).

Народилася в с. Новоукраїнка, Роздільнянського району, Одеської області. Закінчила Одеську консерваторію за класом співу (нині Одеська національна музична академія ім. А. В. Нежданової). Протягом 1951-1987 рр. — солістка Одеського театру опери та балету.

Партії: Наталка («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Мар’яна («Арсенал» Г. Майбороди), Ярославна («Князь Ігор» О. Бородіна), Тетяна («Євгеній Онєгін»), Ліза («Пікова дама»), Марія («Мазепа»), Іоланта («Іоланта») — всі П. Чайковського, Наташа («Русалка» О. Даргомижського), Леонора («Трубадур»), Аїда («Аїда») — обидві Дж. Верді та інші. Виступала як концертна співачка.

У Великому залі Одеської національної музичної академії ім. А. В. Нежданової встановлено меморіальну дошку, на якій вкарбовані імена тих, хто з відзнакою закінчив навчальний заклад і в подальшому став його славою. Серед цих імен почесне місце посідає ім. Р. М. Сергієнко.

15 липня
120 років від дня народження Федора Андрійовича Козубовського (1895-1942), археолога, музеєзнавця, краєзнавця.

Народився в с. Богушевому, Пінського повіту, Мінської губернії. Закінчив Смоленський вчительський інститут. Після демобілізації з лав Червоної армії у 1921 р. вчителював, був інспектором Коростеньського відділу освіти, а потім завідувачем Коростеньського окружного музею краєзнавства (1923-1929). В одеський період життя працював директором міської публічної бібліотеки. Призначення збіглося з об’єднанням трьох найбільших бібліотек в єдине зібрання під єдиним керівництвом. Після вступу до аспірантури при Одеському історико-краєзнавчому музеї почав активно займатися археологією. Брав участь в археологічних експедиціях до Ольвії і на о. Березань. Особливе місце в його археологічних дослідженнях посіла «експедиція Богеса» до р. Південний Буг.

18 липня
90 років від дня народження Бориса Аврамовича Гончаренка (1925-1993), прозаїка, журналіста, члена Національної спілки письменників України (1961).

Народився в м. Новомиргороді, Кіровоградської області. Закінчив Чернівецький учительський інститут. Учасник Великої Вітчизняної війни. Працював у редакціях газет «Радянська Буковина» (Чернівці) та «Чорноморська комуна» (Одеса).

Автор книжок: «Твоя школа», «Стоїть гора висока», «Третій взвод», «Дорога в солдати» та інші.

20 липня
  • 160 років від дня народження Антона Самійловича Бориневича (1855-1946), історика, статистика, демографа.

    Народився в Одесі. Під час навчання на фізико-математичному факультеті Новоросійського університету зблизився з народницьким гуртком І. Ковальського, за що 1879 р. заарештований і висланий до Східного Сибіру. 1882 р. отримав дозвіл повернутися до європейської частини Росії. Працював у Херсоні, а 1887 р. повернувся до Одеси. Спочатку обіймав посаду міського статистика, 1890-1926 рр. завідував міським статистичним бюро, де керував одноденним переписом населення 1892, 1897, 1915, 1917 рр. У радянський період продовжував брати участь у переписах населення 1920, 1923, 1926 рр. 1921 р. виступив одним із засновників Одеського інституту народного господарства, реорганізованого в 1930 р. в Одеський кредитно-економічний інститут, в якому від 1931 р. він очолював кафедру статистики.

    Одночасно з основним родом діяльності А. С. Бориневич займався науково-дослідною роботою, наслідком чого стали 32 друковані праці. Брав участь у підготовці ювілейних видань, присвячених 100- та 150-річчю Одеси. Автор кількох демографічних праць, зокрема «Міста Одеської губернії: загальний огляд».

  • 135 років від дня відкриття (1880) в Одесі першої лінії кінно-залізної дороги, яку будували інвестори — Бельгійське трамвайне товариство.
23 липня
  • 85 років (1930) від часу заснування Одеського інженерно-будівельного інституту (нині — Одеська державна академія будівництва і архітектури).
  • 85 років (1930) від часу заснування Одеського інституту інженерів зв’язку (нині — Одеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова).
25 липня
  • 115 років від дня народження Зінаїди Миколаївни Аксентьєвої (1900-1969), геофізика, астронома, члена-кореспондента АН УРСР.

    Народилася в Одесі. Закінчила Одеський інститут народної освіти. 1919-1926 рр. працювала обчислювачем в Одеській астрономічній обсерваторії. 1926-1934 та 1939-1969 рр. — у Полтавській гравіметричній обсерваторії працювала обчислювачем, старшим науковим співробітником, завідувачем відділу, заступником директора з наукових питань, науковим секретарем та директором.

    Основні наукові дослідження присвячені вивченню припливів деформацій Землі, питанням прикладної геофізики. Кандидатська дисертація З. М. Аксентьєвої «Результати визначення сили тяжіння на Україні з 1926 по 1933 рр.» лягла в основу складання гравіметричної карти України, яка використовується для попередньої розвідки покладів корисних копалин.

    Один із кратерів на Венері названо на її честь.

  • 35 років від дня смерті Володимира Семеновича Висоцького (1938-1980), актора театру і кіно, поета, барда, лауреата Державної премії СРСР (1987, посмертно).

    Народився в Москві. Закінчив школу-студію МХАТу (1960; викладач П. Масальський). Був актором Театру мініатюр, Московського драматичного театру ім. О. С. Пушкіна, в 1960-1980 рр. — Московського театру на Таганці. Серед ролей у театрі: Хлопуша («Пугачов» С. Єсеніна), Лопахін («Вишневий сад» А. Чехова), Гамлет (однойменна трагедія В. Шекспіра), Галілей («Життя Галілея» Б. Брехта). З 1959 р. знімався в кіно. Перша велика роль — радист Володя у кінофільмі «Вертикаль» (1967, Одеська кіностудія художніх фільмів, режисери С. Говорухін, Б. Дуров), де виконував власні пісні. Знявся у фільмах «Короткі зустрічі» (1968, геолог Максим, режисер К. Муратова), «Небезпечні гастролі» (1969, Ж. Бенгальський, режисер Г. Юнгвальд-Хількевич), «Білий вибух» (1970, Капітан), «Місце зустрічі змінити не можна» (1979, капітан Г. Жеглов) — обидва режисер С. Говорухін), поставлених на Одеській кіностудії. Пісні почав писати з 1961 р. під впливом творчості Б. Окуджави. Це переважно монологи від імені різних персонажів, які В. Висоцький виконував під акомпанемент гітари. Серед них: «Братські могили», «Він не повернувся з бою», «Пісня друга», «Москва — Одеса» та ін.

    Пам’ять про актора в Одесі увічнено в барельєфі на фасаді головної будівлі кіностудії і в назві однієї з одеських вулиць. 2012 р. біля кіностудії В. С. Висоцькому встановлено пам’ятник (скульптор О. Князик). Пам’яті В. Висоцького, його роботі на Одеській кіностудії присвячена книжка Галини Лазарєвої «Глеб Жеглов, Володя Шарапов. Место встречи изменить нельзя» (О., 2013).

27 липня
35 років від дня смерті Осипа Львовича Вайнштейна (1894-1980), історика-медієвіста, історіографа, доктора історичних наук.

Народився в м. Бендери, Бессарабської губернії. Закінчив Новоросійський університет, де й працював викладачем, водночас у 1931-1933 рр. — директором Центральної наукової бібліотеки Одеського державного університету (нині — Наукова бібліотека Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова). З 1935 р. по 1951 р. працював у Ленінградському державному університеті професором, завідував кафедрою історії середніх віків.

Основний напрям його наукових досліджень — історія середньовічної Європи. Низку наукових праць вчений присвятив аналізу творчості Вольтера та Ш. Фур’є, подіям Великої французької революції і Паризької комуни. Праці: «Нариси з історії французької еміграції в епоху Великої французької революції (1789-1796)», «Історія Паризької комуни», «Західноєвропейська середньовічна історіографія» та ін.

28 липня
115 років тому (1910) при Одеському аероклубі відкрився авіаційний клас, який поклав початок Одеській повітряній школі.
29 липня
90 років від дня народження Вадима Івановича Одайника (1925-1984), живописця, народного художника України, заслуженого діяча мистецтв УРСР.

Народився в Одесі. Закінчив Київський художній інститут. З 1953 р. учасник художніх виставок. Карпатські гори стали основною темою для сюжетів багатьох картин В. І. Одайника.

Роботи: «Гуцулка з Ярова», «Зима в Карпатах», «Гуцульські музики», «Сніг іде», «Чорна Тирса», «На лузі» та інші.