Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси та Одещини

Лютий
4 лютого
65 років від дня народження Романа Ісаковича Бродавка (1950), літературознавця, поета, журналіста, громадського діяча, члена Національної спілки театральних діячів, члена Національної спілки журналістів, заслуженого працівника культури України.

Народився в Одесі. Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. Працював учителем в Одеській середній школі № 122 (1973-1982), керівником літературно-драматичної частини в Одеській філармонії (1982-1992), заступником начальника (1992-1994), а з 1994-2001 рр. — начальником управління з питань культури Одеської обласної державної адміністрації, заступником головного редактора муніципальної газети «Одесский вестник» (2001-2006), начальник управління з питань культури та мистецтв Одеської міської ради (2006-2010). Нині він — заступник голови ради директорів «Південноукраїнського медіа-холдингу» по зав’язках з громадськістю, редактор журналу для дітей «Твой друг муравей», автор і ведучий телевізійної програми «Прес-експерт».

Лауреат муніципальної премії в галузі журналістики «Золоте перо Одеси» (2004), муніципальної премії «Твої імена, Одесо!» (2005), літературних премій імені І. Рядченка (2005) та К. Паустовського (2006).

5 лютого
  • 110 років тому (1905) в Одесі була заснована виноробна станція — нині Національний науковий центр «Інститут виноградарства та виноробства ім. В. Є. Таїрова».
  • 45 років від дня народження Ольги Вадимівни Оганезової (1970), співачки, педагога, заслуженої та народної артистки України.

    Народилася в Одесі. Навчалася в Саратовській державній консерваторії ім. Л. Собінова та в Одеській державній консерваторії ім. А. В. Нежданової. Ще під час навчання, з 1991 р., розпочала свій творчий шлях як солістка муніципального шоу-театру «Рішельє». З 1994 р. працює в Одеській державній музичній академії ім. А. В. Нежданової. З 1995 р. — солістка-вокалістка Одеського академічного театру музичної комедії ім. М. Г. Водяного, а з 2002 р. — викладає в Інституті мистецтв Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. У 2009 р. захистила кандидатську дисертацію на тему: «Формування професійного менталітету майбутніх вокалістів у процесі фахової підготовки». З 2010 р. О. В. Оганезова обрана арт-директором першого міжнародного конкурсу вокалістів пам’яті А. В. Нежданової.

    Творчий доробок артистки — понад 30 ролей, гастролі у п’ятнадцяти країнах світу. Акторські роботи: Тося («Біла акація» І. Дунаєвського), Мона («Безіменна зірка»), Дон Жуан («Перше кохання Дон Жуана») — обидві М. Самойлова), Доллі Леві («Хелло, Доллі!», Дж. Херман), С’ю («У джазі тільки дівчата» Дж. Стайн) та інші.

6 лютого
  • 150 років (1865) від дати відкриття в Одесі Товариства красних мистецтв. Президентом товариства було обрано С. М. Воронцова.
  • 110 років тому (1905) в Одесі було відкрито Громадську бібліотеку на вул. Прохоровській, 18 (у 1912 р. переїхала на вул. Тираспольську, 35), як бібліотеку-читальню для освіти найбіднішого населення міста.
8 лютого
165 років від дня народження Івана Павловича Похитонова (1850-1923), художника-передвижника.

Народився у маєтку Мотронівка, Херсонської губернії (нині Кіровоградська область). Навчався в Петровсько-Розумівській сільськогосподарській академії у Москві, звідки його було виключено. 1870-1871 рр. навчався на фізико-математичному відділенні Новоросійського університету, де відвідував лекції І. І. Мечникова, який в подальшому став його близьким другом. Деякий час працював контролером в Одеському відділенні Державного банку. Саме в Одесі розпочав самостійно вивчати живопис. Переїхавши до Парижа, під впливом художника О. П. Размаріцина почав професійно займатися живописом. З 1891 р. — член Товариства південноросійських художників. З 1905 р. — академік живопису та дійсний член Петербурзької академії мистецтв. Ряд картин художника зберігаються в Одеському художньому музеї.

12 лютого
165 років від дня народження Олександра Костянтиновича Кононовича (1850-1910), астронома.

Народився в м. Таганрозі. Закінчив фізико-математичний факультет Новоросійського університету. Навесні 1873 р. після блискучого складання магістерських іспитів отримав відрядження до Німеччини. У 1876 р. повернувся до Одеси та працював учителем математики і фізики Рішельєвської гімназії. З 1877 р. — дійсний член Новоросійського товариства природознавців. З 1881 р. працював у Новоросійському університеті, де взяв на себе керівництво астрономічною обсерваторією університету. За період його майже тридцятирічної діяльності астрономічна обсерваторія перетворилася з навчально-допоміжної установи на відомий науковий центр, в якому виконувалися серйозні наукові роботи.

14 лютого
155 років від дня народження Броніслава Фортунатовича Веріго (1860-1925), біолога, фізіолога.

Народився у садибі Ужвальд, Вітебської губернії. Закінчив Санкт-Петербурзький університет і Петербурзьку Військово-медичну академію. Протягом 1886-1888 рр. працював у фізіологічних лабораторіях І. М. Сєчєнова в університеті Санкт-Петербурга та І. Р. Тарханова — у Військово-медичній академії, в Миколаївському військовому шпиталі. З 1889 р. працював у лабораторіях Європи. 1894 р. одержав запрошення І. М. Сєчєнова обійняти посаду професора кафедри фізіології в Новоросійському університеті. У 1914 р. був звільнений від викладання через активну політичну позицію. Залишивши Одесу й оселившись під Москвою, купив будинок і перетворив його на приватний науково-дослідний інститут фізіології та прикладної медицини. З 1915 р. працював у Військово-медичній академії на посаді приват-доцента. 1917 р. — за рекомендацією В. І. Вернадського був обраний на посаду професора й завідувача кафедри в Пермський університет. З 1920 р. — декан медичного факультету Пермського університету.

Б. Ф. Веріго відкрив багато нового у галузі електрофізіології, обміну речовин, збагатив вчення І. І. Мечникова про фагоцитоз, першим відкрив причини лейкопенії при потраплянні в кров бактерій і токсинів, створив теорію розвитку анафілактичного шоку. Вивчаючи газообмін в легенях і тканинах, встановив (1892) вплив кисню на здатність крові зв’язувати вуглекислий газ (ефект Веріго).

18 лютого
190 років тому (1825) до Одеси приїхав польський поет Адам Міцкевич (1798-1855) для викладання стародавніх мов та естетики в Рішельєвському ліцеї; прожив у місті 9 місяців.

В пам’ять про поета в Одесі встановлено пам’ятник на Олександрівському проспекті (скульптор О. Князик) та меморіальну дошку (вул. Дерибасівська, 16).

21 лютого
70 років від дня народження Геннадія Васильовича Гармидера (1945), художника, графіка, члена Національної спілки художників України.

Народився в м. Воронежі. Закінчив Одеське художнє училище ім. М. Грекова та Київський державний художній інститут. З 1973 р. учасник понад 120 виставок — всесоюзних, всеукраїнських, обласних, зарубіжних та міжнародних Бієннале графіки. Оформив більш як 200 книг вітчизняної і світової класики та сучасних авторів. Основною темою художника є улюблене місто Одеса, якому присвячено серії офортів, що охоплюють всю історію Одеси до сьогодення.

Основні твори: «Пале-Рояль. Одеса», «Пушкін і Одеса», «Казки про Італію», «Париж очима одесита», «Одеські дворики» та ін.

Лауреат премії ім. Е. Багрицького (1977) та ім. К. Паустовського (2002).

22 лютого
35 років тому (1980) в Одесі було відкрито дитячий Палац спорту «Олімпієць».
23 лютого
  • 150 років тому (1865) в Одеській міській думі було розглянуто питання про заснування найвідомішого ринку м. Одеси — «Привозу».
  • 90 років від дня народження Заїри Валентинівни Першиної (1925-2003), історика, професора Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, заслуженого працівника вищої школи України.

    Народилася в Одесі. Закінчила історичний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. Згодом працювала в цьому ж університеті на посаді старшого викладача, потім — доцента. У 1966–1984 рр. була деканом історичного факультету, впродовж 1980-1990 рр. очолювала кафедру історії УРСР, історіографії та джерелознавства, у 1990–2002 рр. працювала професором кафедри історії України.

    З. В. Першина — автор понад 200 друкованих праць, у тому числі — 5 монографій, курсу лекцій, брала участь у 15 колективних монографіях, була членом редакційних колегій багатьох з них. З. В. Першина — перша в історії Одеського університету жінка-історик, доктор наук.

  • 90 років від дня народження Єлизавети Іванівни Чавдар (1925-1989), української оперної співачки, народної артистки СРСР.

    Народилася в Одесі. Закінчила Одеську консерваторію. Протягом 1948-1968 рр. — солістка Київського театру опери та балету. Виступала в багатьох країнах Європи, в Канаді, Китаї та Індії. Здобула першу премію на міжнародному конкурсі солістів-вокалістів у Берліні 1951 р. У 1968-1989 рр. викладала в Київській консерваторії, де очолювала кафедру сольного співу. З 1979 р. обіймала посаду професора. Серед її учнів були Н. Біорро (Кравцова), В. Лук’янець, Л. Колос, А. Солов’яненко, Л. Давімко. Є. І. Чавдар була постійним членом журі Міжнародного конкурсу ім. П. І. Чайковського, Всесоюзного конкурсу ім. М. І. Глінки, республіканського конкурсу ім. М. В. Лисенка.

25 лютого
110 років від дня народження Павла Павловича Вірського (1905-1975), артиста балету, балетмейстера, педагога, лауреата Сталінської премії (1950), народного артиста СРСР (1960), Державної премії України ім. Т. Шевченка (1965), Державної премії СРСР (1970).

Народився в Одесі. Закінчив хореографічне відділення Одеського музично-драматичного інституту та Московський театральний технікум. Соліст балету й балетмейстер Одеського театру опери та балету (1923-1931); балетмейстер і педагог-репетитор театрів опери та балету Одеси, Харкова, Дніпропетровська й Києва (1931-1937). Один із засновників Ансамблю пісні і танцю УРСР (нині Національний заслужений академічний ансамбль танцю України, з 1977 р. — ім. П. Вірського), художнім керівником та директором якого працював від 1955 р. до кінця життя і з яким здійснив турне країнами Європи та США.

У співавторстві з М. Болотовим здійснив постановки балетів «Лебедине озеро», «Червоний мак», «Карманьйола», «Есмеральда», «Марна пересторога» та ін.

5 червня виповнюється 40 років від дня смерті П. П. Вірського.

26 лютого
  • 195 років тому (1820) згідно з Імператорським указом був заснований Одеський ботанічний сад.
  • 175 років від дня народження Федора Никифоровича Шведова (1840-1905), фізика, ректора Новоросійського університету в 1895-1903 рр.

    Народився в м. Кілії, Бессарабської губернії (нині — Одеська область). Закінчив фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університету, після чого стажувався за кордоном. У 1868 р., після повернення з відрядження, захистив у Петербурзі магістерську дисертацію. Того ж року Ф. Н. Шведов залишив Петербурзький університет і перейшов до Новоросійського, в якому працював на різних посадах до кінця життя.

    Слід зазначити, що на рубежі ХХ ст. Ф. Н. Шведов увійшов в історію університету не тільки як видатний вчений, але і як ректор-будівничий. Завдяки його зусиллям був споруджений будинок фізико-хімічного (пізніше — фізичного) інституту, який був обладнаний для викладання фізики. Це був один з перших фізичних інститутів при вищих навчальних закладах Росії.

    Праці з молекулярної фізики, електрики, астрофізики, метеорології.

    Багато уваги В. Н. Шведов приділяв громадській роботі, особливо після смерті дружини, яка була душею Одеського товариства опіки хворих дітей. Продовжуючи її справу, він займався організацією дитячого санаторію на Хаджибейському лимані, брав безпосередню участь у будівництві лікарні «Червоного хреста».

27 лютого
  • 140 років від дня народження Володимира Петровича Філатова (1875-1956), видатного офтальмолога й хірурга, заслуженого діяча науки УРСР (1935), академіка АН УРСР (1939), лауреата Сталінської премії (1941), академіка АМН СРСР (1944).

    Народився в с. Михайлівка, Саранського повіту, Пензенської губернії. Закінчив медичний факультет Московського університету. Працював ординатором в очній клініці університету. 1900 р. перейшов у Московську очну лікарню. З 1903 р. працював в очній клініці в Одесі. З 1911 р. професор і завідувач кафедри очних хвороб медичного факультету Новоросійського університету; в 1936-1956 рр. очолював Інститут експериментальної офтальмології (нині Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. акад. В. П. Філатова Національної академії медичних наук України).

    В. П. Філатов запропонував і впровадив оригінальний метод відновлювальної хірургії (пластика на круглому стеблі, так зване філатовське стебло), який набув поширення у багатьох країнах світу. Розробив і практично розв’язав проблему трансплантації рогівки. Він удосконалив техніку цієї операції, сконструював спеціальний інструментарій та вперше широко впровадив застосування трупної рогівки як матеріал для пересаджування. Створив вчення про біогенні стимулятори, що лягло в основу лікувального методу тканинної терапії.

    В Одесі ім’ям академіка названо інститут, вулицю, створено музей його пам’яті та встановлено пам’ятну дошку на будинку Медичного корпусу мікрохірургії ока (вул. Ольгіївська, 4).

  • 60 років від дня народження Ігоря Миколайовича Коваля (1955), історика, політолога, заслуженого діяча науки і техніки України.

    Народився в Одесі. Закінчив історичний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. По його закінченні працював асистентом кафедри нової та новітньої історії історичного факультету (1978-1983). У 1983-1987 рр. працював секретарем Одеського обкому комсомолу та старшим викладачем, доцентом кафедри нової та новітньої історії, виконував обов’язки заступника декана історичного факультету (1987-1996). В 1996-2010 роках — директор Інституту соціальних наук Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. З 1999 р. очолює кафедру міжнародних відносин, з 2010 р. по сьогодні — ректор університету.

    І. М. Коваль належить до одеської наукової школи істориків-міжнародників, яку заснував академік С. Й. Аппатов. Він учасник численних наукових конференцій в Росії, США, Великій Британії, Данії, Словенії, Угорщині та Польщі. Є членом багатьох міжнародних товариств і організацій.

Також у лютому
130 років від дня народження Всеволода Олександровича Голубовича (1885-1939), державного та політичного діяча.

Народився у с. Молдовка, Балтського повіту, Подільської губернії (нині — Голованівський район), Кіровоградської області. Закінчив Київський політехнічний інститут за фахом інженер шляхів сполучення. Від 1913 р. член Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР) та член одеського комітету цієї партії. У квітні 1917 р. від імені Одеської української громади надіслав петицію керівництву Тимчасового уряду з вимогою надати Україні територіальну автономію, став ініціатором створення осередку УПСР серед залізничників Одеського вузла. Викладав на курсах українознавства в Одесі, які відкрилися в місті у липні 1917 р. Читав лекції із земельного питання та роз’яснював програми політичних партій. Від 1918 р. — голова Ради народних міністрів і міністр закордонних справ Української Народної Республіки. У 1919-1920 рр. редагував друковані органи Української партії соціалістів-революціонерів у Кам’янці-Подільському та Вінниці. Був засуджений у справі так званого Українського національного центру.