Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси

Січень
1 січня
  • 160 років від дня народження Василя Миколайовича Мочульського (1856-1920), літературознавця, мовознавця, професора Новоросійського університету.

    Народився в с. Ананьївка, Херсонської губернії (нині с. Стрюкове, Миколаївського району, Одеської області). Закінчив історико-філологічний факультет Новоросійського університету. З 1878 р. В. М. Мочульський був призначений в одну з одеських гімназій викладачем російської та слов’янських мов, літератури і логіки. З 1889 р. працював на кафедрі російської словесності й мови історико-філологічного факультету Новоросійського університету.

    Основне коло наукових інтересів було зосереджене у галузі порівняльно-історичного літературознавства та досліджень давньоруської писемності, що відбилося в таких основних публікаціях, як «Про уявний дуалізм у міфології слов’ян» (1889, «О мнимом дуализме в мифологии славян»), «Походження „Фізіолога“ та його початкова доля в літературах Сходу й Заходу» (1889, «Происхождение „Физиолога“ и его начальне судьбы в літературах Востока и Запада»), «Апокрифічне сказання про створення світу» (1896, «Апокрифическое сказание о создании мира»).

    Низку досліджень присвятив питанням історико-культурного процесу XVII-XIX ст. — «Просвіта на півдні Росії за царювання імператриці Катерини II» (1900, «Просвещение на юге России в царствование императрицы Екатерины II»), «До історії журналістики XVIII сторіччя» (1904, «К истории журналистики XVIII века»). Перу В. М. Мочульського належить і ґрунтовний опис рукописів відомого професора історико-філологічного факультету Новоросійського університету В. І. Григоровича. Вивчав окремі питання кримськотатарського фольклору, етнографії болгарського населення України.

    Помер в Одесі в 1920 р.

4 січня
  • 155 років від дня народження Івана Михайловича Занчевського (1861-1928), математика, професора Новоросійського університету.

    Народився в Одесі. Закінчив Рішельєвську гімназію та фізико-математичний факультет Новоросійського університету. Був залишений в університеті для підготовки до професорського звання по кафедрі прикладної математики. В 1883-1884 рр. працював учителем математики в Одеській жіночій гімназії. 1886-1887 рр. поїхав у наукове відрядження до Парижа та Берліна. Після повернення з-за кордону продовжив свою наукову діяльність у Новоросійському університеті. 1904 р. І. М. Занчевський був призначений деканом фізико-математичного факультету Новоросійського університету. 1905-1907 рр. — ректор університету. 1907 р. за революційну діяльність його було звільнено та порушено проти нього судову справу. Однак йому вдалося уникнути ув’язнення. 1909 р. переїхав спочатку до Санкт-Петербурга, а потім до Києва. 1917 р. повертається до Одеси, де знову працює в Новоросійському університеті. Після ліквідації університету працював професором та завідувачем кабінету механіки Фізико-математичного інституту (1920-1921). З 1921 р. перебував на посаді голови предметної комісії з математики й механіки в Інституті народної освіти, у 1921-1922 рр. — професор кафедри теоретичної механіки в Одеському політехнічному інституті. 1922 р. І. М. Занчевський тяжко захворів і пішов на пенсію.

    Основні наукові дослідження І. М. Занчевського були присвячені теорії гвинтів і векторів та її застосуванню в механіці. Учений одним із перших в Російській імперії почав вводити векторні методи і теорію гвинтів у практику викладання механіки в університеті.

5 січня
  • 150 років від дня народження Артемія Григоровича Готалова-Готліба (1866-1960), історика та педагога, професора Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова.

    Народився у Пскові. Закінчив історико-філологічний факультет Новоросійського університету. Працював учителем у середніх навчальних закладах Одеси. У середині 90-х рр. XIX ст. переїхав до Пскова і протягом року був учителем гімназії. Надалі працював у Санкт-Петербурзі, де викладав у кадетському корпусі. Був одним із авторів «Енциклопедичного словника» Ф. Брокгауза та І. Єфрона. У 1903-1918 рр. А. Г. Готалов-Готліб працював директором гімназії в Ялті, потім у Кишиневі та у Пскові, у 1918-1922 рр. викладав у жіночій гімназії в Черкасах, реальному училищі і школах Одеси. 1919 р. в Одесі брав участь в організації найбільшого в країні будинку для безпритульних дітей «Дитяче містечко імені Комінтерну», яким деякий час завідував, був інспектором губернського відділу народної освіти.

    1920 р. А. Г. Готалов-Готліб брав участь в організації Одеського інституту народної освіти. У 1900-1925 рр. під час закордонних відряджень до Швейцарії, Франції, Німеччини, Австралії, Чехословаччини всебічно знайомився із системами освіти, що склалися в європейських країнах. У 1927-1940 рр. працював в інститутах Москви, Харкова, Києва. 1940 р. йому без захисту дисертації було надано вчений ступінь доктора педагогічних наук. Цього ж року, повернувшись до Одеси, став професором Одеського державного університету. Залишаючись в Одесі в період окупації міста румунсько-німецькими військами, тимчасово припинив свою викладацьку діяльність. Після визволення Одеси у 1944 р. знов повернувся до роботи. Виконував обов’язки декана історичного факультету Одеського державного університету (1944-1946), одночасно завідував двома кафедрами: історії стародавнього світу та археології і педагогіки, з 1946 р. — тільки кафедрою педагогіки.

    Наукові інтереси були сконцентровані на історії слов’янських народів та Візантії, розвитку освіти у Франції XVIII ст. та в Одесі XIX cт.

14 січня
  • 105 років від дня народження Якова Георгійовича Бреуса (1911-1972), військового (майор), Героя Радянського Союзу (1942), почесного громадянина Одеси (1967).

    Народився в Херсоні. Закінчив Херсонський морський технікум. Бойовий шлях розпочав 1940-го на фінському фронті. 161-й полк, у якому служив лейтенант Яків Бреус, прийняв на себе важкий удар фашистських військ уже в перший день Великої Вітчизняної війни (на річці Прут). Учасник оборони Одеси. Тричі був поранений. Останнє, тяжке поранення отримав під час штурму Кенігсберга. Демобілізувавшись з армії, Я. Г. Бреус жив і працював в Одесі.

    Я. Г. Бреуса поховано на Алеї Слави в Центральному парку культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченка в Одесі. Його ім’ям названо одну з вулиць Одеси, на якій встановлено пам’ятну дошку.

  • 85 років від дня народження Адольфа Івановича Лози (1931-2004), живописця, члена Національної спілки художників України (1970), заслуженого художника України (1990), народного художника України (1997).

    Народився в Маріуполі, Донецької області. Закінчив Одеське державне художнє училище та Харківський художній інститут. 1966-1976 рр. викладав в Одеському державному художньому училищі ім. М. Б. Грекова.

    А. І. Лоза працював у жанрі станкового живопису і монументального мистецтва: жанрова картина, портрет, пейзаж, натюрморт, мозаїка, розпис.

    Твори художника зберігаються в музеях і приватних колекціях України, Канади, Японії, Голландії, Іспанії та інших країн.

15 січня
  • 160 років від дня народження Синодія Дмитровича Пападімітріу (1856-1921), мовознавця, літературознавця, фахівця з грецької філології, професора Новоросійського університету.

    Народився в Салоніках, Греція. Закінчив філологічний факультет Афінського університету. У 1878-1885 рр. працював викладачем грецької та латинської мов у гімназії в Салоніках; у 1887-1888 рр. — директором грецької гімназії в Болгарії.

    1888 р. переїхав до Одеси, де працював директором грецького училища. 1892 р. був затверджений приват-доцентом кафедри класичної філології історико-філологічного факультету Новоросійського університету. Часто бував у закордонних відрядженнях, працював в архівах Греції, Туреччини, Англії, Франції та Іспанії.

    С. Д. Пападімітріу брав активну участь у роботі наукових товариств — Історико-філологічного при Новоросійському університеті, Одеського товариства історії та старожитностей та ін. У Новоросійському університеті виконував обов’язки секретаря історико-філологічного факультету (1910), декана факультету і ректора університету (1912).

  • 135 років від дня народження Дмитра Дмитровича Хмирова (1881-1944), фізика, професора Одеського державного університету.

    Народився у Рославлі, Смоленської області. Закінчив Московський університет, де був залишений на кафедрі фізики для підготовки до професорського звання. Восени 1906 р. переїхав до Одеси, де працював лаборантом на Вищих жіночих курсах. 1914 р. був призначений на посаду лаборанта Новоросійського університету при кафедрі фізики. 1910 р. був затверджений на посаді приват-доцента університету. У 1920-1921 рр. працював доцентом Фізико-математичного інституту, в 1921-1938 рр. — професором Хіміко-фармацевтичного інституту.

    У наукових працях розробляв питання кінетичної теорії газів та рідин, а також деякі питання фізичної оптики. Активно співпрацював з одеським видавництвом «Mathesis» як перекладач і редактор перекладів, продовжував займатися перекладами у 1920-і та 1930-ті роки. Всього переклав понад 10 книг.

  • 110 років від дня народження Ноте (Натана) Михайловича Лур’є (1906-1987), прозаїка, члена Спілки письменників України (1934).

    Народився в с. Розкішне, Гуляйпільського району, Запорізької області. Закінчив філологічний факультет Московського державного університету. Вчителював у школах Одеси. Під час Другої світової війни працював в армійській пресі. Був репресований за обвинуваченням в антирадянській, націоналістичній і шпигунській діяльності. 1955 р. письменника було реабілітовано.

    Автор романів: «Степ кличе» (1932), книг оповідань і нарисів «Пасажир» (1937), «Кохання біля моря», «У моїй країні», «Брати» (1938); документальних повістей: «Дорога до щастя» (1950), «Небо і земля» (1963), «Перед грозою» (1973), «Історія одного кохання» (1976), "Лише море та небо«(1978), , «В дорозі» (1986), «Дні і роки» (1988) та ін. Писав єврейською мовою.

16 січня
  • 100 років від дня народження Людмили Наумівни Ґінзбурґ (1916-2001), піаністки, педагога, професора Одеської консерваторії ім. А. В. Нежданової, заслуженої артистки УРСР (1989).

    Народилася в м. Аккерман (нині — м. Білгород-Дністровський, Одеської області). Закінчила Одеську консерваторію (кл. М. Старкової) та асистентуру — стажування при Московській консерваторії (кл. Г. Нейгауза). З 1946 р. викладала в Одеській консерваторії. З 1989 р. — професор та завідувач кафедри спеціального фортепіано.

    У творчому доробку — сольні концерти, виступи з оркестрами та в складі камерно-інструментальних колективів в Україні та за її межами. У репертуарі Л. Н. Ґінзбург твори В.-А. Моцарта, Ф. Шопена, Р. Шумана, Й. Брамса, К. Данькевича та ін.

    В Одесі на будинку по вул. Рішельєвській, 35/37, де з 1971 по 2001 рр. жила Л. Н. Ґінзбурґ, встановлено пам’ятну дошку. В Одеській національній музичній академії ім. А. В. Нежданової проводяться конкурси пам’яті піаністки.

21 січня
  • 110 років тому (1906) в Одесі вийшов перший і єдиний номер політичної, економічної, наукової і літературної газети «Народна справа» під редакцією Івана Луценка, активного члена одеської «Просвіти». Редакція газети знаходилася за адресою: вул. Херсонська (нині — вул. Пастера), 52.
23 січня
  • 110 років від дня народження Віктора Миколайовича Добровольського (1906-1984), актора, режисера, народного артиста СРСР (1960).

    Народився в Одесі. Закінчив студію при Одеському державному українському музично-драматичному театрі, водночас у цьому театрі працював (1926-1928). Акторську діяльність розпочав на сцені Одеського народного театру в 1922 р. Грав у виставах разом з П. Саксаганським і М. Садовським під час їхніх гастролей в Одесі. 1928-1933 рр. — актор Харківського Червонозаводського українського драматичного, у 1933-1939 рр. — Сталінського (нині Донецький) театрів. У 1939–1964 рр. — актор Київського українського драматичного театру ім. І. Франка. У 1964–1984 рр. — актор Російського драматичного театру ім. Лесі Українки у Києві. У кіно знімався з 1930 р.

    Ролі: Михайло Гуман («Украдене щастя» І. Франка), Огнєв («Фронт» О. Корнійчука), Бенедикт («Багато галасу даремно» В. Шекспіра), Лопахін («Вишневий сад» А. Чехова), Городничий («Ревізор» М. Гоголя) та ін.

27 січня
  • 90 років від дня народження Юрія Миколайовича Єгорова (1926-2008), живописця, графіка, монументаліста, члена Спілки художників УРСР (1958), заслуженого діяча мистецтв України (1989).

    Народився в Сталінграді (нині Волгоград, Росія). Закінчив Одеське художнє училище. Навчався у Ленінграді (нині С.-Петербург) в Інституті живопису, скульптури і архітектури (викл. К. Іогансон), закінчив вище художньо-промислове училище ім. В. Мухіної (викл. Г. Рубльов, Г. Савінов). 1955-1957 рр. працював в Одесі викладачем художнього училища. 1994-1996 рр. — ректор Одеської академії мистецтв.

    Автор жанрових полотен, портретів, натюрмортів. Головна тема — єднання людини і світу. Твори: «Мороз — червоний ніс» (1948), «Солдати Жовтня» (1957), «Біля моря» (1974), «Ланжерон» (2002), «Еллізіум» (2003), «Море. На дачі» (2008) та ін.

  • 85 років від дня народження Євгена Васильовича Додіна (1931), доктора юридичних наук, професора Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова та Одеської національної юридичної академії, заслуженого діяча науки і техніки України (1997).

    Народився у Томську. Закінчив Одеський державний (нині — національний) університет ім. І. І. Мечникова. З 1953 р. працював слідчим Одеської обласної прокуратури. З 1956 р. — експерт-криміналіст Одеської лабораторії судових експертиз. 1958-1965 рр. — викладач, начальник юридичного циклу юридичних дисциплін Одеської школи міліції. 1965-1980 рр. — старший викладач, доцент, професор, завідувач кафедри криміналістики, кримінального права і процесу Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. У 1980-1989 рр. обіймав посаду начальника кафедри адміністративного права й управління Київської вищої школи МВС. 1989 р. повернувся до роботи в ОДУ ім. І. І. Мечникова. З грудня 1997 р. по серпень 2013 р. очолював кафедру морського та митного права Національного університету «Одеська юридична академія».

    Є. В. Додін є автром понад 200 наукових праць. Підготував понад 100 докторів та кандидатів наук.

31 січня
  • 140 років від дня народження Олексія Васильовича (Вільгельмовича) Ганзена (1876-1937), художника-мариніста. Онук та учень І. К. Айвазовського.

    Народився в Одесі. Закінчив юридичний факультет Новоросійського університету. Художньої майстерності навчався в Німечинні. Багато подорожував Європою. 1910 р. намагався організувати музей сучасного мистецтва в Одесі. 1914-1917 рр. працював у Криму. Протягом 1917-1919 рр. жив в Одесі. З 1898 р. — учасник виставок Товариства південноросійських художників, а з 1919 р. — його член. 1920 р. емігрував до Югославії.

    В Одеському художньому музеї зберігається картина О. В. Ганзена «Берег моря».