Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси

Червень
1 червня
  • 145 років від дня народження Ігнатія Яковича Точидловського (1871-1942), геофізика, професора Новоросійського університету.

    Народився в с. Прохоровому, Тираспольського повіту, Херсонської губернії (нині — Іванівський район, Одеської області). Закінчив фізико-математичний факультет Новоросійського університету. 1893 р. склав іспити державній комісії при університеті і був зарахований лаборантом при фізичному кабінеті, де й працював близько трьох років. Читав лекції з фізики робітникам в Одеській міській аудиторії, де організував фізичний кабінет, який згодом став основою фізичного кабінету Одеського політехнічного інституту. 1898-1922 рр. викладав фізику та математику в середніх навчальних закладах Одеси. 1917 р. фізико-математичний факультет обрав його на посаду екстраординарного професора Новоросійського університету. 1916-1922 рр. — ректор Одеського сільськогосподарського інституту. 1927-1931 рр. — викладав фізику в Одеському вечірньому робочому університеті, де керував кафедрою фізики. 1917-1942 рр. — директор Одеської геофізичної обсерваторії.

    У другій половині 1941 р. І. Я. Точидловський був направлений у відрядження до Московської геофізичної обсерваторії, де у 1942 р. помер після тяжкої хвороби.

  • 80 років від дня народження Олексія Володимировича Копйова (1936-2013), скульптора, члена Національної спілки художників України (1970), заслуженого художника України (2007).

    Народився в Харбіні, Китай. Закінчив Одеське державне художнє училище ім. М. Грекова. О. В. Копйов був автором пам’ятників та меморіальних дошок в Одесі: пам’ятники О. Марінеску та С. Джевецькому, меморіальні дошки Г. Маразлі, М. Водяному, М. Огренічу, М. Дьоміній та багатьом іншим. Понад 100 скульптурних композицій доброчинно передав улюбленому місту. Щедрі дарунки від О. Копйова отримала і ОННБ — барельєфи Г. Г. Маразлі, Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка, Марка Вовчка.

    В Одесі на вул. Торговій, 2 скульптору встановлено меморіальну дошку (авт. М. Худолій).

5 червня
  • 120 років від дня народження Михайла Павловича Алексєєва (1896-1981), літературознавця, мистецтвознавця, бібліографа, академіка АН СРСР (1958).

    Народився в Києві. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. 1919 р. переїхав до Одеси, де став професорським стипендіатом (аспірантом) Новоросійського університету. Ініціював продовження роботи в радянських умовах (1920-1923) Одеського бібліографічного товариства при Новоросійському університеті, на засіданнях якого виступив з рядом доповідей, у тому числі на бібліографічні теми. Один із засновників Пушкінської комісії Одеського будинку вчених (1924). Член Українського бібліографічного товариства в Одесі та Одеської філії Всеукраїнської асоціації сходознавства. У 1925-1927 рр. — консультант-бібліограф, старший бібліотекар, завідувач консультаційно-довідкового бюро Одеської державної публічної бібліотеки. Склав разом з Я. З. Берманом і видав покажчики літератури про Л. ван Бетховена та Ф. Шуберта. 1927 р. виїхав до Іркутська, де викладав в університеті. З 1932 р. жив і працював у Ленінграді.

    На честь ученого при секції книги Одеського будинку вчених у 1983 р. засновані Алексєєвські читання.

  • 105 років від дня народження Володимира Олександровича Молодцова (Бадаєва) (1911-1942), розвідника, керівника одеського підпілля за часів Другої світової війни, Героя Радянського Союзу (1944).

    Народився в с. Сасово (нині Рязанська область). До Одеси приїхав у липні 1941 р. на чолі оперативної розвідувально-диверсійної групи для проведення спеціальних операцій. В. О. Молодцов організував підпільну групу в складі 20 осіб. Головна база загону була в одеських катакомбах. У 1942 р. був захоплений в полон через зраду та страчений. Похований в Одесі на Алеї Слави в Центральному парку культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченка.

    В Одесі його ім’ям названо вулицю, на якій встановлено пам’ятну дошку. Пам’ятні дошки встановлені також на будинках, де були конспіративні квартири партизанського загону: вул. Коблевська, 30, та Преображенська, 44, звідки героя повели на страту.

10 червня
  • 95 років від дня народження Володимира Петровича Гетьмана (1921-2003), поета, члена Національної спілки письменників України (1952).

    Народився в с. Маяки, Біляївського району, Одеської області. Учасник Другої світової війни. Перебував у полоні в німецьких таборах для військовополонених, звідки двічі тікав. Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. У 1954-1968 рр. працював редактором видавництва «Маяк». Відзначений урядовими нагородами.

    Автор поетичних збірок: «Рибальське щастя» (1950), «Зустріч» (1955), «За дротом» (1958), «Ранкові зорі» (1960), «Не залишай мене, любове» (1973), «Євшан-зілля» (1990), «Проміння перемоги» (1995), книги спогадів «Наймолодший куркуль Союзу Радянського» (2001).

11 червня
  • 135 років від дня народження Івана Якимовича Личова (1881-1972), державного діяча, учасника повстання на панцернику «Потьомкін», почесного громадянина Одеси (1965).

    Народився в с. Обшаровка, Самарської губернії. З 1902 р. служив на Чорноморському флоті. Під час повстання на панцернику був у судовому комітеті. 1907-1917 рр. — емігрував до Румунії, Канади, США. 1917 р. повернувся до Росії. З 1929 р. був Генеральним консулом СРСР у Великій Британії. За часів радянської влади обіймав високі партійні посади. Автор спогадів «Потьомкінці» (1935).

16 червня
  • 185 років від дня смерті Олександра Федоровича Ланжерона (Луї-Олександра-Андре де Ланжерона) (1763-1831), воєначальника, державного діяча, графа.

    Народився в Парижі. На початку Великої французької революції (1790) емігрував із Франції до Росії. 1794 р. вступив до російської армії і прийняв російське підданство. 1815 р. О. Ф. Ланжерон змінив герцога Рішельє на посту генерал-губернатора Новоросії. В Одесі граф втілив у життя ряд важливих починань, задуманих раніше Рішельє, одним з яких було введення порто-франко. За його губернаторства з’явилася перша міська газета — «Messager de la Russiе Méridionale ou Feuille commerciale» («Вісник Південної Росії, або Комерційний листок»), відкрито Рішельєвський ліцей, заклад мінеральних вод у міському саду, ботанічний сад, що відіграв величезну роль в озелененні Одеси і всього краю. 1820 р. О. Ф. Ланжерон обійняв посаду одеського градоначальника, залишаючись новоросійським генерал-губернатором до травня 1823 р.

    О. Ф. Ланжерон залишив по собі в Одесі добру пам’ять. Його будинок з гарматами біля входу, що дав назву Ланжеронівській вулиці, тривалий час був однією з найяскравіших одеських пам’яток. До наших днів збереглася тріумфальна арка в Центральному парку ім. Т. Г. Шевченка, названа одеситами аркою Ланжерона, яка вела на дачу графа, а нині відкриває дорогу на пляж його імені.

17 червня
  • 155 років від дня народження Дмитра Борисовича Нейдгардта (1861-1942), сенатора, гофмейстера, дійсного статського радника, плоцького губернатора (1902), одеського градоначальника (1903-1905), почесного громадянина м. Одеси.

    Народився у маєтку Борисівка, Ніжегородської губернії. Освіту здобув у Пажеському корпусі в Петербурзі та в Миколаївській академії Генерального штабу. Був на військовій службі в Кавказькому військовому окрузі та Преображенському полку. 1897 р. залишив військову службу і був призначений на пост калузького віце-губернатора. У 1902 р. призначений губернатором м. Плоцьк, у вересні 1903 р. — виконувачем посади одеського градоначальника, а 23 грудня 1904 р. затверджений на цій посаді. У тому самому році Д. Б. Нейдгардт був удостоєний Найвищої подяки «За відмінний порядок на вулицях Одеси при відвідуванні міста Государем Імператором». 1905 р. працював у Міністерстві внутрішніх справ. 1907 р. — сенатор. Після революції 1917 р. був змушений емігрувати за кордон.

20 червня
  • 100 років від дня народження Марка Моісейовича Альперіна (1916-1994), фізика.

    Народився в Одесі. Закінчив фізико-математичний факультет Одеського державного університету. Навчався в аспірантурі за фахом «теоретична фізика».

    Дисертацію на здобуття ступеня кандидата фізико-математичних наук «Теорія Комптон-ефекту на мезоні» («Теория Комптон-эффекта на мезоне») захистив у роки Великої Вітчизняної війни, перебуваючи в евакуації в Ташкенті.

    Після звільнення Одеси від окупантів повернувся у місто. Працював на кафедрі фізики Одеського політехнічного інституту, за сумісництвом читав лекції в Одеському педагогічному інституті. 1948 р. перейшов на постійну роботу до ОДПІ ім. К. Д. Ушинського, де працював до кінця життя.

    1986 р. затверджений у вченому званні професора.

    Науковий спадок М. М. Альперіна загалом невеликий, але його внесок в становлення теоретичної фізики в Одесі значний і вагомий. Він був серед тих, хто фактично започаткував наукові дослідження з теоретичної фізики в місті.

    Розробки М. М. Альперіна випередили час і відіграли важливу роль у подальшому вирішенні головних задач атомної фізики та квантової електроніки. Створив свою наукову школу.

    Наукову діяльність поєднував з викладацькою. Читав лекції з теоретичної фізики у різних вузах (до 1967 р. був єдиним в Одесі лектором у цій галузі), вів оригінальні курси «Теоретична фізика для математиків», «Фізика ядра й елементарних часток».

23 червня
  • 90 років тому (1926) в Одеському міському саду з лекцією-диспутом на тему: «Моє відкриття Америки» виступив поет В. Маяковський та зачитав ряд віршів і поем.
24 червня
  • 135 років від дня народження Григорія Івановича Котовського (1881-1925), військового, політичного діяча, командира червоноармійських загонів та об’єднань у період громадянської війни (1918-1922).

    Народився в м. Ганчешти, Бессарабської губернії (нині Молдова). За фінансові махінації та непорядну поведінку його двічі заарештовували: першого разу — 1902 р., вдруге — 1903 р. З початку 1904 р. перебував на нелегальному становищі, очолював невелику групу есерівських бойовиків, що займалася пограбуваннями. 1907 р. Г. І. Котовський був засуджений до 12 років каторги. У травні 1917 року його умовно звільнили та направили до армії Російської імперії — на румунський фронт Першої світової війни.

    1918 р. Г. І. Котовський очолював Тираспольський загін збройних сил Одеської радянської республіки. 1918 р. за допомогою більшовицького підпілля здійснив кілька пограбувань в Одесі, зокрема фінансових установ Добровольчої армії.

    З 1919 р. у складі 45-ї дивізії РСЧА брав участь в обороні Петрограда від білогвардійців. З 1920 р. командував кавалерійською бригадою під час боїв на Кавказі, а потім — в Україні та на радянсько-польському фронті. 1921 р. командував кавалерійськими частинами, що брали участь у придушенні селянських повстань в Україні та під Тамбовом (нині місто в Російській Федерації). У вересні 1921 р. Г. І. Котовського призначили начальником 9-ї кавалерійської дивізії, у жовтні 1922 р. — командиром 2-го кавалерійського корпусу РСЧА. Після громадянської війни був членом Всеросійського ЦВК. З 1925 р. — голова ревізійної комісії Центрального управління промрадгоспами. Один з ініціаторів створення Молдавської автономної РСР у складі УРСР.

    В Одесі Г. І. Котовському встановлено пам’ятні дошки на Приморському бульварі, 7, Спиридонівській, 2 та на будинку дитячого центру «Молода гвардія» за адресою: Миколаївська дорога, 172. Один з найбільших мікрорайонів міста та населений пункт в Одеській області названі на честь військового.

  • 130 років тому (1886) в Одесі на вул. Херсонській, 2 (нині Пастера), була відкрита перша в Російській імперії (друга в світі) бактеріологічна станція під керівництвом І. І. Мечникова. Там працювали такі видатні вчені, як М. Ф. Гамалія, Я. Ю. Бардах, Д. К. Заболотний та ін.
27 червня
  • 85 років від народження Георгія Семеновича Литвинчука (1931-2006), математика, професора Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова.

    Народився у Ростові-на-Дону. Закінчив Ростовський університет, де у 1958-1964 рр. працював викладачем. У 1964 р. переїхав до Одеси. З 1964-1974 рр. завідував кафедрою математичного аналізу Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. У 1974-1986 рр. — в Одеському відділенні Інституту економіки АН УРСР, створив там відділ математичного моделювання економіко-екологічних систем — один з перших в Україні такого напряму.

    У 1986-1992 рр. організував та очолив математичний відділ відділення гідроакустики Морського гідрофізичного інституту НАНУ. У 1992 р. Г. С. Литвинчук виїхав до Португалії, де працював у відділі математики Вищого технічного інституту (Лісабон). З 1994-2004 рр. був професором Університету острова Мадейра, а 2004 р. отримав звання почесного професора. Того ж року повернувся до Одеси і знову очолив відділ сингулярних інтегральних рівнянь та крайових задач відділення гідроакустики Морського гідрофізичного інституту НАНУ.

    Автор понад 170 праць, з них 4 монографії. Засновник сучасної теорії сингулярних інтегральних рівнянь зі зсувом; зробив значний внесок у теорію сингулярних операторів та проблем факторизації. Створив і очолив всесвітньо відому математичну школу з сингулярних інтегральних рівнянь.

29 червня
  • 110 років від дня народження Івана Даниловича Черняховського (1906-1945), військового діяча, генерала армії, двічі Героя Радянського Союзу (1943, 1944).

    Народився в с. Оксанина (нині Уманський район, Черкаської області). Проходив навчання в Одеській піхотній та Київській артилерійській школах. 1936 р. закінчив Військову академію механізації і моторизації Робітничо-Селянської Червоної Армії ім. Й. Сталіна. Під час Другої світової війни командував танковою дивізією, корпусом, з липня 1942 р. — 60-ю армією, яка в складі 1-го Українського фронту брала участь 1943 р. у форсуванні Дніпра, визволенні Києва, Коростеня, Житомира, Шепетівки. З квітня 1944 р. командував військами 3-го Білоруського фронту. Отримав смертельне поранення під час бою.

    На честь І. Д. Черняховського в Одесі названо вулицю, відкрито пам’ятну дошку (на будинку Одеського інституту сухопутних військ) та встановлено пам’ятник на території Одеської середньої школи № 56.

  • 70 років від дня народження Світлани Григорівни Крижевської (1946), живописця, члена Національної спілки художників України (1975).

    Народилася в Харкові. Закінчила Київський художній інститут. Працює в Одесі: в 1971-1976, 1986-1987 рр. — викладач художнього училища; з 1999 р. працює в Південноукраїнському педагогічному інститут (нині — національному університеті) ім. К. Д Ушинського. З 1997 р. досліджує культурну спадщину Північного Причорномор’я, побут українців Подунав’я, нащадків Задунайської Січі на території Румунії. Оформила книги «Українці за Дунаєм» В. Кушніра (2002), «України часточка в мені» Т. Ананченко (2005), «Черное море» К. Паустовського (2008), «Утіхи на воді» В. Невмитого (2008).

    Основні твори: «Роздуми. Портрет Г. Крижевського» (1974), «О. Данченко» (1978), «Забуті» (1986), «Бабина хата заквітчана» (1990), «Яблучний Спас» (2001) та ін.