Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси

Листопад
1 листопада
  • 215 років тому (1801) негоціант Фурньє і ліворнський банкір Жом відкрили в Одесі перший комерційний банк. Це стало початком банківської справи в Одесі.
  • 135 років від дня народження Георгія Андрійовича Боровикова (1881-1958), ботаніка, професора Одеського державного університету.

    Народився у Маріуполі. Закінчив Новоросійський університет. 1904-1905 рр. працював на Північному Кавказі. 1907-1918 рр. у Новоросійському університеті обіймав посади: лаборанта, асистента, приват-доцента. 1918 р., після відкриття Одеського сільськогосподарського інституту, почав читати там курс анатомії та очолив кафедру загальнобіологічних наук, реорганізовану 1931 р. у кафедру агробіологічних наук, а 1932 р. — агроботаніки. В інституті, крім завідування кафедрою, працював помічником директора, директором, а також деканом агрономічного і виноградарського факультетів. Г. А. Боровиков за сумісництвом у 1939-1941 рр. очолював кафедру ботаніки Одеського фармацевтичного інституту і читав курс ботаніки. Під час Другої світової війни залишався в окупованій Одесі. 1948-1953 рр. — професор, завідувач кафедри фізіології рослин Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова.

    Г. А. Боровиков був членом Новоросійського товариства природознавців, Товариства сільського господарства Південної Росії, Німецького і Московського товариств дослідників природи.

4 листопада
  • 120 років тому (1896) в Одесі було засновано Чорноморське благодійне товариство.
6 листопада
  • 65 років від дня народження Василя Микитовича Півня (1951), поета, члена Національної спілки письменників України (1999).

    Народився в с. Велимче, Ратнівського району, Волинської області. Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова.

    Автор поетичних збірок: «Дзвони волинського неба» (1990), «Острів Зміїний» (2003, «Остров Змеиный»), «Нічний диригент» (2004, «Ночной дирижер»), «Партитура для янгола» (2005), «Оголене дзеркало» (2005, «Обнаженное зеркало») та ін. Пише українською та російською мовами.

7 листопада
  • 80 років від дня народження Олексія Івановича Присяжнюка (1936-1992), хіміка-неорганіка, професора Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова.

    Народився у с. Коростки, Житомирської області. Закінчив хіміко-технологічний факультет Одеського політехнічного інституту. Працював керівником групи у Волго-Донському (Ростовська обл.) науково-дослідному інституті поверхнево-активних речовин, на Одеському суперфосфатному заводі та інженером Одеського хімзаводу. Закінчив аспірантуру Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова, де і працював, пройшовши шлях від старшого викладача до професора, завідувача кафедри загальної хімії та полімерів. 1971-1974 рр. перебував у відрядженні в Гвінеї.

    Наукова діяльність О. І. Присяжнюка пов’язана з розробкою нових типів інгредієнтів для високомолекулярних сполук на основі диперекисів та металокомплексів. Наслідки досліджень оприлюднені в понад 150 наукових статтях, має 8 авторських свідоцтв.

10 листопада
  • 110 років від дня народження Сергія Павловича Полякова (1906-1961), прозаїка, члена Спілки письменників України (1953).

    Народився в Москві. Закінчив Московський інститут театрального мистецтва. Працював у театрах та на кіностудіях Москви й Одеси. Учасник Другої світової війни.

    Його твори: повість «Партизанська іскра» (1951), збірки оповідань «Дорога душа» (1955, «Дорогая душа»), «Крапля крові гарячої» (1964, «Капля крови горячей»).

  • 80 років від дня народження Андрія Петровича Гончара (1936), актора, народного артиста України (1981).

    Народився в с. Деньги, Золотоніського району, Черкаської області. Закінчив Київський інститут театрального мистецтва. Працював актором у театрах Чернігова, Сімферополя, Петропавловська-Камчатського, Черкас. З 1965 р. — актор і водночас з 1990-2004 рр. — художній керівник Одеського російського драматичного театру. З 2009 р. — актор Одеського театру юного глядача ім. М. Островського.

    Ролі: Михайло («У день весілля» В. Розова), Богдан Хмельницький (однойменна драма О. Корнійчука), Гнат («Безталанна» І. Карпенка-Карого), Борис («Гроза» О. Островського) та ін.; у кіно — Філін («Ключі від неба» 1964, реж. В. Іванов), Богатир («Вигідний контракт», 1979, реж. В. Савельєв), епізоди у серіалі «Комедійний коктейль» (2002-2004, реж. Ю. Стицьковський), фільмі «Ліквідація» (2007, реж. С. Урсуляк), дитячому серіалі «Клад або історія про чарівні апельсини» (2015, реж. І. Козлов-Петровський) та ін.

13 листопада
  • 135 років від дня народження Михайла Никифоровича Єфимова (1881-1919), льотчика.

    Народився в с. Дуброва (нині с. Апольє, Смоленської області, Росія). 1891 р. разом із родиною переїхав до Одеси. Навчався в Одеському залізнично-технічному училищі, працював електриком на телеграфі. 1908-1909 рр. став чемпіоном Російської імперії з мотоциклетного спорту. 1910 р. закінчив льотну школу А. Фармана у Франції і став першим дипломованим пілотом Російської імперії, встановив світовий рекорд тривалості польоту з пасажиром. 21 березня 1910 р. в Одесі першим серед російських льотчиків здійснив політ на аероплані. Того ж року виграв змагання авіаторів у Ніцці (Франція), у наступні роки посідав призові місця на змаганнях в Італії, Франції, Росії. 1915 р. добровольцем вступив до діючої армії, за роки війни служив у різних частинах. 1919 р. відступив з Червоною Армією до Одеси, був розстріляний денікінцями.

    Його ім’ям в Одесі названо вулицю, на якій льотчику встановлено пам’ятну дошку.

15 листопада
  • 170 років від дня народження Леопольда Францевича Воєводського (1846-1901), історика, літературознавця, професора Новоросійського університету.

    Народився у Вільно, Литва. Закінчив Санкт-Петербурзький університет. 1875 р. розпочав викладацьку діяльність на історико-філологічному факультеті Новоросійського університету. У 1878-1879 рр. перебував у закордонному відрядженні (Відень, Лейпціг, Берлін), за підсумками якого видав наукову працю «Вступ у міфологію „Одисеї“» (1881). 1899 р. через хворобу був змушений подати у відставку.

    Л. Ф. Воєводський вивчав творчість Г. Гейне й інших німецьких ліриків, займався питанням спрощення російського правопису, цікавився математикою.

16 листопада
  • 100 років від дня народження Федора Єфремовича Пахальчука (1916-2012), контр-адмірала, Героя Радянського Союзу (1944), почесного громадянина Одеси (2011).

    Народився в с. Дворик, Красилівського району, Хмельницької області. Навчався у Військово-морському училищі ім. М. В. Фрунзе в Ленінграді. Був учасником радянсько-фінської та Другої світової воєн. Під час війни брав участь у понад 250 операціях з висадки десантів, супроводу підводних човнів і конвоїв. Знищив понад 4800 морських мін, 11 кораблів та 3 літаки супротивника. Після війни закінчив Військово-морську академію ім. К. Є. Ворошилова. Службу продовжив у Порт-Артурі командиром з’єднання кораблів Тихоокеанського флоту. У 1955-1973 рр. — командир бригади кораблів, начальник штабу дивізії кораблів, командир військово-морської бази Чорноморського флоту. У відставку вийшов у званні контр-адмірала. Продовжував вести активну громадську діяльність: очолював раду ветеранів АРК «Антарктика», був членом президії Одеської міської ради ветеранів.

    В Одесі на будинку, за адресою Рішельєвська, 35/37, де мешкав Ф. Є. Пахальчук, йому встановлено пам’ятну дошку.

18 листопада
  • 160 років від дня смерті князя Михайла Семеновича Воронцова (1782-1856), державного діяча, новоросійського та бессарабського генерал-губернатора (1823-1844).

    Народився у Санкт-Петербурзі. Закінчив Кембріджський університет. Його батько був послом Росії у Великій Британії. На посаді генерал-губернатора краю М. С. Воронцов всебічно сприяв розвитку економіки міста і краю, зокрема, дбав про подовження термінів дії порто-франко. Під його управлінням відкрилося судноплавне сполучення між Одесою та Кримом і Константинополем, яке згодом привело до появи Російського товариства пароплавства і торгівлі. Предметом особливої турботи М. С. Воронцова було поліпшення стану Одеського порту і гавані. Багато уваги приділяв благоустрою вулиць. За його активного сприяння засновано Музей старожитностей (1825), газету «Одесский вестник» (1828), міську публічну бібліотеку (1829), Товариство сільського господарства Південної Росії і Товариство історії та старожитностей. Сприяв відкриттю в Одесі Інституту східних мов і училища для глухонімих, розвитку народної освіти в багатьох населених пунктах краю.

    На Соборній площі в Одесі М. С. Воронцову встановлено пам’ятник (скульптор Ф. Бруггер, архітектор Ф. Боффо). Його ім’ям названо один із провулків в історичному центрі міста — Воронцовський.

26 листопада
  • 105 років тому (1911) затверджено статут Одеського автомобільного товариства.
  • 90 років від дня народження Аркадія Вікторовича Русіна (1926), живописця, члена Національної спілки художників України (1960), заслуженого художника України (2006).

    Народився в Одесі. Закінчив Одеське художнє училище та Ленінградський інститут живопису, скульптури і архітектури ім. І. Рєпіна. Працював у Сталінграді. З 1958 р. працював в Одеському педагогічному інституті (нині — Південноукраїнський національний педагогічний університет) імені К. Д. Ушинського.

    Твори: «Суворов в Ізмаїлі» (1953), «Скрипки» (1977), «Підкорювачі морських глибин» (1979), «Г. Димитров у Москві» (1982), «Яром-долиною козаки їдуть...» (1996).

29 листопада
  • 110 років від дня народження Романа Лазаревича Кармена (1906-1978), режисера та оператора документального кіно, журналіста, сценариста, заслуженого діяча мистецтв Азербайджанської РСР (1959), народного артиста СРСР (1966).

    Народився в Одесі. Закінчив операторський факультет Державного інституту кінематографії (нині — Всеросійський державний інститут кінематографії). У 1923-1930 рр. працював фотокоректором журналу «Огонек». З 1932 р. — на Центральній студії документальних фільмів. У 1936-1939 рр. — на операторській роботі в Іспанії, на фронтах Другої світової війни. 9 травня 1945 р. фільмував підписання акта про капітуляцію фашистської Німеччини. Перебував у гарячих точках В’єтнаму, Південної Америки. Як оператор зняв стрічки: «Іспанія» (1939), «Розгром німецьких військ під Москвою», «Ленінград у боротьбі» (обидві — 1942), «Берлін» (1945) та ін. Створив кінокартини: «День нового світу» (1940), «Суд народів» (1946), «Повість про нафтовидобувників Каспію» (1953), «Широка країна моя...» (1958), «Підкорювачі моря» (1959) та багато ін.

30 листопада
  • 90 років від дня народження Людмили Іванівни Сатосової (1926-2008), актриси, заслуженої артистки РРФСР (1953), народної артистки УРСР (1963).

    Народилася в Самарі, Росія. З п’ятнадцяти років працювала на авіаційному заводі. 1944 р. прийшла в студію при евакуйованому в Куйбишев Великому театрі. 1951 р. була запрошена до Свердловського театру оперети. 1960 р. приїхала до Одеси, де стала грати в театрі Музичної комедії. За весь період роботи, пов’язаний з жанром оперети, Л. І. Сатосова зіграла більше двохсот різнопланових ролей. В Одеському театрі музичної комедії склався акторський дует Людмили Сатосової та Семена Крупника. 1989-1994 р. цей дует був провідним Одеського муніципального театру Рішельє З 1996 р. працювала актрисою Російського драматичного театру ім. А. Іванова.

    Ролі в театрі: Лариса («Біла акація», І. Дунаєвського), Еліза Дуліттл («Моя чарівна леді», Ф. Лоу), Хавронья («Вій», М. Гоголя), графиня Волконська («Анна Кареніна», Л. Толстого), морячка («Занепад», І. Бабеля) та ін.

    В Одесі на вул. Дерібасівській, 20 актрисі встановлено пам’ятну дошку (скульптор О. Князик).