Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси

Травень
3 травня
  • 210 років від дня народження Миколи Никифоровича Мурзакевича (1806-1883), історика, археолога, археографа, мемуариста.

    Народився в м. Смоленськ. Закінчив етико-політичне відділення Московського університету. 1830 р. переїхав до Одеси. Спочатку працював у місцевій митниці, а 1831 р. перейшов до Рішельєвського ліцею, оскільки його зацікавила історія та старожитності краю. Там він пройшов шлях від помічника вчителя до директора ліцею. Був редактором «Новороссийского календаря» (1839–1841).

    Найбільше свій науковий і науково-організаційний талант проявив в Одеському товаристві історії і старожитностей (ОТІС), засновником якого він був разом з М. Кирьяковим, Д. Княжевичем, А. Фабром та О. Стурдзою (1839). З початку діяльності ОТІС став його секретарем (1839–1875), а згодом і віце-президентом (1875–1883), будучи ключовою постаттю в ці роки у житті наукової установи. Він був одним з основних редакторів перших 13 томів «Записок Одесского общества истории и древностей», активно стежив за виданням щорічних звітів, а згодом і протоколів засідань ОТІС. 1843 р. очолив створений ОТІС музей старожитностей, який 1858 р. було об’єднано з міським музеєм. Започатковане і правильно організоване зібрання старожитностей згодом стало основою сучасного Археологічного музею НАН України. Багато зробив для упорядкування Феодосійського музею старожитностей, який перейшов у відання ОТІС. У 1843–1853 рр. завідував Одеською публічною бібліотекою (нині Одеська національна наукова бібліотека). Саме в цей час заклад перетворився на найбагатшу книгозбірню на півдні Російської імперії.

    Автор близько 200 праць. Його наукові інтереси були різноманітними, але головним чином спрямовані на вивчення історії Новоросійського краю.

  • 135 років тому (1881) в Одесі засновано Товариство опікування жебраків.
5 травня
  • 80 років від дня народження Олександра Олександровича Красотова (1936-2007), композитора, музикознавця, педагога, заслуженого діяча мистецтв УРСР (1987).

    Народився в Одесі. Закінчив Одеську консерваторію (по кл. композиції Т. Малюкової, кл. фортепіано Б. Чарковського і як музикознавець — у О. Когана), де з 1959 р. і працював. 1991 р. отримав звання професора кафедри теорії музики та композиції. З 1999 р. викладав у консерваторії м. Тяньцзіня (Китай).

    О. О. Красотов — один із засновників одеської композиторської школи. Його музиці притаманні динамічність, авангардні пошуки з елементами конструктивізму. Автор близько 300 творів різних жанрів: симфоній, опер, інструментальних концертів, кантат, мюзиклів, романсів і пісень, музики до драматичних вистав, телепрограм, кінофільмів.

12 травня
  • 200 років від дня народження Федора Арістовича Струве (1816-1885), фахівця з римської історії та словесності, професора Новоросійського університету.

    Народився у Фленсбурзі (Данія). Закінчив Дерптський університет. З 1840 р. працював учителем у дерптській гімназії. З 1844 р. викладав у казанській гімназії, з 1845 р. — у Казанському університеті. 1865 р. отримав призначення до Новоросійського університету ординарним професором кафедри грецької словесності, завідував університетським музеєм красних мистецтв та мінц-кабінетом. 1868 р. був відправлений у закордонне відрядження для ознайомлення з матеріалами давньої історії Північного Причорномор’я. Після закінчення 25-річного строку служби 1870 р. науковець відмовився від викладання у Новоросійському університеті. У 1871-1877 рр. завідував гімназією при Санкт-Петербурзькому історико-філологічному інституті. Вийшовши у відставку, переїхав до Риги, де й жив до смерті.

    Наукові інтереси Ф. А. Струве охоплювали античну історію й філологію, археологію та епіграфіку. Він брав активну участь у роботі Московського археологічного товариства і Одеського товариства історії та старожитностей.

  • 165 років від дня народження Володимира Миколайовича Палаузова (1851-1920), юриста, фахівця із карного права, професора Новоросійського університету.

    Народився в Одесі. Закінчив юридичний факультет Новоросійського університету та був залишений для підготовки до професорського звання. 1877 р., під час війни за звільнення слов’ян, В. М. Палаузов, болгарин за походженням, вирушив на службу до Болгарії. Після повернення 1878 р. захистив дисертацію та розпочав роботу в Новоросійському університеті.

    За час наукової діяльності В. М. Палаузов написав чимало праць з карного права і процесу.

  • 105 років тому (1911) вийшов перший номер громадсько-літературної газети «Одесский курьер».
16 травня
  • 95 років тому (1921) за рішенням Одеського губвиконкому заснований Інститут народного господарства (нині — Одеський національний економічний університет). Першим ректором став відомий економіст, учений-сходознавець, доктор економічних наук, професор Віктор Моріцович Штейн.
18 травня
  • 150 років від дня народження Петра Євгеновича Казанського (1866-1947), юриста, фахівця з міжнародного права, професора Новоросійського університету.

    Народився в Сімферополі. Закінчив Московський університет. З 1893 р. працював у Казанському університеті. 1899 р. став ординарним професором, доктором міжнародного права Новоросійського університету. П. Є. Казанський вів активну педагогічну та громадську діяльність. 1908 р. він був обраний деканом юридичного факультету Новоросійського університету, 1911 р. — почесним мировим суддею міської думи Одеси. 1912 р. за академічні заслуги був удостоєний чину дійсного статського радника. Цього ж року він став на чолі Вищого міжнародного інституту в Одесі, в якому викладав до 1918 р. 1926 р. пішов на пенсію, але продовжував працювати в університеті. У 1931-1933 рр. був головою особливої секції наукових робіт Воронежа. 1937 р. вчений був відряджений до Ленінграда, отримав право на постійне місце проживання в Будинку престарілих учених, аби мати можливість користуватися книжковим фондом бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна під час роботи над науково-дослідною працею «Нариси історії та теорії комунізму» («Очерки истории и теории коммунизма»). За часів Другої світової війни був змушений припинити цю роботу. П. Є. Казанський пережив блокаду Ленінграда. Після війни повернувся до Одеси, працював співробітником наукової бібліотеки Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова та викладачем-погодинником на статистичному факультеті університету.

  • 105 років від дня народження Миколи Артуровича Гефта (1911-1944), легендарного розвідника, Героя Радянського Союзу.

    Народився в Одесі. Закінчив Одеський інститут інженерів водного транспорту. Під час Другої світової війни співпрацював з органами Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) та був направлений у розвідку до окупованої Одеси, звідки зумів передати цінну інформацію про плани ворога. Після звільнення Одеси М. А. Гефт на чолі розвідувально-диверсійної групи «Авангард» був направлений на територію Польщі. Група діяла в районі Кракова, Кельце, Бреслау. 25 серпня 1944 р. група потрапила в оточення, М. А. Гефт і троє його соратників загинули в бою.

    В Одесі ім’ям М. А. Гефта названо вулицю в Суворовському районі, на Пересипу, та встановлено пам’ятні дошки на вул. Дерібасівській, 3, та на вул. Льва Толстого, 9.

19 травня
  • 85 років від дня народження Аркадія Юхимовича Мацієвського (1931-2006), скульптора, члена Спілки художників СРСР (1964) та члена Національної спілки художників України (1991).

    Народився в с. Бобрик Перший, Любашівського району, Одеської області. Закінчив Одеське державне художнє училище. У 1953-1970 рр. працював скульптором Станіславської спілки художників (нині м. Івано-Франківськ) та Івано-Франківських художніх майстерень художнього фонду УРСР. З 1970 р. був скульптором художньо-виробничих майстерень художнього фонду УРСР Кіровограда.

    А. Ю. Мацієвський працював у жанрі станкової та монументальної скульптури. Твори скульптора зберігаються в багатьох музеях та приватних колекціях у Кіровограді, Івано-Франківську, Києві, Чигирині, Москві.

22 травня
  • 110 років від дня народження Володимира Сергійовича Мартиновського (1906-1973), вченого у галузі технічної термодинаміки та холодильної техніки, доктора технічних наук (1950), професора (1951), заслуженого діяча науки і техніки УРСР (1966).

    Народився в м. Руза, Володимирської (нині Московської) області. Закінчив суднобудівний факультет Одеського політехнічного інституту. У 1933-1947 рр. викладав у вишах Одеси і Баку. У 1948-1973 рр. (з перервами) — ректор Одеського технологічного інституту холодильної промисловості (нині Академія холоду). Керував групою радянських учених, які працювали в Бомбейському технологічному інституті (1956-1958). Був заступником директора департаменту освіти ЮНЕСКО (1960-1964).

    Наукові інтереси вченого: вихрове охолодження, ежекторні холодильні машини на не водяних парах, визначення втрат у холодильних компресорах, що впливають на їх енергетичну ефективність. Основні праці — з термодинамічного аналізу необоротних втрат, оптимізації газових циклів, методів одержання штучного холоду тощо. Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, медалями.

    На фасаді головного корпусу Одеської національної академії харчових технологій Інституту холоду, кріотехнологій та екоенергетики, який носить його ім’я, встановлено меморіальну дошку.