Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси та Одещини

Січень
6 січня
115 років від дня народження Володимира Миколайовича Сосюри (1898-1965), поета, лауреата Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.

1920 р. приїхав до Одеси, служив деполіткурсантом 41-ї стрілецької дивізії. Тут знайомиться та співпрацює з Ю. Олешею, Е. Багрицьким та К. Гордієнком. Літературне товариство одностайно визнає його поетом. 20 травня 1920 р. у газеті «Одеський комуніст» за підписом «Сумний» з’являється вірш «Відплата», що вважається однією з перших опублікованих українських поезій В. Сосюри.

Його ім’ям названо одну з вулиць Малиновського району Одеси.

7 січня
160 років від дня народження Миколи Миколайовича Аркаса (1853-1909), композитора, культурно-освітнього і громадського діяча, історика-аматора, мецената. Батько актора й режисера М. Аркаса (1880-1938), дід відомого історика М. Аркаса (1898-1980).

Закінчив Одеську приватну гімназію Стародубцева та фізико-математичний факультет Новоросійського університету (1875). В Одесі здружився з П. Ніщинським та М. Кропивницьким. У студентські роки був актором-аматором в «Одеському новому театрі» М. Кропивницького. У 1875-1898 рр. служив у морському відомстві в Миколаєві. Був почесним мировим суддею Херсонської округи (1886-1895). 1899 р. вийшов у відставку в чині статського радника. Професійної музичної освіти не мав, його наставником з музики в гімназії був П. Ніщинський. М. М. Аркас — автор першої опери на шевченківський сюжет «Катерина», прем’єра якої відбулася 1899 р. в постановці Товариства русько-малоруських артистів під керівництвом М. Кропивницького (Москва, театр «Акваріум»). Згодом її ставили в Одесі, Києві, Львові, Миколаєві, Вінниці, Дніпропетровську, а також у Варшаві та Кракові. Але значно більшу славу, ніж його музичні твори, М. М. Аркасу принесла науково-популярна праця «Історія України-Русі» (Санкт-Петербург, 1908). У ній автор висвітлює період до 1907 р., характеризуючи також основні етапи й постаті в історії української літератури. Книга була першим щедро ілюстрованим історичним нарисом, написаним українською мовою, мала широку популярність і тривалий час виконувала функції «загальнонародного підручника».

Був постійним меценатом української справи: сприяв виходу у світ журналу «Киевская старина», діяльності Г. Хоткевича, підтримував україномовну школу в спадковому маєтку — селах Богданівка та Христофорівка на Миколаївщині. Організатор і голова товариства «Просвіта» в Миколаєві (1907-1909).

9 січня
140 років від дня народження Хаїма Нахмана Бялика (1873-1934) поета і прозаїка, класика єврейської літератури. Писав на івриті та ідиш.

В Одесі був одним із співзасновників видавництва «Морія» (закритого радянською владою 1921 р.). 1902 р. вийшов перший збірник віршів Х. Бялика. Складена після кишинівського погрому 1903 р. поема «Сказання про погром» («У місті різанини») зробила його одним із найвідоміших єврейських поетів того часу. Х. Н. Бялик брав участь у сіоністському конгресі 1907 і 1913 років. 1921 р., за клопотанням О. М. Горького та з особистого дозволу В. І. Леніна, переїхав до Берліна.

11 січня
125 років від дня народження Всеволода Дем’яновича Богатського (1888-1950), хіміка-органіка, кандидата хімічних наук, професора. Батько відомого вченого-хіміка О. Богатського.

Народився в Кам’янці-Подільському. Закінчив одеську гімназію та природниче відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету. 1924 р. став одним із організаторів і керівників Вечірнього робітничого університету, де викладав хімію до 1931 р. Працював у Інституті народної освіти, директором харчового технікуму, потім — Консервного науково-дослідного інституту. Після відновлення Одеського державного університету (1933) працював на хімічному факультеті до кінця життя.

Основні дослідження пов’язані з органічним синтезом, аналітичною, органічною хімією. Під керівництвом В. Д. Богатського кафедра органічної хімії працювала над завданням Одеського лінолеумного заводу «Більшовик» у галузі одержання гліфталевих смол на основі антарктичного китового жиру.

13 січня
205 років від дня народження Аполлона Олександровича Скальковського (1808-1899), історика, етнографа та публіциста.

1828 р. переїхав до Одеси, де став чиновником у канцелярії новоросійського генерал-губернатора графа М. С. Воронцова. У грудні 1834 р. підготував проект нарису історії Новоросійського краю. За фінансової й адміністративної підтримки М. С. Воронцова, протягом 1835-1843 рр., здійснив три експедиції по архівам краю, працював в архівах Одеси. Головним результатом його праці стали видання «Хронологическое обозрение истории Новороссийского края» (1836-1838), «Первое тринадцатилетие города Одессы» (1837), «История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского» (три видання протягом 1841-1886) та ін.

14 січня
  • 170 років тому (1843) відкрито музей Одеського товариства історії та старожитностей.
  • 75 років від дня народження Олега Семеновича Олійниківа (1938), поета, прозаїка, публіциста, члена Національної спілки письменників України (1991).

    Народився в Одесі. Закінчив Одеське морехідне училище, служив на Північному флоті (в Заполяр’ї). Після демобілізації, як фольклорист, за рекомендацією М. Т. Рильського вступив на філологічний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. Після завершення навчання викладає українську мову та літературу, естетику в середніх навчальних закладах Одеси. Його оповідання, новели, вірші та дослідницькі дописи з історії та краєзнавства друкувалися в республіканській пресі: альманахах «Вітрила», «День поезії», «Самоцвіти»; часописах «Вітчизна», «Дніпро», «Україна», «Літературна Одеса»; газетах «Літературна Україна», «Культура і життя», «Вісті України» та ін.

    О. Олійників видав низку книжок різного жанру: «Під крилом шторму» (оповідання й новели, 1979 р.), «Солоні вітри» (повісті, 1988 р.), «Кінець отамана Чорного» (повісті, оповідання, 1990 р.), «Україна і Чорноморський флот» (історичне дослідження, 1992 р.) та ін. У творчості О. Олійниківа переважає морська тематика.

15 січня
  • 110 років від дня народження Еліазара Хаїмовича Гохмана (1903-1992), математика. Син відомого математика, механіка Х. І. Гохмана.

    Народився в Одесі. Початкову освіту здобув під керівництвом батька. 1919 р. екстерном склав іспит на атестат зрілості. Закінчив Інститут народної освіти (1924). 1925 р. став аспірантом науково-дослідної кафедри математики. Викладав в Інституті народної освіти (пізніше — Одеський державний університет), Одеському інституті інженерів водного транспорту (1930-1936), Одеському державному університеті (1933-1991) та Одеському інституті інженерів зв’язку (1935-1940). Розробив методику векторного викладання аналітичної та диференціальної геометрії, методику викладання тензорного числення (підручник «Введение в тензорное исчисление», 1935). 1991 р. емігрував до США.

    Наукові інтереси — теорія множин та теорія функцій дійсної змінної. У роботі «Об одном обобщении интеграла» (1955) дав визначення інтеграла, що спирається на властивості абстрактної зовнішньої міри.

  • 100 років від дня народження Олександра Івановича Маринеска (1913-1963), моряка-підводника, капітана 3-го рангу, Героя Радянського Союзу.

    Народився в Одесі. У 1920-1926 рр. навчався в трудовій школі № 36 (нині школа № 105, вул. Пастера, 17, на будівлі якої йому встановлено пам’ятну дошку). Під час Великої Вітчизняної війни служив на Балтійському флоті. Підводні човни «Пл-96», «С-13» під командуванням О. І. Маринеска знищили 2 великих судна супротивника — «Вільгельм Густлофф» і «Штойбен». Потоплення лайнера «Вільгельм Густлофф» у радянській пресі було назване «атакою століття», на його борту знаходилося 10582 людини, в тому числі 1300 підводників, яких вистачило б для укомплектування 70 підводних човнів середнього тоннажу. Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора та медалями.

    О. І. Маринеску в Одесі встановлено пам’ятник та його ім’ям названо спуск у Приморському районі міста.

    25 листопада цього року виповнюється також 50 років від дня смерті О. І. Маринеска.

18 січня
85 років від дня народження Михайла Євгеновича Циби (1928), прозаїка, кінодраматурга, члена Національної спілки письменників України (1978).

Народився в с. Олександрівка, Новоайдарського району, Луганської області. Закінчив Ленінградське військове училище зв’язку, тривалий час служив офіцером повітрянодесантних військ. Цивільну освіту здобув у Всесоюзному державному інституті кінематографії. Працював штатним сценаристом і членом редакційної колегії на Одеській кіностудії художніх фільмів. Окремими книжками та в часописах України з’явилося до півтора десятка його романів і повістей, зокрема повість «Бесстыжая» та романи «Солдатки» і «На зламі». За мотивами останніх двох він написав літературні сценарії, а Одеська кіностудія поставила повнометражні художні фільми.

22 січня
  • 140 років від дня народження Йосипа Еммануїловича Браза (1873-1936), художника, графіка, члена Товариства південноросійських художників (1893).

    Народився в Одесі. Закінчив Одеську рисувальну школу (учень К. Костанді). Працював у Петербурзі та Парижі. З 1914 р. — академік живопису. З 1980-го — хранитель і реставратор в Ермітажі. В 1924-1926 рр. перебував на засланні в Новгороді. 1928 р. емігрував до Франції.

    У музеях України зберігаються твори Й. Браза: «На дачі» (1893), «Хризантеми» (Одеський художній музей); «Жінка біля вікна», «Кабінет Олександра I у Павловську» (Київський музей російського мистецтва).

  • 115 років від дня народження Сергія Михайловича Ейзенштейна (1898-1948), кінорежисера і теоретика кіно, заслуженого діяча мистецтв РРФСР (1935), професора, доктора мистецтвознавства (1939), лауреата Державної премії СРСР (1941, 1946).

    Народився в Ризі. Навчався в Державних вищих режисерських майстернях під керівництвом В. Мейєрхольда (1921-1922). Творчий шлях почав 1920 р. як завідувач художньої частини першого робітничого театру Пролеткульту.

    Найвідоміша його робота — фільм «Панцерник Потьомкін», який було знято в Одесі. На Брюсельській виставці 1958 р. фільм був названий першим з 12 кращих фільмів усіх часів і народів. С. М. Ейзенштейн — автор досліджень з теорії фільму як художнього цілого. Відомі його праці з питань композиції, монтажу, кольору і звуку в кіно. З 1928 р. викладав у Державному технікумі кінематографії (з 1938 — ВДІК).

    Нагороджений орденами Леніна, «Знак Пошани».

    11 лютого цього року виповнюється 65 років від дня смерті С. М. Ейзенштейна.

  • 100 років від дня смерті Володимира Валеріановича Підвисоцького (1857-1913), мікробіолога, імунолога, патолога, доктора медичних наук, професора.

    Народився в с. Максимівка, на Чернігівщині. Навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира. В 1900-1905 рр. обіймав посаду декана медичного факультету Новоросійського університету. Завдяки зусиллям В. В. Підвисоцького був створений новий заклад — центральна амбулаторія медичного факультету. Був головою Бальнеологічного товариства.

    Основні наукові праці В. В. Підвисоцького присвячені загальній патології інфекційних захворювань та імунітету. Вивчав процес регенерації залозистих тканин печінки, нирок, підшлункової та слинної залоз. Брав активну участь в організації боротьби з епідемією чуми в Одесі. Праці: «Новые данные о тончайшем строении поджелудочной железы» (1883), «Основы патологии» (1891) та ін.

23 січня
125 років від дня народження Олександра Ромуловича Пренделя (1888-1970) зоолога, гідробіолога, кандидата біологічних наук, професора. Син мінералога Р. О. Пренделя.

Народився в Одесі. Навчався в 4-й одеській гімназії. Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету. Працював у Медичному інституті (1922-1930), в Одеському бактеріологічному інституті (1923-1941). 1932 р. очолив кафедру загальної біології Одеського медико-аналітичного (пізніше — фармацевтичного) інституту, був завідувачем кафедри зоології та паразитології.

У науковій діяльності О. Р. Прендель велику увагу приділяв вивченню кровососних двокрилих півдня України, Криму та Молдавії. Брав участь в організації малярійної станції, що пізніше стала протозойно-паразитологічним відділенням Одеського інституту мікробіології та епідеміології. Досліджував рівень забруднення Хаджибейського лиману й санітарно-гідрологічний стан питної води одеського водопроводу.

24 січня
  • 250 років від дня народження Олександра Федоровича Ланжерона (Луї-Олександр-Андре де Ланжерон) (1763-1831), воєначальника, державного діяча, графа.

    Народився в Парижі. На початку Великої французької революції (1790) емігрував із Франції до Росії. 1794 р. вступив до російської армії і прийняв російське підданство. 1815 р. О. Ф. Ланжерон змінив герцога Рішельє на посту генерал-губернатора Новоросії. В Одесі граф втілив у життя ряд важливих починань, задуманих раніше Рішельє, одним з яких було введення порто-франко. За його губернаторства з’явилася перша міська газета — «Messager de la Russiе Méridionale ou Feuille commerciale», відкрито Рішельєвський ліцей, закладмінеральних вод у міському саду, ботанічний сад, що відіграв величезну роль в озелененні Одеси і всього краю. 1820 р. О. Ф. Ланжерон обійняв посаду одеського градоначальника, залишаючись новоросійським генерал-губернатором до травня 1823 р.

    О. Ф. Ланжерон залишив по собі в Одесі добру пам’ять. Його будинок з гарматами біля входу, що дав назву Ланжеронівській вулиці, тривалий час був однією з найяскравіших одеських пам’яток. До наших днів збереглася тріумфальна арка, названа одеситами аркою Ланжерона, вона вела на дачу графа, а нині відкриває дорогу на пляж його імені.

  • 120 років від дня прибуття (1893) до Одеси відомого композитора Петра Ілліча Чайковського. Брав участь у постановці опери «Пікова дама», диригував симфонічним оркестром.

    В Одесі його ім’ям названо провулок.

25 січня
75 років від дня народження Володимира Семеновича Висоцького (1938-1980), актора театру та кіно, поета, барда, лауреата Державної премії СРСР (1987; посмертно).

Закінчив школу-студію МХАТу (1960; викладач П. Масальський). Був актором Театру мініатюр, Московського драматичного театру ім. О. С. Пушкіна, в 1960-1980 рр. — Московського театру на Таганці. Серед ролей у театрі: Хлопуша («Пугачов» за С. Єсеніним), Лопахін («Вишневий сад» А. Чехова), Гамлет (однойменна трагедія В. Шекспіра), Галілей («Життя Галілея» Б. Брехта). З 1959 р. знімався в кіно. Перша велика роль — радист Володя в кінофільмі «Вертикаль» (1967, Одеська кіностудія художніх фільмів, режисери С. Говорухін, Б. Дуров), де виконував власні пісні. Знявся у фільмах «Короткі зустрічі» (1968, роль геолога Максима, режисер К. Муратова), «Небезпечні гастролі» (1969, роль Ж. Бенгальського, режисер Г. Юнгвальд-Хількевич), «Білий вибух» (1970, роль Капітана), «Місце зустрічі змінити не можна» (1979, роль капітана Г. Жеглова; обидві стрічки — режисер С. Говорухін), поставлених на Одеській кіностудії. Пісні почав писати з 1961 р. під впливом творчості Б. Окуджави. Це переважно монологи (казки, бурлески, жарти, маршові ритми) від імені різних персонажів, які В. Висоцьким виконував під акомпанемент гітари. Серед них: «Братські могили», «Він не повернувся з бою», «Пісня друга», «Москва — Одеса» та ін.

Пам’ять про актора в Одесі увічнено в барельєфі на фасаді головної будівлі кіностудії і в назві однієї з одеських вулиць. 2012 р. біля кіностудії В. С. Висоцькому встановлено пам’ятник (скульптор О. Князик).

27 січня
145 років від дня народження Олександра Миколайовича Стіліануді (1868-1948), живописця.

Народився в Одесі. Навчався 1885-1890 рр. в Одеській рисувальній школі. Член-засновник і незмінний секретар Товариства південноросійських художників. Викладав з 1895 р. у середніх навчальних закладах, з 1936 р. — у будівельному інституті. Учень К. Костанді та І. Рєпіна. Брав участь у багатьох виставках, був ініціатором створення Товариства ім. К. Костанді. Його кращі твори — у ліричному пейзажному жанрі, їх вирізняє невеликий, «камерний» формат. Писав пейзажі: «Сутінки», «Місячна ніч» (1904), «Світає» (1906) та ін.

На будинку в провулку Колодязному, де жив художник, йому встановлено меморіальну дошку.

3 грудня цього року виповнюється також 65 років від дня смерті художника.

28 січня
85 років від дня народження Віталія Андрійовича Логвиненка (1928-1990), прозаїка, члена Національної спілки письменників України (1958).

Народився в с. Дическулове, Новоукраїнського району, на Кіровоградщині. Навчався в інституті іноземних мов. Був головним редактором видавництва «Маяк» (Одеса), головою правління Одеської письменницької організації, відповідальним секретарем комісії Національної спілки письменників України по роботі з молодими авторами. Автор книжок повістей та оповідань «На морі Чорному» (1958), «Севастопольські маки» (1959), «Створи» (1984) та ін.

31 січня
75 років від дня народження Валентина Леонідовича Мороза (1938), поета, члена Національної спілки письменників України (1965).

Народився в Кіровограді. Закінчив Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова (філологічний факультет). З 1955 р. публікує вірші в періодиці. 1962 р. у Києві вийшла перша книга поета «Говоріть, колоски, говоріть». Згодом у видавництвах Києва та Одеси виходять книги В. Мороза «Дерево на обрії», «Тінь дощу», «Крило трави» та ін. Багато років поет віддав журналістській роботі, працюючи в редакціях газет, Одеського обласного радіо. Працював відповідальним секретарем Одеської організації Національної спілки письменників України. 1997 р. обраний головним редактором журналу «Літературна Одеса».

Також у січні
  • 115 років від часу заснування (1898) Літературно-артистичного товариства в Одесі.
  • 35 років тому (1978) відкрито музей «Дарунки моря» у Палаці культури моряків.