Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси

Вересень
2 вересня
  • 225 років тому (1794) було закладено перші камені у фундаменти храмів, міських та портових споруд Одеси. Цей день вважається Днем народження міста.
  • 75 років від дня народження Віталія Мурсаловича Алікберова (1944-2014), живописця, члена Національної спілки художників України (1988), заслуженого художника України (2007), лауреата премії імені В. І. Вернадського.

    Народився в с. Цапівка, Томашпільського району, Вінницької області. Закінчив Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова (1976) та Київський державний художній інститут (1984), після чого викладав в Одеському художньому училищі ім. М. Б. Грекова та займався виставковою діяльністю.

    Основні твори: «Біля джерела», «Матері», «Колодязь», «Моя Вінниччина» та інші.

9 вересня
  • 70 років від дня народження Світлани Олександрівни Зубко (1949), письменниці, члена Національної спілки письменників України (1997).

    Народилася в станиці Усть-Джегутинській, Ставропольського краю (нині м. Усть-Джегута, Карачаєво-Черкесія, Російської Федерації). 1953 р. переїхала з родиною до Одеси. Закінчила ветеринарний факультет Одеського сільськогосподарського інституту (1974). Дебютувала 1991 р. добіркою віршів у газеті «Одесский вестник». Пише твори для дітей: «Що це ще за диво?», «Ох, вже ця школа!», «Найкращі в світі – ми!» та інші.

10 вересня
  • 125 років від дня народження Олександра Петровича Довженка (1894-1956), відомого українського режисера, письменника, сценариста, класика світового кінематографа, заслуженого діяча мистецтв УРСР (1940), народного артиста РРФСР (1950), лауреата Ленінської премії (1959 – посмертно, за літературний сценарій «Поема про море»).

    Народився на хуторі В'юнище (тепер у межах смт Сосниця, Чернігівської області). Закінчив Глухівський педагогічний інститут (1914). Навчався в Київському комерційному інституті та Академії мистецтв. Викладав фізику, природознавство і гімнастику в Житомирській гімназії (1914-1917). У 1920-1921 рр. брав участь у створенні Київського відділу народної освіти, у 1921-1923 рр. – на дипломатичній службі в Польщі та Німеччині. Навчався живопису в Мюнхені та в Берлінському художньому училищі. У 1923-1926 рр. – художник-ілюстратор газети «Вісті ВУЦВК» у Харкові. З 1926 р. – режисер-постановник на кіностудіях Одеси, Києва, Москви. У 1949-1951 і 1955-1956 рр. – викладач ВДІКу.

    Режисерські роботи: «Арсенал», «Земля» (1958 р. на Брюссельському кінофестивалі (в рамках Міжнародної виставки) фільм був названий у числі 12 найкращих фільмів усіх часів і народів). 1932 р. О. П. Довженко поставив фільм «Іван», одну з перших радянських звукових картин. Великим досягненням режисера був фільм «Щорс» (1939; Державна премія СРСР, 1941).

    В Одесі ім’ям режисера названо вулицю, на будинку Одеської кіностудії (Французький бульвар, 33) йому встановлено меморіальну дошку. 1957 р. Київській кіностудії художніх фільмів присвоєно ім’я О. П. Довженка.

13 вересня
  • 85 років від дня народження Володимира Вікторовича Домріна (1934-1985), поета, члена Спілки письменників України (1962).

    Народився в м. Ашхабаді (Туркменія). Закінчив Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова (1956). Працював в одеському видавництві «Маяк». Автор збірок: «Підемо зі мною», «Без кохання не можу», «Зіркова річка» та інших.

    В Одесі працює літературне об’єднання імені Володимира Домріна, яке є одним з організаторів Міжнародного арт-фестивалю «Провінція біля моря», заснованого 2011 р.

14 вересня
  • 70 років від дня народження Ольги Андріївни Тарасенко (1949), мистецтвознавця, члена Національної спілки художників України (1980), доктора мистецтвознавства (1996).

    Народилася в м. Сімферополь. Закінчила Одеський державний педагогічний інститут ім. К. Д. Ушинського (нині – Південноукраїнський національний педагогічний університет) (1971), аспірантуру Московського державного університету ім. М. Ломоносова (1985). З 1990-х років працює в ПНПУ ім. К. Д. Ушинського завідувачем кафедри образотворчого мистецтва.

    Основні твори: «Пробластіеми національного стилю в живопису модерну та авангарду», «Магічний театр П. Філонова», «Містерії модернізму» та інші.

17 вересня
  • 80 років від дня народження Олександра Юлійовича Розенбойма (псевдонім Ростислав Алєксандров) (1939-2015), краєзнавця, журналіста.

    Народився в Одесі. Закінчив Одеський інженерно-будівельний інститут. Працював в Науково-дослідному інституті м. Одеси, у редакціях газет «Комсомольская искра», «Вечерняя Одесса», «Вестник региона», «Всемирные одесские новости». Автор низки досліджень з історії Одеси, серед яких: «Прогулки по литературной Одессе», «Исхоженные детством», «Мадам Любка», «Ришельевская история», «Право на имя», «Волшебник из Одессы: по следам Исаака Бабеля», «Хождение внутри книги», «Торг обильный: очерки», «Давний свет», «Истории с раньшего времени» та інші.

    За високі досягнення в галузі літератури й журналістики та дослідження історії Одеси О. Ю. Розенбойма відзначено премією «Золоте перо Одеси» в номінації «Одесика» (2003), «Знак пошани» одеського міського голови (2009), відзнаку одеського міського голови «Трудова слава» (2014).

22 вересня
  • 130 років від дня народження Сергія Степановича Дложевського (1889-1930), вченого-літературознавця, мовознавця, археолога, краєзнавця.

    Народився в м. Кам’янець-Подільський, Хмельницької області. Закінчив історико-філологічний факультет Університету св. Володимира у Києві (1911), стажувався у Лейпцігському університеті (Німеччина). Працював у Київському і Таврійському університетах. З 1920 р. – директор Одеського археологічного інституту і професор інституту народної освіти. Одночасно з 1920 р. – директор Одеського історико-археологічного музею. З 1923 р. – голова Одеської комісії краєзнавства, а з 1923 р. – крайовий інспектор з охорони пам’яток матеріальної культури та природи.

    С. С. Дложевський – автор праць переважно з античної археології та епіграфіки, досліджував також питання загального мовознавства, музейної справи. Разом із Б. Фармаковським і М. Болтенком проводив розкопки в Ольвії.

24 вересня
  • 280 років від дня народження Григорія Олександровича Потьомкіна (1739-1791), державного та військового діяча, дипломата, генерал-фельдмаршала.

    Народився у с. Чижове, на Смоленщині (Росія). З 1756 р. навчався в Московській університетській гімназії. Військову службу розпочав у кінній гвардії. За участь у палацовому перевороті 1762 р., внаслідок якого Катерина ІІ здобула російський престол, отримав чин гвардійського підпоручика. Учасник Російсько-турецької війни 1768-1774 рр., з 1768 р. – генерал-майор, з 1771 р. – генерал-поручик. Керував приєднанням до Російської імперії і сприяв розвитку Причорноморського краю, де володів земельними наділами і заснував ряд міст, включаючи сучасні обласні центри Дніпропетровськ (1776), Херсон (1778) і Миколаїв (1789). 1772 р. на одній з козацьких рад Г. О. Потьомкін був записаний до Кущівського куреня Коша Запорізької Січі почесним козаком на прізвисько Грицько Нечеса. 1775 р. Запорізьку Січ за ініціативою Потьомкіна ліквідовано. В 1774-1783 рр. обіймав посаду генерал-губернатора Новоросійського краю, в 1775-1783 рр. – азовського губернатора, 1783-1791 – катеринославського генерал-губернатора, з 1784 р. – таврійського губернатора, у 1785-1791 – астраханського губернатора, 1785-1791 – саратовського губернатора, 1787-1791 – Харківського губернатора. 1783 р. Г. О. Потьомкин реалізував проект приєднання Криму Російською імперією, за що дістав титул «князя Таврійського».

    Фігура Г. О. Потьомкіна є елементом пам’ятника «Засновникам міста» в Одесі.

25 вересня
  • 230 років (1789) від дня взяття фортеці Хаджибей російськими військами й чорноморськими козаками під командуванням Йосипа Дерібаса.
  • 190 років (1829) від дня заснування Одеської міської публічної бібліотеки (нині Одеська національна наукова бібліотека).
27 вересня
  • 95 років від дня народження Володимира Володимировича Бортка (1924-1983), режисера, заслуженого діяча мистецтв УРСР (1968), учасника Другої світової війни.

    Народився в м. Курськ. Закінчив Інститут театрального мистецтва в Москві (1949). Працював у драматичних театрах на Малій Бронній (1949-1957), ім. М. Гоголя (1957-1964, обидва в Москві), де здійснив постановки «Назара Стодолі» Т. Шевченка (1951), «Не називаючи прізвищ» В. Минка (1953). В 1964-1971 рр. очолював Одеський російський драматичний театр ім. А. Іванова. У 1971-1983 рр. працював у театрах Волгограда та Курська.

    Вистави: «Сто чотири сторінки про любов» Е. Родзінського, «У день весілля» В. Розова, «Коли мертві оживають» І. Рачади, «Дон Кіхот іде в бій» В. Коростильова, «Втеча» М. Булгакова та інші.

28 вересня
  • 125 років тому (1884) була закладена нова будівля Міського театру в Одесі, нині – Одеський національний академічний театр опери та балету.
29 вересня
  • 90 років від дня народження Юрія Олександровича Карпенка (1929-2009), відомого українського вченого-мовознавця, доктора філологічних наук (1967), професора (1968), академіка Вищої школи України (1996), члена-кореспондента НАН України (2006), заслуженого діяча науки і техніки України (2009).

    Народився в м. Малин, нині Житомирська область. Закінчив Львівський університет (1953). З 1955 р. працював у Чернігівському університеті: завідував кафедрою загального мовознавства, був деканом філологічного факультету. В Одесі працює з 1968 р. в Одеському державному університеті: спочатку завідувачем кафедри загального та слов’янського мовознавства, з 1978 р. – завідувачем кафедри російської мови, з 1992 р. – завідувачем кафедри української мови, з 2001 р. – професором цієї ж кафедри. Наукові дослідження: питання ономастики, українського, слов’янського та загального мовознавства (485 наукових праць). Докладно вивчив топонімію Буковини та Одещини. Очолював укладання і є співавтором топонімічних словників, зокрема «Топонімія північно-східної Одещини», «Топонімія південно-східної Одещини» та ін.

    10 грудня виповнюється 10 років від дня смерті Ю. О. Карпенка.