Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси та Одещини

Січень
  • 115 років тому (1900) в Одесі було відкрито після реконструкції готель «Лондонський» за адресою Приморський бульвар, 11, побудований в 1826-1828 рр. за проектом архітектора Ф. К. Боффо та реконструйований у 1899-1900 рр. за проектом архітектора Ю. М. Дмитренка.
  • 90 років від дня народження Василя Івановича Шипа (1925-1987), музиканта, педагога, хормейстера.

    Народився в с. Чиношеуци, Резинського району (Молдова). Закінчив Одеську консерваторію ім. А. В. Нежданової. Працював в Одеському музичному училищі, в 1956 р. перейшов працювати в Одеську консерваторію, у 1965 р. був проректором з навчальної роботи, а протягом 1971-1984 рр. — її ректором.

    Науково-методичні роботи В. І. Шипа: «Методика викладання сольфеджіо», «Внесок одеських композиторів у розвиток української радянської музики», «Роль хорового класу у вихованні хоровиків» та інші.

  • 55 років від дня народження Георгія Вікторовича Делієва (1960), актора, режисера, сценариста, музиканта і художника, народного артиста України, члена Національної спілки кінематографістів України.

    Народився в Херсоні. Закінчив Одеський інженерно-будівельний інститут і Московський державний інститут театрального мистецтва. Займався пантомімою та клоунадою у студії В. Ципіна. Працював архітектором у П’ятигорську й Кишиневі, де відкрив театри-студії пантоміми. Починаючи з 1992 р., зняв в Одесі близько 80-ти телефільмів комедійного серіалу «Маски-шоу». Нині комік-трупа «Маски» є самостійною театральною трупою зі своїм приміщенням «Будинок клоунів», художнім керівником, режисером, сценаристом, актором в якій виступає Г. В. Делієв. Знявся у фільмах К. Муратової «Другорядні люди», «Чеховські мотиви», «Настроювач» та інших.

    З 2011 р. з ініціативи актора в Одесі під час святкування гуморини проводиться Міжнародний фестиваль клоунів «Комідіада».

6 січня
130 років від дня народження Георгія Едуардовича Бострема (1885-1977), живописця, реставратора.

Народився в м. Єлисаветграді, (нині Кіровоград). Навчався в Одеському художньому училищі (1902-1905), Петербурзькій академії мистецтв ім. І. Рєпіна та Мюнхенській академії мистецтв. Виступив одним з засновників Товариства незалежних художників в Одесі та організаторів першої виставки Товариства (1916). Розписував храми у Підмосков’ї, в Архангельській області.

У Сімферополі при Кримському краєзнавчому музеї створено Музей сучасного християнського мистецтва ім. Г. Бострема, де зберігаються 14 його картин, написаних художником в останні роки життя.

7 січня
105 років від дня народження Ганни Степанівни Матійко (1910-1980), прозаїка, журналіста, члена Національної спілки письменників України.

Народилася в с. Ївки, Богуславського району, Київської області. Закінчила радянсько-партійну школу та газетний технікум. Працювала в Одесі ткалею на джутовій фабриці, журналісткою газети «Чорноморська комуна», спершу завідувала відділом листів, а згодом була заступником завідувача відділу партійного життя. 1953 р. вийшла в Одесі її перша книжка «Сад миру».

Автор дитячих книжок: «Квіти дружби», «Жива казка», «Великий скарб», «Старший брат», «Затоплені човники» та інших.

8 січня
  • 80 років від дня народження Бориса Васильовича Янчука (1935-2009), письменника, члена Національної спілки письменників України.

    Народився в с. Кордишівка, Козятинського району, Вінницької області. Закінчив Вінницький медичний інститут ім. М. І. Пирогова та Літературний інститут ім. О. М. Горького в Москві. Працював сільським лікарем в с. Йосипівка, викладачем Вінницького медичного інституту ім. М. І. Пирогова, кореспондентом обласної газети «Вінницька правда», тривалий час служив офіцером у лавах армії — начальником медчастини. Був головним лікарем Калантаївської сільської лікарської дільниці Роздільнянського району на Одещині. Б. В. Янчук останні роки життя був керівником товариства української мови і культури «Південна громада» в Одесі.

    Автор книжок оповідань та повістей: «В твоїх руках життя», «Сьоме небо», «Біла земля», «Свято серед будня», «Лебеді з далекого берега», «Пароль — „Вервольф“» та інших.

  • 75 років від дня народження Анатолія Степановича Глущака (1940), поета, публіциста й перекладача, члена Національної спілки письменників України.

    Народився в с. Писарівка (нині Волочиський район) Хмельницької області. Закінчив Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова (1962). Відтоді — на журналістській роботі в Одесі. 1977-1983 рр. — директор видавництва «Маяк», від 1991 р. — працював у газеті «Чорноморські новини», завідував відділом культури редакції газети «Вечерняя Одесса», був заступником регіональної вкладки газети «Аргументы и факты в Украине». В періодичній пресі виступає з проблемними статтями, краєзнавчими розвідками, рецензіями.

    Перша книжка А. С. Глущака «Мотиви» (1972) вийшла в Одесі. Він перекладав з багатьох мов та його твори перекладені білоруською, болгарською, польською, російською, угорською, молдавською мовами. З студентських років захопився шаховою композицією. Тричі виступав за збірну України на всесоюзних першостях. Друкував свої композиції та окремі теоретичні статті в шахових виданнях Польщі, Югославії, Болгарії, Росії та інших країн.

    Автор поетичних збірок: «Мотиви», «Злітне поле», «Сонячний вітер», «Озимина», «Ковчег надії», «Степова пектораль», книга перекладів «Автографи» та багатьох інших.

15 січня
165 років від дня народження Міхая Емінеску (1850-1889), румунського поета, публіциста, громадського діяча.

Народився в с. Іпотешти, Ботошанського повіту (Румунія). Навчався в Чернівецькій вищій гімназії (1860-1866). Певний час служив у бухарестському театрі, був вільним слухачем Віденського університету, жив у Берліні, де прослухав університетський цикл лекцій із філософії та політичної економії. Працював директором Центральної бібліотеки в Яссах та шкільним інспектором. У серпні-вересні 1885 р. лікувався в Одесі в оздоровчому закладі на Куяльницькому лимані.

В Одесі поетові встановлено погруддя на розі вулиць Базарної та Реміснича, біля будинку румунського консульства.

19 січня
150 років від дня народження Валентина Олександровича Сєрова (1865-1911), художника.

Народився в Петербурзі. Навчався живопису в Мюнхені, Парижі та Петербурзі. В 1880-х рр. двічі відвідав Одесу (1880, осінь 1885 — зима 1886), тут жила його майбутня дружина О. Ф. Трубникова. Восени 1885 р. працював у маєтку М. Д. Кузнецова під Одесою. Член Товариства південноросійських художників (1894-1904 рр.). З 1898 р. — член Товариства художників Мюнхена. Експонував роботи на міжнародних виставках в Парижі, Мюнхені, Відні та Венеції. З 1897-1909 рр. викладав у Московському училищі живопису, ліплення та зодчества. У 1898 р. отримав звання академіка, а з 1903-1905 рр. — дійсний член академії мистецтв. В Одеському художньому музеї зберігаються п’ять полотен митця.

20 січня
  • 145 років від дня народження Євгена Івановича Столиці (1870-1929), художника.

    Народився в с. Будеї, Балтського повіту, Херсонської губернії (нині Одеська область). Закінчив Одеське реальне училище. З 1888-1897 рр. навчався в Санкт-Петербурзькій академії мистецтв. У 1899 р. брав участь у північній експедиції адмірала С. О. Макарова на криголамі «Єрмак». У 1904 р. під час російсько-японської війни робив замальовки та етюди в Порт-Артурі. Учасник виставок Академії мистецтв, Товариства пересувних художніх виставок, Всесвітньої виставки 1900 р. в Парижі; один із членів-засновників товариства ім. А. І. Куїнджі. 1909 р. отримав звання академіка. Працював у Петербурзі та Ананьєві. У 1916 р. остаточно ліквідував петербурзьку майстерню та переїхав до Ананьєва, де залишався до 1923 р. В останні роки життя працював у Москві. З 1924 р. — член асоціації художників революційної Росії і учасник виставок об’єднання. В історико-художньому відділі Одеського художнього музею в Ананьєві, Одеської області зберігається велика колекція робіт художника та матеріалів про нього.

  • 120 років (1895) з дня освячення нової будівлі Бактеріологічної станції в Одесі по вул. Херсонській (нині — Пастера), 2.
  • 110 років тому (1905) в одеському журналі «Южные записки» було вперше опубліковано повість Лесі Українки «Миттєвість».
24 січня
85 років від дня народження Семена Йосиповича Аппатова (1930-2003), історика-міжнародника, політолога, журналіста, заслуженого діяча науки та техніки України, академіка НАН України.

Народився в м. Первомайську, Миколаївської області. Закінчив Київський університет ім. Т. Г. Шевченка та Одеський інститут іноземних мов. З 1952 р. жив в Одесі. Працював лектором товариства «Знання» (1952-1954), інструктором обкому профспілки працівників освіти та вищої школи (1954-1958). Працював учителем в Одеській школі-інтернаті № 2, директором і викладачем Одеських державних трирічних курсів іноземних мов. З 1966 р — в Одеському державному університеті ім. І. І. Мечникова. Водночас був професором кафедри історії міжнародних відносин Київського університету (1981-1984), викладачем Тафтського та Мічиганського (1986), Каліфорнійського (1991) університетів США. З 1992 р. працював також директором Центру міжнародних досліджень; з 1996 р. — завідувач кафедри міжнародних відносин Інституту соціальних наук Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова.

Автор понад 200 наукових і політичних публікацій, в тому числі 9 монографій, виданих в Україні, Росії, США, Данії та Словенії. Крім того, підготував численні виступи-коментарі (з якими сам і виступав) та сценарії на Одеському обласному телебаченні, радіо та в республіканських і місцевих газетах і часописах.

З 2010 р. в Одесі проводяться Аппатовські читання пам’яті професора.

25 січня
  • 125 років тому (1890) в Одесі було затверджено статут Кримсько-Кавказького гірського клубу (за зразком європейських «альпійських клубів»), який мав на меті вивчення природи Криму.
  • 40 років від дня смерті Прокопа Леонтійовича Іванченка (1907-1975), біолога.

    Народився в с. Добровеличківка, Кіровоградської області. Вчився у професійній школі садівництва в Одесі й на біологічному факультеті Одеського інституту народної освіти. Викладав у багатьох одеських вищих навчальних закладах. Працював в Одеському державному університеті завідувачем кафедри дарвінізму, заступником декана й деканом біологічного факультету. Впродовж 1949-1953 рр. — ректор Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. Багато часу приділяв організаційно-адміністративній роботі. Був членом обласного й республіканського комітетів Спілки працівників вищої школи та науково-дослідних закладів, членом правління міського відділення товариства «Знання», головою правління одеського Будинку вчених.

    Працював над питанням вегетативної гібридизації, досяг у цій галузі результатів, що мали теоретичне й практичне значення: вивів цінні сорти томатів. Плідно працював також у галузі медичної паразитології. Опублікував 15 наукових праць. Основні публікації присвячені загальній біології та паразитології.

27 січня
75 років від дня смерті Ісаака Еммануїловича Бабеля (псевд. К. Лютов, Баб-Ель) (1894-1940), письменника, сценариста.

Народився в Одесі. Закінчив Київський комерційний інститут. Друкуватися почав з 1916 р. Популярність йому принесли оповідання про події революції та громадянської війни, життя одеської Молдаванки, зібрані у книгах «Конармія» та «Одеські оповідання», що були перекладені більш як двадцятьма мовами світу. У травні 1939 р. письменника заарештували за звинуваченням в антирадянській терористичній діяльності та стратили. Рукописи були конфісковані. П’ятнадцять років його твори були закриті для читача. 1954 р. І. Е. Бабеля реабілітовано, деякі його твори повернуто в літературу. За сценаріями письменника на Одеській кінофабриці знято фільми «Сіль» (1925), «Беня Крик» (1927) та «Мандрівні зірки» (1927).

В Одесі, на розі вулиць Жуковського та Рішельєвської, письменнику встановлено пам’ятник (скульптор Г. Франгулян). Його ім’ям названо одну з вулиць міста, а на будинку, де жив І. Е. Бабель, встановлено меморіальну дошку (вул. Рішельєвська, 17).

31 січня
120 років від дня народження Макара Онисимовича Посмітного (1895-1973), голови колгоспу Березівського району, двічі Героя Соціалістичної Праці, який створив зразкове сільськогосподарське підприємство.

Народився в с. Джугастрове, Іванівського району, Одеської області. Учасник Першої світової війни, командир кулеметного розрахунку. В 1945 р. організував у с. Розквіт, Березівського району, на Одещині, товариство спільної обробки землі, яке під його керівництвом перетворилося на зразкове колективне господарство. Учасник Великої Вітчизняної війни. 1945-1973 рр. — голова колгоспу ім. Будьонного, перейменованого пізніше в колгосп ім. XXI з’їзду КПРС.

М. О. Посмітному в с. Розквіт встановлено бронзове погруддя, а одна з вулиць Одеси носить його ім’я.

Також у січні
220 років тому (1795) було освячено перший міський храм в Одесі — це була дерев’яна церква в ім’я покровителя мореплавців Миколи Чудотворця.