Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси та Одещини

Листопад
2 листопада
145 років від дня народження Адольфа Борисовича Мінкуса (1870-1948), архітектора.

Народився в Одесі. Закінчив Одеське художнє училище. Проектувати і будувати почав у 1897 р. Відомий своїми будівлями в Одесі, Києві, Харкові, Миколаєві, Херсоні та участю в різних престижних творчих архітектурних конкурсах.

Будівлі в Одесі: комерційний банк на Рішельєвській вулиці, трамвайне депо на Водопровідній вулиці, трамвайна станція на Грецькій площі, перебудова Бродської синагоги, ряд об’єктів на Першому Єврейському кладовищі.

3 листопада
120 років від дня народження Едуарда Георгійовича Багрицького (справжнє прізвище Дзюбін, Дзюбан) (1895-1934), письменника, драматурга.

Народився в Одесі. Закінчив землемірні курси, але все життя присвятив літературній діяльності. 1915 р. група молодих поетів, яку очолював Е. Г. Багрицький, видала в Одесі літературно-художній збірник «Авто в облаках». Разом з Ю. Олешею, В. Катаєвим, В. Нарбутом брав участь у випуску агітплакатів. У 1919 р. був постійним автором одеських газет «Моряк», «Шквал», «Верстат» та інших. Займався перекладом: балади В. Скотта, поеми Р. Бернса, вірші М. Бажана, Н. Хікмета та інших. Входив до редколегії «Литературной газеты», співпрацював з журналом «Новый мир», редагував поетичні збірки у видавництві «Радянський письменник».

В Одесі на вул. Базарній, 40, на будинку, де народився письменник, встановлено меморіальну дошку.

5 листопада
35 років тому (1980) було відкрито народний музей історії УВД (Управління внутрішніх справ) Одеської області.
7 листопада
90 років тому (1925) в Одесі відкрився постійно діючий, стаціонарний український театр — держдрама (нині — Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька).
14 листопада
220 років від дня заснування одеського магістрату (1795). Першим міським головою був Андрій Железцов.
15 листопада
  • 115 років від дня смерті Івана Михайловича Сєченова (1829-1905), природознавця, мислителя-матеріаліста, який започаткував російську фізіологічну школу, основоположника науково-природничого напряму в психології.

    Народився в с. Теплий Стан (нині — Сєченово, Сєченовського району, Горьківської області) в Росії. Закінчив Головне військово-інженерне училище в Петербурзі та медичний факультет Московського університету. Стажувався за кордоном, у Німеччині й Австрії. 1860 р. захистив докторську дисертацію. Десять років працював професором Медико-хірургічної академії в Петербурзі. У 1871-1876 рр., на запрошення І. І. Мечникова, працював у Новоросійському університеті. У 1876-1888 рр. — професор фізіології Петербурзького університету. Одночасно читав лекції на Бестужевських вищих жіночих курсах. У 1889-1901 рр. — професор Московського університету. 1901 р. вийшов у відставку, але продовжував експериментальну роботу й викладацьку діяльність на Пречистенських курсах для робітників (1903-1904). Особливе значення для науки мають праці І. М. Сєченова з фізіології нервової системи, що лягли в основу вчення про вищу нервову діяльність.

    І. М. Сєченов — один із фундаторів матеріалістичної психології. 1862 р. вперше виявив явище гальмування в центральній нервовій системі, а також явище сумації збуджень у нервових центрах (1868) та встановив основні закономірності рефлекторної діяльності живих організмів. У своїх працях «Рефлекси головного мозку», «Кому і як розробляти психологію» та інших він обґрунтував положення про рефлекторне походження психічної діяльності й те, що в її основі лежать матеріальні фізіологічні процеси.

    В Одесі ім’ям ученого названо провулок. На будинку головного корпусу Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова (вул. Дворянська, 2) йому встановлено меморіальну дошку.

  • 95 років від дня народження Лідії Яківни Селютіної (1920-2007), прозаїка, драматурга, члена Національної спілки письменників України.

    Народилася в Одесі. Закінчила Одеське театральне училище та Московський літературний інститут ім. М. Горького. Літературною діяльність почала займатися з 1950 р. На сценах Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька та Одеського обласного академічного російського драматичного театру ім. А. Іванова було поставлено ряд вистав за її п’єсами.

    Романи: «Дороги», «Быть человеком», «Любовное зелье», «Трефовая дама», «Именем любви» та ін.

16 листопада
  • 160 років тому (1855) до Одеси приїхав Дмитро Іванович Менделєєв, хімік, великий учений, педагог, громадський діяч. З вересня 1855 р. по травень 1856 р. викладав природничі науки в гімназії при Рішельєвському ліцеї, працював над дисертацією «Питомі об’єми». 1869 р. відкрив періодичний закон хімічних елементів — один з фундаментальних законів природи, названий періодичним законом Д. І. Менделєєва.

    Пам’ять Д. І. Менделєєва в Одесі увічнена барельєфом, який встановлено на будинку, де був розташований Рішельєвський ліцей (вул. Дерибасівська, 16).

  • 110 років від дня народження Аркадія Давидовича Бакмана (1905-1969), боксера, тренера, майстра спорту СРСР, заслуженого тренера України.

    Народився в Одесі. Професійно почав займатися боксом в 22 роки. У 1933 р. виборов звання чемпіона України та посів 3-е місце на чемпіонаті СРСР. У 1934 р. його призначено старшим тренером «Одеської міської школи боксу». Він став провідним боксером Одеси, виступав на багатьох змаганнях і одночасно працював тренером. У 1939 р. на першості СРСР посів 1-е місце у вазі 51 кг, йому першому з одеських боксерів присвоюється звання «Майстер спорту СРСР з боксу». Учасник Великої Вітчизняної війни. Після війни повертається до рідного міста і займається боксом до кінця життя.

    А. Д. Бакман виховав цілу плеяду боксерів. Найвідоміші з них — О. Юшин, В. Бондаренко, Р. Песин, Й. Кац, Б. Присяжнюк, В. Зубенко, О. Каретний, О. Байрачний, М. Брага. На Другому християнському кладовищі в Одесі поряд з його пам’ятником в 2001 р. була встановлена стела на честь прославлених тренерів і боксерів Одеси.

19 листопада
175 років від дня народження Олександра Онуфрійовича Ковалевського (1840-1901), біолога-еволюціоніста, академіка Петербузької АН (1890).

Народився у Динабурзькому повіті, Вітебської губернії. Закінчив Петербурзький університет. Професор Казанського (1868-1869), Київського (1869-1874) та Новоросійського (1874-1890) університетів. У 1877-1878 рр. був проректором Новоросійського університету. У 1890 р. його було обрано дійсним членом Петербурзької академії наук і водночас професором Петербурзького університету. З 1898 р. обіймав посаду директора Севастопольської біологічної станції.

Своїми працями О. О. Ковалевський разом з І. І. Мечниковим поклав початок порівняльній ембріології і фізіології як науковій дисципліні, що ґрунтується на історичному принципі. Головний висновок досліджень О. О. Ковалевського полягав у тому, що загальний спосіб розвитку виявляють не представники одного якого-небудь класу, а всі групи тваринного царства — хребетні та безхребетні.

24 листопада
  • 285 років від дня народження Олександра Васильовича Суворова (1730-1800), графа Римникського (1789), князя Італійського (1799), полководця та військового теоретика, генерал-фельдмаршала, генералісимуса (1799).

    Народився у Москві. Військову службу почав капралом. Учасник Семилітньої війни (1756-1763). У 1768-1772 рр. командував російськими військами, які вели боротьбу проти загонів Барської конференції. Під час російсько-турецьких воєн 1768-1774 та 1787-1791 рр. очолені О. В. Суворовим війська здобули перемогу. В 1796-1797 рр. командував російськими військами на території України.

    На честь полководця названо ряд населених пунктів, в тому числі на Одещині. В Одесі ім’я О. В. Суворова носить один з мікрорайонів міста, де йому встановлено пам’ятник (2012). На вулиці Приморській, 2 полководцю встановлено пам’ятну дошку.

  • 165 років від дня народження Миколи Корниловича Бодаревського (1850-1921), художника, портретиста.

    Народився в Одесі. Навчався в Одеській рисувальній школі (1865-1868) та Петербурзькій академії мистецтв (1869-1875). З 1880 р. брав участь у виставках, в тому числі Товариства пересувних художніх виставок та Товариства південноросійських художників (член з 1884 рр.). 1889 р. в Одесі відбулася персональна виставка М. К. Бодаревського та А. П. Размаріцина. 1908 р. отримав звання академіка. Картини М. К. Бодаревського зберігаються в Одеському художньому музеї.

    Портрети: К. К. Петрококіно (сестра художника), О. Ф. Баришкіної, імператриці Олександри Федорівни, княгині Гагаріної, П. І. Чайковського та багатьох інших.

25 листопада
  • 220 років тому (1795) закладено Спасо-Преображенський кафедрального собору (проект інж. В. Вонрезанта). 1936 р. храм було зруйновано. 2005 р. святиню відбудовано і прийнято в експлуатацію. Тут було перепоховано прах графа М. С. Воронцова та його дружини графині Е. К. Воронцової.
  • 205 років від дня народження Миколи Івановича Пирогова (1810-1881), вченого, хірурга, анатома, засновника воєнно-польової хірургії, педагога та громадського діяча.

    Народився в Москві. Закінчив медичний факультет Московського університету. У віці 26 років його обрали професором Дерптського університету. Очолив кафедру хірургії в Медико-хірургічній академії в Петербурзі. Водночас М. І. Пирогов керував організованою ним клінікою госпітальної хірургії. 1847 р. виїхав на Кавказ, де російська армія вела війну проти місцевих горян. Тут він хотів перевірити в польових умовах розроблені ним операційні методи. Вперше застосував перев’язку бинтами, просоченими крохмалем. 1855 р. під час Кримської війни був головним хірургом Севастополя, який на той час перебував в англо-французькій облозі. Оперуючи поранених, М. І. Пирогов вперше в історії світової медицини застосував гіпсову пов’язку. Був попечителем Одеського (1856-1858) та Київського (1858-1861) навчальних округів. За його ініціативою Рішельєвський ліцей в Одесі був реорганізований в Новоросійський університет.

    Ім’я М. І. Пирогова носив Одеський медичний інститут (нині Одеський національний медичний університет) та вулиця в одному з районів міста названа Пироговською. На території санаторію «Лермантовський» встановлено погруддя вченого, а на вулиці Дерибасівській, 33, на будинку, де мешкав учений, встановлено пам’ятну дошку.

28 листопада
  • 130 років від дня народження Євгена Івановича Синельникова (1885-1951), фізіолога.

    Народився в Москві. Закінчив медичний факультет Московського університету (1911). Після закінчення університету стажувався в Швейцарії. У 1912 р. повернувся до Росії та почав працювати в лабораторії І. П. Павлова. У 1913 р. — асистент з фізіології в Новоолександрівському сільськогосподарському інституті. 1918 р. переїхав до Одеси й почав працювати в Новоросійському університеті. У 1922 р. після відкриття Інституту народної освіти очолив кафедру фізіології та Науково-дослідний інститут стоматології і фізіологічної лабораторії в психоневрологічному інституті. Після відновлення роботи Одеського університету (нині Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова) до кінця життя працював на посаді професора.

  • 95 років від дня народження Євгенії Михайлівни Дембської (1920), актриси, заслуженої та народної артистки України.

    Народилася в Києві. Закінчила музичне училище, навчалася у консерваторії в Києві. Від 1940 р. солістка-вокалістка Київського театру малих форм, з яким під час окупації 1943 р. емігрувала спочатку до Чехословаччини, згодом — до Угорщини. 1945 р. повернулася до Львова, де працювала у філармонії. Від 1946 р. — у Львівському театрі оперети, від 1953 р. — в Одеському театрі музичної комедії ім. М. Водяного. Водночас від 2000 р. — в Одеському російсько-драматичному театрі ім. А. Іванова.

    Ролі: Проня Прокопівна («За двома зайцями»), Стелла («Вільний вітер»), Лариса («Біла акація») — обидві І. Дунаєвського, Сільва («Сільва» І. Кальмана), Розалінда («Летюча миша» І. Штрауса), Ганна Гловарі («Весела вдова», Ф. Легара) та багато інших.