Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси та Одещини

Серпень
1 серпня
90 років від дня народження Бориса Петровича Зайцева (1925-2000), співака, народного артиста УРСР, учасника Великої Вітчизняної війни.

Народився в с. Зайцеве, Краснодарського краю. Під час Великої Вітчизняної війни внаслідок тяжкого поранення втратив зір та ноги. Закінчив Одеську консерваторію (1958), відтоді — соліст Одеської філармонії. Понад 40 років Б. П. Зайцев гастролював по різних містах — від Калінінграда до Владивостока, від Одеси до Мурманська, кілька разів виступав з концертами на Байкало-Амурській магістралі. Серед перших він двічі побував у районах ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, де дав понад 50 концертів для ліквідаторів. У 1987 р. у складі групи артистів Одеської філармонії виїздив з концертами в Афганістан.

Про нелегке життя й творчий доробок Б. П. Зайцева знято фільм «Я серцем бачу Вас». В Одесі на Французькому бульварі, 12, на будинку, в якому мешкав співак, встановлено пам’ятну дошку. Його ім’я увічнено на стіні героїв на Театральній площі в Одесі.

3 серпня
  • 85 років від дня народження Наталі Йосипівни Касько (1930-1995), філолога, бібліографа, заслуженого працівника культури України.

    Народилася в с. Ставки, Піщанського району, Вінницької області. Закінчила філологічний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. Працювала в Ізмаїлі вчителькою старших класів та викладачем на заочному відділенні Ізмаїльського педагогічного інституту. У 1954-1957 рр. вчилася в аспірантурі при кафедрі педагогіки й психології Одеського педагогічного інституту ім. К. Д. Ушинського. 1958-1980 рр. працювала в Одеській державній науковій бібліотеці ім. М. Горького. Обіймала посади головного бібліографа науково-бібліографічного відділу, завідувачки відділу літератури іноземними мовами.

    1980-1995 рр. була директором Одеського художнього музею. Завдяки зусиллям Н. Й. Касько художній музей поповнився колекціями багатьох художників, в тому числі чотирма картинами В. Кандінського.

    На будинку Одеського художнього музею Н. Й. Касько встановлено меморіальну дошку.

  • 80 років від дня народження Георгія Степановича Шоніна (1935-1997), льотчика-космонавта-17, почесного громадянина Одеси.

    Народився в м. Ровеньки, Луганської області. Закінчив Військово-морське авіаційне училище імені Сталіна (1957) та Військово-повітряну інженерну академію імені М. Є. Жуковського (1968). У 1957-1960 служив льотчиком, старшим льотчиком у ВВС Балтійського і Північного флотів. 1960 р. був зарахований до першого загону космонавтів СРСР. У 1979-1980 — заступник командувача 5-й повітряної армії Одеського військового округу. У 1980-1983 рр. — заступник командувача Одеського військового округу. У 1983-1988 рр. — начальник управління Апарату начальника озброєнь військово-повітряних сил, займався питаннями дослідного будівництва і серійних замовлень. У 1988-1990 рр. — начальник 30-го Центрального науково-дослідного інституту авіаційної та космічної техніки Міністерства оборони СРСР. У 1990 р. звільнений у запас.

    Г. С. Шоніну в Одесі встановлено пам’ятну дошку на будинку середньої школи № 10 (вул. 10 квітня, 22), яка носить його ім’я.

  • 75 років від дня народження Володимира Станіславовича Філіпчука (1940), інженера, мецената, Героя України, заслуженого працівника промисловості України, почесного громадянина м. Одеси.

    Народився в Одесі. Закінчив Одеський політехнічний інститут. Пройшов шлях від начальника зміни на Горлівському хімкомбінаті ім. С. Орджонікіндзе до директора Одеського лакофарбового заводу (з 1982), головного інженера Одеського територіального управління з забезпечення нафтопродуктами. З 1990 р. — генеральний директор Одеського підприємства з експорту-імпорту нафтопродуктів, з 1994 р. — голова правління Одеського відкритого акціонерного товариства з експорту та імпорту нафтопродуктів «Ексімнафтопродукт». В 2005 р. переведений на посаду почесного президента цього підприємства довічно.

    У 2002 р. В. С. Філіпчук створив добродійний фонд «Надія, Добро і Добробут», діяльність якого спрямована здебільшого на допомогу дітям. За участю мецената було побудовано Будинок милосердя при Свято-Архангело-Михайлівському жіночому монастирі. В. С. Філіпчук — голова Одеської обласної Ради Миру, а 2014 р. обраний почесним головою цієї організації. У 1998 р. з ініціативи Одеської обласної Ради миру, Одеської державної (нині — національної) наукової бібліотеки ім. М. Горького та Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря в бібліотеці було відкрито Галерею почесних благодійників Одещини «Люди щедрих сердець», в якій В. С. Філіпчук посідає почесне місце.

6 серпня
165 років тому (1850) Одесу відвідав Петро Андрійович Вяземський, російський поет, друг О. С. Пушкіна.
18 серпня
170 років від дня народження Олександра Івановича Кірпічникова (1845-1903), історика літератури та релігії, краєзнавця, культуролога.

Народився у м. Мценську, Орловської губернії. Закінчив історико-філологічний факультет Московського університету. В другій половині 1860 -х рр. розпочав педагогічну кар’єру. 1871-1873 рр. працював в архівах, бібліотеках та музеях Західної Європи. Протягом 1879-1885 рр. на посаді екстраординарного професора викладав у Харківському університеті та виступив головним ініціатором заснування історико-філологічного товариства при університеті. У 1886-1898 рр. викладав у Новоросійському університеті. В Одесі історик найбільш активно діяв у Слов’янському благочинному товаристві святих Кирила і Мефодія та історико-філологічному товаристві при Новоросійському університеті. Розгорнув громадську активність як лектор у народній аудиторії на Слобідці-Романівці, пізніше — так званий народний університет в Одесі.

Творча спадщина налічує приблизно 200 праць, серед яких особливо помітними є фундаментальні курси з історії літератури. Під час перебування в Одесі опублікував низку ґрунтовних краєзнавчих нарисів. Зокрема він вперше узагальнив основні етапи розвитку духовної культури Одеси у XIX ст.

1888-1897 рр. О. І. Кірпічников був попечителем публічної бібліотеки в Одесі (нині Одеська національна наукова бібліотека ім. М. Горького).

21 серпня
190 років (1825) від дня заснування Одеського археологічного музею.
23 серпня
135 років від дня народження Олександра Степановича Гріна (справжне прізвище Гріневський) (1880-1932), письменника, революціонера.

Народився в м. Слобідському, В’ятської губернії. Закінчив 4-класне В’ятське міське училище та переїхав до Одеси (1896), де працював спочатку юнгою на пароплаві «Платон», а згодом матросом на кораблі «Цесаревич». Під час служби в армії вступив у партію соціалістів-революціонерів. У Севастополі займався агітацією, за що був заарештований і засуджений.

Публікувався з 1906 р. Перша книжка «Заслуга рядового Пантелеймона» була агітаційною, тому тираж брошури конфіскували жандарми. Згодом О. С. Грін відійшов від безпосередньої політичної діяльності та став професійним літератором. 1912 р. переїхав до Петербурга, писав оповідання. 1924 р. переїхав до Феодосії. Поступово його творчість входить у суперечність з ідеологічними рамками партії, тож О. С. Гріна перестають публікувати. Одним з найкращих його творів вважається повість-феєрія «Червоні вітрила» («Алые паруса», 1924, укр. переклад).

В Одесі на будинку клубу Одеського морського торговельного порту, за адресою Ланжеронівський спуск, 2, де мешкав письменник, встановлено меморіальну дошку.

26 серпня
90 років від дня народження Петра Юхимовича Тодоровського (1925-2013), кінооператора, кінорежисера, актора, учасника Великої Вітчизняної війни, заслуженого діяча мистецтв УРСР (1967), народного артиста РСФСР (1985).

Народився в м. Бобринець, Кіровоградської області. 1954 р. закінчив операторський факультет ВДІКу (Всеросійського державного інституту кінематографії). Дебютував як оператор на кіностудії «Молдова-фільм» у 1955 р. Протягом 1955-1972 рр. працював оператором на Одеській кіностудії. Серед його робіт того часу: «Весна на Зарічній вулиці» (1956), «Моя донька» (1956), «Два Федори» (1958), «Жага» (1959) та інші. Режисерським дебютом П. Ю. Тодоровського став фільм «Вірність» (1965), після чого він зняв картини «Фокусник» (1967), «Міський романс» (1970), «Своя земля» (1973), «Кохана жінка механіка Гаврилова» (1981), «Військово-польовий роман» (1984), «Інтердівчинка» (1989), «Анкор, ще анкор» (1992) та інші, в яких виступив не тільки як режисер, а і як співавтор сценарію багатьох із них. Як актор знявся у фільмах «Був місяць травень» (1970), «Трясовина» (1977).

27 серпня
110 років від дня народження Володимира Ієронімовича Івановича (1905-1985), поета-гумориста, члена Спілки письменників України.

Народився в Одесі. Закінчив Одеський педагогічний інститут (1933). Друкуватися почав з 1927 р. Учасник Великої Вітчизняної війни.

Його перу належать збірки сатири та гумору: «Свиня на пасіці», «Низенько кланяємося», «Рекомендована лисиця», «Весела прополка», «Кому пишки, кому шишки» та інші.

28 серпня
80 років від дня народження Василя Івановича Вихристенка (1935), поета, перекладача, публіциста, члена Національної спілки письменників України.

Народився в с. Новоолександрівка, Великомихайлівського району, Одеської області. Закінчив Миколаївське військово-морське авіаційне училище та Львівське вище військово-політичне училище. З 1969 р. був призначений офіцером розвідки та дослужився до підполковника. У 1986 р. закінчив службу. Як журналіст зустрічався з багатьма видатними людьми: А. Ахматовою, К. Паустовським, К. Чуковським, Д. Лихачовим, Ф. Кастро, В. Катаєвим, В. Інбер та іншими. Нині — літконсультант Одеської обласної організації Національної спілки письменників України.

Автор поетичних збірок: «Я бачив сонце», «Арктика під крилом», «Зірки опівдні», збірки перекладів «Сковородинцы» та інших. Лауреат премії ім. К. Паустовського.

29 серпня
  • 105 років від дня народження Олександра Івановича Юрженка (1910-1999), хіміка, заслуженого діяча науки України (1965).

    Народився в с. Баратівка, Снігурівського району, Миколаївської області. Закінчив Вологодський механіко-технологічний інститут. Працював асистентом кафедри колоїдної хімії Ленінградського державного університету. 1941-1945 рр. — завідувач лабораторії Всесоюзного науково-дослідного інституту синтетичного каучуку ім. С. В. Лебедєва у Ленінграді. У 1945-1949 рр. — завідувач кафедри Львівського політехнічного інституту. З 1949 р. — доктор хімічних наук, а з 1950 р. професор О. І. Юрженко працює завідувачем кафедри фізичної та колоїдної хімії Львівського державного університету ім. І. Франка, з 1957-1960 рр. ще й проректор з навчальної роботи. У 1960 р. О. І. Юрженко переїздить до Одеси, засновує та до 1970 р. завідує кафедрою фізико-хімії полімерів і колоїдів в Одеському державному університеті ім. І. І. Мечникова, водночас посідає посаду ректора цього навчального закладу. У 1970-1971 рр. — професор Одеського технологічного інституту ім. М. В. Ломоносова (нині Одеська національна академія харчових технологій ім. В. С. Мартиновського), а в 1971-1989 рр. — професор Київського технологічного інституту легкої промисловості.

    Наукові інтереси О. І. Юрженка були пов’язані з дослідженнями закономірностей полімеризації у дисперсних системах з метою пошуку найбільш ефективних ініціаторів та емульгаторів для промислового синтезу полімерів різних типів.

  • 80 років від дня народження Євгена Степановича Штенгелова (1935), прозаїка й публіциста, члена Національної спілки письменників України.

    Народився в м. Сімферополь. Закінчив геологічний факультет Московського університету та Літературний інститут ім. М. Горького (Москва). Нині працює доцентом кафедри інженерної геології та гідрогеології геолого-географічного факультету Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова.

    Перший твір надрукував у 1961 р. в газеті «Комсомольская правда». Твори: «Червона лінія», «Курс», «Спіраль», «Детективний сюжет з дамою» та ін.