Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси та Одещини

Січень
1 січня
  • 165 років від дня народження Олександра Івановича Загоровського (1849-1919), вченого-юриста, провідного науковця в галузі цивільного права.

    Народився в Київській губернії. Після закінчення Київського університету св. Володимира працював у Демидівському юридичному ліцеї (1879), Харківському університеті (1879-1892), Новоросійському університеті (1892-1914). Протягом 1908 р. О. І. Загоровський був деканом юридичного факультету, пізніше (1909-1910) тимчасово виконував обов’язки декана.

    Його основні праці з цивільного права були першою спробою вивчення питань вітчизняного права, що давно назріли: «Історичний нарис займу з російського права», «Про розлучення за російським правом», «Нариси цивільного судочинства у нових адміністративно-судових та судових установах...» та ін.

    1902 р. була опублікована головна праця вченого — «Курс сімейного права», що вирізнялася з-поміж усіх подібних енциклопедичним характером.

    23 липня виповнюється 95 років від дня смерті О. І. Загоровського.

  • 75 років від дня народження Дмитра Панасовича Буханенка (1939-2008), прозаїка, члена Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України, заслуженого працівника культури України.

    Народився в с. Білка, Іванівського району, Одеської області. Закінчив Одеський державний (нині — національний) університет ім. І. І. Мечникова (1966) та Вищу партійну школу при ЦК КПУ (1973). Працював учителем та кореспондентом газет «Черноморский гудок» і «Моряк» (1966-1969); на Одеській державній студії телебачення (1970-1973). З 1973 р. — відповідальний секретар редакції газети «Комсомольська іскра»; з 1974 р. — заступник головного редактора, а від 1987 р. — директор Всесоюзного державного видавництва «Маяк».

    Автор книжок: «А над тайфуном зорі», «Катакомби ведуть до моря», «Катакомб з моря не видно», «Привиди джунглів» та інших.

2 січня
  • 150 років тому (1864) розпочало свою діяльність «Одеське товариство співчуття тваринам». Ініціатором створення товариства та його президентом став Павло Євстафійовича Коцебу (з 1860 р. — новоросійський і бессарабський генерал-губернатор і командувач військами Одеського військового округу).
  • 105 років від дня народження Анатолія Миколайовича Бефані (1909-2003), вченого-гідролога.

    Народився в с. Спаське, Приморського краю (нині Російська Федерація). Закінчив Саратовський інститут сільського господарства та меліорації (1930). Працював інженером, старшим інженером, завідувачем проекційного бюро в установах водного господарства Киргизії та Далекого Сходу (1930-1933); старшим науковим співробітником, завідувачем відділу меліорації Далекосхідного філіалу Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. В. І. Леніна (1933-1934); виконуючим обов’язки доцента, професора, завідувача кафедри гідрології суші Омського сільськогосподарського інституту (1934-1946); завідувачем кафедри (1946-1984)), професором-консультантом кафедри гідрології суші (1984-2001) Одеського гідрометеорологічного інституту (нині Одеський екологічний університет); водночас у 1948-1953 рр. — завідувачем кафедри гідрології й метеорології Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова,

    А. М. Бефані створив в Одесі школу наукової та прикладної гідрології. Розробив нову теорію поверхневого стоку й визначив залежності, що відображають динаміку зливного стоку в часі та просторі. Заклав основи меліоративної гідрології. Основні праці: «Вчення про поверхневий стік малих водозборів», «Основи теорії зливового стоку», «Питання регіональної гідрології. Паводковий стік : навчальний посібник» та інші.

4 січня
70 років від дня народження Олександра Олексійовича Зелінського (1944), акушера-гінеколога, завідувача кафедри акушерства та гінекології Одеського національного медичного університету, доктора медичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України (1999), академіка Української академії наук.

Народився в с. Городківка, Андрушівського району, Житомирської області. Закінчив Вінницький медичний інститут ім. М. І. Пирогова (1967). Працював у Вінницькій обласній лікарні (1967-1968) та військовим лікарем (1968-1970). В Одеському національному медичному університеті — з 1970 р. й до сьогодні. Опублікував понад 450 наукових робіт, у тому числі 25 монографій, 8 підручників та 30 навчальних посібників.

Автор 28 винаходів, захищених авторськими свідоцтвами і патентами. Серед них: способи зупинки гіпотонічних кровотеч, лікування трубного безпліддя й фетоплацентарної недостатності, загрози передчасних пологів у жінок-наркоманок та інші.

5 січня
  • 85 років від дня народження Бориса Яковича Резніка (1929-1997), дитячого лікаря, академіка НАМН України.

    Народився в с. Холодна Балка, Біляївського району, Одеської області. Закінчив Одеський державний медичний інститут (1950), після чого працював у неврологічному відділенні Слов’янського курорту в Донецькій області. 1972 р. очолив кафедру дитячих хвороб педіатричного факультету Одеського державного медичного інституту. Науковою спадщиною Б. Я. Резніка стали понад 300 наукових статей та 13 монографій: «Практична гематологія дитячого віку», «Вроджені вади розвитку у дітей», «Муковісцидоз у дітей та підлітків» та інші.

    Б. Я. Резнік відкрив на базі Одеської міської дитячої лікарні № 1 (вул. Дворянська, 10) сучасну клініку з діагностичним центром, яка носить ім’я засновника та на будівлі якої встановлено меморіальну дошку.

  • 85 років від дня народження Василя Васильовича Фащенка (1929-1999), літературознавця, письменника, критика, доктора філологічних наук, члена Національної спілки письменників України, лауреата Національної премії ім. Т. Г. Шевченка.

    Народився в с. Катьощине, Томаківського району, Дніпропетровської області. Закінчив Одеський державний (нині національний) університет ім. І. І. Мечникова, в якому працював усе своє життя. Пройшов шлях від викладача до проректора з наукової роботи, завідувача кафедри літератури XX ст.

    Монографії В. В. Фащенка «Новела і новелісти» (1968) та «Із студії про новелу» (1971) стали етапними у з’ясуванні суттєвих питань теорії новели в Україні, у вивченні індивідуального стилю провідних українських новелістів. З 2010 р. в Одесі проводяться Читання пам’яті вченого.

    26 червня виповнюється 15 років від дня смерті В. В. Фащенка.

6 січня
  • 130 років від дня народження Ісаака Ізраїлевича Бродського (1884-1939), живописця, графіка, заслуженого діяча мистецтв РРФСР (1932), доктора мистецтвознавства (1939).

    Народився в с. Софіївка, Бердянського району, Запорізької області. Навчався в Одеському художньому училищі (1896–1902) у К. К. Костанді та в Петербурзькій академії мистецтв (1902–1908) у І. Ю. Рєпіна. Учасник виставок передвижників, член Товариства південноросійських художників (з 1910 р.). У радянський час викладав в Інституті живопису, скульптури і архітектури Всеросійської академії мистецтв у Ленінграді, з 1932 р. — професор. З 1934 р. по 1939 р. — директор Академії мистецтв. 1932 р. заснував Бердянський художній музей, де зберігається частина його колекції.

    Після Жовтневого перевороту І. І. Бродський виконав багатофігурні картини на історико-революційні теми: «Урочисте відкриття II конгресу Комінтерну», «Розстріл 26 бакинських комісарів», «Виступ В. І. Леніна на Путилівському заводі» та інші.

  • 75 років від дня народження Валерія Васильовича Лобановського (1939-2002), футболіста, тренера, майстра спорту СРСР, кавалера орденів «Знак Пошани» і Трудового Червоного Прапора, заслуженого тренера СРСР та України, Героя України (2002).

    Народився в Києві. Закінчив Одеський політехнічний інститут (1966). Грав у футбольних клубах: київському «Динамо» (1957-1964), Національній збірній СРСР (1960-1961), одеському «Чорноморці» (1965-1967), донецькому «Шахтарі» (1967-1968). 1968 р. розпочав тренерську кар’єру, яку продовжив до кінця свого життя, тренуючи національну збірну України.

    Символічно те, що В. В. Лобановський, один з найкращих тренерів в історії футболу, помер під час футбольного матчу.

7 січня
100 років від дня народження Івана Петровича Гайдаєнка (1914-1994), письменника, драматурга, публіциста, громадського діяча, члена Спілки письменників України (1946).

Народився в с. Семиозерне, нині Кустанайської області (Казахстан). Наприкінці 1917 р. родина переїхала на Кіровоградщину, а 1922 р. восьмирічного Івана відвезли до тітки в Одесу. Згодом він закінчив Одеське морехідне училище (1932). Тривалий час служив на кораблях Чорноморського флоту. Під час громадянської війни в Іспанії, разом з іншими членами екіпажу теплохода «Комсомол», потрапив у фашистський полон (1936). На вимогу уряду СРСР членів екіпажу теплохода було звільнено. І. П. Гайдаєнко повернувся на Батьківщину (1938). З 1939 р. — редактор обласної газети «Молодий ленінець» (Луцьк), згодом — кореспондент газети «Молодь України», часопису «Перець». Був учасником Другої світової війни. У 1946-1959 рр. — голова Одеської організації Спілки письменників України. Член редколегії журналу «Радуга» та газети «Одеські вісті». З 1968 р. і до кінця життя очолював Одеський обласний комітет захисту миру. Був ініціатором встановлення пам’ятника Т. Г. Шевченку в Одесі, в парку його імені.

Автор книжок: «У коричневому полоні», «За Босфором», «Острів бур», «Зарубіжні зустрічі», «Про тих, хто в морі» та ін. Одна з бібліотек міста носить ім’я письменника. В ОННБ ім. М. Горького створено меморіальний куточок І. П. Гайдаєнка.

8 вересня виповнюється 20 років від дня смерті І. П. Гайдаєнка.

9 січня
115 років від дня смерті Аполлона Олександровича Скальковського (1808-1899), історика, етнографа, публіциста, архівіста.

Народився в Житомирі. Навчався у Віленському (1823-1825) та Московському (1825-1827) університетах. 1828 р. переїхав до Одеси, де став чиновником у канцелярії новоросійського і бессарабського генерал-губернатора графа М. С. Воронцова, згодом довголітній (понад п’ятдесят років) секретар і редактор видань Одеського статистичного комітету, один із засновників одеського Товариства історії і старожитностей. У грудні 1834 р. підготував проект нарису історії Новоросійського краю. За фінансової та адміністративної підтримки М. С. Воронцова, протягом 1835-1843 рр. здійснив три експедиції по архівах краю, працював у архівах Одеси. Заснував у Одесі архів Міністерства внутрішніх справ і очолював його.

Головним результатом його праці стали видання «Хронологічний огляд історії Новоросійського краю», «Перше тридцятиріччя міста Одеси. 1795-1825», «Історія Нової Січі або останнього Коша Запорізького» та інші.

10 січня
25 років від дня смерті Валентина Петровича Глушка (1908-1989), фахівця в галузі ракетно-космічної техніки, доктора технічних наук, академіка АН УРСР та АН СРСР, двічі Героя Соціалістичної праці, лауреата Ленінської премії та двох Державних премій СРСР, дійсного члена Міжнародної академії астронавтики.

Народився в Одесі. Навчався в Ленінградському державному університеті. Спільно з С. П. Корольовим керував створенням міжконтинентальних і космічних ракет, за допомогою яких виведено на орбіту перші радянські штучні супутники Землі й автоматичні станції, а 12 квітня 1961 р. здійснено перший в історії політ людини в космос. За проектом і під керівництвом В. П. Глушка створено багаторазову космічну систему «Енергія»-«Буран» і багатомодульну станцію «Мир».

В Одесі на честь академіка В. П. Глушка названо проспект, на якому встановлено його погруддя. На будинку, де він мешкав (вул. Ольгіївська, 10), встановлено меморіальну дошку.

13 січня
140 років від дня народження Еммануїла Яковича Немировського (1874-1929 ?), правознавця, юриста.

Народився в Кременчуці, на Полтавщині. Закінчив юридичний факультет Новоросійського університету, де працював після одержання диплому. 1915 р. Е. Я. Немировський був призначений попечителем Одеського навчального округу. Після реорганізації вищої школи, з 1921 р. — декан та професор адміністративно-консультативного (пізніше юридичного) факультету Одеського інституту народного господарства (1921-1929).

Е. Я. Немировський був автором багатьох статей в «Новому енциклопедичному словнику» Брокгауза і Єфрона (1911-1916 рр.) та двох монографій з кримінального процесу: «Відношення вироку до обвинувачення: кримінально-юридичне дослідження» та «Радянське кримінальне право: посібник до вивчення науки кримінального права та чинного Кримінального Кодексу СРСР».

15 січня
140 років від дня народження Доротеї Генріхівни Атлас (1874-1930?), історика, краєзнавця.

Народилася в Одесі. Закінчила одеську Маріїнську міську громадську жіночу гімназію (1892), після чого викладала в школах Одеського навчального округу. 1912 р. закінчила словесне та юридичне відділення Одеських вищих жіночих курсів та продовжила роботу в середніх навчальних закладах міста. В 1911-1916 рр. брала активну участь у роботі Одеського бібліографічного товариства при Новоросійському університеті. Головну роль у формуванні її історіографічних інтересів відіграв професор Іван Линниченко. Разом з ним вона взяла участь у розробці та популяризації проекту заснування музею історії Одеси. 1917 р. була одним з популяризаторів ідеї заснування в Одесі Народного університету. У 1920-ті роки була членом Одеської комісії краєзнавства при Всеукраїнській академії наук. 1929 р. працювала директором трудшколи № 65.

Роботи Д. Г. Атлас присвячені історії Одеси, проблемам педагогіки та джерелознавству. Однією з перших в Одесі вона наголошувала на необхідності викладання краєзнавства у середній школі. Основні роботи: «Стара Одеса, її друзі та недруги» (1911, перевидана в 1992), «Навчальна книжка «Одеса» (1915).

20 січня
50 років (1964) від початку діяльності наукової секції «Одесика» Одеського будинку вчених.
21 січня
125 років від дня народження Георгія Йосиповича Потапенка (1889-1982), геоботаніка, дендролога, природоохоронця, педагога, історика науки.

Народився в Одесі. Закінчив Новоросійський університет. Працював викладачем у середніх навчальних закладах та трудових школах (1911-1928). Г. Й. Потапенко завідував кафедрою морфології і систематики рослин Одеського інституту народної освіти (1928-1933), був професором Одеського державного університету (1933-1943). У роки окупації залишився в Одесі та працював в альтернативному університеті Трансністрії. З кінця 1941 р., обіймаючи посаду декана факультету точних наук, відновлює роботу лабораторій, музею університету, кабінетів і ботанічного саду. 1944 р. виїжджає до Румунії. 1946 р. Г. Й. Потапенко був заарештований радянською комендатурою в Бухаресті за звинуваченням у «зраді Батьківщини» та засуджений на 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Через складні табірні умови та хворобу Г. Й. Потапенко втратив слух. Після дострокового звільнення 1955 р. повернувся до Одеси, але викладацьку діяльність через хворобу і тавро ворога народу продовжити не зміг.

Автор робіт з дендрології, які друкувалися в журналі «Югоклимат» (1928-1929), у «Трудах» ботанічного саду Одеського державного університету (1934). Його дисертація і два рукописи «Історія кафедри ботаніки Одеського університету» та «Ботанічний сад Одеського державного університету 1865-1940» зберігаються у Науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова.

23 січня
  • 170 років від дня народження Михайла Федоровича Комарова (1844-1913), бібліографа, літературознавця, фольклориста, історика, перекладача.

    Народився в слободі Дмитрівка, Павлоградського повіту (нині с. Дмитрівка, Петропавлівського району, Дніпропетровської області). Закінчив Харківський університет (1867). Працював присяжним повіреним у Києві, потім нотаріусом в Умані, Одесі. Брав активну участь у національно-культурному русі в Україні, осередком якого в Києві була так звана «Стара Громада», Активно вивчав творчість Т. Г. Шевченка. В Умані розпочав роботу над складанням російсько-українського словника.

    1887 р. М. Комаров переїхав до Одеси, де прожив до кінця своїх днів, працюючи нотаріусом, не полишаючи громадської роботи. Він став одним із найдієвіших членів одеської «Громади». Займаючись бібліографією, активно співпрацював з київськими та львівськими часописами і газетами, виступаючи переважно в ролі літературного критика. Його статті, огляди, рецензії охоче друкували «Киевская старина», «Рада», «Зоря», «Діло», «Правда», «Одесский вестник», «По морю и суше».

    М. Ф. Комаров був серед організаторів і перших керівників одеської «Просвіти» (1905).

    Меморіальну дошку М. Ф. Комарову встановлено на будинку, де він жив, на вул. Жуковського, 27. У фондах ОННБ ім. М. Горького окремою колекцією зібрано бібліотеку М. Ф. Комарова.

  • 95 років від дня народження Євгена Федоровича Бандуренка (Бондаренка) (1919-1972), поета, члена Спілки радянських письменників України (1946).

    Народився в Києві. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1941). Учасник Другої світової війни. У 1946-1954 рр. очолював Одеську письменницьку організацію, редагував альманах «Літературна Одеса». Друкуватися почав 1940 р. Поезії Є. Ф. Бандуренка властиві елегійність і медитативність, поєднання публіцистичної гостроти з народнопісенним ліризмом, доброзичливого гумору з сарказмом.

    Автор збірок поезії: «Мечі і струни», «Дружба», «Щасливого плавання», «Розливсь Дніпро», «Південна сторона» та ін.

24 січня
175 років від дня народження Василя Івановича Модестова (1839-1907), історика, філолога-античника, публіциста і перекладача.

Народився в с. Кемці, Валдайського повіту, Новгородської губернії. Закінчив Санкт-Петербурзький університет (1860). Викладав у Новоросійському (1865-1867; 1889-1893), Казанському (1867-1868), Київському (1869-1878), Петербурзькому (1886-1889) університетах. Наукові роботи В. І. Модестова, що значною мірою грунтувалися на археологічних даних стародавньої Італії, мали велике значення при дослідженні матеріальної культури народів, що населяли Апеннінський півострів з часів палеоліту; особливу увагу вчений приділяв також історії етрусків і мессапів, латинської писемності, Римської держави та культури.

Автор праць «Таціт і його твори: історико-літературне дослідження», «Римська писемність у період царів», «Лекції з історії римської літератури», «Вступ до римської історії» та інших.

25 січня
90 років від дня народження Івана Івановича Рядченка (1924-1997) поета, прозаїка, драматурга, члена Спілки письменників України (1950), учасника Другої світової війни.

Народився в Одесі. Закінчив Львівський державний університет (1949). Тривалий час співробітничав з газетами «Львовская правда», «Вільна Україна», служив першим помічником капітана на суднах Чорноморського флоту, працював головним редактором Одеської кіностудії. Впродовж багатьох років очолював Одеську письменницьку організацію.

Опублікував збірки віршів: «Прапор над ратушею», «Наперекір війні», «Назустріч штормам», «Перше кохання», «Поки на світі є війна», «Спадкоємці Перемоги» та інші. Автор сценаріїв фільмів: «Координати невідомі» та «Якщо є вітрила...».

28 січня
25 років (1989) від дня відкриття Музею приватних колекцій О. В. Блещунова.
30 січня
105 років від дня народження Антона Артемовича Дмитренка (1909-1984), спортсмена (кульова стрільба), заслуженого тренера УРСР (1961).

Народився в с. Крюків, нині у складі м. Кременчуг, Полтавської області. Закінчив Одеський художній інститут (1932), школу снайперів (Одеса). Рекордсмен СРСР (1936) у стрільбі зі стандартного положення з дрібнокаліберної гвинтівки. Очолював школу снайперів товариства «Динамо» в Одесі та в евакуації під час Другої світової війни у м. Сталінграді (РФ). Антон Дмитренко підготував чемпіонів олімпійських ігор, світу, Європи, СРСР (Я. Железняк, С. Райников, М. Раков, О. Дойчо та ін.) з кульової стрільби.

На будинку № 33 по вул. Терешкової в Одесі відомому тренеру встановлено меморіальну дошку.

11 травня виповнюється 30 років від дня смерті А. А. Дмитренка.