Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси та Одещини

Вересень
2 вересня
  • 220 років тому (1794) було закладено перші камені у фундаменти храмів, міських та портових споруд Одеси. Цей день вважається Днем народження міста.
  • 150 років тому (1864) розпочав діяльність Павлівський притулок в Одесі, нині — пологовий будинок № 2 (вул. Старопортофранківська, 24).
  • 70 років від дня народження Віталія Мурсаловича Алікберова (1944), живописця, члена Національної спілки художників України (1988), заслуженого художника України (2007), лауреата премії імені В. І. Вернадського.

    Народився в с. Цапівка, Томашпільського району, Вінницької області. Закінчив Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова (1976) та Київський державний художній інститут (1984), після чого викладав в Одеському художньому училищі ім. М. Б. Грекова та займався виставковою діяльністю.

    Основні твори: «Біля джерела», «Матері», «Колодязь», «Моя Вінниччина» та інші.

9 вересня
65 років від дня народження Світлани Олександрівни Зубко (1949), письменниці, члена Національної спілки письменників України (1997).

Народилася в станиці Усть-Джегутинській, Ставропольського краю (нині м. Усть-Джегута, Карачаєво-Черкесія, Російської Федерації). 1953 р. переїхала з родиною до Одеси. Закінчила ветеринарний факультет Одеського сільськогосподарського інституту (1974). Дебютувала 1991 р. добіркою віршів у газеті «Одесский вестник». Пише твори для дітей: «Що це ще за диво?», «Ох, вже ця школа!», «Найкращі в світі — ми!» та інші.

10 вересня
120 років від дня народження Олександра Петровича Довженка (1894-1956), відомого українського режисера, письменника, сценариста, класика світового кінематографа, заслуженого діяча мистецтв УРСР (1940), народного артиста РРФСР (1950), лауреата Ленінської премії (1959 — посмертно, за літературний сценарій «Поема про море»).

Народився на хуторі В’юнище (тепер у межах смт Сосниця, Чернігівської області). Закінчив Глухівський педагогічний інститут (1914). Навчався в Київському комерційному інституті та Академії мистецтв. Викладав фізику, природознавство і гімнастику в Житомирській гімназії (1914-1917). У 1920-1921 рр. брав участь у створенні Київського відділу народної освіти, у 1921-1923 рр. — на дипломатичній службі в Польщі та Німеччині. Навчався живопису в Мюнхені та в Берлінському художньому училищі. У 1923-1926 рр. — художник-ілюстратор газети «Вісті ВУЦВК» у Харкові. З 1926 р. — режисер-постановник на кіностудіях Одеси, Києва, Москви. У 1949-1951 і 1955-1956 рр. — викладач ВДІКу.

Режисерські роботи: «Арсенал», «Земля» (1958 р. на Брюссельському кінофестивалі (в рамках Міжнародної виставки) фільм був названий у числі 12 найкращих фільмів усіх часів і народів). 1932 р. О. П. Довженко поставив фільм «Іван», одну з перших радянських звукових картин. Великим досягненням режисера був фільм «Щорс» (1939; Державна премія СРСР, 1941).

В Одесі ім’ям режисера названо вулицю, на будинку Одеської кіностудії (Французький бульвар, 33) йому встановлено меморіальну дошку. 1957 р. Київській кіностудії художніх фільмів присвоєно ім’я О. П. Довженка.

13 вересня
80 років від дня народження Володимира Вікторовича Домріна (1934-1985), поета, члена Спілки письменників України (1962).

Народився в м. Ашхабаді (Туркменія). Закінчив Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова (1956). Працював в одеському видавництві «Маяк». Автор збірок: «Підемо зі мною», «Без кохання не можу», «Зіркова річка» та інших.

В Одесі працює літературне об’єднання імені Володимира Домріна, яке є одним з організаторів Міжнародного арт-фестивалю «Провінція біля моря», заснованого 2011 р.

14 вересня
65 років від дня народження Ольги Андріївни Тарасенко (1949), мистецтвознавця, члена Національної спілки художників України (1980), доктора мистецтвознавства (1996).

Народилася в м. Сімферополь. Закінчила Одеський державний педагогічний інститут ім. К. Д. Ушинського (нині — Південноукраїнський національний педагогічний університет) (1971), аспірантуру Московського державного університету ім. М. Ломоносова (1985). З 1990-х років працює в ПНПУ ім. К. Д. Ушинського завідувачем кафедри образотворчого мистецтва.

Основні твори: «Пробластіеми національного стилю в живопису модерну та авангарду», «Магічний театр П. Філонова», «Містерії модернізму» та інші.

22 вересня
125 років від дня народження Сергія Степановича Дложевського (1889-1930), вченого-літературознавця, мовознавця, археолога, краєзнавця.

Народився в м. Кам’янець-Подільський, Хмельницької області. Закінчив історико-філологічний факультет Університету св. Володимира у Києві (1911), стажувався у Лейпцігському університеті (Німеччина). Працював у Київському і Таврійському університетах. З 1920 р. — директор Одеського археологічного інституту і професор інституту народної освіти. Одночасно з 1920 р. — директор Одеського історико-археологічного музею. З 1923 р. — голова Одеської комісії краєзнавства, а з 1923 р. — крайовий інспектор з охорони пам’яток матеріальної культури та природи.

С. С. Дложевський — автор праць переважно з античної археології та епіграфіки, досліджував також питання загального мовознавства, музейної справи. Разом із Б. Фармаковським і М. Болтенком проводив розкопки в Ольвії.

23 вересня
135 років (1879) від дня відкриття Одеської міської жіночої прогімназії.
24 вересня
275 років від дня народження Григорія Олександровича Потьомкіна (1739-1791), державного та військового діяча, дипломата, генерал-фельдмаршала.

Народився у с. Чижове, на Смоленщині (Росія). З 1756 р. навчався в Московській університетській гімназії. Військову службу розпочав у кінній гвардії. За участь у палацовому перевороті 1762 р., внаслідок якого Катерина ІІ здобула російський престол, отримав чин гвардійського підпоручика. Учасник Російсько-турецької війни 1768-1774 рр., з 1768 р. — генерал-майор, з 1771 р. — генерал-поручик. Керував приєднанням до Російської імперії і сприяв розвитку Причорноморського краю, де володів земельними наділами і заснував ряд міст, включаючи сучасні обласні центри Дніпропетровськ (1776), Херсон (1778) і Миколаїв (1789). 1772 р. на одній з козацьких рад Г. О. Потьомкін був записаний до Кущівського куреня Коша Запорізької Січі почесним козаком на прізвисько Грицько Нечеса. 1775 р. Запорізьку Січ за ініціативою Потьомкіна ліквідовано. В 1774-1783 рр. обіймав посаду генерал-губернатора Новоросійського краю, в 1775-1783 рр. — азовського губернатора, 1783-1791 — катеринославського генерал-губернатора, з 1784 р. — таврійського губернатора, у 1785-1791 — астраханського губернатора, 1785-1791 — саратовського губернатора, 1787-1791 — Харківського губернатора. 1783 р. Г. О. Потьомкин реалізував проект приєднання Криму Російською імперією, за що дістав титул «князя Таврійського».

Фігура Г. О. Потьомкіна є елементом пам’ятника «Засновникам міста» в Одесі.

25 вересня
  • 225 років (1789) від дня взяття фортеці Хаджибей російськими військами й чорноморськими козаками під командуванням Йосипа Дерібаса.
  • 185 років (1829) від дня заснування Одеської міської публічної бібліотеки (нині Одеська національна наукова бібліотека ім. М. Горького).
  • 135 років від дня народження Петра Михайловича Біціллі (1879-1953), історика-медієвіста, мовознавця, культуролога, професора Новоросійського і Софійського університетів.

    Народився в Одесі. Закінчив Новоросійський університет (1905), де і працював на кафедрі загальної історії для підготовки до магістерського звання. 1912 р. в Петербурзькому університеті захистив дисертацію, став приват-доцентом і екстраординарним професором Новоросійського університету в Одесі. Викладав історію на Одеських вищих жіночих курсах. Не сприйнявши, як і більшість людей його кола, Жовтневу революцію, 1920 р. емігрував до Сербії, викладав в університеті м. Скопле. Потім переїхав до Болгарії, де в січні 1924 р. був обраний завідувачем кафедри нової та новітньої історії Софійського університету. Протягом 33 років очолював кафедру нової історії Західної Європи. Був членом Російського академічного союзу. 1944 р. П. М. Біціллі стає радянським громадянином. Наприкінці 1948 р. після закінчення терміну контракту з університетом був звільнений без права на пенсію.

    Наукова спадщина П. М. Біціллі включає понад 300 друкованих праць, написаних російською, болгарською, сербською, чеською, французькою, англійською, італійською та німецькою мовами. Дослідницький діапазон історика: від античності до новітньої історії, від західноєвропейської до російської й української історії, історії Сходу. Автор блискучих робіт з історії та соціальної психології Середньовіччя та європейської культури.

    У пам’ять про науковця в Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова проводяться щорічні наукові читання.

27 вересня
90 років від дня народження Володимира Володимировича Бортка (1924-1983), режисера, заслуженого діяча мистецтв УРСР (1968), учасника Другої світової війни.

Народився в м. Курськ. Закінчив Інститут театрального мистецтва в Москві (1949). Працював у драматичних театрах на Малій Бронній (1949-1957), ім. М. Гоголя (1957-1964, обидва в Москві), де здійснив постановки «Назара Стодолі» Т. Шевченка (1951), «Не називаючи прізвищ» В. Минка (1953). В 1964-1971 рр. очолював Одеський російський драматичний театр ім. А. Іванова. У 1971-1983 рр. працював у театрах Волгограда та Курська.

Вистави: «Сто чотири сторінки про любов» Е. Родзінського, «У день весілля» В. Розова, «Коли мертві оживають» І. Рачади, «Дон Кіхот іде в бій» В. Коростильова, «Втеча» М. Булгакова та інші.

28 вересня
120 років тому (1884) була закладена нова будівля Міського театру в Одесі, нині — Одеський національний академічний театр опери та балету.
29 вересня
85 років від дня народження Юрія Олександровича Карпенка (1929-2009), відомого українського вченого-мовознавця, доктора філологічних наук (1967), професора (1968), академіка Вищої школи України (1996), члена-кореспондента НАН України (2006), заслуженого діяча науки і техніки України (2009).

Народився в м. Малин, нині Житомирська область. Закінчив Львівський університет (1953). З 1955 р. працював у Чернігівському університеті: завідував кафедрою загального мовознавства, був деканом філологічного факультету. В Одесі працює з 1968 р. в Одеському державному університеті: спочатку завідувачем кафедри загального та слов’янського мовознавства, з 1978 р. — завідувачем кафедри російської мови, з 1992 р. — завідувачем кафедри української мови, з 2001 р. — професором цієї ж кафедри. Наукові дослідження: питання ономастики, українського, слов’янського та загального мовознавства (485 наукових праць). Докладно вивчив топонімію Буковини та Одещини. Очолював укладання і є співавтором топонімічних словників, зокрема «Топонімія північно-східної Одещини», «Топонімія південно-східної Одещини» та ін.

10 грудня виповнюється 5 років від дня смерті Ю. О. Карпенка.

Також у вересні
Виповнюється 20 років від дня відкриття в Одесі філії Грецького фонду культури; 20 років від початку діяльності Одеської академії мистецтв (1994).