Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси та Одещини

Серпень
4 серпня
160 років від дня народження Марії Костянтинівни Заньковецької (справжнє прізвище — Адасовська) (1854-1934), актриси кіно та театру, співачки (меццо-сопрано), народної артистки УРСР (1922).

Народилася в с. Заньки, Ніжинського повіту, Чернігівської губернії (нині Чернігівська область). Навчалася в приватних пансіонах Ніжина та Чернігова. Творча біографія Марії Заньковецької почалася 1876 р. в Ніжині, де вона виступала в театрі І. С. Раковича. 1882 р. дебютувала на професійній сцені в Єлисаветграді — в ролі Наталки у п’єсі «Наталка Полтавка» І. П. Котляревського. Виступала у складі труп М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського та інших. Гастролювала по містах України, зокрема в Одесі в 1883-1886, 1888-1889, 1892-1895, 1899-1904, 1908, 1915-1917 рр.

Найкращими її ролями були: Наталка («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Галя, Ярина («Назар Стодоля», «Невольник» Т. Шевченка), Олена, Оксана, Зінька («Глитай, або ж павук», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Дві сім’ї» М. Кропивницького), Харитина, Софія («Наймичка», «Безталанна» І. Карпенка-Карого), Катря («Не судилося» М. Старицького), Наталя («Лимерівна» Панаса Мирного), з комедійного репертуару — Цвіркунка («Чорноморці» М. Старицького) та ін. Знімалася в кінофільмах «Наталка Полтавка» (1909), «Остап Бандура» (1923).

В Одесі ім’ям акторки названо вулицю.

4 жовтня виповнюється 80 років від дня смерті М. К. Заньковецької.

11 серпня
130 років тому (1884) в Одесі на вул. Єлисаветинській, 5 було відкрите Комерційне училище Файга (нині в цьому будинку Рішельєвський ліцей).
13 серпня
185 років від дня народження Івана Михайловича Сєченова (1829-1905), фізіолога, який започаткував фізіологічну школу, психолога.

Народився в с. Теплий Стан (нині — Сєченово, Сєченовського району, Горьківської області) в Росії. Закінчив Головне військово-інженерне училище в Петербурзі (1848) та медичний факультет Московського університету (1856). Стажувався за кордоном, у Німеччині та Австрії. 1860 р. захистив докторську дисертацію. Десять років працював професором Медико-хірургічної академії в Петербурзі. У 1871-1876 рр., на запрошення І. І. Мечникова, працював у Новоросійському університеті. У 1876-1888 рр. — професор фізіології Петербурзького університету. Одночасно читав лекції на Бестужевських вищих жіночих курсах. У 1889-1901 рр. — професор Московського університету. 1901 р. вийшов у відставку, але продовжував експериментальну роботу й викладацьку діяльність на Пречистенських курсах для робітників (1903-1904). Особливе значення для науки мають праці І. М. Сєченова з фізіології нервової системи, що лягли в основу вчення про вищу нервову діяльність.

І. М. Сєченов — один із фундаторів матеріалістичної психології. 1862 р. вперше виявив явище гальмування в центральній нервовій системі, а також явище сумації збуджень у нервових центрах (1868) та встановив основні закономірності рефлекторної діяльності живих організмів. У своїх працях «Рефлекси головного мозку», «Кому і як розробляти психологію» та інших він обґрунтував положення про рефлекторне походження психічної діяльності й те, що в її основі лежать матеріальні фізіологічні процеси.

В Одесі ім’ям ученого названо провулок. На будинку головного корпусу Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова (вул. Дворянська, 2) йому встановлено меморіальну дошку.

14 серпня
65 років від дня народження Валерія Степановича Горбатка (1949), директора ВАТ «Одеський припортовий завод», почесного громадянина м. Одеси (2004) та Одеської області (2012), заслуженого працівника промисловості України (1996), віце-президента Федерації баскетболу України, президента Одеської обласної Федерації баскетболу.

Народився в м. Апшеронськ, Краснодарського краю. Закінчив Одеський політехнічний інститут (1971), після чого працював на Черкаському хімічному комбінаті. З 1976 р. працює на Одеському припортовому заводі, з 1986 р. — його директором.

Має багато урядових відзнак, лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2006).

18 серпня
210 років від дня народження Пилипа Карловича Бруна (1804-1880), історика, археолога, археографа, перекладача.

Народився в м. Фрідріхсгам (нині м. Гаміна) у Фінляндії. Закінчив Дерптський університет (1825). Викладав у Вітебській гімназії (1830–1832), Рішельєвському ліцеї (1832-1864) та Новоросійському університеті (1865-1871) в Одесі. Рада університету 1898 р. присвоює йому ступінь почесного доктора загальної історії, а 1869 р. обирає екстраординарним професором. Був членом Одеського товариства історії та старожитностей (1839), Лігурійського товариства природничих наук у Генуї та Московського археологічного товариства (1869).

Автор праць з історичної географії Причорномор’я доби античності та середньовіччя, перекладів записок послів та мандрівників XV–XVII ст., в яких висвітлюється історія Причорномор’я та Південної України.

19 серпня
90 років від дня народження Костянтина Матвійовича Ломикіна (1924-1993), живописця, графіка, члена Спілки художників України (1953), заслуженого діяча мистецтв України (1971) та народного художника УРСР (1984).

Народився в м. Глухів, Сумської області. Закінчив Одеське художнє училище (1951). Працював у жанрі тематичної картини, портрета, пейзажу, натюрморту. Автор картин: «Жіночий портрет», «Одеське подвір’я», «Тарас Бульба з синами», «Над озером», «Балерина» та інших.

24 серпня
95 років від дня народження Івана Миколайовича Гоголєва (1919-1996), видатного вченого-грунтознавця, доктора сільськогосподарських наук, професора.

Народився в с. Бор, нині Нижньогородська область, Російської Федерації. Закінчив Московську сільськогосподарську академію ім. К. А. Тімірязєва (1942). Добровольцем пішов на фронт. Усі роки війни служив у повітряно-десантних військах. Після війни працював у Львівському сільськогосподарському інституті (1946-1952) й у Львівському університеті ім. Івана Франка на кафедрі фізичної географії (1955-1967). В Одесі почав працювати з 1967 р., де в Одеському державному університеті ім. І. І. Мечникова завідував заснованою ним кафедрою ґрунтознавства і географії грунтів.

Серед наукових досягнень — відкриття явища «лужного удару». Розробив методику оцінки небезпеки засолення ґрунтів при зрошуванні. Праці: «Грунти Українських Карпат і Прикарпаття. Українські Карпати», «Бурі гірсько-лісові грунти Українських Карпат», «Природа Української РСР. Грунти» (співавтор) та ін.

25 серпня
  • 100 років від дня народження Олександра Володимировича Блещунова (1914-1991), альпініста, родоначальника одеського альпінізму, дослідника, колекціонера, засновника єдиного в Україні музею особистих колекцій.

    Народився в Одесі. Закінчив Одеський інститут інженерів водного транспорту (1939). 1936 р. організував при Одеському обласному комітеті фізкультури і спорту секцію альпінізму. Під його керівництвом проходили альпіністські збори та науково-спортивні експедиції в Крим, Карпати, на Кавказ і Памір. 1939 р. організував першу Одеську альпініаду. О. В. Блещунов — учасник Великої Вітчизняної війни, брав участь у боях під Сталінградом, при штурмі Берліна і звільненні Праги та багатьох інших. Після війни керував проблемною лабораторією Одеського інституту холодильної промисловості.

    О. В. Блещунов захоплювався також колекціонуванням предметів мистецтва. 28 січня 1989 р. з його ініціативи було відкрито перший і єдиний в Україні муніципальний музей особистих колекцій, що нині носить ім’я засновника. На фасаді музею (вул. Польська, 19) встановлено меморіальну дошку відомому колекціонеру, меценату, патріоту рідного міста.

  • 85 років від дня народження Олексія Всеволодовича Богатського (1929-1983), хіміка-органіка, академіка АН УРСР (1976), заслуженого діяча науки УРСР (1979), лауреата Державної премії СРСР (1980), лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (1991, посмертно). Син хіміка-органіка, доктора хімічних наук, професора В. Д. Богатського.

    Народився в Одесі. Закінчив хімічний факультет Одеського університету ім. І. І. Мечникова (1951), де й працював. З 1959 р. — завкафедри органічної хімії, у 1970-1975 рр. — ректором. Керував лабораторією та дослідницьким закладом Інституту загальної та неорганічної хімії АН УРСР в Одесі. 1977 р. під керівництвом О. В. Богатського на базі одеських лабораторій був створений Фізико-хімічний інститут АН УРСР, який він очолював до кінця свого життя. З 1984 р. інститут носить ім’я видатного вченого, на фасаді будівлі інституту йому встановлено пам’ятну дошку. Був головою Південного наукового центру АН УРСР в Одесі (1977-1983).

    О. В. Богатський проводив дослідження в галузі хімії психотропних та інших лікарських препаратів (результатом цієї роботи стало створення першого вітчизняного транквілізатора — феназепаму); хімії протиракових імуностимуляторів, психостимуляторів і ферментативного синтезу біологічно активних речовин. Розробив нові методи синтезу органічних речовин: кислот, гліколей, кетонів, амінокетонів, металоорганічних сполук та ін.

  • 65 років від дня народження Сергія Олександровича Савченка (1949), художника, фахівця в галузі монументального малярства, графіки, скульптури, члена Національної спілки художників України (1988), заслуженого художника України (2009), одного із засновників Національної академії мистецтв, творчих об’єднань «Човен» та «Мамай», почесного члена Києво-Могилянської академії.

    Народився в Одесі. Закінчив Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова (1974). Основні твори: розпис в інтер’єрі зали Одеського літературного музею (1983-1984), мозаїки в м. Умань, розпис у профілакторії «Стальканат» (Одеса). У малярстві: «Синя хвиля», «Козацькі могили», «Святкова композиція», «Контрформа», «Білий простір» та інші.

26 серпня
85 років від дня народження Василя Андрійовича Понікарова (1929), художника-графіка, члена Національної спілки художників України (1971), заслуженого художника України (2007).

Народився в с. Долинське, Ренійського району, Одеської області. Закінчив Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова (1958) та Московський поліграфічний інститут (1970). Виставкову діяльність веде з 1965 р. Персональні виставки проходили в Одесі (1984, 1986), в Києві (1987). Роботи художника були представлені на виставках в Угорщині (1969,1977, 1980), Болгарії (1970), Італії (1974, 1976, 1982, 1990), Франції (1974), Швейцарії (1985), Фінляндії (1987), Росії (1991, 1992), Ізраїлі (1993), Мексиці (1996).

Основні твори: «В Седневі», «Мамин хліб», «В Карпатах», «На Чернігівщині», «Квіти мирного поля» та інші. Подаровані художником картини прикрашають головний читальний зал Одеської національної наукової бібліотеки ім. М. Горького.

27 серпня
60 років від дня народження Володимира Ілліча Невмитого (1954-2013), письменника, журналіста, члена Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України.

Народився в с. Тарасівка, Звенигородського району, Черкаської області. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1976). Працював кореспондентом, відповідальним секретарем багатотиражної газети «Іллічівський судноремонтник», кореспондентом газети «Земля і люди». Співпрацював з журналами «Україна», «Президент», тижневиками «Президентський вісник», «Влада і політика». У штаті Одеського обласного державного радіо, починаючи з травня 1982 р., В. І. Невмитий пройшов шлях від редактора економічних і морських програм до керівника. З червня 1995 р. й до кінця життя — власний кореспондент Національної радіокомпанії України в Одеській області. Передачі Володимира Невмитого звучали на Українському радіо, в ефірі Москви, Мінська, Кишинева, Таллінна, Баку, Владивостока, Варни.

Автор книжок: «Tabula rasa», «Озонна зона», «Найясніше між усіма сонцями сонце», «Втіхи на воді», редактор збірників «Радіо і... решта життя», «Прийшов сказати», першого видання українською мовою повісті Костянтина Паустовського «Чорне море» та інших. Лауреат премій імені Памва Беринди, Міжнародної асоціації працівників культури і мистецтв імені Валентина Михайлюка, фестивалів і конкурсів «Калинові острови», «Україна — єдина», «Українська мова — мова єднання», «Перемогли разом», «Золоте перо» та «Твої імена, Одесо».

29 серпня
80 років від дня народження Андрія Григоровича Ярмульського (1934-1996), поета, члена Спілки письменників України (1963). Народився в с. Чаусове-2, Первомайського району, Миколаївської області. Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова (1957). Учителював на Житомирщині, працював у редакції районної газети (м. Попільня, Житомирської області), був редактором Одеського книжкового видавництва (1958-1959), співробітником багатотиражної газети Одеського політехнічного інституту.

Автор збірок поезій: «Щедре джерело», «Земні дороги», «Освідчення», «Обличчям до весни», «Довір’я» та інших.

30 серпня
25 років від дня смерті Саула Яковича Борового (1903-1989), історика, економіста, книгознавця, мемуариста, кандидата історичних та економічних наук.

Народився в Одесі. Навчався в Одеському археологічному інституті (1921). Закінчив юридичний факультет Одеського економічного інституту (1924). Згодом (1929) закінчив аспірантуру. Працював у Єврейській академічній (1922-1927) та Одеській державній науковій (у 1932-1937 рр. очолював науково-бібліографічний відділ) бібліотеках. Входив до складу Українського бібліографічного товариства в Одесі. Впродовж 1934-1977 рр. — професор Одеського кредитно-економічного інституту. Був головою Пушкінської комісії при Одеському будинку вчених. Автор понад 200 праць з історії українського та російського єврейства півдня України, економічної історії Російської імперії.