Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси та Одещини

Липень
1 липня
120 років від дня народження Стефана Федоровича Волинецького (1894-1938), співака (драматичний тенор).

Народився в м. Перемишль, нині Польща. Вокальну освіту здобув приватно. Був солістом Харківського (1923-1930), Одеського (1930-1933), Дніпропетровського (1933-1935) та Вінницького (1935-1938) театрів опери та балету. Володів голосом широкого діапазону. Партії: Степан («Купало» А. Вахнянина), Ленський, Герман («Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського), Князь («Русалка» С. Даргомижського), Григорій («Тихий Дон» І. Дзержинського) та інші. Репресований радянською владою (1938) та розстріляний. Реабілітований посмертно 1958 р.

3 липня
140 років (1874) від дня заснування Другої одеської прогімназії, в якій навчалися червоний командир Я. Гамарник, відомий журналіст В. Жаботинський, письменники К. Чуковський, Б. Житков та інші відомі не лише в Одесі люди.
5 липня
75 років від дня народження Володимира Васильовича Голоти (1939-1996), театрознавця, режисера, актора, кандидата мистецтвознавства (1988), літописця театрального життя Одеси.

Народився в с. Лажева, Старокостянтинівського району, Кам’янець-Подільської (нині Хмельницької) області. Закінчив філологічний факультет Рівненського педагогічного інституту (1961) та режисерське відділення Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1969). Працював актором у театрах Рівного, Ужгорода, Хмельницького; режисером (1969-1973) та помічником головного режисера з літературної частини (1975-1977) Одеського українського музичного-драматичного театру; редактором (1977-1981), головним режисером (1981-1988), режисером молодіжної редакції (1988-1990) Одеської студії телебачення. У 1992-1996 рр. викладав на кафедрі українознавства Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. На сторінках преси активно виступав як театральний критик.

Досліджував історію українського театру XX cт., зокрема Одеської держдрами (1925-1941). Найбільш відома його робота — «Театральна Одеса» (1990).

8 липня
  • 155 років від дня народження Ернста Романовича Штерна (1859-1924), видатного історика, археолога, засновника Одеської археологічної школи, дослідника античної Тіри.

    Народився в маєтку Зейєрсгоф, Ліфляндської губернії (нині територія Латвії). Закінчив Дерптський університет (1882). 1884 р. захистив дисертацію на ступінь доктора класичної філології. Працював у Лейпцігському університеті, а з 1884 р. — в Новоросійському. В 1896-1911 рр. обіймав посаду директора музею Одеського товариства історії та старожитностей (нині — Одеський археологічний музей). Написав понад 250 наукових робіт.

    Проводив розкопки поселення на о. Березань (1900-1909). Першим використав археологічні джерела для висвітлення важливих характерних рис грецької колонізації Північного Причорномор’я. Іншою важливою заслугою Е. Р. Штерна є локалізація стародавньої Тіри на місці Аккермана (Білгород-Дністровський), де він проводив розкопки та обгрунтував наявність складного багатошарового характеру цього стародавнього міста. Його статті були опубліковані в багатьох наукових виданнях, зокрема в «Записках Одесского общества истории и древностей».

    У квітні виповнюється 90 років від дня смерті Е. Р. Штерна.

  • 145 років від дня народження Володимира Федоровича Лазурського (1869-1947), літературознавця.

    Народився в м. Переяслав, Полтавської губернії. Закінчив Московський університет (1892), після чого вчителював у московських навчальних закладах та одночасно був домашнім учителем синів Л. М. Толстого в Ясній Поляні. З 1901 р. почав працювати в Новоросійському університеті на посаді приват-доцента кафедри західно-європейської літератури історико-філологічного факультету. В. Лазурський та його дружина Наталя були членами одеської «Просвіти». У 1925-1927 рр. В. Лазурський був головою бібліографічного товариства. Під час Румунської окупації вчений залишався в Одесі і працював у бібліографічному відділі Публічної бібліотеки (нині — Одеська національна наукова бібліотека ім. М. Горького). З 1942 р. — на посаді декана філософсько-літературного факультету Румунського королівського університету в Одесі. Після звільнення Одеси від фашистських окупантів В. Ф. Лазурський був заарештований за звинуваченням у антирадянській діяльності. Однак всі звинувачування були зняті за клопотанням академіка О. О. Богомольця. До самої смерті, 1 травня 1947 р., В. Ф. Лазурський викладав у Одеському державному університеті ім. І. І. Мечникова.

    Наукові праці: «Історія західної літератури як предмет університетського викладання», «Курс історії західноєвропейської літератури», «Походження слова romantic» та інші.

11 липня
75 років від дня народження Бориса Андрійовича Нечерди (1939-1998), письменника, поета, члена Національної спілки письменників України (1965). Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка за 2000 рік (посмертно) за збірку поезій «Остання книга» (1998).

Народився в с. Ярешки, Андрушівського району, Житомирської області. Закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту. Працював відповідальним секретарем Одеської організації Спілки письменників України та на журналістській роботі. Видав поетичні збірки: «Материк», «Лада», «Барельєфи», «Поезії», «Літак у краплі бурштину» та інші.

На вшанування пам’яті поета Ліга українських меценатів, редакція журналу «Київ» та Одеська організація Національної спілки письменників України заснували Літературну премію імені Бориса Нечерди. На вулиці Пушкінській, 12, де мешкав Б. А. Нечерда, встановлено меморіальну дошку.

12 липня
70 років від дня народження Надії Михайлівни Мовчан-Карпусь (1944), поетеси, члена Національної спілки письменників України (1999).

Народилася в с. Журавка, Миколаївського району, Одеської області. Закінчила Ізмаїльський педагогічний інститут (нині університет) (1965). Усе життя віддала педагогічній справі. Автор збірок «Батькова тополя», «Над річкою-журавкою», «Золотокрилі ранки», «Сонячне коло», «Мелодія осінньої просині», ліричної поеми «Стаю на прю», дитячої книжки «Веселинки Василинки» та інших.

13 липня
120 років від дня народження Ісаака Еммануїловича Бабеля (псевд. К. Лютов, Баб-Єль) (1894-1941), відомого письменника, сценариста.

Народився в Одесі. Закінчив Київський комерційний інститут (1915). Друкуватися почав з 1916 р. Популярність йому принесли оповідання про події революції та громадянської війни, життя одеської Молдаванки, зібрані у книгах «Конармія» та «Одеські оповідання», що були перекладені більш як двадцятьма мовами світу. У травні 1939 р. письменника заарештували за звинуваченням в антирадянській терористичній діяльності й стратили. Рукописи були конфісковані. П’ятнадцять років його твори були закриті для читача. 1954 р. І. Е. Бабеля реабілітовано, деякі його твори повернуто в літературу. За сценаріями письменника на Одеській кінофабриці знято фільми «Сіль», «Беня Крик» та «Мандрівні зірки».

В Одесі, на розі вулиць Жуковського та Рішельєвської, письменнику встановлено пам’ятник. Його ім’ям названо одну з вулиць міста, а на будинку, де жив І. Е. Бабель, встановлено меморіальну дошку (вул. Рішельєвська, 17).

16 липня
195 років тому (1819) Одесу оголошено «вільною гаванню» — «порто-франко» (у межах міста було дозволено зберігати і безмитно продавати іноземні товари).
19 липня
195 років від дня народження Петра Спиридоновича Білярського (1819-1867), філолога-славіста, фахівця з порівняльного мовознавства, академіка Петербурзької академії наук, професора Новоросійського університету.

Народився у Спаському повіті, Казанської губернії. Закінчив Казанську духовну академію (1838), після чого був призначений наставником Пермської семінарії. 1840 р. П. С. Білярський зрікся духовного звання та переселився до Петербурга, де працював у Комітеті правління Академії наук. У 1865-1866 рр. викладав у Новоросійському університеті на історико-філологічному факультеті (курси з історії російської та давньоруської словесності).

Відомі роботи П. С. Білярського: «Нарис біографії академіка Круга», «Вступ до загального мовознавства В. Гумбольдта», «Долі церковно-слов’янської мови: історико-філологічне дослідження», «Матеріали до біографії Ломоносова», «Досвід словника до творів Ломоносова».

28 липня
185 років тому (1829) був затверджений Статут Одеського інституту шляхетних дівчат.