Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси та Одещини

Квітень
1 квітня
  • 205 років від дня народження Миколи Васильовича Гоголя (1809-1852), письменника, визнаного класика української та російської літератури.

    Народився в містечку Великі Сорочинці, Полтавської губернії. Закінчив Ніжинську гімназію (1828). М. В. Гоголь двічі відвідував Одесу. У перший раз він прибув сюди 16 квітня 1848 р. з Константинополя на фрегаті «Херсонес». Письменник зупинився в домі О. О. Трощинського (двоюрідного брата своєї матері) на Надєждинській вулиці (нині вулиця Гоголя, де на будинку № 5 встановлено пам’ятну дошку письменнику). Тут він зустрічався з братом О. Пушкіна, Левом, який на той час служив на митниці, а також з представниками місцевої інтелігенції.

    Вдруге М. В. Гоголь прибув до Одеси 24 жовтня 1850 р., знову зупинився в О. О. Трощинського і всю зиму працював над другим томом «Мертвих душ».

    Про перебування Гоголя в Одесі в 1850-1851 рр. збереглися спогади В. М. Рєпніної, А. П. Маркевича, О. О. Чижевича та інших. З них найбільш цікаві спогади А. П. Толченова — актора Одеського театру. Гоголь відвідував спектаклі цього театру, репетиції, при цьому робив свої зауваження акторам, вимагаючи від них «природності і життєвої правдивості», читав артистам свої твори. Письменник часто гостював у князя В. М. Рєпніна, який жив у будинку Кандиби на розі Херсонської (нині — Пастера) та Торгової вулиць. Влітку часто бував на дачі Рєпніних на Малому Фонтані.

  • 85 років від дня народження Галини Анатоліївни Поливанової (1929), співачки (драматичне сопрано), педагога, академіка, професора, народної артистки УРСР (1963).

    Народилася в с. Красне, Ленінградської області. Закінчила Одеську консерваторію (1953). Працювала на оперних сценах Одеси, Києва, Москви, Мінська, Воронежа, Риги, Кишинева, Казані, Санкт-Петербурга. З 1976 р. очолює кафедру сольного співу Одеської національної музичної академії ім. А. В. Нежданової. За роки роботи виступила з понад 300 благодійними концертами. У репертуарі Г. Поливанової близько 40 партій: леді Макбет («Макбет»), Дездемона («Отелло»), Аїда («Аїда»), Віолетта («Травіата»), Марія («Мазепа»), Ліза («Пікова дама»), Тетяна («Євгеній Онєгін») та багато інших.

    За вагомий внесок у розвиток української культури і мистецтва нагороджена орденом «За заслуги» III ступеня (1999), орденами княгині Ольги ІІ і ІІІ ступеня (2007, 2010).

  • 40 років тому (1974) в Одесі почали святкувати «Гуморину».
3 квітня
  • 100 років від дня народження Юрія Сергійовича Трусова (1914-1991), прозаїка, поета, члена Спілки письменників України (1948).

    Народився в Одесі. Закінчив Одеський педагогічний інститут (нині Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського). Учасник Другої світової війни. Автор збірок поезій: «Ранок на березі», «На вахті», «Рідний берег», «Ранок Одеси», роману-трилогії «Хаджибей» та інших.

    Ім’я поета носить Одеська міська бібліотека № 33 (Французький бульвар, 22). На будинку, де жив Ю. С. Трусов, встановлено пам’ятну дошку (вул. Белінського, 6).

  • 65 років від дня народження Олександра Віталійовича Токарєва (1949), художника кіно, члена Національної спілки художників України (1979) та заслуженого діяча мистецтв України (1998).

    Народився в Одесі. Закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (1974). З 1974 р. — художник-постановник Одеської кіностудії художніх фільмів. Оформив стрічки: «Де ти, Багіро?», «Солдатки», «Особливо небезпечні» (бронзова медаль ВДНГ СРСР), «Петля Оріона» (у співавторстві з Ларисою Токарєвою), «Довгий шлях у лабіринті», «Тепло рідного дому», «Спокуса Дон Жуана», «Світла особистість», «За ким в’язниця плаче», «І чорт з нами!», «Дитина до листопада», «Хочу вашого чоловіка», «Зефір у шоколаді» та інші.

10 квітня
  • 75 років від дня народження Віктора Васильовича Маринюка (1939), художника в галузі монументально-декоративного мистецтва, члена Національної спілки художників України (1987), заслуженого художника України (2008), одного з фундаторів творчого об’єднання «Мамай».

    Народився в с. Казавчин, Гайворонського району, Кіровоградської області. Закінчив Одеське державне художнє училище ім. М. Б. Грекова (1967). Один із засновників групи молодих художників-нонконформістів. 1971 р. відбулася їх неофіційна групова виставка в приміщенні Спілки художників, яка мала широкий резонанс у художніх колах Одеси.

    Основні роботи: «Метафізичний пейзаж», «Багаточастинник», «Люди, звірі», «Дівчина і місто», «Біля вікна», «Хлоя», «Будинки на узвозі», вітражі в Палаці студентів Одеси та інші.

  • 70 років (1944) від дня визволення Одеси від фашистських загарбників.
11 квітня
180 років (1834) від дня затвердження положення про «Будинок призріння жебраків» в Одесі.
12 квітня
145 років тому (1869) закінчено будівництво Свято-Успенського собору на Преображенській вулиці.
15 квітня
205 років від дня народження Ераста Степановича Андрєєвського (1809-1872), лікаря, письменника, засновника курорту на Куяльницькому лимані.

Народився в м. Волочиськ, Старокостянтинівського повіту, Волинської губернії (нині Хмельницька область). Закінчив Берлінський університет (1828), де і працював кілька років. 1833 р. переїздить до Росії. Протягом двадцяти років перебуває на службі при М. С. Воронцові, спочатку в Одесі, а потім на Кавказі, у званні цивільного генерал-штаб-лікаря Кавказу (1847-1852), був також лікарем сім’ї Воронцових. 1833 р. завдяки його зусиллям було відкрито один з перших курортів у Росії — на Куяльницькому лимані. Слід відзначити, що лиман у пам’ять про прогресивного лікаря тривалий час називали Андрєєвським. У внутрішньому дворі санаторію «Куяльник» встановлено погруддя Е. С. Андрєєвського.

Е. С. Андрєєвський — автор ряду статей з хірургічних та бальнеологічних питань. Крім цього, він залишив спогади, де описав період своєї служби і проживання в Одесі та на Кавказі.

17 квітня
125 років від дня народження Миколи Миколайовича Васильєва (1889-1946), математика, механіка.

Народився в м. Калуга (Росія). Закінчив Новоросійський університет (1912). Викладав у середніх і вищих навчальних закладах Одеси. Брав активну участь у створенні Одеського інституту народної освіти. Після відновлення університету працював там. У роки Другої світової війни викладав в Університеті Трансністрії, відкритому в Одесі румунською окупаційною владою.

Наукові дослідження: математичний аналіз, диференціальні рівняння, аналітична та ріманова геометрії. Один з організаторів перших математичних кафедр у навчальних закладах Одеси. Автор навчальних посібників «Теорія визначників» та «Курс аналітичної геометрії».

18 квітня
90 років від дня народження Ювеналія Петровича Зайцева (1924), гідробіолога, академіка НАН України (1997), доктора біологічних наук (1964), професора (1968), заслуженого діяча науки і техніки України (2003), знаного експерта в галузі біології та екології Чорного моря.

Народився в с. Миколаївка-Новоросійська на Бессарабщині (нині Саратський район, Одеської області). Закінчив Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова (1949), де працював до 1956 р. Потім працював у Одеській філії Інституту біології південних морів НАН України (молодший науковий працівник, завідувач відділу, керівник (1972-1989), нині — головний науковий працівник). Віце-президент Гідроекологічного товариства України (1994). Проводив наукові дослідження з біології Чорного, Азовського, Каспійського, Середземного та Карибського морів, Мексиканської затоки. Описав нову життєву форму морських організмів — нейстон, заклав наукові основи морської нейстонології. Сформулював концепцію контурних угруповань організмів моря. Разом з Г. Полікарповим відкрив оксифільні види (бактерії, водорості, гриби) на дні Чорного моря.

20 квітня
110 років від дня народження Тараса Михайловича Слабченка (1904-1937), історика, театрознавця. Син професора Михайла Єлисейовича Слабченка, історика, правника, академіка ВУАН.

Народився в Одесі. Закінчив Одеський інститут народної освіти (1925). Викладав в трудшколі ім. М. Драгоманова та у вищих навчальних закладах Одеси. У другій половині 1920-х — член соціально-історичної секції Одеського наукового товариства при ВУАН. З 1928 р. — аспірант Одеської філії Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури ім. Д. І. Багалія. 1929 р. за звинуваченням у контрреволюційній діяльності був заарештований та засуджений на три роки. Після звільнення оселився у Первомайську, працював інспектором з постачання. Вдруге заарештований 1937 р. і розстріляний. Реабілітований посмертно у 1989 р.

Головні теми досліджень Т. М. Слабченка — аграрна історія, аграрне право України XIX cт., історія українського селянства.

22 квітня
  • 160 років тому (1854) під час Кримської війни було відбито напад англо-французької ескадри, яка обстрілювала з гармат місто і намагалася висадити десант.
  • 115 років від дня народження Григорія Овксентійовича Довженка (1899-1980), художника-монументаліста, живописця, заслуженого художника УРСР (1979), учасника Другої світової війни, члена Асоціації революційного мистецтва України (1925) та Спілки художників України (1941).

    Народився в с. Полтавка (нині смт Баштанка, Миколаївської області). Закінчив Одеський художній інститут (1928). Короткий час працював художником Одеської кінофабрики, зокрема оформив фільми «Перекоп» та «Право батьків». У 1930-1936 рр. викладав у Київському художньому інституті; в 1953-1960 рр. — Київському училищі декоративно-прикладного мистецтва. З 1928 р. брав участь у республіканських художніх виставках.

    Г. О. Довженко розвивав прийоми школи монументального живопису М. Бойчука, культивуючи умовно-площинну манеру письма із виразним тяжінням до декоративності. Виконав значну кількість рельєфів, розписів та мозаїк на архітектурних спорудах Східної торгової палати та плафонів у Селянському санаторії імені ВУЦВК (1928), у Будинку преси імені Михайла Коцюбинського в Одесі (1929). Відомі живописні полотна «Пісня про свободу», «Т. Г. Шевченко в казематі» та ін.

28 квітня
125 років тому (1889) в Одесі було відкрито пам’ятник О. С. Пушкіну на Приморському бульварі (скульптор — Ж. Полонська, архітектор — А. Васильєв).
29 квітня
  • 180 років від дня народження Миколи Олексійовича Головкінського (1834-1897), геолога, професора.

    Народився в м. Ядрінськ, Казанської губернії. Закінчив Казанський університет (1861). Вступив на військову службу, але за рік пішов у відставку. 1862 р. поїхав у дворічне відрядження за кордон, де працював у галузі мінералогії та геогнозії. Після повернення на Батьківщину працював у Казанському університеті, а з 1871 р. — у Новоросійському. У 1877-1881 рр. обіймав посаду ректора університету. З 1886 р. — гідрогеолог Таврійського земства.

    М. О. Головкінський — фундатор сучасних теорій осадових порід, творець першої в Російській імперії артезіанської станції, основоположник поняття про фації в геології, вивчав гідрогеологію Криму та Уралу. Першим дав чітке пояснення коливальних рухів земної кори, їх зв’язку з переміщенням берегової лінії, зміною фацій і процесом утворення шаруватості в осадкових гірських породах. Учений сформулював основні принципи осадкоформування, визначення яких донедавна приписувалося німецькому геологові І. Вальтеру, довів зв’язок коливальних рухів земної кори із сучасними формами рельєфу. Автор близько 60 наукових праць.

  • 70 років від дня смерті Петра Соломоновича Столярського (1871-1944), видатного музиканта, скрипаля, педагога, народного артиста СРСР (1939).

    Народився в містечку Липовець, Київської губернії (нині Вінницька область). Перші уроки музики отримав у власного батька. Закінчив Одеське училище Російського музичного товариства по класу скрипки. В 1893-1919 рр. — артист оркестру Одеського оперного театру, з 1919 р. — викладач, а в 1923-1941 рр. — професор Музично-драматичного інституту, пізніше — Одеської консерваторії. 1911 р. заснував власну музичну школу для обдарованих дітей (з 1933 р. — перша в СРСР державна середня спеціальна музична школа-десятирічка, а нині — Середня спеціальна музична школа-інтернат ім. П. С. Столярського. Учнями П. С. Столярського в різні часи були: Е. Гілельс, Б. Ґольдштейн, М. Ґольдштейн, Д. Ойстрах, Н. Мільштейн, М. Фіхтенгольц, С. Фурер та багато інших.

    В Одесі, на вул. Пушкінській, 8, геніальному музиканту встановлено пам’ятну дошку.

30 квітня
145 років (1869) від дня заснування «Новоросійського товариства кам’яновугільного, залізного, сталевого та рейкового виробництва».