Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси та Одещини

Березень
2 березня
155 років від дня народження Шолом-Алейхема (Рабинович Соломон Наумович (Шолом Нохумович)) (1859-1916), єврейського письменника і драматурга, одного з основоположників художньої літератури на ідиш.

Народився у Переяславі, Полтавської губернії. Навчався в хедері — єврейській початковій релігійній школі. Згодом під впливом єврейської просвітницької літератури зайнявся і загальною освітою, навчався у повітовій школі. З 1876 р. працював домашнім учителем та громадським рабином у Лубнах (1880-1882).

У 1887-1890, 1893-1905 рр. жив у Києві (який називав у своїх творах Єгупцем), де займався торговельними справами. Після єврейських погромів у Києві в жовтні 1905 р. переїхав до Львова. Шолом-Алейхем багато подорожував, відвідав Женеву, Лондон, Варшаву, Вільно, Берлін та інші міста світу, де виступав перед своїми читачами. У 1907-1914 рр. жив в Італії та Швейцарії. 1915 р. переїхав до Нью-Йорка, де помер від туберкульозу.

Автор відомих романів «Тев’є-молочник», «Мандрівні зорі», «Менахем-Мендл», «Йоселе-Соловей», «Хлопчик Мотл», «Забуті сторінки» та інших.

Шолом-Алейхем був тісно пов’язаний з Одесою. 1890 р. він оселився тут із сім’єю і незабаром почав друкуватися в газетах «Одесский листок» і «Одеские новости». На будинку № 28 по вул. Канатній, де у 1891-1893 рр. жив і працював великий єврейський письменник, встановлено меморіальну дошку.

3 березня
115 років від дня народження Юрія Карловича Олеші (1899-1960), письменника, сатирика, драматурга.

Народився в Єлисаветграді (нині Кіровоград). Дитячі роки пройшли в Одесі. Навчався у Новоросійському університеті. Вперше опублікував вірш «Кларимонда» у газеті «Южный вестник» (1915). Серед його знайомих з юнацьких років були майбутній письменник В. Катаєв та поет Е. Багрицький. 1922 р. Ю. К. Олеша переїжджає до Москви. Першим твором, який прославив письменника, став роман-казка «Три товстуни». Чимало творів письменника було екранізовано: «Три товстуни», «Суворий юнак», «Болотні солдати», «Дівчинка в цирку» та інші.

Іменем письменика названо вулицю в центрі Одеси, де встановлено меморіальний пам’ятний знак.

105 років від дня народження Леоніда Георгійовича Бєлоусова (1909-1998), льотчика морської авіації, Героя Радянського Союзу (1957).

Народився в Одесі. Під час громадянської війни, залишившись сиротою, став вихованцем 151-го стрілецького полку 51-ї Перекопської дивізії. Закінчив Одеське військове піхотне училище (1933) та Борисоглібську школу військових пілотів (1935). Учасник радянсько-фінської війни (1939-1940). Брав активну участь у бойових діях з перших днів Великої Вітчизняної війни. У грудні 1941 року при виконанні бойового завдання Л. Г. Бєлоусов був важко поранений, внаслідок чого у нього були ампутовані ноги. 1944 р. він навчився літати з протезами і на посаді помічника командира полку з льотної підготовки здійснив ще 40 бойових вильотів, у повітряних боях збив 3 літаки супротивника. Всього за роки війни Л. Г. Бєлоусов здійснив 300 бойових вильотів.

В Одесі в пам’ять Героя на будівлі заводу імені Січневого повстання, де він працював, встановлено меморіальну дошку.

4 березня
110 років від дня народження Георгія Антоновича Гамова (1904-1968), фізика, астрофізика, члена-кореспондента АН СРСР (1932-1938, у 1990 посмертно поновлений), члена АН Данії (1950) та США (1953).

Народився в Одесі. Навчався на математичному відділенні фізико-математичного факультету Новоросійського університету, але у зв’язку з його розформуванням 1922 р. перевівся до Ленінграда на фізичний факультет університету, який закінчив 1926 р. 1928 р. закінчив аспірантуру. І цього ж року Г. Гамов першим у світі розробив теорію альфа-розпаду, одного з чотирьох типів радіоактивності. 1929 р. удосконалював знання в Західній Європі у Центрі квантової фізики у Геттінгені (Німеччина) та Інституті теорії фізики в Копенгагені (Данія). Отримавши Рокфеллерівську стипендію, в 1929-1931 рр. працював у лабораторії Е. Резерфорда при Кембриджському університеті. В 1931-1933 рр. працював у Ленінградському університеті, Фізико-технічному та Фізико-математичному інститутах. Науковий консультант експериментів з розщеплення ядра. 1933 р. емігрував до США, працював професором Університету Дж. Вашингтона, 1956 р. — Університету Колорадо в Боулдері.

Г. А. Гамов висунув гіпотезу гарячого Всесвіту, зробив перший розрахунок генетичного коду. На честь Георгія (Джорджа) Гамова названо малу планету № 8816, кратер на Місяці, а також один із корпусів Університету Колорадо.

На стіні головної будівлі Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова встановлено меморіальну дошку Г. А. Гамову. З 1995 р. у цьому навчальному закладі проводяться читання на честь видатного вченого. Його іменем названо один зі скверів Одеси на Молдаванці.

6 березня
80 років від дня народження Михайла Михайловича Жванецького (1934), письменника-гумориста, сатирика, артиста розмовного жанру, почесного громадянина Одеси, президента Всесвітнього клубу одеситів, члена Спілки письменників Російської Федерації (1978), народного артиста України (1999) та Росії (2012), заслуженого діяча мистецтв Російської Федерації (2001).

Народився в Одесі. Закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту (1956). Працював в Одеському морському торговельному порту, на заводі «Продмаш», у Центральному проектно-конструкторському бюро. Ще у студентські роки М. М. Жванецький почав писати сатиричні мініатюри й монологи. 1963 р. під час гастролей в Одесі Ленінградського театру мініатюр він познайомився з А. Райкіним, який взяв його твори в репертуар театру, а пізніше запросив на роботу. В 1964-1970 рр. — завідувач літературної частини Ленінградського театру мініатюр (нині Санкт-Петербурзький); 1970-1972 — артист розмовного жанру Одеської філармонії; 1972-1974 — режисер-постановник Державного концертно-гастрольного об’єднання «Росконцерт»; 1981-1983 — літпрацівник у видавництві «Молодая гвардия». З 1988 р. і дотепер — засновник і художній керівник Московського театру мініатюр. За його творами поставлені спектаклі: «Пташиний політ», «Політичне кабаре», «Моя Одеса», «Престарілий шибеник». Автор книг: «Зустрічі на вулицях», «Рік за два», «Мій портфель», «Одеські дачі», «Ретельніше...», «Шлягери», «Спекотне літо» та інших.

В Одесі на честь відомого сатирика названо бульвар.

8 березня
110 років від дня народження Василя Корнійовича Миколюка (1904-1938), письменника.

Народився в с. Могильне, Гайворонського району, Кіровоградської області. Закінчив робітфак Одеського політехнічного інституту (1926) та Одеський інститут народної освіти (1928). Працював завідувачем літературної частини Одеського державного театру ім. Жовтневої революції, редактором на Одеській кінофабриці. Належав до літературного угрупування «Гарт» та Всеукраїнської спілки радянських письменників. 1937 р. був заарештований та розстріляний. Реабілітований 1957 р. посмертно.

Автор книжок: «У павутинні», «Завіса гір», «Переможці смерті», «Бригадир» та інших.

9 березня
145 років від дня народження Веніаміна Федоровича (Беніаміна Фальковича) Кагана (1869-1953), математика, доктора фізико-математичних наук, заслуженого діяча наук РРФСР (1929).

Народився м. Шавлі, Ковенської губернії, Російської імперії (нині Шауляй, Литва). Навчався на фізико-математичному факультеті Новоросійського університету (1887-1889), але був виключений за участь у студентських заворушеннях. 1892 р. закінчив Київський університет св. Володимира. Працював у Новоросійському університеті (1897-1917) та головним редактором журналу «Вестник опытной физики и элементарной математики» (1901-1917). Один із засновників приватної єврейської чоловічої гімназії та Одеських вищих жіночих курсів. Брав участь у заснуванні Одеського фізико-математичного інституту та Одеського інституту народної освіти. З 1922 р. працював у Московському університеті.

Наукові дослідження вченого присвячені питанням основ геометрії, диференціальної геометрії, тензорного аналізу, історії та методики викладання математики. Як активний популяризатор наукового доробку М. Лобачевського, В. Ф. Каган здійснив перший систематизований виклад його геометрії «Нарис геометричної системи Лобачевського». Засновник тензорної диференціально-геометричної школи в СРСР. За допомогою методів тензорного аналізу розвивав ріманову геометрію та її узагальнення. Ввів поняття субпроективного простору.

13 березня
  • 135 років від дня народження Олександра Яковича Закушняка (сценічний псевдонім — Самарський) (1879-1930), артиста естради і розмовного жанру, актора, педагога.

    Народився в Одесі. Закінчив Новоросійський університет (1903). Виступав в аматорських виставах, потім на професійній сцені в драматичних спектаклях і опереті, на естраді. 1906 р. виступав у складі Товариства нової драми, в 1907-1910 рр. — у трупі Театру В. Ф. Коміссаржевської. Серед кращих драматичних ролей: Треплєв («Чайка» А. П. Чехова), Актор («На дні» М. Горького). 1910 р. в Одесі дав 30 концертів («Вечори інтимного читання»), під час яких читав оповідання А. Чехова, М. Твена, Гі де Мопассана, Шолом-Алейхема та інших. У 1914-1918 рр. у званні поручика брав участь у Першій світовій війні, відзначився у багатьох битвах, був нагороджений кількома орденами. З 1918 р. працював у театрах Москви, з 1923 р. знову виступав з «Вечорами» (серед основних творів: «Пампушка» Гі де Мопассана, «Єгипетські ночі» О. С. Пушкіна, «Тарас Бульба» М. В. Гоголя, «Принижені і ображені» Ф. М. Достоєвського). Багато гастролював по СРСР. З 1925 р. виступав також на радіо.

  • 100 років від дня народження Діни Михайлівни Фруміної (1914-2005), живописця, члена Національної спілки художників України (1945).

    Народилася в містечку Троїцьке, Ананьївського повіту, Херсонської губернії (нині — м. Ананьїв, Одеської області). Закінчила Одеську профтехшколу. 1932 р. була прийнята на ІІ курс графічного факультету Одеського художнього інституту в майстерні художників М. І. Жука, Т. Б. Фраєрмана, М. Д. Муцельмахера. У 1948-1968 рр. викладала в Одеському художньому училищі. Виховала плеяду талановитих художників, серед яких О. Басанець, Д. Беккер, П. Гижа, О. Гландин, Л. Межерицький, О. Островський та іншіх (майстерня станкового живопису).

    Основні твори: серія «Пейзажі Самарканда», «Ранок», «До світанку», «Відображення у дзеркалі» та інші.

17 березня
  • 140 років від дня народження Макса Авелевича Кюсса (1874-1942), музиканта, диригента, капельмейстера.

    Народився в Одесі. Закінчив Одеське музичне училище. Був учасником російсько-японської та Першої світової війни. В Одесі диригував у клубах і школах, викладав у військово-музичній школі по класу кларнета. 1937 року займався з дітьми-сиротами, набраними у дитячих будинках для військово-музичного училища. Під час Великої Вітчизняної війни залишився в окупованій Одесі. Загинув у одеському гетто.

    М. А. Кюсс за своє життя створив близько 300 композицій: «Амурські хвилі», «Розбите життя», «Моя таємниця», «Скорбота душі», «Мої мрії», «Сумні думи» «Королева екрану» (вальс пам’яті Віри Холодної), «Серце сходу» та інші.

  • 80 років від дня народження Віктора Васильовича Сердюка (1934-1994), фізика, професора.

    Народився у Харкові. Закінчив Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова (1956), де пропрацював все своє життя. Пройшов шлях від старшого лаборанта кафедри експериментальної фізики до ректора університету (очолював ВНЗ у 1975-1987 рр.).

    Наукові інтереси В. В. Сердюка охоплюють широке коло проблем в галузі фізики напівпровідників. Він запатентував 10 винаходів, на які отримав авторські свідоцтва. За активну наукову і педагогічну роботу був нагороджений орденом «Знак Пошани» (1976), відзначений званням «Заслужений працівник вищої школи Української РСР» (1984). Під керівництвом професора В. В. Сердюка в Одесі була сформована наукова школа дослідників фізики напівпровідників.

    11 лютого виповнюється 20 років від дня смерті В. В. Сердюка.

19 березня
110 років від дня народження Семена Борисовича Грінбарта (1904-1997), гідробіолога, зоолога, доктора біологічних наук, професора, учасника Другої світової війни.

Народився у Волочиську, Хмельницької області. Закінчив Одеський інститут народної освіти (1928). Викладав в Одеському медичному інституті (1931-1932) та Одеському університеті (1933-1981) (нині Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова). За сумісництвом викладав у Одеському педагогічному та гідрометеорологічному інститутах.

До кола наукових інтересів С. Б. Грінбарта входили промислова й технічна гідробіологія, фауна лиманів і заток північно-західної частини Чорного моря та її кормові ресурси, живлення риб, біологія вирощування мідій, зариблення лиманів та ін. Його дослідження мали велике практичне значення. Автор 90 наукових робіт.

21 березня
  • 155 років від дня народження Олексія Миколайовича Деревицького (1859-1943), філолога, фахівця з античної філології, дослідника давньогрецької літератури і мистецтва.

    Народився в Полтаві. Закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету (1884), де був залишений для підготовки до професорського звання. З 1887 р. — приват-доцент Харківського університету, 1892 р. — екстраординарний професор, 1893 р. — ординарний професор кафедри класичної філології в Новоросійському університеті в Одесі. З 1894 р. — декан історико-філологічного факультету, а з квітня 1903 р. — ректор університету. Під час революції 1905 р. боровся з проявами революційно-демократичного руху в університеті, що не знайшло підтримки у студентів і більшої частини професорсько-викладацького складу. З осені 1905 р. працював попечителем Казанського, Оренбурзького та Київського навчальних округів.

    Основні праці: «Гомеричні гімни. Аналіз пам’ятки у зв’язку з історією її вивчення», «Курс історії мистецтва з атласом малюнків і креслень» та інші.

  • 130 років від дня народження Олексія Олексійовича Шовкуненка (1884-1974), художника-портретиста та пейзажиста, народного художника СРСР (1944), дійсного члена Академії мистецтв СРСР (1947), лауреата Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1970).

    Народився в Херсоні. Закінчив Одеське художнє училище (1908) та Петербурзьку академію мистецтв (1917). З 1926 р. викладав в Одеському політехнікумі образотворчих мистецтв, з 1929 — в Одеському художньому інституті, в 1936-1965 рр. — професор Київського художнього інституту. У 1913-1919 рр. брав участь у виставках Товариства південноросійських художників.

    О. О. Шовкуненко автор численних портретів письменників Ю. Яновського, П. Тичини, М. Рильського, Л. Первомайського; акторів М. Литвиненко-Вольгемут, Б. Руденко; архітекторів Є. Катоніна, В. Заболотного; скульпторів М. Лисенка, Б. Яковлєва; академіка О. Богомольця; генерала С. Ковпака та інших.

    12 березня виповнюється 40 років від дня смерті О. О. Шовкуненка.

22 березня
110 років від дня народження Олексія Євгеновича Данченка (1904-1983), новатора на морському транспорті, Героя соціалістичної праці (1960), кавалера трьох орденів Леніна.

Народився в Ялті. Закінчив Одеський морський технікум (1931). Працював помічником капітана та капітаном на суднах Чорноморського морського пароплавства. 1938 р. був призначений начальником Новоросійського порту. 1939 р. відряджений до Англії уповноваженим Народного Комісаріату зовнішньої торгівлі. 1940 р. О. Є. Данченко тимчасово виконував обов’язки заступника начальника Одеського порту. Під час Другої світової війни був командиром водних перевезень штабу Чорноморського флоту спочатку в Севастополі, потім у Баку, Москві. В 1945-1949 рр. керував Одеським морським торговельним портом, а з 1949 р. — Чорноморським морським пароплавством. У 1954-1956 рр. був начальником Головфлоту Міністерства річкового і морського флоту СРСР. У 1956-1972 рр. очолював об’єднане Чорноморсько-Азовське морське пароплавство Мінфлоту СРСР.

О. Є. Данченко першим запропонував завантажувати нафтоналивні танкери зерновими вантажами або цукром-сирцем на зворотному шляху, щоб уникнути холостих пробігів. Цей метод англійці пізніше назвали «російським». З його ініціативи побудовані порти Іллічівський, Білгород-Дністровський, Мирний (на озері Донузлав у Криму) та Южний.

Пам’ятні дошки О. Є. Данченку встановлені в Одесі на будинках Одеського морехідного училища ім. О. Маринеска, Одеського національного морського університету та на вул. Ланжеронівській, 5, на будинку, де проживав О. Є. Данченко. У м. Іллічівську О. Є. Данченку встановлено пам’ятник.

24 березня
115 років від дня народження Гаврила Васильовича Жукова (1899-1957), віце-адмірала (1944).

Народився в с. Березовий Гай, нині Самарська область, Російської Федерації. На флоті з 1918 р. У складі Волзької флотилії брав участь у воєнних діях 1918-1920 рр. на Східному фронті. Закінчив училище командного складу флоту в Ленінграді (1925), артилерійський клас курсів удосконалення командного складу (1927), курси вищого начальницького складу (1938). З 1928 р. командував канонерним човном «Червона Абхазія» на Чорноморському флоті. Брав участь у громадянській війні в Іспанії (1936); командир крейсера «Максим Горький» (1937-1939) та загону навчальних кораблів Балтійського флоту. 1940 р. — командир Одеської війського-морської бази, у серпні-жовтні 1941 р. — один з керівників оборони Одеси, потім — заступник командувача Чорноморського флоту із сухопутної оборони Севастополя. 1942 р. Г. В. Жуков був командиром Туапсинської військово-морської бази Чорноморського флоту, в 1943-1948 рр. — на командирських посадах на Балтійському й Тихоокеанському флотах. З 1948 р. — начальник Чорноморського вищого військово-морського училища (Севастополь). 1951 р. пішов у відставку.

В Одесі іменем віце-адмірала Г. В. Жукова названо провулок у центрі міста.

26 березня
  • 145 років від дня народження Давида Яковича Айзмана (1869-1922), прозаїка і драматурга.

    Народився в Миколаєві. Закінчив Миколаївське реальне училище (1886) та Одеську рисувальну школу (1896). Продовжував навчання живопису в Школі образотворчого мистецтва в Парижі (1896-1898). Кілька років жив у Петербурзі, Італії. 1909 р. повернувся в Росію.

    У своїх нарисах та оповіданнях зобразив життя євреїв різних соціальних прошарків, діяльність революційно налаштованої інтелігенції, складні драматичні події та колізії, пов’язані з революцією і соціальними суперечностями: трагедія «Терновий кущ», поема «Дружини», поема-казка «Світлий бог», комедія «Консул Гранат» та інші.

  • 105 років від дня смерті Миколи Миколайовича Аркаса (1853-1909), видатного культурно-освітнього і громадського діяча кінця XIX — початку XX ст., композитора, просвітника, історика, письменника, мецената. Батько актора й режисера М. М. Аркаса (1880-1938), дід відомого історика М. М. Аркаса (1898-1980).

    Закінчив одеську приватну гімназію Стародубцева та фізико-математичний факультет Новоросійського університету (1875). У 1875-1898 рр. служив у морському відомстві в Миколаєві. Був почесним мировим суддею Херсонської округи (1886-1895). 1899 р. вийшов у відставку в чині статського радника. Дружив з П. Ніщинським і М. Кропивницьким. У студентські роки був актором-аматором в Одеському новому театрі М. Кропивницького. Професійної музичної освіти не мав, його наставником з музики в гімназії був П. Ніщинський.

    М. М. Аркас — автор першої опери на сюжет шевченківської «Катерини», прем’єра якої відбулася 1899 р. в постановці Товариства русько-малоруських артистів під керівництвом М. Кропивницького (Москва, театр «Акваріум»). Згодом її ставили в Одесі, Києві, Львові, Миколаєві, Вінниці, а також у Варшаві та Кракові. Але значно більшу славу, ніж його музичні твори, М. М. Аркасу принесла науково-популярна праця «Історія України-Русі» (Санкт-Петербург, 1908). У ній автор висвітлює період від заснування державності до 1907 р., характеризуючи також основні етапи й постаті в історії української літератури. Книга була першим щедро ілюстрованим історичним нарисом, написаним українською мовою, мала широку популярність і тривалий час виконувала функції «загальнонародного підручника».

    М. М. Аркас був постійним меценатом української справи: сприяв виходу у світ журналу «Киевская старина», діяльності письменника, історика, етнографа Гната Хоткевича, підтримував україномовну школу в спадковому маєтку — селах Богданівка та Христофорівка на Миколаївщині. Організатор і голова товариства «Просвіта» в Миколаєві (1907-1909).