Календар знаменних і пам´ятних дат Одеси

Березень
3 березня
  • 85 років від дня народження Станіслава Савовича Стриженюка (1931), поета, публіциста, перекладача, члена Національної спілки письменників України (1959).

    Народився в Гайвороні, Кіровоградської області. Закінчив Одеський політехнічний інститут та Московський літературний інститут ім. О. М. Горького. Працював начальником Одеського обласного управління культури, головним редактором Одеської кіностудії художніх фільмів, відповідальним секретарем Одеської організації НСПУ.

    Перші поезії надрукував 1956 р. у колективній збірці «Голосом серця». Окремо вийшли збірки поезій: «В братнім краю», «Земля орлів», «Рубікон», поема «Слава Ковалівна», «Моя Платанія», «Журавлинь», «Пасати — вітри постійні», «Тетянин день», «Судний день» та ін.

    Лауреат одеського муніципального літературного конкурсу ім. К. Г. Паустовського, Всеукраїнського конкурсу романів, п’єс, кіносценаріїв, пісенної лірики і творів для дітей «Коронація слова» (2008). Має почесні відзнаки одеського міського голови «За заслуги перед містом» (2006), «Знак пошани» (2011).

5 березня
  • 50 років від дня смерті Анни Андріївни Ахматової (1889-1966), поетеси.

    Народилася в Одесі. 1890 р. її родина переїхала з Одеси до Царського Села, де Анна Андріївна навчалася в Царськосільській гімназії (1900–1905); у Фундукліївській жіночій гімназії (1906-1907, Київ), після закінчення якої продовжила навчання на Київських вищих жіночих курсах та Вищих історико-літературних курсах Раєва в Петербурзі. Перший вірш опублікувала в 11 років у журналі «Аполлон». Через батькову заборону підписувати поезії власним прізвищем обрала прізвище прабабці по материнській лінії — Ахмат. Дебютувала в літературі збіркою поезій «Вечір», проте славу їй спринесла книга «Чотки» (1914). Жовтневу революцію більшовиків А. А. Ахматова не прийняла, але Росії не полишила. 1921 р. був розстріляний її чоловік Микола Гумільов (на той час вони вже були розлучені), звинувачений у контрреволюційній змові, а пізніше був двічі ув’язнений її син — історик Лев Гумільов. Однак трагедії особистого життя поетеси не зупинили її активної творчої діяльності.

    1946 р. поетеса зазнала критики з боку радянського режиму. Її виключили із Спілки радянських письменників.

    Основні збірки поезій А. А. Ахматової: «Подорожник», «Anno Domini», «Біг часу», «Реквієм». 1962 р. була номінована на Нобелівську премію з літератури. 1964 р. в Італії отримала премію «Етна-Таорміна», а 1965 р. — диплом почесного доктора Оксфордського університету.

    В Одесі поетесі встановлено меморіальну дошку за адресою: пров. Кришталевий, 1 (ріг Фонтанської дороги).

12 березня
  • 95 років від дня народження Петра Йосиповича Каришковського (1921-1988), історика, археолога, професора Одеського державного (нині національного) університету ім. І. І. Мечникова.

    Народився в Одесі. Закінчив історичний факультет ОДУ. У 1944-1946 рр. працював науковим співробітником в Одеському археологічному музеї. З 1946 р. став асистентом кафедри історії стародавнього світу й водночас вступив до заочної аспірантури ОДУ ім. І. І. Мечникова за спеціальністю «Всесвітня історія». 1951 р. П. Й. Каришковський захистив кандидатську дисертацію. З 1963 р. і до останніх днів життя очолював кафедру історії стародавнього світу та середніх віків.

    П. Й. Каришковський автор близько 170 наукових праць. Глибокі знання та висока ерудиція дозволили йому в різні роки вести лекції на історичному факультеті за шістьма історичними курсами. Глибина наукових досліджень науковця великою мірою були обумовлені тим, що він досконало володів багатьма мовами: англійською, німецькою, італійською, румунською, польською, чеською, болгарською, сербською, латинською та давньогрецькою. Він був обраний членом-кореспондентом Німецького археологічного інституту, Американського товариства нумізматики, стояв біля витоків Одеського археологічного товариства.

    Одна з вулиць в Одесі носить ім’я професора П. Й. Каришковського.

14 березня
  • 125 років від дня народження Амвросія Максиміліановича Бучми (1891-1957), актора, режисера, педагога, заслуженого (1932) та народного артиста УРСР (1940).

    Народився у Львові. З 1905 р. працював у Львівському театрі «Руська Бесіда». Брав участь у Першій світовій війні. 1917-1919 рр. навчався у Київському театральному інституті. З 1919 р. керував та був актором «Нового львівського театру». 1922 р. брав участь у становленні театру «Березіль» у Києві. 1926-1930 рр. працював на Одеській кіностудії як актор та режисер. З його ім’ям пов’язані значні досягнення українського кіно того періоду. Створив образи Т. Шевченка («Тарас Шевченко», 1926), Миколи Джері, Тараса Трясила в однойменних фільмах, Сашка-музиканта («Напередодні», 1928), Гордія Ящука («Нічний візник», 1929) та ін. Надалі був актором Київського українського драматичного театру ім. І. Франка та викладав у Київському інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. 1945-1948 рр. — художній керівник Київської кіностудії.

    Ролі в театрі: Хлестаков («Ревізор» М. Гоголя), Вагнер («Фауст» Й. Гете), Іван Коломійцев («Останні» М. Горького), Ленін («Правда» О. Корнійчука, вперше в Україні), Микола Задорожний («Украдене щастя» І. Франка) та багато інших.

    В Одесі ім’ям актора названо вулицю, а на території Одеської кіностудії встановлено пам’ятник (1976 р., скульптор А. Соловйов).

15 березня
  • 130 років від дня народження Юрія Германовича Рабиновича (1886-1955), математика, професора Одеського інституту народної освіти.

    Народився в Одесі. Закінчив Новоросійський університет. Працював у середніх навчальних закладах Одеси. 1911 р. переїхав до Казані, де працював в університеті. На початку 1919 р. повернувся до Одеси і став приват-доцентом прикладної математики Новоросійського університету. У 1920-1921 рр. працював у Фізико-математичному інституті. У 1921-1925 рр. був професором Інституту народної освіти, завідував кафедрою прикладної математики. Восени 1925 р. емігрував до США, де працював професором математики Мічіганського університету.

    Ю. Г. Рабинович одержав істотні результати з векторного аналізу та його застосувань до математичного аналізу, диференціальної геометрії, теорії відносності.

17 березня
  • 100 років від дня народження Віктора Арнольдовича Бершадського (1916-1972), поета, прозаїка-документаліста, члена Спілки письменників України (1939).

    Народився в Одесі. Закінчив Літературний інститут ім. О. Горького в Москві. Тривалий час учителював. Був учасником Другої світової війни. Перші публікації з’явилися 1940 р. Автор поетичних книжок для дітей і дорослих: «Одеса» (1945), «Зустріч в порту» (1948, «Встреча в порту»), «Вимпел миру» (1951, «Вымпел мира»), «Пісня про парус» (1961, «Песня о парусе»), «Морська столиця» (1971, «Морская столица») та ін. Писав російською мовою.

22 березня
  • 150 років від дня народження Людвіга Михайловича Де-Рібаса (Дерібаса) (1866-1922), бібліотекаря, бібліографа.

    Народився в Одесі. Здобув домашню освіту. З 1880 р. працював в Одеській міській публічній бібліотеці (нині Одеська національна наукова бібліотека). Один з укладачів друкованого каталогу бібліотеки, де описано фонди з 1829 р., власне, з моменту її започаткування. Був членом Одеського бібліографічного товариства при Новоросійському університеті (1910-1922). Займався бібліографуванням літератури, присвяченої Півдню України. Упорядкував збірник розвідок, статей і спогадів «Из прошлого Одессы» (1894). Опублікував «Библиоргафические материалы по истории Новороссии: указатель статей, заметок и разных материалов, помещенных в „Календарях“, „Новороссийском календаре“, „Памятной книжке“ и „Адрес-календаре“ Одесского градоначальства, а также в „Трудах Одесского статистического комитета“ с 1832-1914 г.» (1915).

26 березня
  • 185 років від дня народження Єгора Федоровича Сабініна (1831-1909), математика, професора Новоросійського університету.

    Народився в Коломні, Московської губернії (нині — Московська область). Закінчив Головний Педагогічний інститут у Петербурзі. Працював учителем математики в Москві. У 1867 р. Є. Ф. Сабініна було обрано доцентом кафедри чистої математики Новоросійського університету, 1868 р. — професором чистої математики, спочатку екстраординарним, а потім ординарним. У 1870 р. став одним з фундаторів Новоросійського товариства природознавців, але дійсним членом його не став. 1880-1881 рр. був деканом фізико-математичного факультету, 1881-1882 рр. — інспектором Одеського комерційного училища. По закінченні 25-річного терміну служби Є. Ф. Сабініна забалотувала Рада університету, але Міністерство народної освіти призначило його понадштатним професором. Залишався на цій посаді до 1889 р. Вийшов у відставку за станом здоров’я.

    Основні праці вченого присвячені варіаційному численню і його застосуванням до геометрії та механіки. 1883 р. Є. Ф. Сабінін відкрив новий варіаційний принцип механіки.