Літні відлуння слова і душі: любовні трикутники, «вічні» теми та мовні відкриття в «Дивослові»

На календарі — кінець липня. Сонце щедро зігріває землю, літо стрімко минає, але не зменшує запалу до живого слова, пізнання й доброзичливого спілкування. У розпал літа, 30 липня, у читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки відбулося чергове засідання мовно-літературної вітальні «Дивослово».

Традиційно зустріч розпочалася з культурно-інформаційного дайджесту, який став уже доброю традицією цих інтелектуальних зібрань. Пан Геннадій Бражніков ознайомив присутніх із календарно-обрядовими та релігійними святами поточного тижня, акцентуючи на їхньому значенні в українській духовній традиції. А пані Ірина Харитонкіна звернула увагу на пам’ятну дату — 15-ті роковини з дня відходу у засвіти Миколи Мозгового, видатного українського співака, композитора, поета-пісняра. Його пісні — «Край, мій рідний край», «Минає день, минає ніч», «Материнська любов» та багато інших — стали справжніми шлягерами та частиною національної пісенної спадщини. Микола Мозговий пішов із життя 30 липня 2010 року, залишивши по собі потужну музичну і творчу спадщину.

Головною темою сьогоднішнього засідання стала одна з «вічних» тем світової та української літератури — «L’amour de trois», або любовний трикутник. Цей мотив є наскрізним у багатьох творах, адже в основі — завжди драматизм вибору, глибокі почуття і внутрішні конфлікти.

Слухачі згадали цей «вічний» конфлікт багатьох прочитаних й проаналізованих у нашій вітальні творів: драму-феєрію Лесі Українки «Лісова пісня» — Мавка, Лукаш і Килина – психологічний трикутник між світом духовним і земним; повісті Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала» — трагічне зіткнення почуттів Тетяни, Гриця та Настки; у легендарному образі Марусі Чурай, народної піснетворки сімнадцятого століття та однойменному романі у віршах Ліни Костенко — Маруся – Грицько – Галя, де одні герої «чолом сягають неба», а інші «ходять ногами по землі», та інших творах різних жанрів. Цього разу для аналізу слухачам було запропоновано новелу Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном» — щемка історія, що торкає серце. Тетяна Петрівна, викладачка та модераторка заходу, запропонувала загальний огляд творчості Тютюнника — яскравого представника «шістдесятників», відомого глибоким психологізмом і проникливою стилістикою його творів. Особливу увагу було звернуто на символіку назви новели. «Три зозулі з поклоном» – це поширене серед українців привітання, з яким зверталися, щоб позбавити мук закохану людину, якій не могли відповісти взаємністю. Новела має автобіографічний характер: батька Григора Тютюнника було репресовано й заслано до Сибіру, де він і загинув. Григір Тютюнник зображує драматичні людські стосунки, виражені через історію нещасливого кохання. Автор оновлює, модернізує цей «вічний» сюжет (любовний трикутник між Софією, Михайлом і Марфою) не лише відсутністю морально-етичного конфлікту, а й українськими історичними реалі¬ями (згадка про сталінські репресії), свіжою ідеєю за допомогою оригінальної композиції. У творі тісно переплелися час теперіш¬ній і минулий, реальність зі спогадами, розповіддю, листом «від тата». Саме трагічна любов єднає всіх трьох героїв, робить їх чистішими, добрішими, здатними на співпереживання, на найглибше розуміння одне одного. Власне, тут письменник утілює свій ідеал, подає нам свою версію гармонійного, християнського налагодження найбільш заплутаних стосунків, аніж це трапляється в реальному житті. Особливу увагу слухачів викладачка звернула символи й образи новели: «дешевий» костюм сина-студента, на який він заробив сам (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив), «татова сосна», «закам’янілі» спогади матері, чорна хустка на голові Марфи, і, звичайно ж, на епіграф — «Любові всевишній присвячується».

Новела запалила в аудиторії щиру і жваву дискусію. Доля трьох основних героїв викликала у слухачів різні точки зору, суперечки, емоційні репліки — все це свідчило: твір не залишив нікого байдужим.

У мовному блоці зустрічі учасники продовжили знайомство зі змінами в новому Українському правописі (редакція 2019 року). Цього разу особливу увагу було приділено правилам переносу слів. Закріплення матеріалу відбувалося у формі тестових завдань і квестів, що надало заняттю інтерактивності та жвавості.

Засідання «Дивослова» вкотре стало підтвердженням того, що жива література і мова — це не лише пам’ять і знання, а передусім — емоція, обговорення, живе слово, яке об’єднує серця.

Чекаємо всіх охочих наступної середи об 11:00 у читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки (вул. Акад. Філатова, 1) на прийдешній зустрічі в атмосферній і щирій мовно-літературній вітальні «Дивослово».