Засідання «дивословців» 4 червня

У час, коли українське слово стає зброєю, а культура — форпостом національної стійкості, мовно-літературна вітальня «Дивослово» залишається осередком духовної єдності, просвітництва й осмислення. Тут, у колі небайдужих, що об’єднані любов’ю до мови, літератури й історичної пам’яті, народжуються глибокі розмови, які надихають, зміцнюють і вказують шлях. Заняття вітальні — це не просто зустрічі, а жива розмова українства із самими собою: через художній текст, крізь події сьогодення, у контексті історії.

Чергове, 104-те засідання мовно-літературної вітальні «Дивослово» вкотре підтвердило: наша спільнота — це не просто простір для обговорень, а живий організм, що росте, відкривається новим людям і сенсам. Цього разу родина дивословців радо привітала нову слухачку — пані Діану Юрченко з Азербайджану, яка долучилася до нас, дізнавшись про діяльність клубу через інтернет. Пані Діана — дизайнерка й художниця, а ще — натхненна вивчати українську мову. Її приклад — ще одне свідчення того, як українська культура сьогодні стає точкою тяжіння далеко за межами України.

Традиційно пізнавальним і глибоким став дайджест, який підготував пан В’ячеслав Воронков. Особливий акцент цього разу було зроблено на вшануванні пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, а також на Міжнародному дні безневинних дітей — жертв агресії. Ці дати — не просто в календарі. Це болючі нагадування про те, що війна забирає найцінніше — життя і дитинство. І наше завдання — не мовчати.

Пані Тетяна Ананченко проінформувала присутніх про старт XХV Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» та запросила до активної участі. Такий форум — це не лише свято книжки, а й можливість почути живе слово сучасного українського письменника, доторкнутися до нових смислів і візій.

У центрі ж літературної частини зустрічі продовжує залишатися історичний роман у віршах Ліни Костенко «Берестечко», читання якого триває. Цього разу обговорювали драматичний розділ, де головний герой — гетьман — через внутрішній діалог осмислює не лише поразку, а й моральні дилеми своєї епохи. Богдан Хмельницький постає перед читачем не як ідеальний вождь, а як втомлена, але не зломлена людина, що багато пережила, і зараз веде складний діалог із собою і своєю совістю. «Моя вина. Мій гріх перед людьми. Усе ж було за нас. Чому ж програли ми?!» — це не лише питання минулого. Це питання, яке актуальне й сьогодні. І саме в цьому — глибока сила поезії Ліни Костенко, бо вона, як філософ, осмислює дуже важливі проблеми людського буття. Її твори — як дзеркала: у них відбиваються паралелі між подіями XVII століття і сучасною боротьбою українського народу. Це поезія, яка не заспокоює, а будить і кличе до рефлексії.

Мовно-літературна вітальня «Дивослово» — це місце, де слово перетворюється на місток між минулим і теперішнім, між особистим і національним. У часи викликів такі зустрічі стають актом духовного опору, збереженням ідентичності та свідченням незламності української душі.

Засідання проходить щосереди об 11.00 у читальному залі ОННБ (вул. Акад. Філатова, 1).
Чекаємо всіх охочих до осмислення, діалогу та натхнення!