Клаптикова мозаїка і творчий всесвіт Наталії Чайчук

Кожне заняття мовно-літературної вітальні «Дивослово» – це якесь відкриття – чи в літературній, чи в мовній, чи загалом культурологічній царині, бо слухачі-дивословці люди непосидючі, азартні, допитливі. Тож сприйняли запрошення ґаздині Українського клубу Одеси (УКО) п. Наталії Чайчук відвідати демонстрацію її набутків у дещо несподіваній сфері із цікавістю. Так і висадився дивословський «десант» 14 січня 2026 року в УКО, і перед очима слухачів постала дещо незвична для наших традиційних занять картина: печворки, виконані руками і фантазією пані Наталі.

Печворк – традиційне для багатьох культур «клаптикове» мистецтво. А що це справді мистецтво ми переконалися, побачивши майстерно створені ковдри, подушки, килимки, подушечки для диванів, крісел, стільців і табуретів, сумки, торбинки, кухонні прихопки, органайзери, прикраси – від усього розбігалися очі.

Пані Наталія повідала нам, коли і за яких умов прагнення творити печворки прийшло до неї, як стало і психологічним моментом відволіктися від подій, на які, на жаль, так багате наше нинішнє життя, особливо після початку широкомасштабного вторгнення ворожої держави в нашу країну, і допомогти нашим захисникам на фронті. Адже нею створено понад 500 «думочок» - маленьких подушечок, які можуть вміститися в спеціальну кишеню бійця і дати можливість хоча б короткого перепочинку в перерві між боями.

Презентувала Наталія Олександрівна і свій буклет «Яскрава мить», передмову до якого написала наша викладачка Тетяна Ананченко, у якому відтворено зображення тих витворів-печворків, багато з яких пані Н. Чайчук вже роздарувала, бо вона не продає, а лише дарує свої рукоділля.

Подарувала вона і всім присутнім на нашій зустрічі свої роботи, за що ми їй щиро вдячні.

Так, попри не зовсім комфортну атмосферу (було відключене світло і, відповідно, теплопостачання), але у щирій обстановці захоплення творчою працею пані Наталії – очільниці Українського клубу Одеси, громадської діячки, волонтерки і мисткині проминуло наше 234-те заняття, залишивши приємні відчуття невмирущості нашого культурологічного простору.

А завершився день 14 січня відвідинами оперного театру, де ми з насолодою слухали оперу Дж. Верді «Трубадур» з провідними акторами-вокалістами нашої одеської оперної трупи: Анною Богач – Леонора, Романом Коренцвітом – трубадур Манріко, Мариною Годулян – Азучена, Іллею Марківим – граф ді Луна та іншими. І це все – чудово, бо ми, попри суворі реалії нашого воєнного життя, – незламні у прагненні жити повноцінним, достойним творчим життям!