До 170-річчя від дня народження українського художника та етнографа Амвросія Ждахи (1855-1927)

В історії українського образотворчого мистецтва одне з почесних місць посідає талановитий самобутній художник, графік, ілюстратор, визнаний майстер акварельної мініатюри, етнограф, колекціонер – наш земляк Амвросій Андрійович Ждаха-Смаглій (1855-1927).

 Амвросій Ждаха належав до покоління, представники якого – Сергій Васильківський, Опанас Сластьон, Порфирій Мартинович, Микола Самокиш та інші – своєю творчістю завершили формування української національної реалістичної художньої школи. Обдарована, скромна людина великої духовної краси, Ждаха був завжди серед передової інтелігенції того часу.

1869 р.

Ждаха відвідував недільні безкоштовні класи одеського Товариства красних мистецтв, 1881 – вчився у рисувальній школі Товариства, де зміг розвинути свій талант.

У перші роки творчої діяльності він випробував свої сили в жанрі морського пейзажу, але потім зацікавився українською старовиною, народним побутом і почав збирати колекцію, а також  замальовувати твори та вироби декоративно-ужиткового мистецтва з різних міст і містечок України – писанки, вишивки, одяг, зброю та ін. Разом з Опанасом Сластьоном він брав участь в упорядкуванні серії альбомів  «Українська народна творчість».

У 1880-х рр. завдяки діяльності товариства «Громада» Одеса стає центром українського культурного відродження. Важливим явищем для нашого міста були гастролі першої української професійної театральної трупи під керівництвом Марка Кропивницького та Михайла Старицького у 1883-1885 рр. Амвросій Ждаха виконав серію ескізів українських історичних костюмів і народного одягу до вистав театру за п’єсою Тараса Шевченка «Назар Стодоля» та оперою «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського.

Композитор Петро Ніщинський запросив Ждаху оформити для майбутнього видання пісню «Дівчинонько, голубонько, чого ж ти сумуєш?».

Основою для популярних поштових листівок став створений Ждахою у 1893-1914 рр., за порадою Миколи Лисенка, цикл ілюстрацій до українських народних пісень. Це були три серії виконаних аквареллю графічних композицій, кожна з яких розповідала свою історію через візуальне відображення пісні. Листівки, що поєднували нотний супровід, орнаменти й образи, стали дуже відомими та активно використовувалися для популяризації національної культури, а серія листівок 1911 р. експонувалася на Міжнародній виставці у Швейцарії. Вони і зараз викликають чималий інтерес оригінальністю композиції, яскравим колоритом, тонким розумінням  настрою пісні. 

Все творче життя художник активно працював у галузі книжкової графіки. Він  оформив та проілюстрував «Кобзаря» Тараса Шевченка, «Майську ніч» та «Ніч перед Різдвом» Миколи Гоголя, оповідання «Добре роби – добре  й буде» Григорія Квітки-Основ'яненка, етнографічний збірник «Українське весілля» та ін.  Виконав 27 ілюстрацій, обкладинку та він'єтку до казок Івана Липи, а також серію малюнків до Євангелія, де звернувся до традиції рукописної книги, відпрацював шрифт, заголовні літери. Понад п'ятисот графічних аркушів, акварелей, кінцівок, орнаментів свідчать про високий рівень майстерності художника.

Однією з винятково цікавих робіт є створений Ждахою проєкт міських меблів та інтер'єру в стилі модерн. Майстер застосовує техніку, притаманну українському народному мистецтву. Це розпис, різні види різьблення. Різноманітними є орнаментальні та живописні мотиви, в тому числі зразки, зібрані самим художником. Він також брав участь у мистецькому конкурсі зі створення проєктів (ескізів) національних паперових грошей.

Спадщина майстра розпорошена по музеях, архівах, бібліотеках, приватних колекціях. Останні роки творчість Амвросія Ждахи приваблює багатьох дослідників. Вона докладно вивчається – у різних куточках нашої країни виходять статті, відбуваються науково-практичні конференції, періодичні, ювілейні та тематичні виставки. 

Фонди ОННБ дають можливість надати користувачам довідкові видання, книжки, статті з періодичних видань, ілюстративні та  фактографічні матеріали.