На захисті морських кордонів Української Держави

До 155-річчя від дня народження Михайла Михайловича Остроградського (1870–1923), українського військового діяча, одного із засновників та командувачів Чорноморського флоту Української Держави

Контр-адмірал Михайло Остроградський.  (Малюнок Богдана Піргача)

Народився Михайло Михайлович 21 грудня 1870 року у селі Пашенівка неподалік містечка Козельщина на Полтавщині в родині, що походила зі старовинного українського шляхетсько-козацького роду Апостолів, з якого вийшли гетьман Апостол і відомий математик Михайло Васильович Остроградський. Тому в деяких джерелах прізвище адмірала пишеться ще й як Остроградський-Апостол. У вересні 1884 р. Михайло Остроградський вступив до Петербурзького кадетського корпусу. Із відзнакою закінчує повний практичний та теоретичний курси Військово-морської академії  (1890 р.). Пройшов шлях від мічмана до офіцерських посад.

Під час Першої світової командував  крейсером «Пам’ять Меркурія» (1914). Протягом усієї війни "Пам'ять Меркурія" під командою М. Остроградського брала активну участь у виконанні бойових завдань. Одна з його вдалих операцій - розгром румунського порту Констанца. Загалом під час Першої світової війни він не зазнав жодної морської поразки. 

Крейсер "Пам'ять Меркурія", яким Остроградський командував у 1914-1916 рр. (тогочасна листівка). Екіпаж крейсера "Пам'ять Меркурія". Орієнтовно 1916. Фото з особистого архіву дослідника Ігоря Гриценка (Запоріжжя).

28 листопада 1916 р. стає командиром лінійного корабля "Євстафій.

Лінійний корабель "Євстафій", яким Остроградський командував у 1916-1917 рр. (тогочасна листівка)

Навесні 1917-го  у Севастополі, де базувався флот, розгортається потужний український національний рух.  Коли створювалася Українська чорноморська громада, Остроградський був його активним учасником.

Навесні 1918 р. Українське військо спільно з німецькими созниками витіснило з України більшовицьку армію. Чорноморський флот очолили авторитетні офіцери – капітан першого рангу Михайло Остроградський та контрадмірал, росіянин Михайло Саблін. 29 квітня флот під командою Сабліна проголосив себе українським та підняв український жовто-синій прапор. Проте, на вимогу більшовиків, нерішучий Саблін дозволив залишити порт всім кораблям, які не побажали українізуватись.

У цій ситуації командування флотом у Севастополі перебирає Михайло Остроградський. Він зайняв чітку і тверду позицію щодо відродження державного флоту України. Загалом під українським прапором і командою уродженця Полтавщини залишилася більша частина флоту.

Прийшовші до влади у квітні 1918-го, гетьман Павло Скоропадський, призначив Остроградського представником Морського міністерства в Криму. А за кілька тижнів йому було надано звання контрадмірала.

Перед усім він навів лад із кадрами, розпочав залік до резерву охочих офіцерів та унтерофіцерів, які не залишилися на дійсній службі. Свої україноцентричні погляди демонстрував у спілкуванні як з росіянами, так і з німцями. Через конфлікт з німецькою стороною у червні 1918 р. він полишає посаду командувача флоту та очолює штаб 2-ої бригади лінійних кораблів.

Після приходу до влади у грудні 1918-го Директорії УНР стає заступником морського міністра Михайла Білинського. Як згадують сучасники, це Міністерство було найдієвішим з усіх попередніх.

У складній для України ситуації в   грудні 1918 р. М. М. Остроградський отримує від керівництва Директорії УНР завдання зорганізувати в Одесі підпільну боротьбу українських старшин та вояків, а також захист дипломатичних інтересів УНР. З кінця грудня 1918 р. контр-адмірал Остроградський опиняється в Одесі. Будинок, де він замешкав, став таємним центром українського політичного життя Одеси. Остроградський вивчав настрої населення регіону, проводив переговори з представниками Антанти. Його діяльність не була марною: 5 лютого 1920 р. денікінці передали владу в Одесі частинам Української Галицької армії, але було вже запізно, і збройний спротив Червоній Армії, яка наступала на Одесу був вже неможливий.

За кілька днів до окупації Одеси більшовиками, адмірал Остроградський переїздить до Румунії. 17 квітня 1920 р. Петлюра призначає Михайла Остроградського командувачем Чорноморського флоту Армії УНР і морським аташе при румунському уряді в Бухаресті, де йому було надано широкі повноваження.

Після згортання діяльності української дипломатичної місії в Бухаресті в 1922 р., Михайло Остроградський залишився в Румунії.  30 грудня 1923 р. помер від серцевого нападу. 

З ініціативи Українського інституту національної пам’яті згідно з Постановою Верховної Ради «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році» 150-річчя з дня народження цього нащадка старого гетьманського роду з Полтавщини і першого в новітній історії командувача українського флоту відзначалося на державному рівні.

23 серпня 2020 року 35-та окрема бригада морської піхоти ВМС ЗСУ отримала найменування імені Михайла Остроградського (1870-1923). 26 січня 2021 р. на фасаді Хорішківського ліцею на Козельщині відкрили меморіальну дошку Михайлу Остроградському. 

Пропонуємо до вашої уваги добірку видань із фондів ОННБ,  де можна ознайомитися з фактами біографії та діяльності видатного українського військового діяча, контр-адмірала Михайла Михайловича Остроградського.

Енциклопедія Сучасної України : Т. 24 : О / НАН України. Ін-т енциклопед. дослідж. ; співголов. І. М. Дзюба, А. І. Жуковський ; редкол. В. М. Баранецький, В. П. Буркат, І. Д. Гамкало. – К., 2022. – С. 843.

Українська дипломатична енциклопедія : Т. 4 : О – С_(Н) / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Ін-т міжнар. відносин ; за заг. ред. Д. В. Табачник ; редкол. : М. М. Гнатовський, В. І. Головченко, К. І. Грищенко ; худож. оформл. О. М. Іванова. – Харків : Фоліо, 2013. – С. 68. 

Велика сучасна енциклопедія : в 10 т. – Т. 7 : [Н - П] / Уклад. Андрій Сергійович Івченко; Відп. за вип. І. Г. Веремій.– Харків : Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2013. – С. 227

Тинченко Я. Ю. Військово-морські сили України, 1917-1921 / Ярослав Юрійович Тинченко; Худож. Богдан Піргач.– Київ : Темпора, 2012.– 114 с.,[4] арк. кол. іл., [4] арк. фотоіл. (деякі кол.) : іл.

Литвин М. Р. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали / Микола Романович Литвин, Кім Єлісєєвич Науменко; В.о. НАН України. Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича.– Львів : Ін-т українознав. ім. І. Крип'якевича НАН України; Харків : САГА, 2007.– С. 150.

Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921) : [біогр. довід.]. Кн. 1 / Ред. Артем Троскот.– 2007.– 536 с. / Ярослав Юрійович Тинченко.– К. : Темпора, 2007. – С. 319. 

Шрамченко С. Піднесення Українського прапору в Чорноморській Флоті // За Державність : матеріали до історії війська українського. – Каліш, 1930. – Зб. 2. – С. 120-124.