Весна слова і свободи: «Дивослово» читає Івана Багряного

Початок березня в Одесі цього року особливо світлий: сонце щедро заливає вулиці, повітря вже по-весняному тепле, а в природі відчувається ледь вловиме, але впевнене оновлення. Саме в такій атмосфері 4 березня в читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки (вул. Акад. Філатова, 1) відбулося чергове, 237-ме засідання мовно-літературної вітальні «Дивослово». Зустріч, як завжди, пройшла в атмосфері зацікавленого діалогу, обміну думками й живого слова.

Основну частину засідання відкрила Тетяна Петрівна зі змістовним повідомленням про нагородження лауреатів конкурсу імені Григорія Зленка. Як член журі, вона представила публікацію Антона Гриськова в газеті «Чорноморські новини», присвячену встановленню точної адреси в Одесі поета-педагога Аркадія Казки, розстріляного 1929 року. Уточнюючи, викладачка наголосила, що йдеться не лише про фактографічне дослідження, а про повернення із забуття імені митця, про відновлення історичної пам’яті та справедливості. Саме такі роботи, за її словами, формують сучасний рівень українського краєзнавства, підтримують дослідників, які уважно й відповідально працюють із національною спадщиною, і засвідчують вагу конкурсу як майданчика для фахової наукової та публіцистичної думки.

Традиційно з дайджестом календарно-обрядових і державних свят виступив пан Геннадій Бражніков, а доповнила його повідомлення пані Ірина Дерун. Цього тижня дивословці згадали про Всесвітній день письменника (3 березня) — свято тих, хто творить і зберігає силу слова; а також про Міжнародний жіночий день (8 березня), який в Україні дедалі більше осмислюється як день пошани до гідності, сили й ролі жінки в суспільстві та історії держави. Не оминули увагою й народні звичаї початку березня — зустріч весни, символіку оновлення, пробудження природи та людської душі.

У літературній частині засідання продовжили читання роману Івана Багряного «Тигролови». Цей пригодницький твір, написаний 1944 року в еміграції, став одним із найвідоміших у творчості письменника. В основі сюжету — доля молодого українця Григорія Многогрішного, засудженого сталінським режимом на 25 років каторги, який утікає з ешелону смертників, що прямує до Сибіру, й вступає у двобій із тоталітарною системою.

Цього разу дивословці читали другий розділ роману, в якому описується так званий елітний ешелон «Й. С.». Автор із тонкою іронією та сарказмом змальовує соціальний зріз суспільства, «зашореного» радянською ідеологією. Тетяна Петрівна звертала увагу на художні прийоми, якими послуговується письменник: контраст як спосіб загострення смислів, портретні характеристики персонажів, символіку пейзажів, динаміку оповіді. Особливо промовистим став епізод, коли пасажири «привілейованого» ешелону бачать із вікон в’язнів концтаборів. Цей різкий контраст між показною благополучністю й нелюдською реальністю репресій викликав жваве обговорення серед присутніх. Під час читання пояснювалися також незнайомі слова й звороти, що допомагало глибше зрозуміти текст і його історичний контекст. Робота над романом триватиме на наступних заняттях.

Засідання завершилося активним обговоренням прочитаного. У сонячній і теплій березневій Одесі слово знову стало простором пам’яті, осмислення й внутрішнього пробудження. Весна приходить не лише в природу — вона народжується в думці, у щирій розмові, у прагненні зрозуміти минуле й відповідально творити майбутнє. Саме таким живим і сучасним залишається «Дивослово» — територія, де література звучить по-справжньому актуально.