Мовно-літературна вітальня «Дивослово»: повернення до спілкування і натхнення

Після кількох дощових і непростих тижнів, коли негода завадила нашим зустрічам, 11 жовтня 2025 року в читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки (вул. Акад. Філатова, 1) знову зібралася мовно-літературна вітальня «Дивослово» на своє вже 121 заняття. Осіння злива вщухла, і разом із сонцем до залу повернулася тепла, творча атмосфера спілкування, добра і щирості, яка завжди панує серед наших слухачів.

Цього разу учасники нашої спільноти щиро вітали нову слухачку — пані Євгенію Демидову з Луганщини. Попри війну та всі труднощі, вона знаходить у собі сили допомагати — плете маскувальні сітки для українських бійців разом із своїми коліжанками. Саме від них пані Євгенія й дізналася про нашу вітальню і вирішила приєднатися, щоб вивчати українську мову, глибше пізнавати літературу, відкривати для себе духовну красу рідного слова. Її приклад — це прояв справжньої любові до України, до культури, до життя, яке перемагає навіть у найтемніші часи.

Після короткого обговорення планів і сподівань на відновлення регулярних зустрічей щосереди об 11:00, учасники поринули у світ української класики — центром обговорення стала повість Олександра Довженка «Зачарована Десна».

Тетяна Петрівна нагадала, що цей автобіографічний твір народився у часи вимушеного перебування письменника в Москві, коли він болісно ностальгував за рідною Україною, за своєю Сосницею, за річкою свого дитинства – чарівною  Десною, що стала для нього символом духовної чистоти й джерело натхнення.

Під час читання й аналізу тексту слухачі звертали увагу на метафорику, образність, поетичність лексики, через які автор передає свої найглибші почуття — любов до землі, до родини, до людей, серед яких зростав майбутній митець. «Зачарована Десна» стала не лише спогадом, а й сповіддю душі, що не втратила здатності мріяти, бачити красу навіть серед трагедій історії. Саме з цього дитячого, поетичного світу постає постать зрілого Довженка — видатного кінорежисера, письменника, основоположника українського поетичного кіно.

Робота з текстом триватиме й надалі, адже у кожному рядку Довженка — пульс нації, біль і краса українського серця. А головне — у його творах живе віра в людину, у добро, у те, що рідне слово здатне зцілювати й надихати.

Ми щиро запрошуємо всіх охочих до мовно-літературної вітальні «Дивослово», щоб у затишній і щирій атмосфері доторкнутися до скарбів української культури, поговорити про книги, що формують свідомість і зміцнюють дух, а головне — знайти натхнення й опору у слові.