108-ме засідання мовно-літературної вітальні «Дивослово»

2 липня 2025 року в читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки відбулося 108-ме засідання мовно-літературної вітальні «Дивослово» – тепла й щира зустріч, яка знову об’єднала людей, для яких слово, пам’ять і культурна спадщина є близькими серцю.

Сьогодні дайджест провів пан Геннадій, який  звернув увагу учасників на важливі дати найближчого тижня. Він нагадав, що 2 липня відзначається День міжнародної кооперації, 3 липня – День працівників морського та річкового флоту України,  День поезії 6 липня за юліанським календарем,

День працівників української служби безпеки 7 липня та День родини в Україні 8 липня.

Пан Геннадій підкреслив, що ці дати важливі для розуміння культурних, професійних та соціальних контекстів, які відзначаються у світі й в Україні.

Особливо радісно було вітати серед нас нового слухача – Івана Валерійовича Гавриленка: кількість учасників невпинно зростає, що свідчить про живий інтерес і любов до української мови та літератури.

На черговому засіданні мовно-літературної вітальні у центрі нашої уваги опинилися правописні норми та багатогранне, неповторне слово Ліни Костенко. Учасники активно занурилися в опрацювання правил нового українського правопису, приділяючи особливу увагу вживанню літери «и» на початку слів – таких як ирій, ирод, ич. Паралельно ми повторювали відмінності між звуками «и» та «і», щоб уникати поширених помилок, наприклад, у словах квиток і квіток. Викладачка Тетяна Петрівна ґрунтовно відповіла на низку запитань, що стосувалися змін у правописі закінчень. Учасники звернулися до конкретних прикладів – як у власних, так і загальних назвах, зокрема обговорили особливості відмінювання імен Ігор, Лазар та форм по батькові: Ігорьович, Лазарьович. Ця тема отримає продовження на наступному занятті.

Далі учасники занурились у художній світ історичного роману у віршах Ліни Костенко «Берестечко», осмислюючи його крізь призму архетипу «дорога». У цьому творі дорога постає не лише як просторовий маршрут, а як багатозначний символ духовної й національної трансформації. Це шлях через втрати, випробування й сумніви – не лише через поле битви, а й через внутрішню боротьбу, пам’ять, каяття. Вона уособлює рух від минулого до глибокого переосмислення, пошук істини, самоусвідомлення – як на особистісному, так і на загальнонаціональному рівні. Цей шлях – водночас фізичний і метафізичний – веде від зневіри до очищення, від поразки до віднайдення гідності.

Повертаючись з полону, Богдан Хмельницький розмірковував про долю України, народу і свою власну долю. Лейтмотивом його гірких думок є:

Боролись ми. Боролись наші предки.
Вже наших втрат неміряне число.
А знов свободу починай з абетки.
А знову скрізь те саме, що й було.

Особливу увагу знову привернули унікальні, несподівані неологізми Ліни Костенко – «збогорадив», «ниткоплут», «пустомолотство», «найгидчий», «мискоборство», «татаріший», які роблять мову твору живою, образною та багатогранною. Роздуми гетьмана Богдана Хмельницького про українську мову мають велике значення – ця тема протягом багатьох століть викликає жваві обговорення. Йдеться про її витоки, про ставлення до неї з боку інших народів, часто ворожих. Слова Хмельницького звучать надзвичайно актуально й сьогодні, нагадуючи про важливість збереження й утвердження нашої мовної ідентичності. Роздуми гетьмана Богдана Хмельницького про українську мову мають велике значення – ця тема вже понад століття викликає жваві обговорення. Йдеться про її витоки, про ставлення до неї з боку інших народів, часто ворожих. Слова Хмельницького звучать надзвичайно актуально й сьогодні, нагадуючи про важливість збереження й утвердження нашої мовної ідентичності.

Вони вважають мову нашу бідною
                                    і нас вважають темними людьми.
    Але ж, диви, найпершу в світі Біблію –
                                   слов’янську – миру появили ми!

Живе читання уривків вголос оживило текст у спільному сприйнятті, кожне слово прозвучало не просто як літературний факт, а як відлуння сучасності – бо історичні поразки стають уроками лише тоді, коли ми здатні їх відчитати й осмислити.

На наступному занятті ми продовжимо читання та осмислення чудового історичного роману у віршах «Берестечко».

Зустріч завершилася у теплій атмосфері глибокого мовного та духовного єднання – із словом, історією та самими собою.

Бажаємо всім натхнення і з нетерпінням чекаємо на нові зустрічі щосереди об 11:00 у читальному залі ОННБ!