«Дивослово»: історія в слові, сила в діалозі

У червневу пору, коли природа щедро дарує світло і тепло, а серце прагне глибших сенсів, мовно-літературна вітальня «Дивослово» знову зібрала навколо себе тих, хто не уявляє життя без книги, без роздумів, без живого слова.

Літня тиша читального залу Одеської національної наукової бібліотеки (вул. Акад. Філатова, 1) наповнилася голосами історії, переживаннями й емоціями співрозмовників. Адже 25 червня учасники продовжували читати й осмислювати один із найвизначніших творів Ліни Костенко — історичний роман у віршах «Берестечко».

Цього разу розмова була ще глибшою — і лінгвістично, й історично. Через те, що у слухачів були видання роману різних років, Тетяна Ананченко звернула увагу на зміни в українському правописі, бо виникло запитання: чому у деяких текстах ті самі слова пишуться по-різному. Зокрема, вона пояснила нову норму, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 р. № 437, якою введено в дію нову редакцію Українського правопису.

Зокрема, згідно з цим документом, складні слова з частинами пів- або напів- можуть писатися разом або окремо, залежно від значення слова і частини мови. Якщо пів означає половину і стоїть перед іменником у родовому відмінку — слід писати слово окремо: пів дня, пів години, пів яблука, пів Одеси тощо. Але якщо йдеться про усталене поняття або складне слово — разом: північ, південь, півострів.

Звернули увагу на поетичні приклади із твору:

Щоб до пів ночі тебе кохати...
Бо що ж пів ночі,
Що ж ті пів ночі?..

Ці рядки не лише ліричні, а й служать матеріалом для правописного аналізу, адже поєднують інтимність з точністю мовної форми.

Головною ж темою заняття стала подальша розмова про зміст «Берестечка».

Разом з ліричним героєм слухачі аналізували глибокі причини поразок, які, як це часто буває в історії, визначалися не тільки зовнішніми обставинами, а й внутрішніми слабкостями персонажів, а відтак і людини, від якої багато чого залежить в історії народу, – очільника держави. Глибокий самоаналіз цих причин, їх усвідомлення, передані через переживання головного героя, мовленнєві особливості внутрішнього монологу Богдана – це й було у центрі уваги слухачів «Дивослова».

Не може не вражати і суголосність подій XVII століття, відтворених у романі:

«Ми — щит Європи і свій хрест несем»…
«Розп’ято нас між Заходом і Сходом…»

Точність і пророцтво цих слів звучать нині, як дзвін-сполох у серці кожного українця.

Було також приділено увагу постатям «друзів» і соратників гетьмана, які в критичні моменти думали не про Україну, а про власну пиху, багатство, авторитет:

«І кожен норовить стягнуть на себе славу…
Аби лиш власний гонор не пом’яти».
«Смерть — їм не страшна. Страшна їм тінь без слави…»
«Той князь — зрадник, той старшина — дурень,
А той ще гірше — мудрий і продажний…»

Окреме захоплення викликали неологізми Ліни Костенко — барвисті, свіжі, часом колючі, як щойно зірвана кропива: «чубульк», «вернисоння», «дурноп’ян»... Ці слова — мов живі бризки мови, що оживають в авторських образах, наповнюючи текст несподіваною лексичною палітрою.

«Берестечко» — це не просто поезія, це документ серця, художній архів

нашої історії. Фактаж, глибокі емоції, світоглядні узагальнення, що змушують думати, шукати відповіді, співпереживати. Ліна Костенко дарує нам не лише текст, а й моральну оптику, через яку можна побачити і себе, і свою країну.

Ми й надалі вчитуватимемося в поетичні рядки історичного роману, шукаючи в ньому сенсів, паралелей, відгомонів у наших душах…

Ми щиро запрошуємо всіх, кому важливо не просто читати, а чути, думати, відчувати. Бо слово — це не лише мовний чи поетичний засіб, це простір свободи і сили.

Засідання мовно-літературної вітальні «Дивослово» відбувається щосереди об 11.00 в затишному читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки. 

Чекаємо на вас — до осмислення, діалогу та натхнення!