110-те заняття: нові сторінки української культури, мови та пам’яті

Цього тижня у читальному залі відбулося вже 110‑те заняття клубу, яке традиційно розпочалося з інформаційного дайджесту, сьогодні  від пані Ірини Харитонкіної. Присутні дізналися про актуальні культурні події та пам’ятні дати.

Зокрема, вона нагадала, що вчора, 15 липня Україна відзначила День української державності – свято, що єднає наше минуле й сьогодення, нагадуючи про багатовікову боротьбу за незалежність. Символічно, що саме цього тижня ми вшановуємо 145-річчя від дня народження Володимира Винниченка – видатного політичного діяча, письменника, драматурга, художника, автора Універсалів Центральної Ради та першого керівника уряду Української Народної Республіки. Він залишив вагомий слід у процесі державотворення та формуванні національної свідомості.

Під час заняття викладачка Тетяна Петрівна поділилася маловідомими фактами з життя Винниченка та представила рідкісні видання зі своєї особистої бібліотеки: п’єсу «Закон» (1922) та твір «Рівновага» (1925), що увійшов до 17-го тому рідкісного емігрантського зібрання «Твори». У творі «Рівновага» Винниченко глибоко осмислює питання внутрішньої гармонії, свободи вибору та моральної відповідальності людини перед собою і суспільством. Ці тексти залишаються актуальними й сьогодні – у час, коли питання гідності, ідентичності та духовної сили нації знову стоять на порядку денному.

У центрі уваги під час зустрічі опинилася презентація виставки підготовленої нашими бібліотекарками та присвяченої ювілею Володимира Винниченка, яку професійно й цікаво представила пані Ананченко. Серед експонатів – роман «Заповіт батьків» (1914), драматичний твір «Заповіт борцям за визволення» та репродукції його живописних робіт, які відкрили ще одну, маловідому, але глибоку грань його таланту – Винниченка-художника.

Окремим блоком заняття мовно-літературної вітальні «Дивослово» стало продовження знайомства з правилами нового українського правопису, що органічно поєдналося з обговоренням болючих сторінок історії української мови. Йшлося про мовні заборони радянського періоду — зокрема, про вилучення з правопису літери «ґ» у 1933 році та витіснення кличного відмінка, який передає щирість і тепло звертання: «мамо», «доню», «Батьківщино». Незважаючи на утиски, ці форми збереглися у живій мові народу – в піснях, обрядах і родинних традиціях – і сьогодні знову звучать вільно та гордо. Сьогодні вони знову звучать вільно і гордо, а літера «ґ» остаточно повернута до української абетки правописом 2019 року. Також обговорили нововведення сучасного правопису: фемінітиви (авторка, директорка), подвійні форми (проєкт/проект), повернення автентичного написання іноземних імен (Ґете, Ґрін). Як зазначила викладачка, це не просто формальні зміни, а відновлення природності, точності й повноцінності української мови.

Далі продовжили читання історичного роману у віршах «Берестечко» Ліни Костенко. Центральною темою стала постать жінки – не просто дружини, а вірної подруги й духовної опори головного героя. Її мовчазна присутність, сила і любов допомагають йому вистояти, подолати внутрішню поразку, віднайти себе:         

Хто їй сказав прийти у ці руїни?
Хто надоумив тут шукати нас?|
Чи це душа самої України
прийшла до мене в мій останній час?

Образ жінки у творі – це джерело сили, яке підтримує, коли здається, що все втрачено. Саме така любов і відданість дають герою шанс на духовне відродження.

Ні, Ганно, ні! Аби лиш не з Москвою.
Хай Україну чаша ця мине.
Вже краще з турком, ляхом, із Литвою,
бо ті сплюндрують, а вона ковтне…
…Дрімучий світ. Ні слова, ні науки.
Все загребуще, нарване, хмільне.
Орел – двоглавий. Юрій – довгорукий.
Хай Україну чаша ця мине!

Поетичний текст оживав у голосі читачів, переносячи присутніх у трагічні й величні події української історії. Рядки Костенко звучали як заклик до пам’яті, до внутрішнього очищення і до розуміння ціни свободи.  Цей епічний твір, сповнений гідності та болю, вкотре підтвердив: через слово ми повертаємо собі історію.

Це заняття стало ще одним підтвердженням того, що українська культура — це поле безмежних відкриттів, де література, мова, історія і мистецтво переплітаються в одне живе дерево пам’яті. Постать Винниченка, слово Костенко, мовні розвідки «Дивослова» - усе це формує внутрішній світ нації, що говорить, пам’ятає і несе своє слово крізь віки.

Засідання мовно-літературної вітальні «Дивослово» відбуваються щосереди об 11:00 у читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки (вул. АкадемікаФілатова, 1).
Запрошуємо всіх охочих доєднатися до щирого й натхненного спілкування про мову, літературу та культуру!

#ОдеськаНаціональнаНауковаБібліотека#Дивослово#ВолодимирВинниченко
#ЛінаКостенко#Берестечко#УкраїнськийПравопис#МовнаПам’ять
#ЧитаємоРазом