14 травня - День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни: засідання мовно-літературної вітальні «Дивослово»

Пам’ять — це міст між минулим і сучасністю. Вона формує наше уявлення про світ, допомагає осмислити непрості сторінки історії та знаходити силу для майбутнього. Саме з усвідомлення важливості пам’яті розпочалося чергове заняття мовно-літературної вітальні «Дивослово» 14 травня в читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки (вул. Акад. Філатова,1). Зустріч, наповнена глибоким змістом, стала простором для вшанування трагічних подій минулого, літературного осмислення історичних паралелей і живого діалогу між поколіннями. 

Заняття розпочалося з традиційного дайджесту В’ячеслава Воронкова, який нагадав про пам’ятні дати, що припадають на ці травневі дні. Особливу увагу було приділено Дню пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Цей день відзначається щорічно 14 травня. За даними ізраїльського меморіалу Катастрофи і Героїзму «Яд Вашем», 2673 громадяни України отримали почесне звання Праведника народів світу за порятунок євреїв від Голокосту. Україна посідає четверте місце у світі за кількістю Праведників, поступаючись лише Польщі, Нідерландам і Франції. Верховна Рада України запровадила цю пам’ятну дату у 2021 році, вшановуючи людяність і героїзм українців, які рятували життя, ризикуючи власним.  Іще одна важлива дата, яка прозвучала у «Дивослові», – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, що відзначається 18 травня – у річницю масової депортації 1944 року. Цей день запроваджено 2015 року, а депортацію офіційно визнано геноцидом кримськотатарського народу. Своїми глибокими й болісними спогадами поділилася кримська татарка Лейла Черкезова – про трагедії, які пережив її народ у часи Другої світової війни і які знову стали реальністю в умовах нинішньої несправедливої війни в Україні.

Слухачка-переселенка з Нікополя Зоя Гребенюк теж розповіла про свою бабусю, яка під час окупації рятувала у своєму селі на Березівщині єврейського хлопчика з Одеси Григорія, який усе життя був їй вдячний за спасіння.

Тема порятунку, жертовності та збереження людяності продовжилася у розмові про роман Ірен Роздобудько «Чужа молитва», у якому художньо відтворено події порятунку єврейських дітей від нацистів і депортації кримських татар у 1944 році. Учасники з глибоким інтересом ділилися думками про силу людського співчуття й відвагу у нелюдських обставинах.

Цього дня завершили також читання роману у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай». Дивословці ще раз наголосили на болісній актуальності цього твору: облога Полтави перегукується з сучасною облогою і окупацією українських міст, героїчне виживання – з викликами сьогодення, а сподівання на свободу – з нашою національною надією. Викладачка Тетяна Ананченко запросила учасників замислитися, чому поетеса свідомо відходить від традиційного фіналу легенди й не завершує твір смертю героїні. Це спонукало до жвавих дискусій, глибоких роздумів і щирих діалогів.

Літературні зустрічі у вітальні «Дивослово» доводять: слово має силу пробуджувати пам’ять, формувати національну ідентичність і бути джерелом духовного опору. Вшанування українських Праведників, спогади кримськотатарського народу, роздуми над творами Ліни Костенко – усе це утворило єдиний простір людяності, пам’яті й надії.

Наступною темою для осмислення стане роман Ліни Костенко «Берестечко», що обіцяє не менш глибокі й емоційні дискусії, адже історія знову звертається до нас – і запитує, ким ми є і якими хочемо бути.

Чекаємо на вас щосереди об 11.00 в читальному залі ОННБ (вул. Акад. Філатова,1)! Вхід вільний!