До 140–річчя від дня народження Олександра Богомольця

foto-1.jpg
До 140–річчя від дня народження Олександра Богомольця,  академіка УАН, українського патофізіолога, державного і громадського діяча Одеська національна наукова бібліотека представляє виставковий проєкт «Видатні науковці».

Видатний український вчений патофізіолог Олександр Олександрович Богомолець народився 12 травня 1881р. у Києві в тюремному лазареті Лук’янівської в’язниці. Його матір, Софію Богомолець, уроджену Присецьку, незадовго до пологів було заарештовано за активну участь у діяльності київської народницької організації. 

О. О. Богомольцев закінчив Першу київську гімназію із золотою медалью і вступив на юридичний факультет Київського університету. Однак невдовзі розчарувався в юриспруденції і після знайомства із професором патофізіологом В. Підвисоцьким перейшов на медичний факультет.

foto-4.jpg foto-3.jpg

Восени 1901 р. Олександр Богомолець за своїм учителем В. Підвисоцьким перевівся в Одесу на медичний факультет новоутвореного Новоросійського університету. Після його успішного закінчення у травні 1909 р в Військово-медичній академії (Санкт-Петербург) відбувся успішний захист докторської дисертації О.О. Богомольця «К вопросу о микроскопическом строении и физиологическом значении надпочечных желез в здоровом и больном организме». Одним з опонентів на захисті був І.П. Павлов. Вся робота була розділена на дві частини. В першу увійшли данні про мікроскопічну будову надниркових желез в зв’язку з їх віддаленою діяльністю, в другу – фізіологічні данні. Обидві частини об’єднуються прагненням вияснити значення цих загадкових органів економії організму.

Навесні 1911 р. молодий доктор наук виїхав на рік до Франції для підготовки до здобуття професорського звання. Пізніше він повернувся на батьківщину і організовував під час Першої світової війни роботу в госпіталях та в бактеріологічній лабораторії.

У 1925 р. О. О. Богомолець очолив кафедру патофізіології в Другому Московському університеті, а в 1928–1931 рр. був директором Інституту гематології і переливання крові. 1929 року Олександра Богомольця було обрано академіком Всеукраїнської академії наук, а наступного року — президентом ВУАН. З 1931 р. і до кінця життя вчений працював у Києві. Тут він організував і очолив Інститут експериментальної біології і патології та Інститут клінічної фізіології АН УРСР. У цей час яскраво розкрився його талант організатора науки, виявилася широта пошукових інтересів, здатність об’єднати зусилля молодих учених.

 Основні наукові праці вченого присвячено питанням патологічної фізіології, ендокринології, імунології, вегетативної нервової системи, онкології. Він створив вчення про фізіологічну систему сполучної тканини і запропонував для підсилення її функцій при низці захворювань антиретикулярну цитотоксичну сироватку (у багатьох країнах її називають сироваткою О. Богомольця). Вона виявилася дуже ефективною у лікуванні багатьох захворювань: відкриті і закриті переломи кісток, довго незагойні рани і гнійна інфекція організму, затяжні пневмонії, ревматизм та багато інших хвороб.

Крім цього Олександр Богомолець є одним з основоположників геронтології — науки про довголіття. Саме під його керівництвом було проведено перший у світі перепис довгожителів. У 1941 р. академік створив диспансер боротьби з передчасним старінням, на базі якого згодом було засновано Інститут геронтології АМН у Києві — один з перших у світі. Олександр Богомолець прагнув не лише навчитися лікувати хвороби, а й розкритим механізм витривалості людського організму, розширити його можливості.

Помер видатний вчений у липні 1946 року в Києві. Поховали його на території створеного ним Інституту фізіології НАН України, нині — імені О.Богомольця, розташованого на вулиці, що названа його ім’ям.

Наукова діяльність видатного вченого була оцінена державними нагородами. НАН України встановила премію ім. О. Богомольця. Його ім’я носить Національний медичний університет, а справу продовжили учні та династія Богомольців.

Праці академіка Богомольця користуються загальним визнанням. Особливо широко відомі його праці, що стосуються механізму дії переливання крові, вчення про фізіологічну систему сполучної тканини і лікувальної дії запропонованої ним анти ретикулярної цитотоксичної сироватки. Він вписав нові сторінки до таких найважливіших розділів медицини, як внутрішня секреція, вчення про конституцію, імунітет, алергія, боротьба з старінням організму і злоякісними опухами.

О. О. Богомолець і його учні провели велику роботу в галузі вивчення проблеми довголіття і методів профілактики передчасного старіння. У період Другої світової війни ними було розроблено найцінніші методи лікування ран і переламів кісток.

foto-5.jpgФундаментальні розробки та ідеї О. О. Богомолець освятив в книгах, одна з яких «Продовження життя», яка висвітлює науку про життя та смерть. Відродження клітин. Рекорди багатодітності. Старість як втрата здатності до відродження. Фізико-хімічну теорія старіння. Біологічні теорії старіння. Теорія Мечникова. Старіння і фізіологічна система сполучної тканини. Ендокринна система і старіння. Нервова система і старіння. Самоотруєння організму. Нормальна тривалість життя. Приклади довголіття людини. Громадська боротьба за нормальне довголіття. Спроби омолодження. Переливання крові в боротьбі за довголіття. Цитотоксична стимуляція життєвих функцій. Критичний вік. Профілактика передчасного старіння. Жити 150 років. Незважаючи на велику кількість термінів у змісті, книга написана простою мовою і являє собою захоплююче читання.
foto-6.jpg

В книзі «Патологічна фізіологія» О. О. Богомолець відмовився від наведення великої кількості різних, нерідко погано перевірених гіпотез, які часто взаємно виключають одна одну, і яким ледве чи місце в підручнику. Кожен відділ викладений академіком в тій позиції, в якій він в істотних рисах уявляється в даний момент у науці на основі вивчання літератури і, іноді, власних досліджень та праць його учнів.

В інтересах ясності викладу, зберігаючи стислість матеріалу, автор не зачіпає історичний розвиток теоретичних уяв з приводу того чи іншого питання, а по змозі брав з кожного вчення те зернятко істини, яке в ньому є, щоб утворити суцільну картину сучасного стану питання. В цій книзі мало приділено місця виясненню історичної позиції того чи іншого вчення та обговорюванню в зв’язку з цим заслуг його засновника перед наукою.

foto-7.jpg foto-8.jpg foto-9.jpg foto-10.jpg

Представляємо увазі читачеві роботи,які були присвячені академіку О. О. Богомольцю. Н. О. Піцик в своїй роботі «Олександр Олександрович Богомолець» дав доступний широкому читачеві нарис життєвого шляху та багатогранної наукової і громадської діяльності такого вченого, як О. О. Богомолець. Автор детально вивчив його основні наукові праці й статті, присвячені аналізові його наукової творчості, підняв чимало архівних матеріалів, щоб висвітлити етапи його життя та діяльності.

В книгах спогадів сучасників, професора М. М. Сиротиніна були зібрані спогади про академіка О. О. Богомольця, відображений його життєвий шлях, видатна наукова, педагогічна, науково-організаційна і суспільна діяльність. В хронологічному покажчику вперше повно представлені наукові і публіцистичні праці О. О. Богомольця.

Ми впевнені, що читач, хто б він не був за професією чи фахом, прочитає цю книгу з великою увагою та зацікавленням.

О. О. Богомольцю судилася найбільша місія в науці, а його особистість і харизма в сучасній історії науки обумовлює той факт, що його вчення належить не тільки минулому і теперішньому часу, але і майбутньому. Ім’я вченого в наш час прикрашає не тільки українську науку, - все, що він зробив за своє творче життя має велике значення для всіх тих, хто живе на землі і не може не викликати глибокої вдячності.

Створено: 25.05.2021
Оновлено: 27.05.2021
Переглядів: 547




© 2021 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.