Ю. І. Фесенко та його внесок в українське книговидавництво в Одесі кінця ХІХ – початку ХХ ст.

il1.jpg

Одеса зробила вагомий внесок у розвиток вітчизняного книгодрукування. Наше місто – одне з перших міст України (після Харкова), де розпочався український книгодрук. Перша книга українською мовою вийшла в Одесі 188 років тому.

001.jpg 002.jpg

Це була казка «Маруся» невідомого автора, видана 1834 року в Міській друкарні. Протягом наступних 50 років в Одесі вийшло всього близько двох десятків українських книжок. Значимою та привабливою серед них була «Словниця української (або югової-руської) мови» Фортуната Піскунова,  (видавець одеський книготорговець Є. П. Распопов), надрукована у друкарні Ульріха і Шульце 1873 року. Так одесити з притаманним їм гумором відзначили десятиріччя Валуєвського циркуляру, який твердив, ніби української мови не було і бути не може. Факт видання словника був незаперечним доказом існування української мови.

Нову епоху в українському книговидавництві в Одесі відкрив Юхим Іванович Фесенко (1850-1926), відомий одеський видавець і друкар, просвітитель і філантроп, почесний громадянин Одеси, який своєю старанною, кропіткою, якісною працею прославився на всю Україну та поза її межами. Історія цієї неординарної особистості дивовижна. Ю. І. Фесенко походив з давнього козацького роду. У 19 років він покинув батьківський дім на Чернігівщині та вирушив до Києва, а звідти – до Одеси, з кількома копійками в кишені прийшов підкорювати велике місто. В Одесі Юхим Іванович швидко знайшов собі роботу, оскільки був грамотний. Спочатку він влаштувався до аптеки Цорна (на розі вулиць Єкатерининської та Грецької в будинку Прокопеуса), отримавши місце помічника фармацевта, потім перейшов на парфумерну фабрику. Через деякий час влаштувався простим робітником в одну з кращих друкарень Одеси, що належала Петру Федоровичу Францову і якою на той час керував його син Еммануїл Петрович. Завдяки наполегливій праці, природній кмітливості та працьовитості Фесенко невдовзі став компаньйоном Францова, а через тринадцять років спільної праці, у віці 33 років вирішив відкрити власну справу.

15 грудня (за ст.ст.) 1883 року в будинку Маврокордато, на Грецькій вулиці відбулося відкриття друкарні Юхима Івановича Фесенка. Привітати підприємця-початківця прийшло чимало відомих діячів міста. До привітань, зокрема, долучилися композитор Петро Сокальський, художник Віктор Ковальов, літератор Петро Борзаковський, журналісти Михайло Боровський і Євген Борисів, голова одеської «Громади» педагог Леонід Смоленський, Еммануїл Францов, який залишився другом Юхима Фесенка на все життя та хресним батьком його дітей. Замість квітів вони принесли Фесенкові зібрані в місті замовлення: етикетки для товариства мінеральних вод, рецептурні бланки, візитні картки тощо. 

003.jpg

Невдовзі, у 1886 році, друкарня Фесенка переїхала у двоповерховий будинок на Рішельєвській, 49. Поступово Фесенко докуповує нове обладнання, добудовує третій поверх. На початку ХХ ст. типо-хромолітографія Ю. І. Фесенка стає найвідомішим видавництвом Одеси. Її продукція виходить тисячними тиражами і успішно розповсюджується. Це видавництво знають по всій Україні та за її межами. Його продукція отримує чотири медалі на міжнародних виставках.

003_1.jpg

Юхим Іванович ніколи не забував свого козацького родоводу і багато зробив для підняття національної української культури в той час, коли над українським словом тяжіли заборонні акти – Валуєвський циркуляр (1863) та Емський указ (1876), що відбивали вороже ставлення самодержавного уряду Російської імперії до всього українського. Українець за походженням і духом, Фесенко з особливим натхненням друкував українських авторів та книги українською мовою, за його дорученням складалися збірки українських народних пісень. Більша частина українських видань в Одесі до 1918 року вийшла саме у друкарні Юхима Івановича, чимало з них він друкував власним коштом. Так, за період з 1885 до 1918 року з друкарні Юхима Івановича Фесенка вийшло близько 75 назв україномовних видань. Майже всі ці видання представлені у фонді Одеської національної наукової бібліотеки.

Ю. І. Фесенко одним з перших друкарів у країні практикував масове видання недорогих книг і брошур для незаможного читача – селянина, робітника, службовця, для тих, хто жадав читання, але не міг дозволити собі на це великих витрат. Попри те, що для випуску таких видань, доступних усім, використовувався дешевий папір, книжки з його друкарні вирізнялися чудовим художнім оформленням. Видавець залучав до ілюстрування та виготовлення обкладинок знаних майстрів пензля, графіки, одним з них був художник одесит Амвросій Ждаха.

il2.jpg

1885 року з друкарні Ю. І. Фесенка вийшов перший одеський український літературний альманах «Нива». Його замовило Українське літературне товариство в особі Михайла Петровича Боровського накладом 2000 примірників.

«Нива» – не лише перший одеський літературний альманах, а й перша українська книжка, видана Юхимом Фесенком у власній друкарні. До видання альманаху він готувався дуже ретельно, у його виробництво вклав всю свою душу, всю свою майстерність, придбав новий виразний шрифт, збірник був надрукований на якісному папері. «Нива» відразу стала помітним явищем у культурному житті не лише одеської «Громади». Це дозволило Фесенку голосно заявити про себе в українських літературних колах всієї України. З Києва по збірник приїхали книготорговці Розов і Корейво. Іван Франко привітав одеситів з виходом альманаху рецензією у галицькій «Зорі». Двохтисячний наклад розійшовся за декілька місяців. «Нива» підняла репутацію Фесенка, збільшилась кількість замовлень.

Того ж року кращі твори з альманаху – оповідання І. Нечуя-Левицького «Чортяча спокуса» та Дніпрової Чайки (Л. Василевська (Березіна)) «Знахарка» і оперету М. Старицького «Утоплена», Фесенко надрукував окремими виданнями.

il3.jpg il4.jpg il5.jpg

У 1888 році Юхим Іванович видав поему «Катерина» Тараса Шевченка. Як свідчать науково-допоміжні бібліографічні покажчики, це було перше видання «Катерини» в Одесі окремою книжкою.

il6.jpg il6_1.jpg

У 1889 році Фесенко відсвяткував 75-річчя Тараса Шевченка виданням його поем «Княжна», «Москалева криниця» та драми «Назар Стодоля».

il7.jpg il8.jpg

Оскільки більшість Шевченкових творів в Російській імперії було заборонено, вони піддавалися пильній цензурі, тиражі окремих видань вилучалися та знищувалися, а видавців карали за їх розповсюдження, то будь-який твір чи збірка творів Т. Шевченка, що вийшла друком, та ще й українською мовою, – то вже була величезна перемога.

У той час Ю. І. Фесенко почав видавати науковий етнографічний та бібліографічний доробок свого друга, видатного діяча української культури, бібліографа, літературознавця, лексикографа, етнографа, нотаріуса за фахом Михайла Комарова (1844-1913), який став його незмінним і постійним замовником. Так, у друкарні Фесенка побачили світ праці Комарова:

il9.jpg

«Нова збірка народних малоруських приказок, прислів’їв, помовок, загадок і замовлянь» (1890). Це видання народних приказок було першим одеським виданням М. Комарова. Окрім власноруч зібраних ним матеріалів за студентські роки, а далі в Острогозьку й Умані, до «Нової збірки...» деякою мірою були включені записи, надіслані Комарову багатьма його друзями та знайомими. Зокрема, на його прохання відгукнулися: О. Пчілка, Ц. Г. Нейман, Б. Чайченко (псевд. Б. Д. Грінченко), Є. Ганенко, О. Я. Кониський тощо.

il10.jpg il10_1.jpg

Як перший бібліограф творів Т. Г. Шевченка та праць про нього Комаров видав покажчик «Тарас Шевченко в літературі і мистецтві» (1903). Свій перший бібліографічний покажчик, присвячений Шевченкові, – «Бібліографічний покажчик матеріалів для вивчення життя і творів Т. Г. Шевченка» – Комаров надрукував 1886 року в часопису «Київська старовина» (№ 3, 4). Ґрунтовно доповнена, ця праця 1903 року вийшла в Одесі окремим виданням, заклавши основи наукової шевченкової бібліографії. Примірник ОННБ з дарчим підписом Михайла Комарова – Павлу Зеленому, одеському міському голові (1897-1905).

il11.jpg il11_1.jpg il12-1.jpg

1906 року М. Ф. Комаров видав першу наукову бібліографію історії української драми та театру «Українська драматургія», а 1912 – доповнення до неї – «До Української драматургії», з дарчим підписом упорядника для нашої бібліотеки.

il13.jpg

1910 року вийшла повість М. Гоголя «Тарас Бульба» у перекладі Комарова. Ці видання здійснило перше в Одесі українське книговидавництво «Сніп» (1906-1912), засноване одеським товариством «Просвіта» за починанням його голови Михайла Комарова.

il14.jpg il14_1.jpg

У друкарні Фесенка також побачила світ перша і єдина збірка віршів поетеси Галини Комарової «Починок. 1. Пісні, думи та мрії (1900-1904)» (1905), доньки Михайла Комарова.

il15.jpg il16.jpg il16_1.jpg
il16_2.jpg il16_3.jpg il16_4.jpg

1900 року в друкарні Єфима Івановича Фесенка вийшов історичний роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада». Вперше роман українською мовою був виданий 1857 року, після цього він тривалий час перебував під негласною забороною. Знову книгу було видано лише через сорок років, майже одночасно – в Одесі і Санкт-Петербурзі. Наступного року в друкарні Фесенка «Чорна рада» виходить знову, але всі видавничі дані, окрім року, повторено. Суттєва відмінність видання 1901 року полягала в тому, що воно було проілюстроване Амвросієм Ждахою. І це було перше ілюстроване видання роману. Таким чином, під однією позначкою – «2-е видання» – вийшли дві різні книги. Відомо, що ініціатором видання роману в Одесі став Михайло Комаров. Нині одеське видання «Чорної ради» є бібліографічною рідкістю.

У подальшому в друкарні Ю. І. Фесенка виходить друком низка збірок українських пісень з нотами, вони тішать око і звеселяють душу яскравими обкладинками. Багато таких збірок було видано коштом друкарні Ю. І. Фесенка:

il17.jpg

«Збірничок українських пісень : з нотами» (1896). Упорядкував український фольклорист, етнограф, аматор українського театру Олександр Волошин (1855-1933) під псевдонімом Олександр Хведорович. Цей збірничок мав чотири перевидання – 1897, 1903, 1908, 1911 рр.

il18.jpg il18_1.jpg

«Українські пісні з нотами. Друга сотня» (1902). Збірку уклав відомий український фольклорист Андрій Михайлович Конощенко (1857-1932), справжнє прізвище – Грабенко. В книзі зібрано 100 українських народних пісень. На окремому аркуші – присвята: «Славному українському кобзареві Миколі Віталійовичу Лисенкові присвячує впорядник». У 1909 році вийшли 2-й та 3-й випуски. Збирати народні пісні Конощенко почав у другій половині ХІХ століття, відсилаючи записане М. Лисенку. Збирач зафіксував близько 300 зразків. Географія роботи фольклориста широка і малодосліджена на той час – Полтавщина, Херсонщина, Одещина, Кіровоградщина. Збірники дослідника вирізнялися високохудожнім добором матеріалу, кваліфікованими записами словесного й нотного текстів, наявністю численних варіантів музичних зразків. Кожна пісня в збірниках має розгорнуту паспортизацію, в якій подані відомості про місце запису.

il19.jpg

«Український співаник : 100 пісень з нотами», (1904, 1910). Улаштував Б. Арсень, український поет і фольклорист, справжнє ім’я – Арсен Якимович Баккалінський (1880-1921). Обкладинка – роботи видатного українського художника Амвросія Андрійовича Ждахи-Смаглія. У виданні зібрано 103 українські народні пісні. Примірник з колекції Михайла Комарова.

il20.jpg il20_1.jpg il20_2.jpg

«Українське весілля з голосами» (1905). Записав Іван Демченко, український етнограф і фольклорист, за фахом лікар. Ілюстрації до цього видання теж створив Амвросій Ждаха. Це виданя мало ще одне перевидання – 1908 р.

il21.jpg il21_1.jpg

Юхим Іванович підтримував дружні відносини із засновниками одеського товариства «Просвіта» (1905-1909), та був членом цього товариства. Статут організації було затверджено 25 листопада 1905 року, метою товариства значилася «допомога культурно-просвітному розвитку українського народу Одеси». Друкар залюбки приймав і виконував замовлення «Просвіти», друкував «Звіти» товариства (1906-1907), оскільки вважав видавництво українських книжок однією з суттєвіших потреб інтелектуального розвитку українського народу.

il22.jpg

Для видання книжок історичного змісту одеська «Просвіта» створила фонд імені Леоніда Смоленського (1844-1905), педагога, одного із засновників і керівників Одеської громади. 1907 року історичний нарис М. Ф. Комарова «Про запорожські вольності» став першою книжкою, виданою товариством «Просвіта» в друкарні Фесенка. За дозвіл на видання цього нарису автор витримав важку битву з цензурою.

il23.jpg

На початку 1908 року в друкарні Фесенка тиражем 2000 примірників була видана розвідка іншого члена «Просвіти», історика Івана Бондаренка, «Про Гарібальді – борця за звільнення італійського народу», в якій автор надто прозоро проводив паралелі боротьби за визволення італійського народу та українського. Розвідка отримала цензурний дозвіл, але за рапортом старшого інспектора видавничих закладів 1750 примірників брошури конфіскували та знищили, а на Фесенка, власника друкарні, де вона була надрукована, наклали адміністративний штраф. Але 250 примірників встигли розійтися. Нині видання є бібліографічною рідкістю.

il24.jpg il24_1.jpg
il24_2.jpg il24_3.jpg

У 1911-1912 рр. видавництвом «Одеська літературна спілка» (1911-1912), зокрема Іваном Липою було підготовлено до друку і видано Ю. І. Фесенком «Твори. Т. 1, 2» Олексія Плюща (1887-1907), одного з маловідомих українських літераторів. Цей талановитий письменник, який прожив дуже коротке життя, встиг за свої 20 років написати багато прозових і поетичних творів. 

Багато видань друкарні Фесенка з печаткою бібліотеки Михайла Комарова, яка виділена в окрему колекцію і зберігається у відділі рідкісних видань та рукописів.

il25.jpg il25_1.jpg
il25_2.jpg il25_3.jpg

У 1913-1914 рр. у друкарні Ю. І. Фесенка побачив світ один з перших україномовних підручників гри на бандурі у двох частинах «Самонавчатель до гри на кобзі або бандурі» видатного українського поета, бандуриста і культурно-освітнього діяча Михайла Злобинця (1883-1937) (під псевдонімом М. Домонтович). Друга частина вийшла з під назвою «Пісні з нотами для співу й виконання на кобзі». До 2-ї частини увійшли відомі твори українського фольклору, а також записи, зібрані на Полтавщині, Київщині, Поділлі, у Житомирі, зокрема від кобзаря Т. Пархоменка. До друку підручник підготувало видавництво «Діло», засновановане 1912 року в Одесі лікарем І. Луценком та літератором В. Боровиком на базі його книгарні «Діло»; поліграфічні роботи виконувала друкарня Ю. Фесенка. Видавництво продовжило діяльність «Одеської літературної спілки» (1903-1912). З початком Першої світової війни і заборонними акціями російського уряду «Діло» було закрите.

У 1918 році за часів Української народної республіки з друкарні Фесенка коштом та накладом видавця вийшла низка книг, присвячених освітянській тематиці, зокрема:

il26.jpg il26_1.jpg il26_2.jpg

il27-1.jpg

«Українська граматика» та «Рідна мова. (Читанка) : перша книжка після граматки» С. Любича. На обкладинці епіграфи з українських приказок. У книзі також вірші Т. Шевченка, Г. Чулая, (Г. І. Грушевський), В. І. Самійленка, українські народні пісні, казки, азбука з прикладами каліграфії та ін.

il28.jpg

«Коротка граматика української мови для шкіл та самонавчання : етимологія. Синтаксис». У 1918 році цей підручник, укладений Володимиром Мурським, рекомендувався як один із найкращих підручників для навчання української мови у середніх школах.

il29.jpg

Ю. І. Фесенко дбав також про випуск довідкової літератури, зокрема видав «Словник російсько-український» В. Буряченка.

il30.jpg

Влітку 1918 року Фесенко ще встиг видати «Збірник творів видатніших українських письменників», до якого увійшли твори Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Степана Руданського, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Володимира Винниченка, Олександра Олеся, Грицька Чупринки та ін. Це була остання книжка у видавничій діяльності Юхима Івановича Фесенка. Вона стала своєрідним підсумком діяльності видатного друкаря Одеси та України, який не уявляв своє життя без книжкової справи та присвятив його поширенню знань серед українського народу. Зі встановленням радянської влади в Одесі друкарню Фесенка було націоналізовано та перейменовано в 8-му Совітську друкарню. Заступництво робітників друкарні, що любили і поважали Юхима Івановича, дало можливість йому і його сину Миколі продовжити роботу в друкарні.

За обтяжливих умов російського колоніалізму друкарня Ю. І. Фесенка стала важливими центром, своєрідним оазисом у південній Україні, що сприяв формуванню і збереженню історичної пам’яті українського народу, виданню та популяризації творів української культури серед широких верств населення. Видання українських книжок стало одним з пріоритетних напрямів масштабної видавничо-друкарської діяльності Ю. І. Фесенка, вони увійшли в українську скарбницю як своєю національною спрямованістю, так і високою поліграфічною і художньою якістю. Книжки друкарні Ю. І. Фесенка, переживши війни та революції, стали окрасою фондів різних книгозбірень, а сьогодні становлять бібліографічну рідкість та продовжують виконувати свою місію – служать українській культурі.

il31.jpg

Зовсім інша доля спіткала саме приміщення друкарні. З 1886 року активна видавнича діяльність Ю. І. Фесенка розгорталася на вулиці Рішельєвській, 49, де перебувала його друкарня. Ця будівля, зведена в 1841 р., мала статус пам’ятки історії та архітектури місцевого значення, була першою місцевою спорудою, професійно переобладнаною під друкарню і символом українського книгодрукування в Одесі. На жаль, зберегти цей осередок культури, створити там Музей українського друкарства Одеси не вдалося. Незважаючи на позицію Міністерства культури та інформаційної політики України та особисту позицію міністра, Олександра Ткаченка зберегти будівлю, цю пам’ятку історії та архітектури було цинічно знищено у 2021 р. Цей прикрий факт потребує аналізу та переосмислення, щоб не допустити руйнування інших пам’яток історії та культури.

 

Література:

Закіпна Г. В. Перший український друкар Одеси [Електронний ресурс] // Дім князя Гагаріна : зб. наук. ст. і публ. – 2004. – Вип. 3, ч. 1. – С. 131-147.

Музичко О. Є. Одеська друкарня Ю. І. Фесенка як осередок видання книг на історичну тематику (кінець XIX – початок XX ст.) [Електронний ресурс] // Бібліотечний Меркурій. – 2020. – Вип. 1 (23). – С. 7-20.

Славетний друкар Одеси : кат. укр. вид. одес. видавця Є. І. Фесенка / В.о. Одес. літературний музей ; уклад., комент.: Г. В. Закіпна, Т. І. Максим'юк. – Одеса, 2005. – 45 с.

Почетный гражданин Ефим Иванович Фесенко // Забытая Одесса : исторические очерки: в 2 кн. / Д. Балух. – Одесса, 2008. – Кн. 1 : Одесса, которую мы забываем. – С. 408-425.

Семейный альбом одесского издателя Е. И. Фесенко / авт.-сост. В. В. Дябло ; ред.-сост. Г. Закипная, Л. В. Майборода ; вступ. ст. Г. Зленко. – Одесса, 2007. – 314 с. : ил.

Фесенко Е. И. // Сто великих одесситов : очерки / сост.: А. Либин, Н. Маковец. – Одесса, 2009. – С. 454-456.

Створено: 31.05.2022
Переглядів: 487




© 2022 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.