«Сузір'я історичних імен»

«Багато терня і каміння стрічав цей невтомний діяч-українець
на довгому шляху своєї громадської праці.
Але заслуги його на полі української культури величезні й безсумнівні
»

Богдан Лепкий

 foto_portret.jpg

Олександр Григорович Барвінський народився 8 червня 1847 року в     с. Шляхтинці, на Тернопільщині. Після закінчення Першої тернопільської класичної гімназії вступив до Львівського університету на філософський факультет. Вивчав історію, українську мову та літературу.

Здобувши вищу освіту, працював у Бережанах і Тернополі, у 1888 – став професором учительської семінарії у Львові. Маючи потужний педагогічний потенціал, писав і публікував читанки для початкових шкіл та гімназій, історичні й літературні посібники українською мовою.

Про науковий хист, організаторський талант та авторитет у наукових колах О. Барвінського свідчить, зокрема, такий факт: за його сприяння у  1894 р. у Львівському університеті було створено кафедру української історії, куди він запросив викладати молодого історика М. Грушевського.

О. Г. Барвінський багато зробив для заснування та активізації роботи у м. Тернополі філії товариства «Просвіта» (заступником голови товариства він був у 1889–1895 рр.) та «Українського педагогічного товариства», головою якого був у 1891–1896 роках. Педагог написав дуже важливі для формування національної свідомості народу підручники з історії: «Історія України-Руси» (1920), «Коротка історія українського народу» (1926) та ін.

foto_1.jpg foto_2.jpg

Поряд з Олександром Кониським і Володимиром Антоновичем О.Барвінський був одним з ініціаторів реорганізації Літературного товариства ім. Т. Шевченка у Наукове товариство ім. Т. Шевченка (1892), яке очолював 1893-1897 рр., до часу, коли керівництво перейняв М.Грушевський. За редакцією О. Барвінського виходять перші томи «Записок Наукового Товариства ім. Шевченка». Пізніше він був головою мовної та археологічної комісій Товариства і залишався на цій посаді аж до самої смерті.



Одним із важливих аспектів діяльності О. Барвінського є його редакторська робота. У низці часописів, він вказаний, як редактор, серед них: «Учитель» (Львів, 1889–1914), «Дзвонокъ» (з 1893 р. – «Дзвінок»), «Записки Товариства імени Шевченка».

foto_4.jpg

Досить цікавою для нас є його мемуарна спадщина, оскільки «Спомини з мого життя» по суті є описом українського національного руху в Східній Галичині ХІХ ст. Він написав також низку праць із етнографії та літературознавства, серед яких – два томи «Історії української літератури». Крім того, активно друкувався у періодичній пресі, був співробітником журналу «Правда», газети «Діло». Багато його статей на різноманітні теми були опубліковані в польській, чеській та німецькій пресі.

Наш земляк представляв русинів-українців у Габсбурзькій імперії: протягом 16 років (із 1891-го) був депутатом віденського парламенту, у 1894–1904 рр. – Галицького сейму; у 1917 році пожиттєво іменований членом австрійського сенату. У 1918–1919 рр. – делегат Української Національної Ради ЗУНР. В уряді ЗУНР у 1918 році посідав посади двох секретарів: освіти та віросповідань. Проводячи активну політичну діяльність, Олександр Барвінський ніколи не зраджував українських інтересів.

Олександр Барвінський помер 25 грудня 1926 р., на 80-му році життя. Похований у родинній гробниці на Личаківському цвинтарі у Львові.

Завдяки подвижницькій праці Олександра Барвінського було видано понад сотню наукових праць, монографій, підручників для середніх шкіл і гімназій, популярних брошур для читання, які він вважав украй потрібними українському читачеві.

foto_5.jpg

Барвінський О. Спомини з мого життя = Memoirs of my life. Ч. перша та друга / О Барвінський ; НАН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка, Укр. Вільна Акад. Наук США ; упоряд. : А. Шацька, О. Федорук ; ред. : Л. Винар, І. Гирич ; передм. І. Чорновол. – Нью-Йорк ; Київ : Смолоскип, 2004. – 526 с.

Це видання включає перші дві частини книжки «Спомини з мого життя» О. Барвінського, які були видані за життя автора у 1912-1913 роках.

Ці спогади – безцінний документ цілої епохи політичного, громадського і культурного життя західноукраїнських земель 1860-1880 років, залишений нащадкам одним з його найактивніших діячів.

Барвінський, О. Спомини з мого життя = Memoirs of my life. Т. 3, ч. 5 / О. Барвінський ; НАН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка, Укр. іст. тов-во, Укр. Вільна Акад. Наук США ; упоряд. та коментар А. Шацька ; ред. :           Г. Бурлака, А. Атаманенко. – Нью-Йорк ; Київ ; Острог ; Житомир :       Євенок О. О., 2019. – 727 с.

Це книга є  п’ятою частиною мемуарів Олександра Барвінського «Спомини з мого життя», яку він писав з 5.12.1922 по 22.12.1923 р.

Спогади висвітлюють політичне, громадське і культурне життя західноукраїнських земель 1894-1895 рр., а також контакти галицьких діячів з наддніпрянцями.

Барвінський О. Г. Ілюстрована історія Русі від найдавніших до нинішніх часів : з двома історичними картами Русі і 40 ілюстраціями / після руских і чужих істориків написав Олександер Барвіньскій. – Львов : Друк. Т-ва ім. Шевченка, 1890. – 282, V с. : іл., портр., карти.

foto_6.jpg

Романюк С. Олександр Барвінський - публіцист, редактор, видавець : монографія / С Романюк ; в.о. НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника ; відп. ред. Л. В. Сніцарчук. – Львів : Львів. обл. кн. друкарня, 2009. – 376 с.

У монографії вперше здійснено цілісне вивчення архітектоніки, формальних структур та змісту редагованих О. Барвінським періодичних видань українства Галичини, досліджено проблематику й тип видаваних ним книжок, зібрано й систематизовано за тематикою значний масив його журналістських текстів. На основі аналізу неопублікованих джерел з'ясовано не досліджені досі аспекти організації, створення та функціонування української преси в Галичині останньої чверті XIX – початку ХХ ст.

Створено: 06.06.2022
Оновлено: 18.06.2022
Переглядів: 574




© 2022 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.