Україна – ЮНЕСКО

12 травня 1954 року Україна стала членом ЮНЕСКО – спеціалізованої установи Організації Об`єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, найбільш представницької міжнародної організації, до складу якої входять 195 країн

1.jpg

Україна є членом ЮНЕСКО з 12 травня 1954 р. За період членства в ЮНЕСКО Україна чотири рази обиралася до керівного органу Організації – Виконавчої ради. За час співпраці з Організацією наша країна виступала ініціатором багатьох міжнародних програм та проектів. Наприклад, українська ініціатива щодо використання засобів масової інформації з метою зміцнення миру, недопущення пропаганди війни, насильства i ненависті між народами дала поштовх до розробки i прийняття у 1978 році Декларації про раси i расові забобони. Участь нашої країни у програмній діяльності ЮНЕСКО, дає змогу вітчизняним фахівцям виконувати різного роду проекти у сфері нашої компетенції, отримувати стипендії, гранти, обладнання, науково-технічну інформацію, консультативну допомогу та брати участь у міжнародних заходах. Для реалізації деяких довгострокових програм ЮНЕСКО в Україні створено i діють національні комітети, комісії та міжнародні центри.

Україна активно виступає ініціатором багатьох міжнародних програм та проектів, зокрема, в рамках одного із ключових напрямів діяльності ЮНЕСКО – збереження всесвітньої культурної спадщини та природного довкілля. На 27-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (1993 р.) Україна виступила з ініціативою розробки «Програми культури миру». Ця ініціатива лягла в основу переорієнтації діяльності ЮНЕСКО в напрямку зміцнення її етичної місії та ролі у формуванні психології культури миру, клімату довіри і толерантності.

Міжнародні конвенції та рекомендації ЮНЕСКО, суб`єктом яких є Україна:

  • Всесвітня конвенція про авторське право (1952 р.);
  • Конвенція про охорону культурних цінностей на випадок збройного конфлікту та Протоколу до неї (1954 р.);
  • Конвенція про міжнародний обмін виданнями (1958 р.);
  • Конвенція про обмін офіційними виданнями та урядовими документами між державами (1958р.);
  • Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (1960 р.);
  • Конвенція про визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів у державах регіону Європи (1979 р.);
  • Конвенція про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввозу, вивозу та передачі права власності на культурні цінності (1970 р.);
  • Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972 р.);
  • Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (1971 р.);
  • Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (Конвенція про фонограми) (1971 р.);
  • Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні (1997 р.);
  • Конвенція про охорону підводної культурної спадщини (2001 р.);
  • Конвенція про збереження нематеріальної культурної спадщини (2003 р.);
  • Конвенція про боротьбу із допінгом у спорті (2005 р.);
  • Конвенція про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження (2005 р.).

Враховуючи багатогранність культурного та природного багатства України, здійснюється активна робота щодо ширшого представлення визначних українських пам’яток у Списку всесвітньої спадщини.

2.jpg

станом на 2020 
від України до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
включено 7 об’єктів

     

           
*
Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди 
* Києво-Печерська Лавра
* ансамбль історичного центру Львова
* стародавнє місто Херсонес Таврійський
* дерев’яні церкви  карпатського регіону
* резиденція митрополитів Буковини і Далмації
* дуга Струве
* давні та букові праліси Карпат та інших регіонів Європи 

До Репрезентативного списку нематеріальної спадщини людства входить українське декоративно-орнаментальне малярство – петриківський розпис. У 2016 р. до списку нематеріальної культурної спадщини, яка потребує невідкладної охорони, було включено козацькі пісні Дніпропетровщини.

Україна й надалі плідно співпрацюватиме з ЮНЕСКО заради досягнення спільної мети – розвитку освіти, науки та культури у світі.

У 2004 р. для сприяння співпраці з містами, які визначили креативність як стратегічний фактор для свого сталого розвитку, була створена Мережа креативних міст ЮНЕСКО (UNESCO Creative Cities Network). Сьогодні Мережа налічує 246 креативних міст з 72 країн світу, об’єднавши, таким чином, усі континенти.

Приєднуючись до Мережі, міста зобов’язуються ділитися своїми найкращими практиками та розвивати партнерські стосунки з громадським та приватним секторами, а також громадянським суспільством. Місто-претендент може визначити своїм пріоритетом одну з семи креативних сфер: народні ремесла, медіаарт, кіно, дизайн, гастрономію, літературу чи музику.

30 жовтня 2019 року Одеса була визначена креативним містом ЮНЕСКО, як місто літератури. Таким чином, серед українських міст у всесвітню Мережу Одеса увійшла другою після Львову (2015р.).

Наразі Мережа креативних міст – привілейований партнер ЮНЕСКО як рефлексійна платформа про роль творчості у сталому розвитку, а також як ініціатор інновацій, зокрема для виконання Програми сталого розвитку до 2030 р., укладеної світовими лідерами на саміті ООН у вересні 2015-го.

Стало відомо, що книжковою столицею світу 2020 року стане столиця Малайзії Куала-Лумпур.

Отже, співпраця України з ЮНЕСКО сприяє розвитку міжнародного співробітництва українських інституцій, а відтак, зміцненню національного інтелектуального потенціалу та його інтеграції в регіональні та світові науково-технічні i культурно-освітні процеси, підтримці професійного рівня вітчизняної гуманітарної сфери. Зусилля всіх країн, що об’єднані в ЮНЕСКО ідеями миру і гуманізму, безперечно, працюють на благо і процвітання всього людства.

risunok1.jpg 3-1.jpg
      До вашої уваги окремі видання 
  1. Стоянова Т.В. Особливості перекладу юридичних документів ЮНЕСКО із захисту прав на освіту : автореф. дис ... канд. філол. наук : 10.02.16 / Тетяна Володимирівна Стоянова, Держ. заклад "Південноукр. нац. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського". – Одеса : [Б.в.], 2019. – 20 с.
  2. Заєць О.В. Особові та інституційні зібрання у складі історичної бібліотеки Києво-Печерської Лаври у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : монографія / Олена Василівна Заєць, НАН України. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського; Наук. ред. Г. І. Ковальчук. – Київ : [Б.в.], 2018. – 236,[1] с.
  3. Коротун І.В. Архітектурно-містобудівні основи створення буферних зон об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО / Ірина Вадимівна Коротун, Київ. нац. ун-т буд-ва і архіт.. – Київ : [Б.в.], 2017. – 36 с.
  4. Десятиріччя створення об'єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО "Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини": історія, стан та проблеми впровадження інтегрованої системи менеджменту : матеріали наук.-практ. конф., Україна, м. Рахів, 26-29 вересня 2017 р. / Закарпат. обл. держ. адм.; Відп. ред. Ф. Д. Гамор.– Львів : Растр-7, 2017. – 412 с. : іл., табл., карти
  5. Гамор Ф.Д. Всесвітнє визнання букових пралісів Карпат: історія та менеджмент = Global recognition of the primeval beech forests of the Carpathians : history and management : матеріали з нагоди десятиріччя створення об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО "Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини" / Федір Дмитрович Гамор, Карпат. біосфер. заповідник; Відп. за вип. Б. І. Москалюк.– Львів : Тиса, 2017. – 248 с. : іл.
  6. Збереження історичної забудови центра Одеси шляхом включення до основного списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО : матеріали III і IV Міжнар. наук.-практ. конференцій, 2-4 грудня 2015 р. і 14-16 грудня 2016 р., м. Одеса : зб. наук. праць / Одес. держ. акад. буд-ва та архітектури, Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, Держ. архів Одес. обл.; Гол. редкол. А. В. Ковров. – Одеса : Астропринт, 2016. – 392 с.
  7. Философия взаимодействия: Кафедра ЮНЕСКО "Философия человеческого общения" от рождения до наших дней: теория и практика : к 20-летию кафедры ЮНЕСКО "Философия человеческого общения" и соц.-гуманитарных дисциплин / Дмитрий Иванович Мазоренко, Виктор Иванович Жила, Сергей Александрович Заветный, Александр Семенович Пономарев, Алана Вячеславовна Жиленко, Харьк. нац. техн. ун-т сельского хоз-ва им. Петра Василенко. – Харьков : ХНТУСХ, 2016. – 128 с.
  8. Україна [Карта] : об'єкти світової спадщини ЮНЕСКО / ДНВП "Картографія"; ред. В. В. Молочко. – Київ : Картографія, 2016. – 1 к. (1 арк.) : кол. іл.; 70x100
  9. Баланюк Ю.С. Політико-правові механізми формування і збереження об'єктів нерухомої культурної спадщини ЮНЕСКО в Україні : автореф. дис. … канд. політ. наук : 23.00.02 / Юліана Сергіївна Баланюк, Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. – Чернівці : [Б.в.], 2016. – 20 с.
  10. Литовченко В.В. Роль ЮНЕСКО в охороні та збереженні культурної спадщини в Україні (1954-2010 рр.) : автореф. дис. … канд. іст. наук : 07.00.02 / Владлена Володимирівна Литовченко, Чорномор. держ. ун-т ім. Петра Могили. – Миколаїв : [Б.в.], 2015. – 20 с.
Створено: 10.05.2020
Оновлено: 25.05.2020
Переглядів: 3235




© 2024 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.