Віртуальна галерея «На Херсонській»
«Пташини базар» Зої Пасічної
Виставка «Пташини базар» заслуженого майстра народної творчості України, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України та члена Національної спілки художників України Зої Пасічної – це й ретроспектива, і тематичне представлення, і виставковий експромт. Усі визначення вповні характеризують нову імпрезу відомої одеської майстрині, яка нещодавно відбулася в Муніципальному музеї приватних колекцій ім. О. В. Блещунова.
Сама назва «Пташиний базар» породжує у нашій уяві фантастично різнобарвний і галасливий пташиний світ, викликає безліч асоціацій. Грайлива легкість і захоплення технікою та матеріалом, пустотливість і гумор – усе ніби в молодечому танку виражено ритмами ліній, форм та плям, – то напруженим звучанням, то лірикою кольору. Мисткиня, через добродушний гумор чи іронію, персоніфікує ці безтурботні створіння, надає пташиним зображенням людських ознак. У образах «Боярині», «Ірини», «Алли-птахи» можна впізнати конкретних осіб – мистецтвознавців, художників, діячів церкви тощо. Роботи виконані в різних техніках – олія, темпера, кольоровий олівець. Наприклад, графічні твори – серія «Дівчата й птахи», яка цьогоріч експонувалася у виставковому залі історико-краєзнавчого музею під назвою «Олівець-малювець», пронизана пружними танцювальними ритмами, від них віє молодечим піднесенням та пісенністю.
«Звернення до образу птахи не випадкове. Наші пращури любили чарівних птиць, адже вони були передвісниками весни, врожаю, здоров’я, щастя», – каже автор.
Творчість Зої Пасічної дуалістична. Вона поєднує традиції народного мистецтва, зокрема Петриківку, і пленерну практику; камерність і монументалізм; архаїку і примітивізм з вишуканістю та естетством. У її картинах буяє гарячою розкішністю плазменний степ, охоплює холодом люмінесцентна, мінлива і таємнича морська стихія.
Свій стиль і тематику Зоя Сергіївна знайшла близько двох десятиліть тому, і вирішальним був фактор набуття Україною державності та викликана цією подією хвиля національно-політичного та культурного піднесення. Вона пробудила в української інтелігенції бажання охопити вповні тисячолітню культуру українського народу і примножити його багатства. «Мабуть якби не ця обставина (відродження державності), то Зоя й надалі працювала б оформлювачем і виконувала державні замовлення. Власне, цим займалося більшість із нас», – сказав під час відкриття художник Микола Овсійко.
Спонтанні виставки творчо продуктивні, бо стимулюють пошук. На зразок «Пташиного базару» можна сформувати виставки Зої Пасічної різноманітної тематики – «Барви степу», «Морські фантазії», «Українські обереги», «Від Трипілля до Артанії», «На Івана на Купала» тощо.
Пані Зоя у подібних починаннях має надійного друга і помічника, свого чоловіка, художника-дизайнера і мистецтвознавця Анатолія Пасічного. Цьогоріч виповнилося сорок п’ять років як вони йдуть по життю пліч-о-пліч. Анатолій нагадав, що це вже сорок шоста персональна виставка його дружини. Присутні мали змогу ознайомитися з каталогом творів художниці, підготовленого Анатолієм Пасічним, а також україномовним підручником з художнього дизайну, також проілюстрований картинами майстрині. Книга чекає на свого видавця.
І насамкінець хочу згадати про атмосферу відкриття виставки. Твори Зої Пасічної несуть надзвичайно позитивну енергетику. У них закладена підсвідомо генетична українськість. Це відчули присутні, бо у своїх виступах в умовах російськомовної Одеси переходили переважно на українську мову, щоб не порушити дивовижної аури, яку породжують твори народного майстра. Під час роботи виставки заплановано також проведення майстер-класу самобутнього митця.
Володимир КУДЛАЧ