Якщо юрист добре знає право, тільки право і нічого, крім права, – він не знає і права. Ця книга – свого роду збірний портрет юриста ХХI століття в літературно-правовому інтер'єрі, з попутним (obiter dicta) оригінальним критичним оглядом окремих правових концепцій, інститутів, фікцій, а також юридичного ландшафту в цілому, і особливо – юридичної мови. Все це – в обрамленні м'якого гумору, що переходить часом в безжалісний сарказм в дусі Свіфта. У тканину книги вплетено – у формі особливих відступів – неймовірна кількість фактів не тільки юридичного, а й природничо-наукового, історичного і літературного характеру. Читач дізнається багато несподіваного – про право, про права та правознавців.

Пропонуються ненав'язливі аргументовані поради: як уникнути професійної деформації – «дедуктивного кретинізму», зберігавши в собі людське, в нелюдських, часом, юридичних реаліях; не піддаватися «ефекту Квазімодо» і активізувати свій творчий потенціал. Книга адресується незалежним, творчо мислячим юристам, готовим вийти із зони інтелектуального комфорту. Буде корисна і широкому колу читачів, яким набридло мислити «правильно», слідуючи звичним канонам.