Відомий мандрівник Олександр Волощук зустрівся з одеситами

10 вересня 2020 року в Одеській національній науковій бібліотеці розмовляли про жіночий футбол і далекі мандри, які надихають на написання книжок, зі спортивним журналістом, письменником, філософом та відомим мандрівником з Чернігова Олександром Волощуком.

1.jpg img_8981.jpg 3.jpg

Зустріч відбулася в рамках спільного культурно-просвітницького проєкту Одеської обласної Ради миру у співпраці з Одеською національною науковою бібліотекою «Гендерні студії». До присутніх зі словами привітання звернулася голова Одеської обласної Ради миру Таміла Афанасьєва. В свою чергу Генеральний директор Одеської національної наукової бібліотеки Ірина Бірюкова наголосила: «Навіть у період карантину, в час великих пересторог ми не втрачаємо надії. Я дуже рада, що в нашому домі знову гості – не віртуальні, не цифрові, а живі непересічні люди, з неймовірною живою історією, які готові ділитися своїм безцінним досвідом, готові надихати».

Спочатку говорили про жіночий футбол, адже наш гість – фахівець з цього виду спорту, свого часу працював прес-аташе жіночих футбольних клубів «Легенда» (Чернігів) та «Дончанка» (Донецьк) і є автором книги про жінок у футболі.

img_8941-1.jpg

Завдяки жіночому футболу
Олександр Волощук став журналістом.
Спершу дописував про матчі «Легенди»
до заводської багатотиражки.
Згодом почав писати книжки...

Завдяки жіночому футболу Олександр Волощук став журналістом. Спершу дописував про матчі «Легенди» до заводської багатотиражки. Згодом почав писати книжки. Нині він автор уже десяти книг, дев’ять з них про мандри, а остання - про жіночий футбол «Легенда молодости нашей».

«Для багатьох людей «Легенда» не лише назва, але й невід’ємна частина життя, я в числі тих людей, – розпочав свою розповідь Олександр Волощук. – Збирав всю статистику «Легенди» впродовж багатьох років, аж до 2018-го, коли «Легенда», на жаль, припинила своє існування. Книга написана за 4 місяці, все було в моїй голові і в чорнових записах, залишалося це літературно опрацювати і оформити. Книга обсягом 500 сторінок, багато ілюстрована, побачила світ у червні цього року».

Жіночий футбол – явище, яке виникло на теренах СРСР на рубежі 60 -70-х рр. Велика біда в тому, що цей феномен не був сприйнятий керівниками радянського спорту. 1972 року проводився регулярний чемпіонат Закарпатської області з жіночого футболу, в якому грали сім команд. Жіночі команди були створені в Дніпропетровську, Вільнюсі, Мінську, Сочі, але жіночий футбол не визнавали. Усе скінчилося 1972 року, голова Держкомспорту СРСР, колишній перший секретар ЦК ВЛКСМ, Сергій Павлов офіційно… заборонив жіночий футбол. В Європі і світі цей вид спорту розвивався, проводилися змагання: 1991 року відбувся перший офіційний чемпіонат світу в Китаї. Лише в часи перебудови в СРСР жіночий футбол почав відроджуватись. 15 років заборони стали невиправною втратою, ми і досі не можемо подолати це відставання від європейського і світового жіночого футболу. Збірна України є, наче й непогано грає, але перед матчами з європейськими грандами збірними Норвегії, Швеції чи Німеччини, результат легко передбачити. В наші дні і в чоловічому футболі не все гаразд, а в жіночому ще гірше. Найвищим здобутком збірної України є дев’яте місце на чемпіонаті Європи 2009 року. Перспективи українського жіночого футболу пан Олександр оцінює з обережним оптимізмом.

img_9036.jpg
Цікаво, що на зустріч з одеситами
він також прийшов пішки.
8 серпня розпочав свою подорож
із села Грем’ячі на Чернігівщині,
яке є найпівнічнішим
населеним пунктом України...

Але насамперед Олександр Волощук – мандрівник з великої літери, тому він залюбки поділився враженнями про свої подорожі пішки й автостопом та відповів на численні запитання присутніх. Цікаво, що на зустріч з одеситами він також прийшов пішки. 8 серпня розпочав свою подорож із села Грем’ячі на Чернігівщині, яке є найпівнічнішим населеним пунктом України, – кінцевим пунктом маршруту буде містечко Вилкове на Дунаї. Відстань у 1000 кілометрів Олександр планує здолати за 37 днів, проходячи щодня по 30 кілометрів, що є звичним для нього темпом.

Зі своїх 48 років наш гість 18 присвятив подорожам різними країнами світу. Серед останніх мандрівок – піший чотиримісячний похід навколо Чорного моря 2016 року і подорож Південною Америкою через Аргентину, Чилі, Парагвай, Перу, Бразилію і Болівію 2018-го. До речі, свою подорож Україною він іде у тих же черевиках (хоча й підлатаних), що вже випробувані дорогами американського континенту.

img_9018.jpg img_9046.jpg img_9056.jpg

А серед попередніх – великі подорожі північчю Росії, Сибіром та Далеким Сходом. Олександр Волощук пояснює: «Як журналіст я завжди намагався щось досліджувати під час моїх мандрівок. У мене було дві основні теми, перша – дослідження життя українців за межами України, а друга – тема масових репресій 30-х – 50- х років. Я відшукував старі покинуті будови соціалізму, 501 будова ГУЛАГу – залізниця Салехард-Ігарка, уранові копальні Колими, шахти Воркути тощо. Працював в архівах, шукав людей, які все це бачили, пройшли й пам’ятають». Зараз Олександр Волощук під час привалів працює над книгою про українців Парагваю, яких відвідав у своїй південноамериканській подорожі. Загальний кілометраж, який Волощук здолав у Південній Америці, становить 22 тис. 700 км. Із них 1140 км він пройшов пішки.  

Загалом Волощук відвідав 60 країн світу, він пояснює, чому завжди мандрує сам: «Один ти мобільний, ні від кого не залежиш, від тебе ніхто не залежить. Всі рішення приймаєш сам, швидше рухаєшся. Мандрівки, якими займаюсь я, це не просто «вийшов з рюкзакам на пару тижнів в гори». Моя подорож триває від 2 до 9 місяців, мало хто таке може собі дозволити. В мандрівках я задаю собі такий темп, і маю навантаження, які мало хто витримає. Одному мені комфортніше. А страшно чи ні? Страх – та риса, яка не притаманна справжньому мандрівникові. Я розрізняю поняття страху та інстинкту самозбереження. Друге повинно бути у кожної людини, а страх це те, що ставить перед нами штучні перепони, які потім важко подолати.
Чогось остерігатися – так, бути до чогось готовим – так, але боятися не треба. У мене є мета і я до неї рухаюся».

img_8927.jpg img_9124-1.jpg img_9122.jpg

На фото зліва: організатор зустрічі Володимир Геник і Олександр Волощук. Світлина на память

Бібліотекарі провели мандрівникові екскурсію залами найстарішої книгозбірні України, а генеральний директор ОННБ Ірина Бірюкова, під оплески присутніх, вручила Олександрові Волощуку читацький квиток. Він також зробив запис у Книзі почесних гостей Одеської національної наукової бібліотеки.

«Ґендерні студії» – культурно-просвітницький проєкт, ініційований Одеською обласною Радою миру за підтримки Одеської національної наукової бібліотеки. Він покликаний сприяти реалізації нашою державою міжнародних зобов’язань із забезпечення гендерної рівності, зокрема шляхом поширення об’єктивної інформації про ідеї гендерної рівності в суспільстві, подолання стереотипів та протидії фейкам, формування у свідомості громадян неупередженого ставлення до особи незалежно від статі.

Створено: 14.09.2020
Переглядів: 936




© 2020 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.