«Скиньте з Шевченка шапку…»: у «Дивослові» говорили про живого Тараса

11 березня в читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки (вул. Акад. Філатова, 1) відбулося чергове, 238-ме заняття мовно-літературної вітальні «Дивослово». Цього разу зустріч була присвячена постаті, яка вже понад півтора століття залишається духовним орієнтиром українського народу, — Тарасові Шевченку.

З традиційним дайджестом календарних і державних дат виступила пані Ірина Дерун. Вона звернула увагу дивословців на події цього тижня, серед яких особливе місце займають 9 і 10 березня — день народження та день пам’яті Кобзаря. Також було згадано й інші важливі дати: 10 березня — День Державного Гімну України, 11 березня — Європейський день пам’яті жертв тероризму, а 14 березня — День українського добровольця. Ці дні нагадують про силу духу, боротьбу за свободу і гідність — цінності, які так виразно звучать у творчості Шевченка.

Тема заняття, присвяченого вшануванню Генія і Пророка українського народу, прозвучала під знаковим рядком із поезії Івана Драча «Виклик»: «Скиньте з Шевченка шапку…». Саме цей поетичний заклик став своєрідним ключем до розмови. Викладач Тетяна Петрівна поставила перед слухачами мету — показати «незабронзовілого» Шевченка, не лише символ і пам’ятник, а передусім живу людину, яка кохала, страждала, мріяла й передала ці почуття через свою проникливу лірику.

Для читання та обговорення було запропоновано ліричні поезії «Дівичії ночі», «Лілея», а також вірші, присвячені Ганні Закревській. Саме ці твори відкривають іншу грань таланту поета — ніжну, щиру, сповнену глибоких людських переживань. Слухачі активно долучилися до розмови: читали інші улюблені ліричні поезії, згадували рядки, що особливо відгукуються в серці, ділилися власними враженнями. Обговорення було жвавим і емоційним, адже слово Шевченка і сьогодні звучить сучасно та хвилює душу.

Окрему увагу Тетяна Петрівна приділила маловідомим фактам із життя поета, які допомагають глибше зрозуміти його особистість. Під час розмови йшлося і про світове вшанування Кобзаря. Сьогодні у світі встановлено 1384 пам’ятники Тарасові Шевченку, що є унікальним явищем для діяча культури. Нещодавно ще один пам’ятник поетові було відкрито в африканській державі Ботсвана — це перший монумент Шевченкові на африканському континенті. Символічним жестом культурного діалогу став і переклад знаменитого «Заповіту» деканом університету Ботсвани мовою місцевого народу — ще одне підтвердження того, що слово українського поета звучить далеко за межами України.

У ході зустрічі дивословці також говорили про сучасне продовження шевченківської традиції в українській культурі. Зокрема згадали лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026 року. У літературній номінації «Проза» нагороду отримали Павло Белянський за роман «Битись не можна відступити» та Юрій Щербак за книгу «Мертва пам’ять. Голоси і крики», у якій автор осмислює історичні випробування та майбутнє України. У номінації «Публіцистика і журналістика» лауреатом став Олег Криштопа за документальний роман «Радіо “Афродіта”».
Ці твори, як зазначали учасники зустрічі, продовжують традицію відповідальної української літератури — літератури, яка не лише відображає реальність, а й формує громадянську свідомість.

Весняний день в Одесі видався теплим і сонячним, і настрій слухачів був співзвучний із погодою. Зустріч у «Дивослові» вкотре довела: творчість Шевченка не належить лише минулому — вона живе у сучасній культурі, надихає нові покоління митців і читачів. І поки звучать його вірші, поки люди повертаються до його слова, доти Тарас Шевченко залишається нашим сучасником — голосом правди, свободи й людської гідності.