Краєзнавчий відділ Одеської національної наукової бібліотеки: хроніка столітньої історії

Бібліотечне краєзнавство —
це не лише збирання фактів,
а й збереження пам’яті
про рідний край

Н. М. Кушнаренко

Ще в середині ХІХ ст. Одеса стала одним із культурно-просвітницьких центрів на теренах сучасної України. Цьому значною мірою сприяла активна діяльність таких установ, як Одеське товариство історії і старожитностей, Товариство сільського господарства Південної Росії, Рішельєвський ліцей та Міська публічна бібліотека (нині Одеська національна наукова бібліотека). Наукові товариства та ліцей зосереджували свою увагу на вивченні історії, побуту й природних особливостей регіону, тоді як бібліотека стала осередком збереження та поширення знань про регіон, забезпечуючи доступ до краєзнавчих джерел і літератури.

Одеська міська публічна бібліотека (1883–1907)

Перші спроби створення краєзнавчого відділу в Одеській міській публічній бібліотеці відносяться до останньої чверті ХІХ ст. У 1874 року завідувач бібліотеки Михайло Феліксович Де-Рибас виступив з ініціативою створення відділу, в якому збирались би видання «з історії, етнографії, географії, статистики та природознавства… Південного краю». Міська дума схвально сприйняла пропозицію Михайла Феліксовича, проте через фінансові труднощі повноцінно реалізувати цю ідею на той час не вдалося. Краєзнавчий фонд як окрема колекція не був сформований; видання, що стосувалися південного регіону, лише позначалися спеціальними відмітками в каталозі.

Михайло Феліксович Де-Рибас (1807–1882)

Відділ краєзнавства як окремий підрозділ бібліотеки був заснований у 1925 році під назвою «Місцева країна». Він мав стати довідковим і консультаційним центром, що поєднував науково-дослідницьку роботу з популяризацією знань про рідний край. Очолив новостворений відділ відомий журналіст, краєзнавець і колишній директор бібліотеки Олександр Михайлович Де-Рибас. Офіційному створенню відділу передувала робота із формування анотованих карткових картотек «Одесика», «Бессарабіка», «Україніка» і «Молдавіка», які стали основою відповідних напрямів його роботи. Саме ці картотеки стали основою довідково-пошукового апарату відділу краєзнавства, який існує до нині.

Олександр Михайлович Де-Рибас (1856–1937)

У 1928 році в руслі загальнодержавної політики коренізації (в УСРР – українізації) з відділу «Місцевої країни» був виокремлений відділ «Україніка», а краєзнавство стало основним напрямом роботи кабінету «Місцевої країни (Одесика)». Попри те, що в його складі працював лише завідувач – Олександр Михайлович Де-Рибас, кабінет здійснював повноцінну роботу з обслуговування читачів, надання усних і письмових довідок, консультацій, підготовки виставок, було також продовжено науково-бібліографічну роботу зі складання карткового каталогу «Одесика» за 46 предметними рубриками.

Одеська державна наукова бібліотека

Після того, як у 1930 році шляхом об’єднання Одеської міської публічної бібліотеки, Української державної бібліотеки ім. Т. Шевченка та Одеської центральної наукової бібліотеки було створено Одеську державну наукову бібліотеку, кабінет «Одесика» певний час функціонував як окремий відділ. Однак уже в 1931 році його було включено до складу відділу «Україніка» як краєзнавчий кабінет. У цей час ідеологічний тиск позначився і на роботі бібліотеки. Все частіше проводився цензурний перегляд книжкового фонду та «чистки колективу» книгозбірні. У 1933 році відділ «Україніка» увійшов до складу відділу «Марксизму-ленінізму» як кабінет нацпитання.

Разом з тим краєзнавством як напрямом довідкової, соціокультурної і науково-бібліографічної роботи займалися інші відділи Одеської державної наукової бібліотеки. Так, при упорядкуванні так званих «старих фондів», тобто видань, що надійшли до бібліотеки у 1917–1922 роках, було виділено колекцію видань «Одесика». Продовжувалася робота над поповненням і удосконаленням каталогу «Одесика». В рамках науково-бібліографічної діяльності випускалася серія бібліографічних списків рекомендованої літератури «Краєзнавча бібліографія» в якій були укладені покажчики: «Транспорт Одеської області», «Порти Одеської області», «Енергетичні ресурси Одеської області», «Одеса в художній літературі» та ін.

Списки рекомендованої літератури «Краєзнавча бібліографія»

Період оборони Одеси та окупації в 1941–1944 роках став для бібліотеки часом найтяжчих випробувань. Одеська державна наукова бібліотека майже від самого початку румунської окупації привернула до себе увагу окупаційної влади. В листопаді 1941 року спеціальна комісія провела «інвентаризацію» книгозбірні, що визнала «виключне значення для історії Трансністрії» книжкових фондів бібліотеки. Як свідчать архівні документами протягом 1941–1944 рр. представники Одеської трофейної служби (СКОД) і муніципалітету Одеси систематично вивозили книжкові, картографічні та періодичні видання переважно краєзнавчого змісту, які містили відомості про Південь України, зокрема Бессарабію.

У повоєнний період Одеська державна наукова бібліотека швидко відновила свою діяльність, зокрема із краєзнавства. У науково-бібліографічному відділі був організований сектор краєзнавства, в обов’язки якого входило впорядкування каталогу «Одесика», довідкове обслуговування читачів та складання краєзнавчих бібліографічних покажчиків і списків рекомендованої літератури з природознавства, історії, літературознавства та економіки. Було відновлено роботу над покажчиками «Природні ресурси Одеської області», «Одеса в художній літературі»; підготовлено нові: «Сільське господарство Одеської області», «Огляд основної літератури про Одесу», «Економіка промисловості Одеси і Одеської області» та ін. У той період були видані бібліографічні покажчики: «Академик Владимир Петрович Филатов : к 80-летию со дня рождения» (1955); «Олександр Олександрович Браунер, 1857–1957» (1957), який став першим випуском серії бібліографічних покажчиків «Вчені Одеси», присвячених видатним науковцям, життя і діяльність яких пов’язані з Одесою та ін.

Одесса в художественной литературе : библиографический указатель. (Одесса, 1948).

Академик Владимир Петрович Филатов : к 80-летию со дня рождения (Одесса, 1955)
Олександр Олександрович Браунер : біобіліографічні матеріали (Одесса, 1957)

На початку 1960-х років Одеська державна наукова бібліотека була визначена зональним організаційно-методичним, науково-бібліографічним та інформаційним центром Півдня України з питань сільського господарства та краєзнавства Одеської, Херсонської та Миколаївської областей. У 1965 році з метою активізації краєзнавчої діяльності та зосередження цінних краєзнавчих матеріалів сектор краєзнавства, що раніше функціонував у складі відділу бібліотекознавства і бібліографії, було передано у відділ рідкісних видань і рукописів, який відтоді отримав назву «Відділ краєзнавства, рідкісних видань і рукописів». Основним його завданням було визначено: «проведення активної пропаганди літератури… в краї, популяризація літератури про передовий досвід новаторів-земляків, про природні ресурси Причорномор’я».

В той же час Одеська державна наукова бібліотека долучилася до підготовки енциклопедичного видання «Історія міст і сіл УРСР – Одеська область». До створення було залучено широкі кола науковців і краєзнавців-дослідників. Масштабність цього завдання зумовила необхідність створення ґрунтовної бази джерел — документів, літератури та інших друкованих матеріалів про населені пункти області, а також забезпечення авторів нарисів відповідною бібліографічною інформацією. У зв’язку з цим пожвавилася науково-бібліографічна та довідкова робота з краєзнавства, була суттєво доповнена й відредагована картотека «Одесика». Крім того, як самостійно, так і у співпраці з бібліотеками південного регіону, було підготовлено низку бібліографічних покажчиків з природознавства, історії та культури півдня України: «Матеріали до історії населених пунктів Одеської області» (1964–1967), «Періодичний друк Одещини (1800–1965 роках)» (1965), «Одеська періодична преса періоду французької інтервенції» (1965) тощо. У цей період налагоджуються тісні зв’язки з секцією «Одесика» Будинку вчених, Історико-краєзнавчим музеєм та Обласним партархівом (нині Державний архів Одеської області) та іншими культурними і науковими установами міста.

«Матеріали до історії населених пунктів Одеської області» (Одесса, 1964–1967)

Як методичний центр Одеська державна наукова бібліотека координувала і краєзнавчу діяльність бібліотек південної зони. Так, співробітники відділу краєзнавства, рідкісних видань і рукописів консультували бібліотекарів Кіровоградської обласної бібліотеки з організації краєзнавчого фонду, редагування і ведення краєзнавчого науково-пошукового апарату. У квітні 1968 року спільно з Історичною бібліотекою УРСР був організований семінар з бібліотечного краєзнавства, основною темою якого була організація краєзнавчої роботи бібліотек та допомога авторам енциклопедичного видання «Історія міст і сіл УРСР».

У 1970 році сектор краєзнавства знов увійшов до складу науково-бібліографічного відділу. Його діяльність зосередилася переважно на складанні краєзнавчих бібліографічних покажчиків і списків рекомендованої літератури про природу та природні ресурси, суспільне та культурне житті Півдня України, розвиток сільського господарства і промисловості тощо. Продовжено роботу над покажчиками серії «Вчені Одеси»; почали виходити щорічні бібліографічні покажчики «Одещина на сторінках центральної і республіканської преси» (з 1973 року), «Літературна Одеса» (з 1975 року), «Одеська письменницька організація» (з 1980 року). У 1980-ті Одеська державна наукова бібліотека взяла участь у загальнодержавному проєкті, підготувавши бібліографічний покажчик «Пам'ятки історії та культури Одеської області» (1987–1994), який містив великий обсяг документального матеріалу.

Бібліографічні покажчики серії «Вчені Одеси»

Бібліографічні покажчики «Одеська письменницька організація»

Бібліографічні покажчики «Одещина на сторінках центральної і республіканської преси»

У 1989 році сектор краєзнавства було перетворено на окремий відділ. Його очолила завідувачка колишнього сектору краєзнавства Леоніна Михайлівна Смичок. Із здобуттям незалежності України відбулася переорієнтація основних напрямів роботи бібліотеки, і відділу зокрема, спрямованих на утвердження національної свідомості, висвітлення історико-культурної спадщини Одеси та Одеської області, а також на аналіз соціально-економічних змін у суспільстві. Незважаючи на складну соціально-економічну ситуацію, 90-ті роки XX століття відзначилися помітним пожвавленням краєзнавчої роботи Одеської державної наукової бібліотеки в цілому та відділу краєзнавства зокрема. У той час у відділі були організовані сектори «Краєзнавство» та «Інформаційні бази даних» (у 2016 році сектор був реорганізований у відділ «Створення та організації електронних ресурсів»), «Зал українці в світі» і «Канадсько-український бібліотечний центр» (у 2012 році введені до складу відділу обслуговування користувачів). Основним завданням відділу було обслуговування читачів, здійснення науково-бібліографічної, довідкової і соціокультурної діяльності; активізувалася й науково-дослідна та соціокультурна робота.

Леоніна Михайлівна Смичок (1948–1995)

З початку 1990-х у відділі активно впроваджувалися цифрові технології: створювалися електронний каталог підсобного фонду, бази даних («Одесика», «Стара Одеса», «Хто є хто в Одеському регіоні» тощо), почалося формування страхового фонду рідкісних краєзнавчих видань для їх збереження. Робота триває і нині, вона стала надзвичайно актуальною в умовах загроз воєнного часу. У 2019 році за підтримки Українського культурного фонду створено цифрову колекцію «Скарби України», яка відкрила доступ до краєзнавчих матеріалів Одеської національної наукової бібліотеки ХІХ – першої половини ХХ ст. Співробітники відділу активно долучилися до поповнення цифрової електронної повнотекстової колекції краєзнавчими виданнями.

У 1996 році на базі відділу було відкрито «Зал українці в світі» з метою збереження національної спадщини та зміцнення зв’язків між українцями, що проживають в інших країнах. Тут проводилися лекції, виставки, літературні зустрічі. У 1997 році на основі угоди з Канадським Товариством Приятелів України створено Канадсько-український бібліотечний центр — п’ятий в Україні. Він став осередком українознавчих ініціатив, зокрема, у 2002 році була організована і проведена міжнародна науково-практична конференція «Українознавчі діалоги у наукових дослідженнях та практичній діяльності».

Відділ краєзнавства «Одесика» (кінець 1990-х років)

У 2004 році, відповідно до державних програм, на базі відділу також було створено Інформаційно-культурний центр «Закордонне українство», який пізніше став сектором із тією ж назвою та об’єднав «Зал українці в світі» та Канадсько-український бібліотечний центр. Основною метою діяльності сектору стало поглиблення співпраці з українцями за кордоном та розширення підтримки українських громад, зокрема у країнах пострадянського простору.

Виставка нових надходжень в Інформаційно-культурному центрі «Закордонне українство»

Презентуючи результати краєзнавчих і бібліотекознавчих досліджень, фахівці відділу приєднувалися до організації та брали активну участь у наукових конференціях, круглих столах, читаннях. Серед них конференції «Бібліотека і національна культура» (1993), «Роль краєзнавства у державотворенні» (2004), «Культурна спадщина Півдня України у часи воєн: захист спадку минулого заради мирного майбуття» (2023), «Краєзнавство Півдня України в історичному вимірі та сучасному дискурсі: до 100-річчя заснування Одеської комісії краєзнавства при ВУАН» (2023); круглі столи: «Григорій Григорович Маразлі – меценат, колекціонер, благодійник та видатний громадський діяч: до 180-річчя від дня народження (1831–1907)» (2011), «Краєзнавство як чинник національно-патріотичного виховання: досвід культурних та освітніх інституцій» (2023) та ін. У середині 1990-х років фахівці відділу започаткували краєзнавчі читання за участі провідних культурних установ Одеси. Тематика читань охоплювала широкий спектр питань — від історії та етнографії до мистецтвознавства і літературознавства: наприклад засідання, присвячені 160-річчю «Марусі казки» (1994), 90-річчю товариства «Просвіта» (1995) та 205-річчю призначення герцога де-Рішельє на посаду градоначальника Одеси (2008) тощо. Кілька років поспіль спільно з Одеським обласним гуманітарним центром позашкільної освіти та виховання проводились обласні семінари для вчителів історії та керівників краєзнавчих гуртків з методики проведення краєзнавчих досліджень.

Обласний семінар для вчителів історії та керівників краєзнавчих гуртків: «Методика проведення краєзнавчих досліджень з питань вивчення історії Одещини» (2014)

Круглий стіл «Краєзнавство як чинник національно-патріотичного виховання: досвід культурних та освітніх інституцій» (2023)

Всеукраїнська науково-практична конференція «Краєзнавство Півдня України в історичному вимірі та сучасному дискурсі: до 100-річчя заснування Одеської комісії краєзнавства при ВУАН» (2023)

Соціокультурна діяльність відділу охоплювала організацію книжкових виставок, присвячених видатним особистостям та подіям регіону, зокрема «З історії грецької общини» (1996), «Адвокат українського слова: до 155-річчя від народження М. Ф. Комарова» (1999), «Одеська комісія краєзнавства та її Вісник: до 80-річчя утворення» (2003), «Славетний друкар Одеси: до 120-річчя відкриття друкарні Є. І. Фесенка в Одесі» (2004), «Саул Якович Боровий – історик та бібліограф Одеської державної публічної бібліотеки»: до 120-річчя від дня народження вченого» (2023), «Голос з минулого для май­бутнього: до 125-річчя від дня народження Юрія Липи» (2025) та ін. У відділі регулярно проходили презентації нових книг, зустрічі з авторами, науковцями, публіцистами. З початку 2000-х років презентації, зустрічі і виставки також проходили в рамках великих щорічних проєктів бібліотеки – Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині», культурно-просвітницької акції «Велика Одеська Бібліоніч» та різдвяно-новорічної програми «Від Миколая до Різдва» та ін.

Нині відділ краєзнавства «Одесика» попри всі складнощі, спричинені військовою агресією рф проти України, продовжуючи традиції попередників, зосереджує свою діяльність на формуванні фонду з краєзнавства Півдня України, на науково-бібліографічній та дослідницькій роботі, збереженні історико-культурної спадщини регіону. Відділ веде активну інформаційну роботу через соцмережі, створює сучасні електронні ресурси, сприяє патріотичному вихованню та науковій роботі, залишаючись вірним місії: зберігати пам’ять про рідний край.

Матеріал підготовлено:
Євгенією Бережок
відділ краєзнавства «Одесика» ОННБ