До 130-річчя від дня наро­дження Івана Дніпровсько­го (1895–1934), письмен­ника, перекладача, пред­ставника Розстріляного Відродження

9 бе­рез­ня ви­пов­ню­єть­ся 130 ро­ків від дня на­ро­джен­ня Іва­на Да­ни­ло­ви­ча Дніпровсь­ко­го — ві­до­мо­го про­за­їка і дра­ма­тур­га, од­но­го з фун­да­то­рів ВАПЛІТЕ. Йо­го лі­те­ра­тур­на ді­яль­ність ста­ла по­міт­ною сто­рін­кою в кон­тексті лі­те­ра­ту­ри Роз­стрі­ля­но­го Від­роджен­ня, не­від’єм­ною части­ною літе­ра­турно-мистець­ко­го жит­тя Ук­ра­їни 20–30-х ро­ків ХХ сто­літ­тя.

Іван Данилович Дніпровський (Іван Данилович Шевченко)

Вивчення літературного процесу 20–30-х років ХХ століття буде неповним без дослідження творчості Івана Дніпровського — одного з фундаторів ВАПЛІТЕ, відомого свого часу прозаїка і драматурга. Митець устиг зробити небагато, але ж вагомість творчості визначається не кількістю написаного. Невиліковна хвороба, несприятливі суспільні обставини не дали йому можливості реалізувати усі творчі задуми, розвинути літературний хист на повну силу, але й те, що він встиг опублікувати, є помітною сторінкою в контексті літератури Розстріляного Відродження.

Під псевдонімом Іван Дніпровський на ниві українського письменства працював уродженець села Каланчак, що на Херсонщині, Іван Данилович Шевченко. Своїм справжнім ім’ям він не підписав жодного твору, послуговуючись криптонімом І.Ш. або ж псевдонімом Тарас Кобзаренко, згодом Іван Дніпровський.

Народився письменник 9 березня 1895 року. У дитинстві сформувалося те трагічне світобачення, що визначило характер його творчості. В автобіографії він згодом запише: «Тягну з 8-ми років»: спочатку працював на пошті («Штампую листи і кожного папера записую»), потім — у пристава. Навчався у початковій школі с. Каланчак (1903–1908), олешківській прогімназії. Тут познайомився з М. Кулішем і надалі підтримував з ним дружні і творчі стосунки. Захопився літературою, почав віршувати, ще в гімназії був активним кореспондентом, редагував рукописні журнали «Наша жизнь», «Колючка», «Стрела», «Веселое язычество» (укр. назва — «Братина»). Свій перший вірш майбутній поет написав у тринадцятирічному віці.

Учасник першої світової та громадянської воєн, Іван Дніпровський у хвилини затишшя писав «Окопні пісні» (1916), фронтові нариси. Під час військової служби почав займатися літературною діяльністю. Друкуватися почав 1916 року у фронтовій газеті «Армейский вестник».

Іван Дніпровський

У 1919–1923 рр. І. Дніпровський навчався в Кам’янець-Подільському інституті народної освіти, виступав як активний учасник Кам’янець-Подільської асоціації молодих пролетарських письменників. У 1923 році перевівся до Харківського інституту народної освіти. Від осені 1923 року Іван Дніпровський працював у Держвидаві. У Харкові, де вповні виявився його мистецький талант, став членом Спілки пролетарських письменників «Гарт», згодом ВАПЛІТЕ та ВУСПП. Товаришував із Миколою Хвильовим та Миколою Кулішем.

Микола Куліш та Іван Дніпровський

Із 1921 року писав українською мовою. Автор іноді підписувався псевдонімами «Т. Кобзаренко», «Жан», «Сам», «Кожушко», «І.Ш.», але основні його твори були відомі читачеві як твори Івана Дніпровського.

Іван Дніпровський (ліворуч), Юрій Яновський (у центрі),
Микола Хвильовий (праворуч) 1920-ті рр.

У 1923-1925 рр., разом із В. Блакитним, В. Сосюрою, очолив Спілку пролетарських письменників «Гарт». Окремі твори Іван Дніпровський присвятив м. Херсону та Дудчанській комуні, Баштанській республіці, боротьбі херсонського підпілля в роки громадянської війни. Виявив себе як драматург («Любов і дим» (1925), «Яблуневий полон» (1926, 1928, 1934), «Шахта “Марія”» (1931), «Останній главковерх» (1931)), поет (збірки «Донбас» (1922), «Плуг» (1924)), прозаїк («Заради неї» (1927), «Долина вугрів» (1927), «Анатема», «Андрій Хомут», «Березень», «Яхта “Софія”» (1930), «Фаланга» (1931), «Ацельдама», «Дніпро закований» (1932) та ін.); займався перекладацькою діяльністю. П'єси Івана Дніпровського – «Любов і дим», «Яблуневий полон» і «Шахта “Марія”» – з великим успіхом ставилися на сценах українських театрів.

Іван Дніпровський 1930 р.

На початку 30-х років Іван Дніпровський намагається прилучитися до проблематики того часу (пише нарис «Дніпро закутий»; початок роману на цю ж тему «Електра кімерійська»), але ситуація в країні й у літературі не сприяла художньому втіленню творчих задумів. До того ж підкошувала невиліковна хвороба, й письменник, часто прикутий до ліжка, знаходить у собі лиш сили занотувати щось у щоденнику або скласти вірш. В архіві письменника неопублікованими лишилися, початок роману «Електра Кімерійська» (1931–1932) та драма «Останній главковерх» (1933). Cеред багатого архіву Івана Дніпровського – кілька незавершених романів, безліч «заготовок» до повістей, оповідань, драм. Те, що встиг опублікувати І. Дніпровський, являє собою помітну сторінку українського літературного процесу 20-х – початку 30-х років.

Справжнього Івана Дніпровського можна побачити у листуванні, щоденниках, записних книжках і літературній творчості останніх років життя. Смерть перестала бути страшною для невиліковно хворого драматурга. Усі свої сили, увесь час він прагнув віддати творчості. «Хотілося би дещо зробити, – пише він у щоденнику. – Таке, ради чого варт було пережити таке до цього часу невеселе життя, як моє. Таке, за що варт було заплатити такою неймовірною жертвою. І якби знаття, що такого робити мені не дано, – я б охоче схилив голову на материнські груди».  Проте, письменникові просто не вистачило часу, аби художньо оформити все задумане, обсяг його справді вражає – величезна кількість начерків до романів, драм, оповідань.

1 грудня 1934 року Івана Дніпровського не стало. Він помер, перебуваючи в Ялті. Похований у Харкові.

Репресій Івану Дніпровському пощастило уникнути, але його твори одразу після смерті були вилучені з бібліотек, а історики літератури писали про них з осторогою. Основним «аргументом» була приналежність письменника до ВАПЛІТЕ. Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ) – письменницька організація. Заснована у Харкові в кінці 1925. До неї увійшли в основному члени літературної групи «Урбіно», яку очолював Микола Хвильовий, декотрі члени спілки селянських письменників «Плуг», літературні організації «Жовтень»: М. Бажан, В. Вражливий, І. Дніпровський, О. Довженко, О. Досвітній, Г. Епік, Л. Іванів, М. Йогансен, О. Слісаренко, Ю. Смолич, В. Сосюра, П. Тичина, М. Хвильовий, Ю. Яловий, Ю. Яновський та ін.

Творчість Івана Даниловича Дніпровського – невід’ємна частина літературно-мистецького життя України 20-30-х років ХХ століття. Його перші п’єси з’явилися тоді, коли драматургія перебувала в кризовому стані, театр потерпав від репертуарного голоду. Письменник збагачував тематику, дбав про модернізацію драматичної форми, намагався сприяти відходу української драматургії на ширші – світові обрії.

Про Івана Даниловича Дніпровського

[Автобіографія] / Іван Дніпровський // Самі про себе : автобіографії українських митців 1920-х років / НАН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка НАН України; упоряд. Р. Мовчан. – Київ, 2015. – С. 173-174.

Гуманістичний пафос драматургії Івана Дніпровського : до 120-річчя від дня народження Івана Дніпровського / Галина Немченко // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори) : [літ.-наук. зб.] / М-во освіти і науки України, ХДУ [та ін.].; [редкол. : І. Немченко (голов. ред.) та ін.]. – Київ; Херсон, 2015. – Вип. 11. – С.134-144.

Дніпровський Іван  // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Шевченка ; голов. редкол. 8 т.: І. М. Дзюба (співгол.) [та ін]. – Київ, 2008. – Т. 8. – С. 42.

Дніпровський Іван // Енциклопедія українознавства. – Львів, 1993. – Т. 2. – С. 539. 

Дніпровський Іван Данилович / Крижанівський С. А., Мацько В. П. // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. – К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2: Д–К.  – С. 75-76.

Дніпровський Іван Данилович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. – Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. – С. 209 .

Дніпровський Іван Данилович // Українські письменники: біобібліографічний словник. – Київ, 1965. – Т. 4. – С. 409-411.

Іван Дніпровський (Іван Данилович Шевченко), (1895-1934) / Тетяна Свербілова, Людмила Скорина // Українська драма 30-х рр. ХХ ст. як модель масової культури та історія драматургії у постатях / Тетяна Свербілова, Людмила Скорина. – Черкаси, 2007. – С. 249-288.

Творча індивідуальність Івана Дніпровського: тези наукової конференції / Херсон. держ. пед. ін.-т, Обл. універс. наук. б-ка ім. О. М. Горького (О. Гончара); [редкол. : Н. Д. Чухонцева та ін.]. – Херсон: ОУНБГ, 1995. – 34 с.

Написане залишаеться завжди «Littera scripta manet…»: До 95-ї річниці ВАПЛІТЕ (за документами Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України) :  [Електронний ресурс] / Загорулько Ростислав // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. – Режим доступу: https://csamm.archives.gov.ua/2020/12/16/littera-scripta-manet/. – (16.12.2020).