«Могутня нота Польщі»: до 215-річчя з дня на­роджен­ня Фредеріка Шопена (1810-1849), польського композитора, піаніста

1 березня виповнюється 215 років з дня народження Фредеріка Шопена (1810-1849), польського композитора, піаніста

«Шопен – найсміливіше і найбільш горде
поетичне натхнення нашого часу»
(Роберт Шуман)

Один із провідних представників музичного романтизму Фредерік Шопен (1810-1849) усе своє життя, весь свій могутній талант віддав любимій батьківщині, своєму народові. Його творчість спирається і на багатство світової культури, і на традиції польської народної музики. Композитора називали «поетом фортепіано», чий геній вдихнув у цей камерний інструмент нові можливості звучання, таку могутню душу, що фортепіано зазвучало ніби цілий оркестр.

Польська та закордонна преса того часу писала про те, що у Варшаві немає рівного Шопену піаніста віртуоза та виконавця. Композитор багато подорожував. Наприкінці 1831 року він приїхав до Парижа, «столиці світу», де зосереджувалось усе передове та прогресивне в мистецтві. Там він зблизився з багатьма митцями: поетами Г. Гейне, А. Міцкевичем, композиторами М. Мендельсоном, Д. Меєрбером, художником Е. Делакруа та зі своєю любов'ю – письменницею Жорж Санд. У ці роки душевного спокою й рівноваги композитор написав найбільш значні та видатні твори: сонату (b-moll), фантазію (f-moll), «Великий полонез» та багато іншого. З Жорж Санд Шопен не розлучався майже до самої смерті. У 1849 році після тяжкої хвороби життя його обірвалось.

Творча спадщина Шопена складається майже з двохсот творів. Серед них – концерти для фортепіано з оркестром, фортепіанні сонати, балади, фантазії, полонези, ноктюрни та ін. Крім інструментальної музики, композитор написав 17 пісень на слова польських поетів, сповнених свіжості, зворушливості та безпосередньої народності. В спадщині Шопена немає симфоній, опер – лише інструментальна музика для фортепіано, але цими творами він увійшов у число великих композиторів минулого.

Заслуга Шопена – у перетворенні та новому трактуванні різних жанрів. Візитною карткою композитора стала так звана ноктюрнова фактура, коли мелодія парить над акомпанементом, що складається з басу та фігурацій вишуканої гармонії. Він став засновником жанру фортепіанної балади, відродив бароковий жанр прелюдії, створив художні зразки концертного етюду. Узявши за основу зразки польських танцювальних мелодій, Шопен створив блискучі шедеври романтичної, піднесеної, глибокої музики. Вони не лише увійшли до репертуару кращих піаністів світу, але й стали основою для багатьох балетних спектаклів.

 Кращі хореографи світу впродовж майже двох століть втілюють у танці шедеври музичної лірики композитора. Чудовим зразком неоромантичного балету ХХ століття є одноактна вистава «Шопеніана», що складається з окремих номерів, кожен з яких має свій сюжет і зміст. Балет багато років у репертуарі Одеського оперного театру.

Великий вплив Шопена на творчість українських композиторів другої половини ХІХ століття, серед них – М. Лисенка та В. Косенка. Невипадково, що в Україні шопенівські твори прозвучали вперше ще за життя композитора у 1836 році в Одесі, яка в середині ХІХ століття була одним з центрів музичного життя. Пізніше, в 1847 році, газета «Одесский вестник» особливо відзначила виконання «чудового етюду Шопена» та його мазурок в одеських концертах видатного угорського композитора та піаніста Ф. Ліста.

Фонди відділу мистецтв ОННБ дають можливість широко представити літературу про композитора, зокрема, довідкові та популярні видання, монографічні дослідження, альбоми, ноти та численні журнальні публікації.

Запрошуємо всіх бажаючих та прихильників творчості Ф. Шопена завітати до відділу мистецтв.