«Яскравий талант» — до 130-річчя від дня народження А.Г. Петрицького (1895-1964), видатного українського сценографа, живописця, графіка

Анатоль Петрицький – дійсно знакова постать в історії національної культури першої половини минулого століття, «феєрично талановитий» та самобутній сценограф-новатор, живописець, портретист, митець-авангардист, а ще художник книги та педагог. Його шлях у мистецтві проходив за двома напрямами: живопис і театр. Проте згодом виявилося, що в історії образотворчого мистецтва Петрицький залишився насамперед художником театру. Театр став тим середовищем, де сформувався його унікальний талант.

Дев’ятнадцятирічним Петрицький почав експонувати свої роботи, а в 1916 році відбувся його дебют як театрального художника. Він наполегливо вчився на кращих зразках класичного та авангардного мистецтва, водночас захоплюючись українським образотворчим мистецтвом «з глибин давніх часів». Цікаві пошуки художника на базі народного українського мистецтва дали чудовий результат і, як писав письменник, художник та педагог Михайло Жук, «він творив нове для нового..., дивився на мистецьку народну культуру «не як на мертву етнографію, а як на ніколи невмируще джерело ще невичерпаних можливостей...» (одеський часопис «Шквал», 1929).

Конструктивно-експресивна манера сценографа привернула увагу Леся Курбаса, і він запросив Анатоля Петрицького до співпраці з «Молодим театром» (1917-1919). Почалося бурхливе та насичене творче життя митця. Він працював також головним художником у найвизначніших новостворених у 1920-ті рр. українських драматичних і музичних театрах Києва і Харкова. Окрім сценографії, Петрицький створював станкові й монументальні роботи, працював над плакатами, ілюстрував книжки і журнали, написав близько ста портретів своїх сучасників – представників української інтелігенції 1920-1930-х рр., серед них відомий портрет режисера Василя Василька.

У другій половині 1920-х рр. Петрицький працював також над над постановками в театрах Одеси. Дослідники творчості митця пишуть, що його сценографічна режисура, творчі знахідки нерідко ставали головним креативом цих спектаклів. В одеській постановці опери «Князь Ігор» 1926 р. художник дав специфічне трактування - то була стара князівська Україна. Він знайшов переконливі художні рішення і примусив глядача повірити в по-новому подану реальність XII століття, особливим чином відтворив дух старої козацької доби України-Русі в декораціях і костюмах.

У сезоні 1930-1931 рр. Петрицькому знову довелося попрацювати в Одесі. В Театрі Революції йому разом з режисером Марком Терещенком було доручено першу постановку п’єси Івана Микитенка «Кадри». Талановиті театральні майстри зробили урочисту виставу, яка мала гарну пресу та увійшла в історію українського театру.

Фонди Одеської національної наукової бібліотеки мають можливість надати користувачам досить повну інформацію про життя та творчість художника. Дослідження Дмитра Горбачова, Тетяни Павлової, Павла Цибенка, Олени Ковальчук, Елеонори Соловей докладно розповідають про складний, яскравий, багато в чому драматичний творчий шлях Петрицького.

Є в нашій книжковій скарбниці також рідкісне видання 1929 року – альбом «Анатоль Петрицький. Театральні строї». В ті часи художник був вже у зеніті своєї молодої художньої зрілості, про нього багато писали, його творчістю захоплювалися далеко за межами України. Тому цілком зрозуміла поява видання, що зараз вважається пам’яткою авангардного українського мистецтва, раритетом і, як не дивно, «живим мистецьким явищем». Альбом вийшов у Харкові накладом 1500 примірників і був присвячений театральним роботам Петрицького 1920-х рр. Він містить 56 репродукцій театральних костюмів художника до опер «Сорочинський ярмарок», «Турандот», «Вільгельм Тель», балетів «Червоний Мак», «Корсар», «Нур та Анітра», комедії «Вій», серію театральних строїв «Ексцентричний танок» для постановок балетмейстера-новатора Касіяна Голейзовського, світлини сцен до спектаклів. Книгу прикрашають вишукані заставки. У цьому альбомі й сьогодні відчувається неймовірна енергетика. Тексти в альбомі подані двома мовами, українською та німецькою.

Змістовний текст передмови написав В. Хмурий (Василь Бутенко, 1896-1940), журналіст, мистецтвознавець і театральний критик. Безумовно, таке видання є неоціненним матеріалом для дослідників.

У 2012 р. до видань про творчість Анатоля Петрицького було додано новий чудовий альбом: «Анатоль Петрицький. Театральні строї та декорації» зі збірки Музею театрального, музичного та кіномистецтва України (упорядники Тарас Лозинський і Тетяна Руденко. - Київ-Львів). У Музеї зберігається понад 500 театральних робіт митця. До альбому увійшли ескізи костюмів та декорацій, які датуються 1916-1960-ми рр. Більша частина з них друкується вперше, є частина знайома з раритетного видання 1929 р.

Колись мистецтвознавець Василь Хмурий писав про творчість Анатоля Петрицького: «Буйна вигадка, колористичне багатство, нестриманий темперамент, поєднання минулого і сучасного, фантастики і реальності... Абсолютна творча розкутість...». Таку чудову спадщину ми отримали від майстра, якого сучасний відомий мистецтвознавець Дмитро Горбачов називає «генієм українського авангарду».