Соціальна реальність сучасного світу

Human rights preservation and protection in the face of global risks and threats: The importance of democracy and ways to enhance it = Збереження та захист прав людини в умовах глобальних ризиків та загроз: важливість демократії та шляхи її зміцнення / Serhiy Danylenko, Mykhaylo Nagornyak, Nataliia Bielousova [et al.] // Соціально-правові студії. – 2024. – Т. 7, № 2. – С. 9-18 : іл. – Бібліогр.: 38 назв. – Англ.

Ключові слова: автократія, свобода слова, права людини, глобальні виклики і загрози, пандемії, російсько-українська війна, верховенство права, міжнародне співробітництво.

Анотація. У статті детально досліджено поняття демократії та її ключова роль у забезпеченні основних прав і свобод громадян. Показано, що саме демократичний лад гарантує реалізацію таких фундаментальних прав як свобода слова, свобода об’єднань, участь в управлінні державою, рівний доступ до правосуддя. Проаналізовано деструктивний вплив глобальних загроз, зокрема пандемії COVID-19 та повномасштабної війни в Україні, на стан дотримання прав людини у світі. На основі статистичних даних зроблено висновок, що послаблення демократичних інститутів в умовах загроз призводить до масових порушень прав людини та створює сприятливі умови для поширення авторитарних тенденцій. Обґрунтовано необхідність посилення міжнародного співробітництва та взаємної підтримки демократичних країн для протидії глобальним викликам та захисту прав людини. Запропоновано конкретні рекомендації щодо вдосконалення міжнародних механізмів захисту прав людини. Результати дослідження становлять цінність для подальших наукових розвідок з питань утвердження прав людини в умовах глобальної нестабільності.

Psychological assistance to civilians in the context of the negative impact of war: The problem of improving legislation = Психологічна допомога цивільному населенню в контексті негативного впливу війни: проблема вдосконалення законодавства / Vasyl Dufynets, Tetiana Shcherban, Volodymyr Hoblyk [et al.] // Соціально-правові студії. – 2024. – Т. 7, № 2. – С. 242-254 : іл., табл. – Бібліогр.: 46 назв. – Англ.

Ключові слова: внутрішньо переміщені особи (ВПО), вплив війни, негативний вплив, посттравматичні стресові розлади (ПТСР), психологічна допомога, дистанційний підхід, координація діяльності, доступність послуг, вдосконалення законодавства.

Анотація. Це дослідження було спрямоване на розробку методів підвищення ефективності надання психологічної допомоги українцям, постраждалим внаслідок російсько-української війни. Для цього було проаналізовано чинне законодавство України, проведено опитування серед постраждалого цивільного населення та розглянуто міжнародний досвід надання психологічної допомоги в умовах війни та кризових ситуацій. Отримані результати продемонстрували значні прогалини в законодавстві, поданому в розглянутих нормативних документах. Виявлені слабкі місця стосувалися координації між різними службами, фінансування програм та специфічних потреб різних груп населення (діти, жінки, літні люди та внутрішньо переміщені особи), що призвело до недостатньої ефективності у питанні надання психологічної допомоги та обмеження доступу до необхідних послуг в умовах російсько-української війни. Опитування респондентів щодо доступності та якості психологічної допомоги показало, що 28% респондентів групи 1 (її учасники пережили травматичний досвід, зокрема окупації), високо оцінили доступність допомоги, тоді як у групі 2 цей показник склав 59%. Отримані дані вказали на значні відмінності в сприйнятті доступності допомоги між різними категоріями населення, що, ймовірно, пов’язано з рівнем травматизації та ефективністю наявних програм підтримки. Було виявлено, що потреби в психологічній допомозі значно перевищують доступні ресурси, та обґрунтовано необхідність розширення програм допомоги та підвищення їх ефективності. Міжнародний досвід надання психологічної допомоги в умовах війни та кризових ситуацій показав, що інтегровані інтервенції, які поєднують медичну та психосоціальну підтримку, є ефективними у зниженні рівня психічних розладів серед біженців та постраждалих. Рекомендації щодо вдосконалення законодавства включали впровадження інформаційних кампаній для зниження стигматизації психічних розладів та підвищення обізнаності населення про доступні послуги. Отримані результати вказали на необхідність інтеграції психологічної підтримки в загальну систему охорони здоров’я та збільшення фінансування програм.

Forced labour migration as a threat to social and economic human rights and a factor of influence on the national labour market and business entitles = Вимушена трудова міграція як загроза соціальним та економічним правам людини та фактор впливу на національний ринок праці та суб'єктів господарювання / Marta Kopytko, Volodymyr Panchenko, Anna Levchenko [et al.] // Соціально-правові студії. – 2024. – Т. 7, № 2. – С. 140-148 : іл. – Бібліогр.: 41 назва. – Англ.

Ключові слова: вимушена міграція, робоча сила, трудові ресурси, міграційний приріст (скорочення), зайнятість, безробіття, стратегічна стійкість підприємств, соціально-економічне становище.

Анотація. Повномасштабне військове вторгнення РФ на територію України зумовило виникнення низки вагомих дестабілізуючих процесів та явищ соціально-економічного характеру, одним із яких є посилення вимушеної еміграції значної кількості економічно активного населення України. У статті досліджується вимушена трудова міграція як складне та небезпечне соціально-економічне явище, яке проявляється у неконтрольованому переміщенні населення з метою працевлаштування в межах країни та поширюється на інші країни світу. Простежуються  процеси вимушеної трудової міграції, які обумовлюють значні проблеми на національному та міжнародному ринку праці. Авторами запропоновано основні шляхи зниження диспропорцій розвитку ринку праці України та методи мінімізації ризиків зростання безробіття.

Klymenko, O.

Social Trauma vs Adverse Childhood Experiences of Ukrainian Children of Forced Migrants = Соціальна травма vs несприятливий досвід дитинства українських дітей вимушених мігрантів / Olena Klymenko, Svitlana Salnikova, Serhii Dembitskyi // Соціологічні студії. – 2024. – № 1 (24). – С. 60-68 : іл. – Бібліогр.: 27 назв. – Англ.

Ключові слова: міграція, вимушені мігранти, діти мігрантів, соціальні травми, дитинство в умовах війни, травматичний досвід, адаптаційний потенціал, соціальна стійкість, внутрішньо переміщені особи (ВПО), російська збройна агресія.

Анотація: У статті досліджено ключові проблеми, з якими стикаються діти вимушених українських мігрантів. Вони переживають події такого характеру, що класифікуються як соціальна травма. Автори дослідження зосереджують увагу на дітях-мігрантах та наголошують на врахуванні умов, за яких відбулася ця міграція, а саме: вимушена спонтанна міграція внаслідок військової агресії Росії проти України. Масштаби вимушеної міграції українців за кількістю та поширеністю, збільшення чисельності спричинених міграцією соціальних проблем є важливим чинником соціальних трансформацій в Україні та країнах ЄС. Звернено увагу на той факт, що діти переживають унікальний досвід, котрий впливає на їхнє дитинство, провокуючи виникнення феномену «соціальної криптомнезії» та вимагаючи мобілізації адаптаційних ресурсів. Окремо висвітлено аспекти застосування дітьми старих соціальних практик у нових (подекуди екзистенційних) умовах життя, що ускладнює перебіг процесів адаптації, інтеграції та акультурації. Здійснено аналіз травматичного впливу на соціалізацію таких негативних явищ, як стигматизація, культурний шок, етнічна дисоціація. Наведені у статті результати досліджень підтверджують високий рівень травматичного досвіду дітей вимушених мігрантів, які пережили обстріли, життя у сховищах, окупацію, фільтраційні табори, злидні, голод тощо. Важливим є вивчення адаптаційних ресурсів, що допомагають дітям пристосуватися до нових умов життя.

Жиленко, Р. В.  

Готовність мігрантів з України до соціальних ризиків / Руслан В'ячеславович Жиленко, Крістіна Ярославівна Новосад, Роман Ігорович Самотовка // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. – 2024. – Вип. 2 (55). – С. 19-22. – Бібліогр.: 8 назв.

Ключові слова: українські мігранти, ділова культура, організаційна культура, соціальні ризики, соціальні виклики, готовність до ризиків.

Анотація. У статті досліджується готовність мігрантів з України до соціальних викликів за кордоном. Здійснено аналіз та узагальнення висновків соціологічних досліджень для з’ясування рівня готовності мігрантів з України до можливих соціальних ризиків та теоретичне узагальнення для формування авторських висновків. Високі показники уникнення невизначеності та повільний зв’язок із працедавцем показує нам те, що більшість мігрантів з України належать до адміністративного типу організаційної культури. Особливості організаційної культури мігрантів можуть призвести до того, що вони можуть зустрітися із значними соціальними ризиками, а саме ризиком опинитися у другому або третьому секторі світового ринку праці. Це також призводить до втрати компетентності та ініціативності, впевненості в собі, здатності приймати рішення, шукати та використовувати зворотний зв’язок із оточенням у приймаючих країнах та «марнотратства мізків».

Кравченко, О. О.

Соціально-психологічна підтримка у центрах ветеранського розвитку: практичний досвід / Оксана Олексіївна Кравченко, Олена Дмитрівна Балдинюк, Віталій Віталійович Квашук // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. – 2024. – Вип. 2 (55). – С. 38-43 : іл. – Бібліогр.: 10 назв.

Ключові слова: державна (публічна) політика, ветерани/ветеранки війни, члени родини, соціально-психологічна підтримка, громади, заклади вищої освіти (ЗВО), центри ветеранського розвитку, безбар'єрність, доступність послуг.

Анотація. Заклади вищої освіти активно долучаються до реалізації державної ветеранської політики. У статті схарактеризовано практичний досвід діяльності Центру ветеранського розвитку із надання психологічної допомоги першого рівня. Встановлено, що основною формою соціально-психологічної підтримки ветеранів та ветеранок є Центри ветеранського розвитку. Дослідження базується на досвіді Центру ветеранського розвитку Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Колектив університету працює над створенням безбар’єрного простору та доступних послуг. Важливими формами роботи Центру є: проведення індивідуального психологічного консультування, групові терапевтичні заняття, практикуються психоедукація та інформаційні сесії; розробляються реабілітаційні програми; затребуваними є заходи з підтримки сімей; ефективними є релаксаційні техніки та терапії; здійснюється індивідуальна робота щодо соціально-психологічної адаптації; користується популярністю тренінгова робота.

Швець, Т. М.

Організація соціальної роботи з особами, звільненими з полону / Тетяна Михайлівна Швець // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. – 2024. – Вип. 2 (55). – С. 144-149 : іл. – Бібліогр.: 3 назви.

Ключові слова: соціальний супровід, соціальна робота, звільнені з полону, реабілітація звільнених з полону, члени родини, соціальний захист, правовий захист, самореалізація.

Анотація. Гостро постає питання соціальної самореалізації звільнених з полону: вони не бачать себе ні в професійній діяльності, ні в оточенні близьких та рідних, друзів, знайомих. Забезпечення соціального супроводу осіб, відносно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, як об’єкта соціальної роботи, виступає необхідною складовою здійснення соціальної допомоги таким особам після їх звільнення з полону.

Труднощі в життєдіяльності ветеранів/ветеранок та організаційно-психологічні умови для їх реінтеграції / Тарас Карамушка, Людмила Карамушка, Олександр Вісіч [та ін.] // Київ. журн. сучас. психології та психотерапії. – 2024. – № 2 (8). – С. 37-50 : табл. – Бібліогр.: 13 назв.

Ключові слова: російсько-українська війна, ветерани/ветеранки війни, члени родини, аналіз проблем, ментальне здоров'я, фізичне здоров'я, реінтеграція, адаптація, цивільне життя, професійна діяльність, організаційні умови, психологічні умови, соціальна активність, принцип залучення.

Анотація. У статті проаналізовано труднощі, з якими зустрічаються ветерани/ветеранки війни в Україні. Констатовано, що найбільш вираженими є труднощі, які стосуються ментального та фізичного здоров’я, адаптації до умов цивільного життя, змісту та організації роботи, а також відсутність спеціальних програм для їх підтримки, соціальних гарантій у колективному договорі, загальної культури та досвіду у членів трудового колективу щодо підтримки ветеранів/ветеранок. Виявлено організаційно-психологічні умови для забезпечення реінтеграції ветеранів/ветеранок в організації: вшанування ветеранів/ветеранок, підтримка їх адаптації до цивільного життя, допомоги членам їхніх родин, організація професійної діяльності та професійної кар’єри, залучення ветеранів/ветеранок до різних форм соціальної активності в організації.

Шевченко, О.

Безбар’єрність – визначений вектор розвитку українського суспільства / Оксана Шевченко // Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. – 2023. – № 4 (34). – С. 50-52.

Ключові слова: українське суспільство, вектори розвитку, безбар'єрність, особи з інвалідністю, цифровізація бібліотек, бібліотечно-інформаційне обслуговування, обласні універсальні наукові бібліотеки.

Анотація. У статті представлено досвід роботи Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія з реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні та обслуговування мало мобільних груп населення.

Гришко, О. М.

Забезпечення прав осіб похилого віку в умовах цифровізації / О. М. Гришко // Юрид. Україна. – 2024. – № 3 (255). – С. 6-11. – Бібліогр.: 14 назв.

Ключові слова: особи похилого віку, права людини в Україні, цифровізація в Україні, електронні державні послуги, цифрова грамотність громадян України, безбар'єрний простір, цифрові трансформації в Україні, нормативно-правове забезпечення.

Анотація. Права людини є основою розвитку будь-якої держави, яка зобов’язана вживати належних заходів для забезпечення можливості їх ефективної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією, у тому числі й осіб похилого віку. Результати дослідження засвідчують, що особи похилого віку залишаються категорією осіб – 20,5%, які найрідше користуються можливостями цифрового середовища, а саме тому органи публічної влади мають реалізувати релевантне правове регулювання забезпечення прав осіб похилого віку в умовах цифровізації і гарантувати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів зазначеної категорії осіб в умовах цифровізації.

Фролова, Н. В.

Психологічні особливості травматичного досвіду українців під час війни / Наталія Вікторівна Фролова // Психологія і суспільство. – 2024. – № 1 (89). – С. 188-196 : табл. – Бібліогр.: 10 назв.

Ключові слова: населення України, війни, травматичний досвід, колективні травми, індивідуальні травми, психологічні предиктори, тривожність, депресії, посттравматичні стресові розлади (ПТСР), національна ідентичність.

Анотація. Основним завданням дослідження було визначення предикторів, які викликають виникнення стану тривожності, депресивних проявів та посттравматичних стресових симптомів у різних верств цивільного населення країни. Питання пошуку і впровадження оновлених та ефективних форм психологічної допомоги громадянам, яка є актуальною сьогодні, не може бути вирішене без розуміння особливостей процесу психічного травмування і способів його призупинення. У цьому контексті проведено теоретичний аналіз специфіки українського травматичного досвіду та визначено його особливості, а саме динамічний, хронічний і національний характер, а також індивідуальний та колективний рівні перебігу, на яких це травмування відбувається протягом останніх двох років. Увагу привернуто до руйнівного впливу недозованого споживання медіаресурсів, яке підсилює негативну дію процесу травмування на особистість. Емпіричне дослідження проведено за участю 672 українців, яких було поділено на групи та виокремлено предиктори, що спричиняють виникнення тривожності, депресивних проявів та ознак посттравматичних стресових симптомів особи як природних реакцій на травматичний досвід. Окремими предикторами були участь у волонтерській діяльності та обстоювання почуття національної ідентичності, які визначають специфіку української травматизації. Тоді як решта інших (втрата члена родини внаслідок військових дій, повна або часткова втрата житла, досвід проживання в окупації) є більш очікуваними в контексті подій, які відбуваються в країні. Воднораз аргументовано, що питання свідомого споживання медіаресурсів та контролю часу використання ґаджетів не втрачає актуальності в контексті едукації щодо інформаційної гігієни та уникання вторинного чи локального травмування.