«Куяльник: історія та сьогодення легендарного курорту»

21 вересня в Одеській національній науковій бібліотеці відбулася зустріч з педагогом, краєзнавцем і автором численних праць з історії Одеси Дмитром Ждановим, зустріч присвячена історії знаменитого Куяльницького курорту.

Куяльницький лиман — це унікальна місцевість, відома своїми лікувальними грязями, мінеральними водами та особливим мікрокліматом, що сприяє оздоровленню та відновленню. Колись Куяльницький лиман був гирлом річки Великий Куяльник, яке згодом було затоплене водами Чорного моря. Це природний феномен, який поєднує в собі багатовікову історію, виняткову екосистему та важливе значення для медичного туризму в Україні.

«Вперше я потрапив на Куяльницький лиман ще будучи школярем у 1999 році. Після цього Куяльницький лиман став для мене своєрідним магнітом…Куяльник цікавий у будь-яку пору року. Влітку на Куяльник добре приїжджати купатися та засмагати. А також спостерігати за багатим рослинним і тваринним світом лиману. Наприкінці серпня – на початку вересня в посушливі роки можна побачити, як лиман забарвлюється в рожевий колір, а по берегах з'являється білий килим із самосадної солі. Осінь — чудова пора для вивчення архітектури околиць грязелікарні та сіл уздовж берегів лиману. Також ця пора року чудово підходить для багатокілометрових походів берегами лиману. Ніколи ще я не повертався з походу без «дарів» Куяльника: зубів і фрагментів кісток викопних тварин, старовинної монети, крем'яного знаряддя праці віком у кілька тисяч років... Взимку (час для екстремальних походів) у безвітряну сонячну погоду на морозному прозорому повітрі виходять чудові фотографії лиманних ландшафтів. Навесні можна вирушати на «фотополювання» за первоцвітами. А ще навесні, коли степ навколо Куяльника цвіте різнотрав'ям, як приємно вдихати це цілюще повітря, насичене ароматами найрізноманітніших квітів...», – пише Дмитро Жданов у передмові до його книги «Історія Куяльницького курорту» (Одеса, 2022).

Під час лекції Дмитро Жданов розкрив природно-екологічну унікальність Куяльницького лиману та його узбережжя. Формування Куяльницького лиману тісно пов’язане з геологічними процесами, що вплинули на розвиток Чорноморського узбережжя. Затоплення гирл річок спричинило появу перших лиманів, серед яких і Куяльницький. Особливість цього лиману полягає в тому, що вздовж нього проходить глибинний літосферний розлом, через який поступово відбуваються еманації радіоеторію.

Береги лиману вкриті різноманітною степовою рослинністю — близько 500 видів, з яких 17 занесено до Червоної книги України. Тут збереглися рідкісні ділянки ковилового степу, що стали домівкою для багатьох видів ссавців, птахів та плазунів.

Дмитро Жданов також зупинився на ключових етапах історії Куяльницького курорту — від давніх часів та епохи Ераста Андрієвського до сьогодення, коли питання збереження Куяльника стоїть особливо гостро.

Річки з давніх давен приваблювали людей. За археологічними знахідками перші поселення на берегах річки Великий Куяльник виникли у пізньому палеоліті. У 1938 р. залишки такого поселення було знайдено на околицях с. Ільїнка на березі Куяльницького лиману. Д. Жданов зазначив, що різні знаряддя праці зустрічаються майже по всьому узбережжю лиману. Значний відбиток на цій території залишила грецька колонізація. На той час лиман був ще відкритою морською затокою, де знаходилася пристань. За часів середньовіччя тут розташовувалася генуезька факторія Джінестра. У XV ст. природним чином формується Пересип і Куяльницький лиман стає закритою водоймою, де починає накопичуватися сіль. Перші згадки про видобуток солі на лимані  з’являються у ХVІ ст. Сольовий промисел розвивався тут аж до першої третини ХХ ст.

Історія Куяльницького лиману як оздоровчого курорту починається з першої третини ХІХ ст. Від заснування відомим лікарем і вченим Ерастом Андрієвським на березі лиману курорту «Куяльник», що здобув славу завдяки своїм унікальним лікувальним грязям. Неподалік видобували також цілющу мінеральну воду «Куяльник».

На жаль, нині Куяльницький лиман стрімко міліє і перебуває під загрозою зникнення. Існування лиману залежить від надходження прісної води з річок, зокрема з Великого Куяльнику, який фактично вмирає. Десятки піщаних кар'єрів, штучні ставки та дамби спричинили зменшення водних ресурсів, що живлять лиман. На початку 2022 року лиман дістав статус національного природного парку, але війна зупинила всі програми з його збереження, а ракетні обстріли завдають додаткової шкоди його унікальній екосистемі.

У рамках зустрічі відбулося відкриття виставки, де експонувалися раритетні поштові листівки з приватної колекції Дмитра Жданова та книжкові видання з фонду Одеської національної наукової бібліотеки присвячені історії Куяльницького лиману.