«Чарівниця сцени»: до 180-річчя від дня народження Марії Заньковецької (1854-1934), української актриси і театральної діячки

Марія Костянтинівна Заньковецька (Адасовська) є однією з центральних постатей українського культурного процесу на зламі ХІХ –ХХ століть. Велика артистка та видатна громадська діячка, вона понад 40 років свого життя віддала українській сцені. Разом з Марком Кропивницьким, Миколою  Садовським, Іваном Карпенко-Карим та Панасом Саксаганським брала участь у створенні українського професійного театру, так званого «театру корифеїв». Увійшла в історію театру як видатна українська трагедійна актриса: яскрава емоційність, щирість і безпосередність виконання, проникнення в психологію людини, досконалість внутрішнього й зовнішнього перевтілення, художня правда – характерні риси її творчості. Чудово знаючи життя українського народу, мисткиня глибоко розкривала духовне багатство простої жінки, її прагнення до щастя й волі, віру в світле майбутнє.

У «золотому» ХІХ столітті Заньковецькій дістала можливість реалізуватися в колі освічених, культурних людей того часу, до якого входили письменники Іван Франко, Михайло Коцюбинський, історик Михайло Грушевський та багато інших. М. Грушевський передрікав, що славне ім'я Заньковецької буде вписано в історію не лише культури, а й усієї нації. Яскраве самобутнє обдарування принесло визнання і славу актрисі як на батьківщині, так і за її межами. Сучасники бачили в цариці української сцени духовну дочку Тараса Шевченка. Два покоління українських драматургів писали для неї свої твори. Естафету у М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого, М. Старицького підхопили молодші – Л. Яновська, Б. Грінченко, С. Черкасенко. Навіть Леся Українка, вступаючи на стезю драматурга, бачила героїнею своїх п’єс тільки улюблену в її родині артистку, яка на той час вже зіграла роль у п'єсі Олени Пчілки, матері Українки.

М. Заньковецька народилася на Чернігівщині, в дворянській сім'ї. Вона з дитинства слухала оповідання та казки, співала чарівні українські пісні, і вже тоді мріяла про театр. У шкільних виставах імпровізувала, сама складала невеличкі п'єси, або монологи. «Любов до сцени стала моїм життям, – признавалась Марія Костянтинівна, – я не могла більше боротися зі своїм коханням і, порвавши з минулим, поступила на сцену». Ця головна подія в її житті відбулася у 1882 році на сцені Єлисаветградського театру: вона зіграла роль Наталки («Наталка Полтавка») в трупі Миколи Кропивницького.

Разом із цією трупою у 1880-1910 роки гастролювала у Полтаві, Києві, Чернігові, Харкові, Житомирі, Одесі. В Одесі вона багато разів виступала, починаючи з 1880-х років, і кожен її виступ мав шалений успіх.

1 жовтня 1915 року М. Заньковецька у складі трупи Івана Мар'яненка розпочала свої виступи в Одесі роллю Софії у виставі «Безталанна» Івана Карпенка-Карого.

Сучасники високо цінували талант Заньковецької, ставлячи її на рівень світових театральних зірок – італійки Елеонори Дузе, француженки Сари Бернар.

Багатогранний талант актриси давав їй можливість майстерно грати комедійних, ліричних героїнь і водночас підноситися до найвищих висот трагедії у таких образах, як  Харитина («Наймичка»), Софія («Безталанна») Івана Карпенка-Карого, Олена («Глитай, або ж Павук»), Зінька («Дві сім'ї») Марка Кропивницького, Наталя («Лимерівна») Панаса Мирного, Аза («Циганка Аза»), Лучинська («Талан»)  Михайла Старицького та інших. У багатьох центральних образах глядачі пізнавали риси самої Марії Костянтинівни.

Оскільки кінематограф тільки починав розвиватися, Заньковецька знялася лише в декількох фільмах-виставах. Першим став фільм-вистава «Наталка-Полтавка» 1911 року. В 1924 році за її участі вийшов фільм «Остап Бандура» (ВУФКУ, Одеса).

Першою з українських акторів у 1922 році Марія Заньковецька отримала почесне звання народної артистки України.

На початку 1920-х років через тяжку хворобу Марія Костянтинівна залишила театр. Але вона не припинила зв’язків зі світом мистецтва. Її квартира в Києві стала своєрідним творчим клубом, де збиралися друзі, колеги, учні і знайомі. Пізніше будинок № 121 по вулиці Великій Василівській був перетворений на музей-квартиру М.К. Заньковецької.

4 жовтня 1934 року видатної артистки не стало. Поховали Марію  Заньковецьку біля могили Миколи Садовського на головній алеї Байкового кладовища в Києві.

Фонди ОННБ дають можливість широко представити літературу про творчість великої артистки, надати користувачам наукові та популярні видання, статті з періодичних видань, ілюстративні та фактографічні матеріали.

Зокрема, звертаємо увагу користувачів на такі видання:

Корифеї українського театру : матеріали про діяльність театру корифеїв. – Київ : Мистецтво, 1982.

У збірку увійшли матеріали про акторську та режисерську діяльність корифеїв українського театру: Марка Кропивницького, Марії Заньковецької, Ганни Затиркевич-Карпинської, Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського.

Українки в історії / С. Андрусів [та ін.]. – Київ : Либідь, 2004.

У книзі на великому архівному матеріалі, маловідомих літературних джерелах подаються портрети видатних жінок України від часів Київської Русі до наших днів. Вміщено розповіді про славетних українок, зокрема про легенду українського театру – Марію Заньковецьку.

Марія Заньковецька : легенда української сцени : [зб. ст.] / Музей Марії Заньковецької. – Київ, 1998. – (Бібліотека українця).

Автори статей досліджують оточення артистки, різні аспекти її мистецтва; особливу увагу приділено впливу артистки на розвиток української драматургічної літератури. Пропонується поглянути на акторську творчість як на художнє відлуння життя і особистості самої Заньковецької.

Мандрик В.  Марія Заньковецька – перша народна артистка України / Василь Мандрик, Валерій Кирилюк. – Ніжин : Вид-во Ніжин. держ. пед. ун-ту ім. М. Гоголя, 2004.

На фактичному матеріалі автори розкривають творчу й особисту долю славетної землячки, видатної актриси, корифея української сцени, першої народної артистки України Марії Костянтинівни Заньковецької.

Талан. Життя і творчість Марії Заньковецької : [фотокнига]. – Київ : Мистецтво, 2004.

У виданні, підготовленому до 150-річчя від дня народження актриси,  використано документи і фотографії з колекції Музею театрального, музичного і кіномистецтва України, складовою частиною якого є Музей Марії Заньковецької. Більшість матеріалів опубліковано вперше.