КЛАСИК ІСПАНСЬКОГО ЖИВОПИСУ. ДО 425-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ДІЄГО ВЕЛАСКЕСА

Дієго Родрігес де Сільва-і-Веласкес (6.06.1599, Севілья –  6.08.1660, Мадрид) – неперевершений майстер жанрового та портретного живопису, один з найвидатніших представників славної плеяди художників епохи бароко. Його твори втілили кращі риси іспанської культури ХVII століття. Суть творчості Веласкеса можна передати словами Дені Дідро, великого французького мислителя: «Неправди не повинно бути в мистецтві, а істина полягає в природі».

Дієго Веласкес прожив насичене та плідне життя, був не тільки художником, але й дипломатом, брав участь у багатьох історичних подіях свого часу, спілкувався з державними діячами країн Європи. Його роботи здобули визнання ще за життя художника і завжди були гордістю іспанського мистецтва. Геніально обдарований від природи, Веласкес володів «таємницею» за допомогою простих засобів і прийомів досягти такої правди життя, що виникає ілюзія реальності. Він був глибоким знавцем мистецтва минулого і неперевершеним майстром відтворювати живе відчуття безпосередності у яскравій лаконічній живописній манері.

Дієго Веласкес народився у сім'ї дворян, вихідців із Португалії. Хлопчик змалку демонстрував творчі здібності, вже в сімнадцать років успішно підтвердив на іспиті право називатися майстром та став членом севільської гільдії художників. У 1623 році амбітний юнак вирушив підкорювати столицю, його друга поїздка до Мадрида дала позитивні результати. Він написав вдалий портрет графа Олівареса, прем'єр-міністра молодого короля.

Протегування графа, дворянське походження, дивовижна працездатність незабаром подарували художнику благовоління монарха Філіппа ІV. Король був покровителем мистецтва, сам брав уроки малювання та зумів гідно оцінити стиль живописця. Більш того, король та Веласкес стали друзями. Згодом Дієго був призначений придворним художником.

Його картини вирізнялись як широтою діапазону, так і глибиною проникнення в суть життєвих явищ. Майстер створював міфологічні, історичні сюжети, портрети, пейзажі і в кожний з жанрів вносив щось своє, неповторне. Важливий внесок Веласкес зробив у техніку живопису, зокрема у вирішення проблеми передачі у художньому творі світло-повітряного середовища, а також у галузі колориту.

Портретна галерея Веласкеса вражає глибиною психологічних характеристик та емоційною стриманістю, розкриттям складності та суперечливості внутрішнього світу людини. Він написав багатогранні портрети короля Філіппа ІV, інфанти Маргарити, інфанта Фердинанда, кінний портрет принца Балтазара Карлоса. Подорож до Італії у кінці 1640 року поповнила цю галерею відомим портретом Папи Іннокентія Х.

Справжньою перлиною Музею західного та східного мистецтва в Києві є «Портрет інфанти Маргарити». Веласкес часто малював молодшу доньку Філіппа ІV. Вона зображена у «Менінах», на портретах, що зберігаються в музеях Мадрида та Відня. Твір у київському музеї, певно, є ескізом до портрета інфанти з музею Прадо.  

У жорстко реалістичних портретах королівських карликів Франсіско Лескано, дона Себастьяна дель Морра та Ель Прімо Веласкес розкрив душевну драму знедолених людей. Обрана художником точка зору зверху вниз ущільнює простір портретів, акцентуючи відчуття самотності та пригніченості їх персонажів.

У 1628 році з дипломатичною місією у Мадрід із Нідерландів приїхав славетний художник Рубенс. Король доручив Веласкесу супроводжувати фламандця, і він протягом дев'яти місяців перебував поряд з Рубенсом. Характер творчості Веласкеса в цілому не змінився, але захоплення Рубенсом знайшло певний відбиток у його полотнах. Звертаючись до зображення міфологічних сюжетів, він вносив нові акценти, інтерпретував їх більш у жанрово-побутовому плані. Так, певний вплив фламандської школи позначився у картині «Тріумф Вакха», що з'явилася незабаром після від'їзду Рубенса.

Сила реалізму в поєднанні з обдарованістю допомогла художникові досягти великого успіху. У 1658 році король зробив художника, який своїм ремеслом досяг слави і почесного місця в суспільстві, кавалером престижного Ордена Сантьяго. Втім, лицарем живописець пробув лише рік. У 1660 році він помер від лихоманки.

Закінчилося життя іспанського дворянина, гофмейстера королівського двору і кавалера Діего Родригеса де Сільва-і-Веласкеса, але Веласкес-художник до цього часу живе і буде жити далі у своїх великих творах. Чарівна майстерність живописної техніки, мудра простота її застосування, психологічна глибина і, головне, правдивість – такі основні риси творчості  Веласкеса.

Про все це та про багато іншого ви можете дізнатися докладніше з присвячених майстру видань, як популярних начерків, так і фундаментальних досліджень, що зберігаються у відділі мистецтв та у фондах ОННБ.