«Саул Якович Боровий – історик та бібліограф Одеської державної публічної бібліотеки»: до 120-річчя від дня народження вченого (1903-1989)

foto-1-2.png

Саул Якович Боровий (1903–1989)

12 листопада 2023 року виповнилося 120 років від дня народження Саула Яковича Борового (1903–1989) – історика, книгознавця, мемуариста, автора близько 200 робіт з історії та історіографії українського єврейства, запорозького козацтва, українсько-єврейських відносин, економіки України, книгознавства, бібліотечної справи, архівістики, краєзнавства.

Саул Боровий народився в Одесі у заможній єврейській родині 12 листопада 1903 року. Діти родини Борових мали можливість здобути якісну освіту, вивчати мови, спілкуватися з представниками інтелектуальної еліти Одеси. Це був своєрідний стиль життя сімʼї, через який відбувалася постійна трансляція культурно-генетичного коду, закладеного в родині ще прадідом-рабином.

Період між Лютневою революцією та приходом більшовиків в Одесу був часом низки подій, мітингів, маніфестацій. Боровий, відвідуючи всілякі заходи в ролі спостерігача, почав збирати революційні листівки, створивши чималу колекцію. В подальшому ця колекція стала основою наукового дослідження молодого історика. Результатом роботи була його перша друкована праця – «Революційна листівка в Одесі 1917–1922 рр.» (Одеса, 1924) – фактично перша спроба вивчення та впорядкування подібного виду джерел у вітчизняній історіографії.

У 1921 році при Одеському історичному архіві було створено спеціальну комісію з концентрації та вивчення історико-революційних матеріалів, у якій С. Я. Боровий як член-кореспондент комісії проводив роботу зі збирання та опису листівок, плакатів, газет 1917–1921 рр. Будь-яких інструкцій та правил щодо цього не існувало і С. Я. Боровому довелося самостійно розробляти основні правила опрацювання історичних джерел такого виду.

Згодом він влаштувався на службу в Єврейську академічну бібліотеку імені Менделе-Мойхер-Сфоріма, де обіймав посади старшого бібліотекаря (1922–1923), завідувача науковим відділом (1924–1926) і певний час виконував обовʼязки завідувача бібліотеки. Про історію та про фонди бібліотеки С. Я. Боровий написав у статті «Одеська Єврейська Академічна Бібліотека ім. Менделе-Мойхер-Сфоріма».

foto-1.jpg

Одеська єврейська академічна бібліотека ім. Менделе-Мойхер-Сфорима (с. Абрамовича) / Бібіліол. вісті. – Київ, 1926. – № 4 – С. 96–99. (XVIII 3662)

Перші публікації С. Я. Борового з юдаїки були повʼязані з дослідженням історії книгознавства в Україні. У 1924 році до 350-річчя книгодрукування в Україні він опублікував роботу «Нариси з історії єврейської книги на Україні», яка була присвячена історії єврейської друкарської справи та розвиткові хасидської літератури в Україні.

foto-2-jpg.jpg

Нариси з історії єврейської книги в Україні // Бібіліол. вісті – Київ, 1925. – № 1/2. – С. 47–58; 1926. – № 1. – С. 36–48. (XVIII 3662 )

Незабаром С. Я. Боровий був змушений залишити роботу в Єврейській академічній бібліотеці через звинувачення  в «уславленні єврейської буржуазії».

У 1926 році він був прийнятий на роботу в Одеську центральну наукову бібліотеку на посаду асистента. Того ж року при бібліотеці відкрилася аспірантура з бібліотекознавства, якою керував директор закладу С.Л. Рубінштейн, який запропонував Боровому вступити до аспірантури. У 1926–1929 роках аспірант Боровий активно займався розробкою книгознавчої та бібліографічної тематики, багато працював у бібліотеках та архівах Одеси, Києва, Москви, Ленінграда. У цей період вийшла серія його статей з історії книги, бібліографії та бібліотечної справи. Навчаючись в аспірантурі, він брав участь у масштабному дослідженні, що проводила Одеська центральна наукова бібліотека. Результатом роботи став бібліографічний покажчик «Одеська періодична преса років революції та громадянської війни, 1917–1921» (Одеса, 1929), що вийшла друком за редакцією проф. С. Л. Рубінштейна. Для складання опису було використано всі великі одеські книгосховища (у т. ч. й фонди Одеської державної публічної бібліотеки - нині Одеська національна наукова бібліотека). Саул Боровий здійснив опис періодики єврейською та давньоєврейською мовою.

foto-3-1.jpg

Одеська періодична преса років революції та громадянської війни, 1917–1921 / за ред. С. Л. Рубінштейна. — Одеса, 1929. (XVI 9740)

З 1929 року С. Я. Боровий став співробітником Одеської державної публічної бібліотеки. На початку 1930-х роках він очолював науково-бібліографічний відділ, в цьому ж відділі деякий працював у 1940-х роках. Успішно закінчивши аспірантуру, С. Я. Боровий став єдиним в Україні, хто на той час мав науковий ступінь у галузі бібліотечної справи. Його дисертаційна робота «Наукова бібліотека в сучасних умовах» була видана окремою книгою.

foto-4-2.jpg

Наукова бібліотека в сучасних умовах. — Київ, 1930. (XVI 4673)

Утім найбільш важливою подією у житті вченого наприкінці 1920-х рр. можна вважати вихід у світ однієї з найкращих його монографій – «Єврейськая землеробська колонізація в старій Росії: політика – ідеологія – побут». Ще в 1920 році, під час роботи в архіві, С. Я. Боровий виявив комплекс архівних документів, що стосувалися історії єврейських землеробських колоній XIX ст., відтак молодий науковець розпочав дослідження цього процесу у Південній Україні. Монографію прихильно зустріла критика, і вона швидко ввійшла у науковий обіг, проте праця більше відгуків отримала за кордоном (США, Польща, Палестина та ін.), ніж у СРСР.

У 1920–1930-х роках С. Я. Боровий виступив з низкою робіт з єврейської проблематики українською, російською мовами, а також на ідиш та івриті.

Після виходу праці з історії єврейської землеробської колонізації тема історії євреїв в Україні XVI–XIX ст. стає центральною темою наукових дослідженнях С. Я. Борового. Знання мов (іврит, ідиш) дозволяло йому звертатися до джерел з історії України, що були фактично недоступні для більшості українських істориків. У 1936 році він спробував видати працю під назвою «Класова боротьба на Україні XVII ст. Єврейські хроніки. Дослідження, переклад і коментарі», але 1937 році змінилася ситуація – на чолі видавництва, в якому планувалося надрукувати дослідження, на короткий час став відомий комуніст Бела Кун. Тираж було знищено, у Борового зберігся лише другий примірник верстки, який він давав читати тільки найближчим друзям та учням. Пізніше це дослідження буде покладене в основу великої статті «Національно-визвольна війна українського народу проти польського владарювання та єврейське населення України".

Ще одним поштовхом до студіювання українсько-єврейської тематики став такий випадок. За пропозицією історика-архівіста, дослідника історії запорозького козацтва Олександра Рябініна-Скляревського Саул Якович зробив переклад документів єврейською мовою  з архіву Коша Нової Запорозької Січі. Серед матеріалів, присвячених звʼязкам січової адміністрації з єврейськими купцями з Умані, був документ, написаний єврейською. Зʼясувалося, що його було написано українською, але транскрибовано єврейськими літерами. Це спонукало Борового зайнятися темою: євреї у Запорізькій Січі. У 1934 році була опублікована стаття «Євреї у Запорізькій Січі». Спираючись на широку джерельну базу (офіційні акти, рабинські респонси, хроніки, архівні матеріали, у тому числі і нові документи з історії Запоріжжя), він нетрадиційно поглянув на відносини між польсько-українським єврейством та українськими козаками. Того ж року він почав викладати курс «Історії народного господарства» в Одеському кредитно-економічному інституті, де з перервами працював до 1977 року.

У 1938 році за сукупністю праць, без захисту дисертації, С. Я. Боровому було присвоєно звання кандидати історичних та економічних наук, а в 1940 році він захистив докторську дисертацію «Нариси з історії євреїв на Україні в XVI–XVII ст.».

Тим часом ідеологічне протистояння у науці загострювалося. Важко стало працювати й у бібліотеці – проводилися «чистки» каталогів та книжкових фондів, репресіям піддавалися директори та співробітники, на їх місце приходили нові, «ідеологічно витримані». У 1938 році учений був змушений звільнитися.

Під час Другої світової війни С. Я. Боровий перебував у евакуації. Після звільнення Одеси від румунських і німецьких окупантів став викладати в Одеському педагогічному інституті. У цей період він входив до групи науковців з підготовки до друку видання «Одеса: нарис історії міста-героя до 150-річчя від дня заснування». Водночас С. Я. Боровий займався дослідженням періоду окупації Одеси 1941–1944 років. Вивчав суспільне та релігійне життя міста, періодичну пресу, театр, ставлення інтелігенції до влади – як румунської, так і німецької, досліджував партизанський рух. У той же час Боровий отримав пропозицію – написати розділ про Одесу періоду окупації для «Чорної книги». Ця праця була присвячена загибелі євреїв в окупованих районах СРСР. Але підготовлений ним матеріал тоді не побачив світ. Тільки після смерті науковця ця робота вийшла окремою публікацією – «Загибель єврейського населення Одеси під час фашистської окупації».

foto-6.jpg

Загибель єврейського населення Одеси під час фашистської окупації // Історичні зошити. — Київ, 1991. – № 4. (V>13949)

Тим часом ситуація на «ідеологічному фронті» знову загострилася через кампанію боротьби з космополітизмом, яка набула антисемітського характеру і С. Я. Борового звільнили з Одеського кредитно-економічного інституту. У жовтні 1953 року він знову повернувся до Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького.

foto-7.jpg

Саул Якович Боровий в оточенні колег довідково-бібліографічного відділу Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького, 1950-ті.

У 1950-х роках С. Я. Боровий поступово відійшов від єврейської тематики. Фокус його уваги було переміщено до проблем краєзнавства  та становлення кредитно-банківської системи, зокрема на  півдні України.

У 1967 році вийшла стаття С. Я. Борового «Хаджибей в 60-х рр. XVIII ст.: у світлі нових матеріалів», яка й досі залишається актуальною.

foto-8.jpg

Боровой С. Я. Хаджибей в 60-х гг. ХІХ ст.: в свете новых материалов // Записки Одесского археологического общества. – 1967. – Т. 2 (35). – С. 130–136. (XVIII 245)

Основною післявоєнною працею С. Я. Борового є монографія «Кредит і банки Росії» (1958), де вперше досліджено еволюцію ринкових інститутів та формування кредитно-грошової системи Російської імперії. Ця праця донині не втратила свого значення. 

Публікації Саула Яковича залишаються актуальними не тільки для фахівців, а й для широкого загалу. Варто підкреслити внутрішні зв'язки між різними напрямами його роботи, які перетиналися та об’єднувалися, доповнювали один одного та взаємодіяли. Де б не працював С. Я. Боровий - в архіві чи бібліотеці, педагогічному інституті чи інституті народного господарства, коло його спеціальних занять визначав інтерес до історії.     

Саул Якович Боровий працював до кінця життя, незважаючи на вік. Його не стало в останній літній день 1989 року.

Фахівці Одеської національної наукової бібліотеки підготували добірку праць С. Я. Борового та книжок, присвячених його життю та діяльності.

Створено: 15.11.2023
Переглядів: 546




© 2023 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.