До 165 річчя від дня народження Василя Єгоровича Таїрова – українського вченого в галузі виноградарства та виноробства, громадського діяча

Василь Єгорович (Геворкович) Таїров (2(14).11.1859–23.04.1938) – український і вірменський вчений. Доктор сільськогосподарських наук, професор, винороб, благодійник, засновник першого науково-дослідного закладу з виноградарства та виноробства (нині – Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова» НААН України), започаткував вітчизняну наукову школу виноградарства та виноробства. Автор більш ніж 500 наукових робіт, доповідач 24 міжнародних конгресів та з'їздів. Член-кореспондент та дійсний член зарубіжних наукових товариств. З 1901 року – член, а з 1903 року довічно віце-президент Міжнародної організації виноградарів і виноробів (МОВВ).

На початку своєї наукової діяльності у 1885–1888 роках молодий Таїров виїжджає у закордонне відрядження на навчання до виноробних країн Європи. Перебуваючи за кордоном, відвідав найважливіші виноробні місцевості Франції, Австро-Угорщини, Німеччини, Північної Італії та Швейцарії. Працює у відомих закладах: екологічний та помологічний інститут у Клостернейбурзі поблизу Відня; сільськогосподарське і виноробне училище в Санкт-Міхелі (Південний Тіроль); училище садівництва, виноградарства та плодівництва у Гайзенгеймі (на Рейні); училище землеробства і виноградарства в Монпельє (Південна Франція) та багатьох інших. Закордонне відрядження дозволило вченому проаналізувати стан виноградно-виноробної галузі та оцінити перспективи розвитку виноградарства і виноробства.

Протягом 1885–1891 років роботи і спостереження вченого публікувалися в іноземних та вітчизняних спеціалізованих виданнях. Молодий дослідник займався вивченням можливості впровадження культури винограду на пісках, вивчав питання районування виноградарства, вів активну боротьбу проти вирубки виноградників (зокрема у Бессарабії), наполягаючи на тому, що виноград треба прищеплювати, а не знищувати.

У 1891 році Василь Таїров видає «Бібліографічний покажчик книг, брошур і журнальних статей з виноградарства і виноробства», надрукованих з 1755 по 1890 роки,  у 1892 році складає рекомендації з використання нових технологій у виноробстві. 1892–1918 роках засновує та стає постійним редактором видання журналу «Вісник виноробства». У журналі публікувалися статті провідних зарубіжних і вітчизняних вчених-аграріїв і енологів, з метою популяризації та пропаганди виноградарства і виноробства. При журналі виходив безкоштовний додаток «Бібліотеки Вісника виноробства».

Василь Таїров стає визнаним фахівцем у своїй галузі, за порадою до якого звертаються науковці з усього світу. Він щороку по кілька місяців проводить у виноградарських регіонах, з'ясовуючи потреби виробників винограду та виноробів, надаючи їм велику консультативну та організаторську допомогу.

В.Є. Таїров в 1895 році переїжджає до Одеси, сюди ж він переводить редакцію журналу «Вісник виноробства». Одесу вчений обрав не випадково, адже тут перетинаються основні транспортні потоки з Бессарабією, Кримом, Кавказом, є вихід до Середземномор'я та Європи. В Одесі розгортає компанію проти фальсифікації вина та харчових продуктів, організовує спеціальну комісію, до якої входили вчені Одеського університету, юристи, виноторговці та лікарі. За результатами роботи комісії вийшло видання «Матеріали з питання про фальсифікацію харчових продуктів з додатком законопроєкту» (1901). На його основі 24 квітня 1914 року був прийнятий закон «Про виноградне вино». На всесвітній виставці в Парижі, Таїров був удостоєний золотої медалі (1901). У 1901 році організована постійна Міжнародна комісія виноградарства (згодом Міжнародна організація виноградарів і виноробів), членом якої стає Василь Єгорович, а 1903 року він обирається віце-президентом.

Наприкінці 1880-х років у нього виникла ідея про створення науково-дослідної станції для проведення досліджень. Вперше своїми думками про її створення він поділився на сторінках одного з останніх номерів «Вісника виноробства» за 1899 рік в статті «Допоможіть», де писав про «назрілу необхідність заснування виноробної станції, в обов'язки якої входило б вивчення та розв'язання різноманітних питань виноробства як наукового, так і, особливо, практичного характеру».

Фото будівлі виноробної станції на початку XX ст.

Нині одна з будівель ННЦ «Інституту виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова»), смт. Таїрове, Одеська область

У 1902 році, за сприяння Одеської міської управи, Василю Таїрову безкоштовно було виділено під наукову станцію приміщення, що складалося з 2-х кімнат у критому ринку на Новому базарі. З 15 жовтня 1904 року, після проведення ремонтних робіт, приміщення станції були відкриті для огляду, а 5 лютого 1905 року відбулося офіційне відкриття першої на Півдні України дослідної виноробної станції з виноградарства і виноробства. У 1905 році виноробна станція нагороджується золотою медаллю Міланської міжнародної виставки. На станції Таїров засновує наукову бібліотеку, яка складалася з творів, подарованих урядовими та громадськими установами, приватними особами, поповнювалася книгами та журналами, що друкувалися та купувалися на кошти станції. Загальний фонд наукової бібліотеки становив понад 106 тис. примірників, в тому числі 1022 рідкісних і цінних видань.

1908 рік ознаменувався рішенням про розширення функцій станції, започатковані курси виноградарства і виноробства для підготовки висококваліфікованих фахівців, організовано бесіди, читання, виставки. У грудні 1909 року відзначається 25-річчя службової та наукової діяльності В.Є. Таїрова. Розпочинається розбудова станції та наукова робота на виноградниках. Таїровим організовано лекції під час проведення Одеської сільськогосподарської і промислової виставки та з'їзду виноградарів і виноробів (1910), розроблено програму, яка складалася з шести лекцій, що супроводжувалися демонстраційними матеріалами. Протягом 1910–1912 років на березі Сухого лиману завершено будівництво комплексу будівель станції, закладено виноградник, прищепну майстерню, обладнано лабораторії, з ініціативи Василя Єгоровича, прийнято рішення про організацію при виноробній станції державного розплідника з вирощування щеплених саджанців. У 1922 році на честь 20-річчя станції та 40-річчя наукової діяльності засновника, науково-дослідній станції було присвоєно ім’я В.Є. Таїрова. У 1931 році станція була реорганізована в Український науково-дослідний інститут виноградарства і виноробства з системою опорних виноградарських пунктів. У 1934 році Василь Єгорович пише низку статей з виноградарства і виноробства, складає та видає «Довідковий словник з виноградарства та переробки винограду». Помер учений 23 квітня 1938 року, похований на Другому християнському цвинтарі Одеси. 

Ім'я В. Є. Таїрова носить Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова» НААН України. Інститут сьогодні – визнаний національний науково-дослідний центр з питань виноградарства, розсадництва та виноробства, який плідно розвиває наукові традиції, засновані В.Є. Таїровим на сучасному науковому рівні. До сторіччя інституту 2005 року було відкрито музей, в експозиції якого знаходяться особисті речі Василя Єгоровича Таїрова, видання його наукових праць, а також лабораторне обладнання вченого. Сьогодні вищою нагородою в Україні в галузі виноградарства є медаль імені популяризатора і організатора науки про виноград, видатного вченого Василя Єгоровича Таїрова «За вагомі заслуги у розвитку українського виноградарства».

Література про життя і діяльність Василя Єгоровича Таїрова (1859–1938) – українського вченого в галузі виноградарства та виноробства, засновника першого науково-дослідного закладу з виноградарства та виноробства на теренах України.