Всеукраїнська науково-практична конференція «КРАЄЗНАВСТВО ПІВДНЯ УКРАЇНИ В ІСТОРИЧНОМУ ВИМІРІ ТА СУЧАСНОМУ ДИСКУРСІ: ДО 100-РІЧЧЯ ЗАСНУВАННЯ ОДЕСЬКОЇ КОМІСІЇ КРАЄЗНАВСТВА ПРИ ВУАН»

24-25 жовтня 2023 року в Одеській національній науковій бібліотеці під егідою Міністерства культури та інформаційної політики України відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «КРАЄЗНАВСТВО ПІВДНЯ УКРАЇНИ В ІСТОРИЧНОМУ ВИМІРІ ТА СУЧАСНОМУ ДИСКУРСІ: ДО 100-РІЧЧЯ ЗАСНУВАННЯ ОДЕСЬКОЇ КОМІСІЇ КРАЄЗНАВСТВА ПРИ ВУАН».

Серед партнерів і співорганізаторів науково-практичної конференції: Одеська обласна організація Національної спілки краєзнавців України, факультет історії та філософії Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, геолого-географічний факультет Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, Південний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті, ВГО «Бібліополіс» та ГО «Одеське етнологічне товариство».

Заснована століття тому на базі Інституту народної освіти Одеська комісія краєзнавства стала головним центром краєзнавства на Півдні України, й українознавства зокрема. Об’єднавши дослідників історії, культури і природи, комісія зробила вагомий внесок у вивчення українського південного регіону та збереження його культурної спадщини. Діяльність Одеської краєзнавчої комісії припала на часи радикальних змін світогляду суспільства на тлі українського відродження, що стало поштовхом для широкої краєзнавчої роботи, координаційним центром якої вона виступила.

Відкриття конференції відбулося у відділі рідкісних видань та рукописів ОННБ, учасники з інших міст долучилися до події онлайн на платформі ZOOM.

Учасників конференції привітала Катерина ОРЛЮК, начальник відділу соціокультурного розвитку регіонів Управління соціокультурного розвитку Міністерства культури та інформаційної політики України, відзначивши актуальність події. Вона наголосила на значенні краєзнавства як однієї з комплексних форм пізнання історії та культури різних регіонів України. Це також потужний засіб пробудження національної самосвідомості українського народу, його національної історичної пам’яті, без якої неможливе утвердження і збереження української державності. Особливого значення цей процес набуває в сучасних умовах, коли проти України ведеться війна, зокрема й інформаційна.

В’ячеслав КУШНІР, доктор історичних наук, професор, декан факультету історії та філософії Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, голова правління Одеської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, очільник Одеського етнологічного товариства та ГО «Міжнародний центр по роботі з українцями за кордоном», заслужений працівник освіти України – ініціатор та автор ідеї конференції краєзнавців вважає, що у дослідженні багатої етнографічної палітри Одещини визначний внесок належить Одеській комісії краєзнавства як філії ВУАН. Наукова організація, яка працювала менше 10 років, встигла зробити дуже багато, залишивши нам унікальну спадщину. Її матеріали охоплюють період 20-х рр. ХХ ст. Секції комісії очолювали видатні науковці, її філії були в Тирасполі та Херсоні. Велика увага приділялася видавничій справі. У багатьох сучасних дослідженнях бачимо значну кількість посилань на матеріали комісії, які є важливим джерелом культурологічного процесу.

Анатолій ХРОМОВ, кандидат історичних наук, голова Державної архівної служби України, наголосив на актуальності тематики конференції та засвідчив повагу інституціям, які здійснюють функції збереження пам’яті, архівам, бібліотекам, музеям, усім, хто має особливу місію – збирати, зберігати, досліджувати та надавати доступ до історико-культурних джерел та ретроспективної інформації. Він побажав учасникам конференції плідної роботи, конструктивних дискусій та цікавих обговорень.

Сергій СТЕПАНЕНКО, доктор фізико-математичних наук, професор, ректор Одеського державного екологічного університету, у своєму вітальному слові, як еколог, акцентував увагу зібрання на екологічній складовій краєзнавства. Він також переконаний, що краєзнавство повинно бути об’єднавчою дисципліною для всіх закладів вищої освіти Одещини.

Сергій ГУЦАЛЮК, керівник Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам'яті (Одеса), нагадав присутнім, як впродовж майже трьох десятків років перед повномасштабним вторгненням РФ активно спотворювала краєзнавство, використовувала його як інструмент проти нас, робила це агресивно, потужно, масовано. Ми досі боремося з наслідками використання краєзнавства в контексті імперської політики. Ворог на окупованих територіях насамперед знищує те, що пов’язане з нашою мовою і культурою, та нав’язує своє. Проти цього ми сьогодні воюємо. Сергій Гуцалюк високо оцінив співпрацю ОННБ з УІНП, зазначивши, що наші установи беруть участь у реалізації проєкту «Меч єдності» на підтримку ЗСУ.

Ярослава РІЗНИКОВА, заступник директора Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації – начальник управління культури, національностей та релігій, наголосила, що історична наука та краєзнавчий рух за новітніх умов відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні історичної пам’яті та в національно-патріотичному вихованні молоді. Краєзнавство – це велика розгалужена платформа для дослідження та навчання. Пізнавальний і соціально-інформаційний потенціал сучасного історичного краєзнавства неможливо переоцінити, адже щоб змінювати світ, його потрібно пізнати. Краєзнавство, як складання пазлів, де накопичена інформація про локальну історію дає можливість побачити колорит і особливості єдиної великої України.

Марина БИЗОВА, головний спеціаліст відділу оцінки впливу на довкілля, земельних ресурсів, біоресурсів та заповідної справи Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, говорила про важливість екологічної складової краєзнавства. Вона зазначила, що внаслідок російського збройного нападу зазнала руйнувань низка заповідних територій, зокрема острів Зміїний, Дунайський біосферний заповідник, національні природні парки «Тузлівські лимани» та «Нижньодністровський». Злочини агресора проти нашого довкілля ретельно фіксуються. Доповідачка запропонувала звернути увагу на вивчення історичних особливостей об’єктів природно-заповідного фонду, в цій царині вона має і власні наукові напрацювання.

Ірина БІРЮКОВА, генеральний директор Одеської національної наукової бібліотеки, заслужений працівник культури України, відзначила, що російське військове вторгнення в Україну викликало небувалий сплеск інтересу до української літератури, української історії, особливо історії визвольних змагань. Великі виклики, перед якими стоїть Українська держава, спонукають нас замислитися, а хто ми? Найближчою історією для людини є історія її міста, її вулиці, її родини - тут ми всі дослідники. Через історію локальну ми краще розуміємо мотиви дій і вчинків наших предків, які відстоювали нашу свободу колись, і наших героїчних сучасників, які роблять це зараз. Через історію локальну ми краще усвідомлюємо історію України, яка має надзвичайно глибоке коріння. Одеська національна наукова бібліотека має багатющу джерельну базу, до якої звертаються високоповажні дослідники, пересічні громадяни та студенти. Співробітниками бібліотеки було знайдено й повернуто багато несправедливо забутих імен саме у співпраці з краєзнавцями. Дякуємо всім, хто захищає нашу країну як на фронті зі зброєю в руках, так і на фронті дипломатичному чи культурному. Разом переможемо! Слава Україні!

На пленарному засідання із доповідями виступили:

В’ячеслав КУШНІР, доктор історичних наук, професор, декан факультету історії та філософії Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, голова правління Одеської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, очільник Одеського етнологічного товариства та ГО «Міжнародний центр по роботі з українцями за кордоном», заслужений працівник освіти України (Одеса), - ЕТНОГРАФІЧНА УКРАЇНІСТИКА В ОДЕСІ.

Де закінчується краєзнавство і починається історична наука? Краєзнавство інтегроване в академічну науку, краєзнавство – потужне джерело для наукового аналізу. В’ячеслав Григорович зупинився на кількох важливих етапах етнографічних досліджень Одещини, пов’язаних з іменами турецького чиновника, географа і мандрівника Евлія Челебі (1611–1679/1682), українського історика, етнографа, поета та музикознавця, громадсько-культурного діяча Миколи Маркевича (1804–1860), а також організаціями: Одеською комісією краєзнавства ВУАН (1923–1931) та Факультетом історії та філософії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (з 1991).

Віра СОЛОДОВА, кандидат історичних наук, директор Одеського історико-краєзнавчого музею, заслужений працівник культури України (Одеса), -  ВНЕСОК УЧЕНИХ У СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЕТНОГРАФІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОДЕСЬКОЇ КОМІСІЇ КРАЄЗНАВСТВА ПРИ ВУАН (1923–1931).

Початок 20-х років  ХХ ст. можна назвати ренесансом краєзнавчого руху в Україні. Визначну роль у цьому відродженні відігравала Одеська комісія краєзнавства при ВУАН – установа, яка об'єднала дослідників історії, культури та природи Півдня України. Вона складалася з чотирьох секцій: археологічної, яку очолював український педагог, філолог, археолог і пам'яткоохоронець С. С. Дложевський; етнографічно-діалектологічної, головою якої був український фольклорист, літературознавець Р. М. Волков; соціально-історичної - очільник український історик М. Є. Слабченко (згодом – О. Трефілов); вивчення природних багатств краю – географ, ботанік і ґрунтознавець Г. І. Танфільєв.  З 1924 року Одеська комісія краєзнавства видавала журнал «Вісник Одеської комісії краєзнавства при Всеукраїнській академії наук», на сторінках якого друкувалися матеріали про діяльність комісії та її секцій, наукові статті, доповіді, бібліографічні огляди.

Дослідницька діяльність прихильників української культури на початку 1920-х рр., швидке накопичення етнографічних матеріалів порівняно за короткий час зумовили створення центру їх зберігання та вивчення, а саме музею «Степова Україна». На рубежі 1920–1930-х років відбувалася переорієнтація музеїв та краєзнавчих об'єднань на пропагандистську діяльність, яка як наслідок, зумовила посилення терору проти діячів культури, науки, що спричинило значні втрати серед висококваліфікованих кадрів.

Ярослава РІЗНИКОВА, заступник директора Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації – начальник управління культури, національностей та релігій, - СОЦІАЛЬНО-ІНТЕГРАТИВНА ФУНКЦІЯ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ПОЛІЕТНІЧНОМУ РЕГІОНІ (НА ПРИКЛАДІ ОДЕЩИНИ).

Одещина – дуже цікавий регіон для проведення історико-краєзнавчої роботи. Специфічною рисою регіону є те, що представники різних етнічних спільнот мешкають тут дисперсно. Часто в одному селі компактно проживають представники двох або й трьох етносів, що  призводить до значної частини запозичень як матеріальних, так і окремих нематеріальних елементів культури. На території Одещини сьогодні проживає 62,8% українців – представників титульної національності, і 32% представників національних спільнот. Найбільш строкатими в етнічному плані є південні райони Одеської області, де внаслідок активної колонізації краю у XVIII–XIX ст. утворилися зони компактного проживання представників різних національностей. У незалежній Україні краєзнавство набуло значного розмаху. Його можна розглядати як засіб накопичення інформації, так і певний канал її ретрансляції населенню України. Воно підтримує суспільний інтерес до історії. І швидше не до глобальних подій, а до життєвого досвіду звичайних людей, їхніх переживань та світосприйняття. Фактично вся робота на місцях є роботою з дослідження мікроісторії, локальної історії, що дає змогу створити загальну картину нашої України.

Наталія ПЕТРОВА, кандидат історичних наук, доцент кафедри археології, етнології та всесвітньої історії, заступник декана факультету історії та філософії з наукової роботи Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, - ЕТНОГРАФІЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО В ОНУ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА.

Усі події, які особливо бурхливо почали насичувати інформаційний, дослідницький і культурний простір нашого регіону, організовуються конкретними людьми. Ми завжди повинні розуміти, що за кожною книжкою стоять ті, хто зібрав матеріал і написав її, а за кожним семінаром стоять люди, які захотіли його провести та знайшли тих, хто його підтримає. На Одещині функціонує понад 200 музеїв різних установ, серед яких 150 – це музеї у закладах освіти, які створені саме там, де людина навчається і стає дійсно свідомим громадянином і носієм певних етнічних традицій. Тих, хто на початку 1990-х років почав займатися збиральницькою роботою, продовжуючи кращі традиції представників Одеської комісії краєзнавства ВУАН, звинувачували в тому, що вони наче стоять на нижчому науковому щаблі, адже треба робити узагальнення, а не просто ходити від хати до хати, від людини до людини. Через це, умовно кажучи, «наукове приниження» пройшли, і ось бачимо результат нашої діяльності: більшість праць, можна бачити на  прекрасній книжковій виставці «Краєзнавство Півдня України», організованій бібліотечними фахівцями до конференції. Ці роботи ви можете знайти у фонді Одеської національної наукової бібліотеки. Це фахове краєзнавство, яке вивчає маркери та аспекти життя людини, без яких воно в принципі неможливе. Патріарх нашого сучасного українського краєзнавства академік Петро Тронько свого часу зазначив, що «етнографічне краєзнавство – це одна з визначальних планок, яка має такою залишатися для дослідження історії будь-якого краю».

Конференція стала дієвим науково-комунікативним заходом, який поєднав представників державної влади, науковців, представників громадських організацій, освітян, культурологів, представників креативних індустрій, фахівців провідних бібліотек, архівів, музеїв з  України, зокрема м. Києва, Миколаєва, Херсона, Запоріжжя, Харкова,  Первомайськ (Миколаївська область), Крижопіль (Вінницька область) та ін.

Упродовж двох днів роботи було заслухано близько 50 доповідей, які стосувались актуальних питань відродження і збереження національної історії та культури; подолання наслідків російської імперської та радянської тоталітарної політики в Україні; бібліотечного краєзнавства, зокрема, інформаційно-бібліографічного забезпечення краєзнавчих досліджень, популяризації краєзнавчих ресурсів, продуктів і послуг бібліотек; ролі інституцій культури, науки і освіти в культурно-просвітницькій та виховній діяльності, формуванні громадянського суспільства із високою національною свідомістю, ціннісного ставлення до держави, духовної і культурної спадщини. Учасники ділилися корисними практиками краєзнавчих досліджень, бібліотечного краєзнавства, промоції історико-культурної спадщини.

Конференція працювала в чотирьох секціях. Низка повідомлень, присвячених краєзнавству та історико-краєзнавчим дослідженням з популяризації історії Півдня України, були виголошені під час роботи секції «Краєзнавство як комплексне дослідження та складова популяризації історії краю». Цікаві доповіді прозвучали на засіданні секції «Заклади освіти і культури у розвитку краєзнавства як невід’ємної складової системи національної освіти». Актуальні виступи та ідеї з промоції бібліотечних краєзнавчих ресурсів і сервісів були виголошені на секції, присвяченій теоретичним та практичним питанням бібліотечного та архівного краєзнавства. Низка доповідей висвітлювала краєзнавчу діяльність бібліотек в умовах війни. Південь України (Миколаїв, Херсон), Харків – це ті регіони, як нині знаходяться у надскладних умовах. Вражає те, що у цих викличних обставинах, фахівці не тільки продовжують свою роботу, а й створюють нові краєзнавчі проєкти та сприяють розвитку науки.  Окрема секція. – «Краєзнавство Півдня України: історичні та етнокультурні аспекти досліджень» – була присвячена краєзнавству Півдня України: історичним та етнокультурним аспектам досліджень, а також висвітленню джерельної бази цих краєзнавчих розвідок.

Широка тематика виступів та актуальність ключових питань, насиченість програми конференції, фаховість, компетентність та широка географія її учасників сприяли багатосторонньому професійному спілкуванню та плідному обміну думками і досвідом.

За результатами роботи конференції планується видати збірку – тез доповідей.

У рамках конференції відбувся показ документального проєкту «Уламки віри» від творчої команди «Суспільне. Одеса» про Одеський Спасо-Преображенський собор, у який влучила російська ракета в липні цього року. Ця тема актуалізувала питання збереження культурної спадщини, що стала предметом обговорення на панельній дискусії «Збереження історичних пам’яток та охорона культурної спадщини в умовах воєнного агресії» за участі провідних культурних та громадських діячів, журналістів, істориків, краєзнавців.

Підсумовуючи роботу конференції, варто зазначити, що краєзнавство та краєзнавчі дослідження відіграють важливу роль у збереженні і розвитку культурної спадщини, історії та формуванні ідентичності, підвищенні загальної свідомості та освіти. Особливо наочним постає об’єднуючий потенціал «малої історії»: саме вона створює той психологічний фон, який дає змогу людині усвідомити свою причетність до долі країни, а також свою частку відповідальності за збереження і примноження її духовних надбань. Сьогодні краєзнавство в Україні розглядається як потужний засіб формування та утвердження національної самосвідомості українського народу, його національно-історичної пам’яті та духовності, без чого неможливий процес утвердження незалежної української державності.

Радіємо нашій співпраці та сподіваємося на її продовження, попереду в нас багато цікавих ідей, задумів та планів.

Дякуємо співорганізаторам та партнерам за можливість і задоволення спілкування однодумців!

Дякуємо всім учасникам за плідну роботу, цікаві й змістовні доповіді, конструктивні дискусії та жваві обговорення!

Бажаємо подальших успіхів, натхнення, миру і перемоги!

Відеозаписи конференції: