Електронна виставка "Книжкові шедеври в мініатюрі" з колекції ОННБ

01.jpg

Одеська національна наукова бібліотека володіє цінним зібранням книг мініатюрного формату. Це одна з найцікавіших книжкових колекцій. Її основою стала збірка графа Михайла Михайловича Толстого (1863–1927), який протягом двадцяти двох років (1897–1919) був попечителем Міської публічної бібліотеки (зараз ОННБ). У 1919 році, у зв’язку з вимушеною еміграцією, він передав зібрані ним мініатюри до бібліотеки, де вони стали окрасою створеного у 1922 році Музею книги.

02-miniatyurni-vidannya-z-kolekciyi-grafa-mm-tolstogo.jpg

Мініатюрні видання з колекції графа М. М. Толстого

Уперше про колекцію повідомила завідувачка відділу рідкісних видань та рукописів бібліотеки Олександра Миколаївна Тюнєєва у своїй статті «Miniatürausgaben und die Kollektion solcher in der Öffentlichen Staatsbibliothek in Odessa» (Мініатюрні видання в колекції Одеської державної публічної бібліотеки) (Лейпциг, 1926). На той час до колекції входило 105 видань. Сьогодні колекція мініатюрних видань ОННБ налічує близько двох тисяч примірників, надрукованих різними мовами, починаючи з XVII ст., та включає цікаві зразки поліграфічного і палітурного мистецтва. Всі вони вважаються бібліографічними рідкостями, оскільки завжди видавалися малими накладами.

Витоки мініатюрних видань сягають давніх часів, уже тоді створювали рукописні мініатюрні книжки. З винаходом друкарства мініатюрні книжки почали виготовляти за допомогою рухомого набірного шрифту. Значним кроком уперед став винахід у другій половині ХІХ ст. фотомеханічного репродукування, що дозволило значно зменшувати розмір шрифту.

Відповідно до сучасних стандартів, мініатюрним виданням вважається книга, розмір якої не перевищує 100 х 100 мм (перша цифра позначає висоту, друга – ширину).

На початку ХІХ ст. спостерігалося захоплення мініатюрними виданням: витончено надрукованими альманахами, календарями з віршами «галантного» змісту. Особливий інтерес викликають крихітні альманахи, видані у 1810–1840 роках паризьким книготорговим будинком Марсії (Marsilly). Започаткував видання Лоран Марсії (1760–1828). У 1823 році права на видавництво перейшли до його старшого сина Жака-Лорана-Проспера Марсії (1796–1861), а в 1841 видавництво очолив молодший син Етьєн-Проспер-Адольф Марсії (1808–1885). У нашій колекції зберігаються п’ять альманахів цієї паризької династії, а саме:

  1. Le petit bijou des enfas Année 1816. – Paris, [1815]. [Маленька перлина для дітей].
  2. Le petit menestrel. 1829. – Paris, [1828]. [Маленький менестрель].
  3. Les fleurs de l'enfance. 1833. – Paris, [1832]. [Квіти дитинства].
  4. Plaisir et Gaite. 1838. – Paris, [1837]. [Задоволення та веселощі].
  5. La Miniature. 1844. – Paris : A. Marcilly, [1843]. [Мініатюра].

Всі книжки, розмір яких становить 26х18 мм, мають подібну структуру та палітурне оформлення із золотим тисненням. Кожне видання включає пісні або вірші, календар на майбутній рік та вісім гравюр.

03-almanahi-vidani-marsiyi-v-1810-1840-rr.jpg

Альманахи, видані Марсії в 1810–1840-х рр. (26х18 мм) 

Серед унікальних мініатюрних видань колекції – «Божественна комедія» Данте, що вийшла у 1878 р. в Падуї, була надрукована мікроскопічним шрифтом, розмір якого не перевищує 1 мм.

06-dante-bozhestvenna-komediya-milan-1878.jpg

Dante Alighieri. La Divina Commedia. – Milan, 1878. (52х34). 
[Данте. Божественна комедія. – Мілан, 1878.].

Історія видання цієї книги дивовижна. Шрифт був вигравіруваний ще в 1834 році Антоніо Фарина і названий ним за мікроскопічний розмір «Locchio di mosca» (око мухи). У 1850 році словолитня Корбетта в Мілані на замовлення Джакомо Ньйоккі розпочала лиття шрифту, однак надалі з ним не спроможна була працювати жодна друкарня. Шрифт подорожував від однієї італійської друкарні до іншої понад двадцять років, але не було надруковано жодної книги. Після смерті Джакомо Ньйоккі його син Джованні відновив проєкт і в 1873 році підписав контракт з друкарнею братів Салмін у Падуї на друкування «Божественної комедії» Данте. Працювали над створенням книги протягом п’яти років, вона побачила світ 9 червня 1878 року накладом 1 000 примірників. Видавцем був міланський книготорговець Ульріко Оеплі. За чіткістю і майстерністю виконання новий шрифт, прозваний «Дантіно», являв собою справжній зразок друкарського мистецтва.

«Друкарському мистецтву вдалося надати нам найменшу книгу, що містить найбільш грандіозну поему», – писали газети. На п’ятистах сторінках книги помістилося 496 000 символів.

Примірник, що зберігається у відділі рідкісних видань та рукописів ОННБ, оформлений у вишукану золототиснену шкіряну палітурку ручної роботи.

Galileo a Madama Christina di Lorena (1615). – Padova, 1896 (16х11). 
[Лист Галілео Галілея до Крістіни Лотаринзької (1615). – Падуя, 1896.].

Дорогоцінний примірник «найменшої у світі книги» – «Лист Галілео Галілея до Крістіни Лотаринзької», виданий у 1896 році. Книжка розміром у 256-ту частку аркуша має 205 сторінок. Для її друку був використаний шрифт «Дантіно», яким друкувалася «Божественна комедія» Данте. Тривалий час ця крихітна книжка вважалася найменшою серед надрукованих набірним шрифтом.

08.jpg 09.jpg

Шевченко Т. Г. Кобзар. – Женева, 1878. (55х85).

З-поміж безлічі видань «Кобзаря» Т. Шевченка привертає увагу перше його мініатюрне видання, надруковане в Женеві 1878 року, накладом 1000 примірників в друкарні «Громади», заснованої М. Драгомановим, який, емігрувавши з Російської імперії, активно займався виданнями позацензурних творів українських учених та письменників. Позацензурний «Кобзар» нелегально оминув митні кордони Російської імперії запакований в цигарковий папір «Awadi», який відповідав розміру мініатюрного «Кобзаря». Таким ризикованим способом маленькі книжки пройшли крізь митниці й кордони і вчасно були доставлені в Україну до сімнадцятих роковин смерті поета.

10.jpg 11.jpg

Шевченко Т. Г. Мала книжка. Автографи поезій 1847–1850 рр. – Київ, 1963. (100х65).

Привертає увагу й факсимільне видання так званої «Захалявної книжки» (чи Малої) – рукописної збірки віршів Т. Шевченка, написаних у 1847–1850 рр., під час першого заслання.

Творцем кишенькових рукописних книжечок був сам Т. Шевченко. Свої нові твори він потай записував до саморобних «захалявних» зошитів. У 1849–1850 рр. він переписав ці «невільницькі» поезії в саморобну книжечку, яка згодом дістала назву «Мала книжка».

У 1963 році до 150-річчя від дня народження поета видавництво Академії наук УРСР здійснило перше факсимільне видання «Малої книжки» у мініатюрному форматі. Рукопис зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ.

Мініатюрна книга – своєрідна та цікава галузь книжкового мистецтва, яка захоплює своєю дивовижністю. До таких видань не висуваються утилітарні вимоги, оскільки вони не призначені для повсякденного читання. Мета виготовлення маленьких книжок – продемонструвати ступінь досконалості, якого сягнуло книгодрукування, викликати захоплення майстерністю виконання, надати естетичну насолоду своїм зовнішнім виглядом і художнім оформленням.

Створено: 13.08.2023
Оновлено: 14.08.2023
Переглядів: 1620




© 2024 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.