«Український вчений-просвітитель» : до 260–річчя від дня народження Івана Якимовича Фальковсього (1762–1823)

Ви ж нашого роду,
полтавської крови…

(М. Бажан)

foto-1.jpg

Іван Якимович Фальковський народився 28 травня 1762 року в селі Білоцерківка (тепер Пирятинського району, Полтавської області) в сім’ї священника. У 1777 р. Івана Фальковського прийняли до училища в місті Токай в Угорщині, звідти він перейшов до Пештської королівської гімназії, а потім блискуче склав іспити до Братиславського ліцею. У 1779 р. Іван Фальковський став студентом університету Буди, де прослухав курси філософських і математичних наук, а також експериментальної фізики.

В 1783 р. Фальковський повернувся на Батьківщину і для поглиблення освіти вступив до Києво-Могилянської академії, де протягом року вивчав богослов’я, грецьку, давньоєврейську та французьку мови. За розпорядженням ректора Києво-Могилянської академії Самуїла Миславського його, як відмінного знавця математики, призначили в академії викладачем алгебри та геометрії, а також архітектури й піїтики. Пізніше до цього додалися астрономія, змішана математика, гідравліка, оптика, а також історія, географія, поезія, німецька мова, філософія, теологія.

Особливу увагу Іван Якимович Фальковський приділяв своєму улюбленому предметові – астрономії. За кордоном він придбав астролябію, телескоп і деякі інші астрономічні прилади. Усе це передав академії, де відкрив фізико-математичний кабінет, у якому були ще небесні сфери М. Коперника, земні й небесні глобуси, повітряний насос, барометр, електрична машина.

Не залишив він викладання й тоді, коли його призначили ректором академії (1793), у вільний час приходив до математичного класу для проведення занять і перевірки знань.

Добре відомий Іван Якимович Фальковський і як церковний діяч. З 1799 р. він – архімандрит Київського Братського монастиря, з 1803 –Київського Миколаївського Пустинного. У 1804 р. залишив академію, а за три роки був висвячений на єпископа Чигиринського. У 1812–1813 рр. – єпископ Смоленський.

У 1813 р. І. Я. Фальковський повернувся до Києва та став настоятелем Київського Михайлівського Золотоверхого монастиря. Він реорганізував чернече життя, прагнучи зробити його більш корисним для суспільства; написав і проголосив 1300 проповідей, навчав ченців проповідувати, організував школу церковного співу, створив «Правила для упорядочения жизни монахов».

Яскравий слід залишив єпископ і в галузі книжкової справи. Він багато зробив для налагодження діяльності Бібліотеки Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря, що у ХІХ ст. була центром збереження рукописних і книжкових пам'яток історії й культури, забезпечувала духовні потреби киян у релігійній літературі, відігравала важливу роль в освітніх процесах. І. Фальковський велику увагу приділив формуванню та упорядкуванню її фондів.

Іван Якимович Фальковський залишив величезну наукову і творчу спадщину – 16 тисяч рукописних аркушів (92 томи). Це – філософські, історичні та богословські праці, праці з фізики, математики, астрономії, хронології, підручники, календарі, такі твори як : «Краткое географическое описание Венгрии», «Летопись о иерархии росийской», «Описание Михайловского Золотоверхого монастыря», «Описание всех православных монастырей Киевщины», «Записки о Киево-Могилянской академии». З його наукових праць надруковано лише дев’ять. Найвідомішою є «Compendium» – підручник з догматико-полемічного богослов’я.

Помер просвітитель 30 квітня 1823 р. Похований у приділі Св. Варвари Михайлівського Золотоверхого собору.

foto-2.jpg

 

Література про життя та творчість Івана Якимовича Фальковсього

Створено: 17.05.2022
Переглядів: 552




© 2022 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.